Постанова
від 12.02.2024 по справі 916/3141/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3141/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Таран С.В.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від прокуратури - Дичко В.О.;

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023

по справі №916/3141/21

за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі:

1) Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області

2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до відповідачів:

1) Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича

2) Подільської районної державної адміністрації Одеської області

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 12.06.2023 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У жовтні 2021 року керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (далі - Куяльницька сільська рада; позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру; позивач-2) до Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича (далі - СФГ Перлея М.Д.; відповідач-1) та Подільської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Подільська РДА; відповідач-2).

У позовній заві прокурор просив:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Котовської районної державної адміністрації (далі - Котовська РДА) від 20.04.2010 № 230/10 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради";

2) визнати незаконним та скасувати розпорядження Котовської РДА від 27.04.2010 № 238/10 "Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду";

3) визнати недійсним договір оренди землі (без номера) від 08.02.2012 про надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 8,4041 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0177, з додатковими угодами до нього від 31.10.2014 № 00043, від 07.06.2021 № 17;

4) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 19.12.2014 за № 18160845 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:002:0177 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 533913451229) за СФГ Перлея М.Д.;

5) визнати недійсним договір оренди землі (без номера) від 08.02.2012 про надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 19,9072 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0178, з додатковою угодою до нього від 05.05.2021 № 9;

6) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 26.02.2021 за № 56826347 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:002:0178 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2300423451229) за СФГ Перлея М.Д.;

7) визнати недійсним договір оренди землі (без номера) від 08.02.2012 про надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 20,8126 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0179, з додатковими угодами до нього від 31.10.2014 № 00042, від 07.06.2021 № 20;

8) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 19.12.2014 за № 18168056 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:002:0179 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 534157251229) за СФГ Перлея М.Д. ;

9) застосувати наслідки недійсності договору оренди землі від 08.02.2012, а саме зобов`язати СФГ Перлея М.Д. повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 8,4041 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0177, вартістю 217899,25 грн. державі в особі Куяльницької сільської ради;

10) застосувати наслідки недійсності договору оренди землі від 08.02.2012, а саме зобов`язати СФГ Перлея М.Д. повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 19,9072 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0178, вартістю 557281,11 грн. державі в особі Куяльницької сільської ради;

11) застосувати наслідки недійсності договору оренди землі від 08.02.2012, а саме зобов`язати СФГ Перлея М.Д. повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 20,8126 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0179, вартістю 512155,36 грн. державі в особі Куяльницької сільської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2022, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 916/3141/21, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.12.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у справі № 916/3141/21 скасовано, справу № 916/3141/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що СФГ Перлея М.Д. подало до місцевого господарського суду заяву від 10.11.2021 №138/1 про застосування строків позовної давності до позовних вимог, в якій просило відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах Куяльницької сільської ради та ГУ Держгеокадастру у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Подільська РДА звернулася до місцевого господарського суду із заявою від 10.11.2021 № 03-17/42 про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора в інтересах Куяльницької сільської ради та ГУ Держгеокадастру у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Куяльницька сільська рада також подала до місцевого господарського суду заяву від 18.11.2021 № 859/11-03 про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора в інтересах Куяльницької сільської ради та ГУ Держгеокадастру, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, прокурор звернувся до суду із заявою від 20.12.2021 про визнання причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду поважними, та просив задовольнити позов повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відмовляє в позові прокурора в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради з підстав його необґрунтованості, тому підстави для дослідження питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цими позовними вимогами відсутні. Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради, також не надав правової оцінки заявам СФГ Перлея М.Д., Подільської РДА та Куяльницької сільської ради про застосування до позовних вимог строку позовної давності та заяві прокурора про визнання причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду поважними.

Так, Верховний Суд звернув увагу, що зазначені питання мають важливе значення для правильного вирішення спору.

06.01.2023 матеріали справи № 916/3141/21 надійшли до Господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2023 для розгляду справи № 916/3141/21 було визначено суддю Волкова Р.В.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 (суддя Волков Р.В.) позов керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича, Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок закрито в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень Котовської районної державної адміністрації №230/10 від 20.04.2010 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради», №238/10 від 27.04.2010 «Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду»; у задоволенні позову керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича, Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок відмовлено.

У своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив, що з 28.06.2012 почався відлік строку позовної давності для позивачів - Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також для прокурора, який з урахуванням його повноважень, починаючи із червня 2012 року мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про надання в оренду спірних земельних ділянок без проведення земельних торгів у межах встановленого законом строку позовної давності, чого прокурором зроблено не було. Отже, суд дійшов висновку, що заява прокурора про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на пропуск прокурором строку позовної давності.

Суд вважає, що задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок становило б таке непропорційне втручання у мирне володіння відповідачем-1 орендованим майном, а саме спірними земельними ділянками.

Щодо позовних вимог прокурора в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень Котовська РДА суд зазначив, що законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської РДА від 20.04.2010 №230/10 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради", визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської РДА від 27.04.2010 № 238/10 "Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду". При цьому, відповідачем прокурор визначив, зокрема, Подільську районну державну адміністрацію Одеської області.

Отже, суд дійшов висновку, що в частині цих позовних вимог позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Подільської районної державної адміністрації Одеської області).

Таким чином, на думку суду першої інстанції, зазначене не відповідає частині першій статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

З огляду на зазначене, суд у своєму рішенні дійшов висновку, що у зв`язку з неможливістю існування спору у даному випадку провадження у справі в частині вимог прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської РДА від 20.04.2010 № 230/10 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради", визнання незаконним та скасування розпорядження Котовської РДА від 27.04.2010 № 238/10 "Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду" підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодеску України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також зазначив, що інші аргументи сторін були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, на переконання якого, оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.256, ч.1 ст.261, ст.267 Цивільного кодексу України, з порушенням норм процесуального права, а саме: ч.4 ст. 11, ст.ст. 231, 236, 361 Господарського процесуального кодексу України, а також без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.08.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 14.07.2020 у справі №487/10132/14, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/3141/21 підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної заяви Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області.

