Постанова

від 27.11.2007 по справі 10/271-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/271-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2007                                                                                                         Справа № 10/271-07  

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ролдугіній Н.В.

за участю представників:

позивача: Хребто Н.Г.- директор

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іриша" (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007р. у справі №10/271-07

            за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Іриша" (м. Дніпропетровськ)

            до: колективного підприємства "Магазин №146 "Продукти" (м. Дніпропетровськ)

            про: визнання права власності на приміщення складу

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2007 року по справі №10/271-07 (суддя Кощеєв І.М.) відмовлено у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Іриша" (м. Дніпропетровськ) до колективного підприємства "Магазин №146 "Продукти" (м. Дніпропетровськ) про визнання права власності на приміщення складу загальною площею 124,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Ракитний, будинок №6.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Іриша" (м. Дніпропетровськ) - позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2007 року по справі №10/271-07 і задовольнити його позовні вимоги. Позивач вважає, що господарським судом не з'ясовано всіх обставин справи. Зокрема, питання здійснення оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна №12/10/2003 від 12.10.2003р., передачі майна за актом приймання-передачі від ТОВ "Іриша" до КП "Магазин №146 "Продукти" та знаходження в фактичному користуванні ТОВ "Іриша". На думку позивача відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно призвело до неправильного застосування судом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Колективне підприємство "Магазин №146 "Продукти" (м. Дніпропетровськ) –відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення). Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, справа розглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представника позивача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 12 жовтня 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Іриша” (покупець) і колективним підприємством „Магазин №146 „Продукти” (продавець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є купівля-продаж приміщення складу магазину, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Ракитний, 6 загальною площею 124,8 кв.м. (п.1.1). Відповідно до зазначеного договору продавець продав, а покупець купив зазначене вище нерухоме майно за 15000 грн. (п.4.1).

У цей же день 12.10.2003 року між сторонами по справі був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав позивачу приміщення складу магазину, який є предметом договору купівлі-продажу.

Зазначений об'єкт нерухомості належав продавцю на момент його продажу відповідно до свідоцтва про власність від 11.05.1995 року (реєстраційний №205), виданого на підставі договору купівлі-продажу комунального майна №224/Б від 27.01.1995 року, укладеного між комітетом комунального майна м. Дніпропетровська і товариством покупців членів трудового колективу ГКПРТ №146 „Продукти”.

Таким чином, відчуження майна проведено особою, яка мала відповідне право власності на майно. У позові заявник зазначав, що він не має можливості використати свої права власника, оскільки колективним підприємством „Магазин №146 „Продукти” не було надано правовстановлюючі документи на право власності, у зв'язку з чим позивач не може зареєструвати своє право власності на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не були доведені суду обставини, пов'язані із порушенням його цивільного права з боку відповідача, невизнанням або оспорюванням права власності позивача. Крім того, суд зазначив, що підписи Савченко В.Ю., виконані на договорі та акті приймання-передачі і відзиві, який надійшов до суду, є різними, а договір купівлі-продажу не засвідчений печаткою продавця як того вимагає чинне законодавство.

З такими доводами місцевого господарського суду не можна погодитися в силу наступного: відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Статтею 392 цього кодексу визначено умови, за яких власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а саме: якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Подаючи позов, позивач зазначав, що не може вільно володіти, користуватися і розпоряджатися майном, оскільки не може зареєструвати своє право власності придбане на майно. Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Укладений між сторонами договір нотаріально не посвідчений, тому за таким договором неможливо провести державну реєстрацію на нерухоме майно. У той же час зазначений договір був укладений у 2003 року за нормами Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, який не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення договору. Таким чином, позивач правомірно заявив позов на захист свого інтересу і цей позов повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Щодо права власності на майно, то укладений між сторонами договір повністю відповідав вимогам законодавства, яке було чинним на момент укладення цього договору. Договір містить всі суттєві умови, необхідні для договорів даного виду. Відсутність печатки підприємства продавця на договорі за законодавством на момент укладення договору не робило його недійсним, оскільки договір підписаний з боку продавця особою, яка має право на підписання таких договорів. Висновок місцевого господарського суду щодо розбіжностей у підписах не міг бути підставою для відмови у позові, оскільки суд не має необхідних знань для надання висновку щодо тотожності підписів фізичних осіб. При прийнятті судового рішення також не було враховано, що у відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, а згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Оскільки дії відповідача не суперечать чинному законодавству і не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб, місцевий господарський суд повинен був задовольнити позовні вимоги.

Не могло бути підставою для відмови у позові також відсутність у матеріалах справи доказів оплати за придбаний об'єкт, оскільки відповідно до ст.128 ЦК УРСР в редакції 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Так як ні договором №12/10/2003 від 12.10.2003 року, ні Законом іншій строк переходу права власності не визначений, то право власності у позивача виникло саме з моменту отримання від продавця майна за актом від 12.10.2003 року. Отже, виникнення у позивача права власності на спірне майно у даному випадку не пов'язано із сплатою грошових коштів за це майно. Крім того, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом у випадку порушення покупцем строків сплати за придбане нерухоме майно.  

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги –задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Іриша" (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2007 року у справі №10/271-07 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Іриша” (м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, буд. 241-А, код ЄДРПОУ 19086688) право власності на приміщення складу, загальною площею 124,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Ракетний, буд. 6.

Стягнути з колективного підприємства „Магазин №146 „Продукти” (м. Дніпропетровськ, вул. Курочкіна, 43, код ЄДРПОУ 13471847) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Іриша” (м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, буд. 241-А, код ЄДРПОУ 19086688) 225 грн. витрат по сплаті державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку) і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                     О.С. Євстигнеєв

Судді:                                                                                                 Л.О. Лотоцька

                                                                                                                            Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 28.11.2007 року)

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                                                       М.В. Юрченко

28.11.2007р.