Ухвала

від 27.02.2024 по справі 490/1152/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/1152/24 27.02.2024

н\п 1-кс/490/757/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1152/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_5 , погоджене начальником відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон, не судимого, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудовогорозслідування ОСОБА_6 підозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за наступних обставин.

Так, згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил РФ (далі ЗС РФ) на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX), серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який визнається РФ та Україною.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

Рішенням Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення російської федерації на територію України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.

З метою протидії збройній агресії 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Таким чином, у період з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по цей час на всій території України введено та діє правовий режим воєнного стану, що пов`язано із розв`язанням РФ військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

З 24.02.2022 збройні формування рф вторглися на територію Херсонського району Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.

Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907, територія м. Херсон, Херсонського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою збройних сил РФ.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Окрім того, відповідно до додатку до наказу міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зазначено, що Херсонська міська територіальна громада, Херсонської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Після тимчасової окупації території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області представниками збройних формувань російської федерації встановлено фактичний контроль за суспільним життям на цій території України та узурповано всі владні повноваження шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади міста, у тому числі у сфері охорони здоров`я, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного та психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Разом із цим, у період квітень-травень 2022 року, представниками збройних формувань російської федерації всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської області цілеспрямовано створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію так звану «Военно-гражданскую администрацию Херсонской области», у складі якої функціонують органи і структури, у тому числі «Департамент здравоохранения Херсонской области», функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також легітимних державних і комунальних підприємств, установ та організацій на тимчасово окупованій території Херсонської області та, зокрема, на території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, державних підприємствах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, була інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

Відповідно статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.01.1992 (далі Закон) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Відповідно статті 3 Закону, охорона здоров`я це система заходів, спрямованих на збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя. Такі заходи здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, заклади охорони здоров`я; фізичні особи - підприємці, які зареєстровані у встановленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики; медичні та фармацевтичні працівники, фахівці з реабілітації, громадські об`єднання і громадяни.

Відповідно до статті 16 Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності визначаються законом.

Керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Так, приблизно 08.06.2022 року окупаційною військово-цивільною адміністрацією Херсонської області на базі Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Херсонський області» (код ЄДРПОУ № 08734569), яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Кременчуцька будинок 86, створено «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД».

Громадянин України ОСОБА_6 , розуміючи факт захоплення м. Херсон, Херсонського району збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію та те, що Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що територія Херсонського району Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, виконуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади російської федерації, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації російської федерації та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Херсонського району Херсонської області системи охорони здоров`я, створеної окупаційною владою, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, а також вчинення подальших умисних дій на допомогу державі агресору та окупаційній адміністрації держави-агресора, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в червні 2022 року (більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено)добровільно погодився на пропозицію їх представників щодо призначення його на посаду т.зв. «временно исполняющей обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД».

ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді временно исполняющейобязанности главноговрача Государственногобюджетного учрежденияздравоохранения Херсонскойобласти «Территориальноемедицинское объединениеМВДзареєстрував вказаний незаконно створений заклад у «Налоговой службе Херсонской области».

В подальшому, ОСОБА_6 використовуючи наявні у нього адміністративно-господарські повноваження у незаконно створеному закладі на тимчасово окупованій території Херсонської області організував роботу та незаконно виготовив кліше гербових печаток Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД», які використовував під час проведення ним організаційно розпорядчих функцій.

Цим самим ОСОБА_6 здійснив перереєстрацію у органах окупаційної влади Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Херсонський області» (код ЄДРПОУ №08734569), яке розташоване за адресою: м.Херсон, вул. Кременчуцька, будинок 86, на базі якого зареєстрував «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД».

Обіймаючи вищевказану посаду, ОСОБА_6 , в червні-листопаді 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, безпосередньо агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи, а також вчинив дії щодо реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема організував та виплачував заробітну плату в рублях медичному персоналу, чим виконав указ голови незаконно створеної військової-цивільної адміністрації ОСОБА_7 № 026-р від 23.05.2022 «О введении бивалютной зоны в Херсонской области».

Також, ОСОБА_6 в період окупації представниками збройнихформувань російськоїфедерації м. Херсон перебуваючи на псевдопосаді «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» активно виконував завдання, покладені на нього окупаційною владою держави-агресора щодо становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, шляхом забезпечення функціонування на території Херсонської міської територіальної громади так званого Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД», проводив зібрання підлеглих працівників, на якому наголошував, що медичний заклад перейшов під юрисдикцію нової окупаційної влади, орієнтував на те, що оплата праці буде здійснюватися відповідно до російського законодавства, тобто у російських рублях, а працівники отримають «погони», а також орієнтував медичний персонал на необхідність надання медичної допомоги російським військовим.

Тим самим ОСОБА_6 вчинив умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом створення умов для функціонування медичної установи в умовах окупації, для втілення медичних стандартів держави-агресора на території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області.

Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.111-2 КК України, як вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави агресора, вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за який санкціями ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої відповідно, використовуючи безпосереднєзнайомство зісвідками поданому провадженню,перебуваючи натимчасово окупованійтериторії можездійснювати наних вплив,у томучислі іу способи,небезпечні дляжиття іздоров`я,з метоюзміни,спотворення їхпоказань чивідмови віддачі показань,оскільки свідки,які вжедопитані підчас досудовогорозслідування безпосередньознайомі зпідозрюваною тапроживали нам.Херсон, окрім того, враховуючи те, що ОСОБА_6 під час здійснення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, перебуваючи на території м. Херсон підтримував стійкий зв`язок із представниками рф, тому існує реальна імовірність продовження вчинення кримінальних правопорушень на тимчасово непідконтрольній території України, у разі незаконного перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з рф, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, просив про його задоволення.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

31.01.2024 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України,про щоу загальнодержавному засобімасової інформації газеті«Урядовий кур`єр»,а такожна офіційномувеб-сайтіОфісу Генеральногопрокурора розміщено відповіднеповідомленняв порядку ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України.

Вказаний факт підтверджений прокурором у судовому засіданні документально.

Підозрюваний ОСОБА_6 , будучи викликаними до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повісток про виклик на 05, 06, 07 лютого 2024 року до слідчого не з`явився, не повідомивши про причини неявки, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У зв`язку з неприбуттям підозрюваного ОСОБА_6 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, постановою слідчого від 08.02.2024 р. ОСОБА_6 оголошено у розшук.

Матеріалами клопотання підтверджується, що ОСОБА_6 дотепер знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, ухиляється від явки на виклики слідчого та прокурора, дійсно переховується, продовжує співпрацювати з окупаційною владою рф та підтримувати рішення країни-агресора .

Досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №42023230000000251 від 18.05.2023 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України, триває.

Згідно до ч. 7ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов`язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.

Ст. 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомуст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч.ч. 1, 2ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

В ч. 1ст. 135 КПК Українипередбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 2ст. 135 КПК Україниу разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 особисто вручено не було, оскільки останній перебуває на даний час на непідконтрольній території України.

На виклики слідчого підозрюваний не з`явився, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про його ухилення від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, підтверджується даними:

-протоколу огляду кабінету для проведення нарад ДУ «ТМО МВС України по Херсонський області» за адресою: м. Херсон, вул. Кременчуцька, буд. 86 від 14.08.2023, у якому були вилучені службові документи окупаційної влади країниа-агресора з підписом ОСОБА_6 ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 05.04.2023, яка в своїх показаннях показала, що громадянин України ОСОБА_6 в період окупації представниками збройнихформувань російськоїфедерації м. Херсона, перебуваючи на псевдопосаді «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 06.07.2023, яка в своїх показаннях показала, що громадянин України ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду т.зв. «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» та агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи;

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 25.07.2023, яка впізнала ОСОБА_6 ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 06.07.2023, який в своїх показаннях показала, що громадянин України ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду т.зв. «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» та агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи;

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_10 від 25.07.2023, який впізнав ОСОБА_6 ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 06.07.2023, яка в своїх показаннях показала, що громадянин України ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду т.зв. «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» та агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи;

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 від 26.07.2023, яка впізнала ОСОБА_6 ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 07.07.2023, яка в своїх показаннях показала, що громадянин України ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду т.зв. «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» та агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи;

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_12 від 25.07.2023, яка впізнала ОСОБА_6 ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 17.07.2023, який в своїх показаннях показала, що громадянин України ОСОБА_6 добровільно зайняв посаду т.зв. «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Территориальное медицинское объединение МВД» та агітував людей до працевлаштування до незаконно створеної установи;

-протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_13 від 26.07.2023, який впізнав ОСОБА_6 ;

-висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/115-23/18016-ПЧ від 15.01.2024 відповідно до якої підпис у документі, що вилучений в ході огляду кабінету для проведення нарад ДУ «ТМО МВС України по Херсонський області» за адресою: м. Херсон, вул. Кременчуцька, буд. 86 від 14.08.2023 - виконаний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночним поняттями.

Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України.

Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, підозрюваний ОСОБА_14 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкцією за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої,використовуючи безпосереднєзнайомство зісвідками поданому провадженню,перебуваючи натимчасово окупованійтериторії можездійснювати наних вплив,у томучислі іу способи,небезпечні дляжиття іздоров`я,з метоюзміни,спотворення їхпоказань чивідмови віддачі показань,оскільки свідки,які вжедопитані підчас досудовогорозслідування безпосередньознайомі зпідозрюваною тапроживали нам.Херсон, окрім того, враховуючи те, що ОСОБА_6 під час здійснення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, перебуваючи на території м. Херсон підтримував стійкий зв`язок із представниками рф, тому існує реальна імовірність продовження вчинення кримінальних правопорушень на тимчасово непідконтрольній території України, у разі незаконного перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з рф, що свідчить про наявність ризиків.

Підозрюваний ОСОБА_6 неодноразово не з`являвся за викликами до слідчого.

Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані, вчинення інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні найбільш суспільно небезпечного злочину, характеру та способу ймовірно вчиненого кримінального правопорушення проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до положень ст.ст. 183,193,194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, якийвиїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваному ОСОБА_6 , відносно якого необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.

Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , відсутні.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання - задовольнити.

Обрати підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1