Апелянт зазначає, що Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області та ГУ Держгеокадастру в Одеській області не були обізнані про виявлені прокуратурою порушення земельного законодавства, про наявність яких зазначеним органам стало відомо з листів Подільської окружної прокуратури Одеської області від 17.09.2021 №61-3821вих-21, 61-6822вих-21.

Як зазначає заявник, незаконне використання СФГ Перлея М.Д. об`єктів комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області спроможності користуватися і розпоряджатися спірними земельними ділянками.

На переконання заявника, судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 22.04.2021 №1052-VIII, від 03.06.2021 №1566-VIII, додатковим угодам від 05.05.2021 №9, від 07.06.2021 №17 та №20, витягам з Державного земельного кадастру від 25.03.23021 №НВ-5116317122021, від 11.05.2021 №НВ-5116531982021 і №НВ-5116532082021, інформаційним довідкам з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2021 №266092406, №266092589 та №266092893, листу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 26.07.2021 №02-08/2263, листу архівного відділу Подільської РДА Одеської області від 02.08.2021 №101/03-19, а також листам Подільської окружної прокуратури Одеської області від 17.09.2021 №61-3821вих-21 та №61-3822вих-21.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми права встановлені ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Разом з тим, суд першої інстанції таку ухвалу не постановив, зазначивши про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора в рішенні.

Апелянт також звертає увагу суду, що незважаючи на те, що Верховний Суд не встановив наявності підстав для закриття провадження в частині позовних вимог прокурора про визнання незаконними і скасування розпоряджень Котовської РДА, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, необґрунтовано закривши провадження в цій частині.

Отже, на переконання заявника, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим, згідно з п.2 ч.1 ст.275, 277 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 та ухвалення нового рішення про задоволення позовної заяви Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3141/21.

25.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3141/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21 залишено без руху.

01.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21, в якій апелянт надав докази сплати судового збору у сумі 56 205,06 грн.

Враховуючи положення підпункту 17.4 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 27.07.2023 по 11.08.2023, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №120 від 02.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3141/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.08.2023 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21.

21.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі №916/3141/21.

На думку відповідача, апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного Законодавства України.

У своєму відзиві, відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2797/21 від 05.07.2023, згідно яких підтверджено не правомірність втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, судом було всебічно досліджено питання: як поновлення строку прокурору для подачі позову до суду так і питання щодо заяв Куяльницької сільської ради Одеської області, Подільської РДА Одеської області та С(Ф)Г «Перлея Микола Дмитрович» про застосування строку позовної давності до позовних вимог Подільської окружної прокуратури Одеської області.

На переконання відповідача, суд знайшов слушними заяви Куяльницької сільської ради Одеської області, Подільської РДА Одеської області та С(Ф)Г «Перлея Микола Дмитрович» про застосування строку позовної давності до позовних вимог Подільської окружної прокуратури Одеської області та відмовив Подільській окружній прокуратурі Одеської області з тих підстав, що були пропущені строки для подачі позову до суду, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги Подільській окружній прокуратурі Одеської області.

Отже, відповідач просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 розгляд справи №916/3141/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 призначено на 30.10.2023 року о 12-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 задоволено клопотання Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/3141/21 поза межами приміщення суду; розгляд справи 916/3141/21призначено на 30.10.2023 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.01.2024 року о 14-00 год.; призначено розгляд справи №916/3141/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 на 15.01.2024 року на 14-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/3141/21 до: 12.02.2024 року о 11-00 год. розгляд справи №916/3141/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 призначити на: 12.02.2024 року на 11-00 год.

18.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника СФГ Перлея М.Д. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у зв`язку з перебуванням у відпустці.

В судове засідання 12.02.2024 з`явився прокурор, який підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово. Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також те, що сторони надали свої пояснення по суті справи в минулих судових засіданнях, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання учасників про розгляд справи без їх участі та переглянути оскаржуване рішення за відсутності представників учасників справи, які не з`явились.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2010 Котовською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №230/10 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради», відповідно до якого Адміністрацією було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 49,12 га, в оренду СФГ Перлея М.Д. для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

27.04.2010 Котовською районною державною адміністрацією було прийнято Розпорядження №238/10 «Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду", відповідно до якого Адміністрацією було передано в оренду СФГ Перлея М.Д. земельну ділянку, загальною площею 49,12 га, строком на 40 років для ведення фермерського господарства; визнано таким, що втратили чинність пункти 2, 3 розпорядження №230/10 від 20.04.2010р.

09.08.2010 представниками Відділу Держкомзему у Котовському районі, СФГ Перлея М.Д. , суміжними землекористувачами та ВКФ „Стелхен" на виконання Розпорядження Котовської районної державної адміністрації №230/10, 238/10 від 20.04.2010 та від 27.04.2010 було складено акти про встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної СФГ Перлея М.Д. в довгострокову оренду строком на 40 років для ведення фермерського господарства.

22.06.2011 Котовською районною державною адміністрацією прийнято Розпорядження №637/11, згідно якого адміністрацією були внесені зміни до раніше прийнятого Розпорядження №238/10 від 27.04.2010, шляхом викладення п. 1 у новій редакції, згідно якого СФГ Перлея М.Д. передано в оренду строком на 40 років земельну ділянку, загальною площею 49,12 га із земель державної власності на території Косівської сільської ради Котовського району Одеської області.

08.02.2012 між Котовською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Договір оренди землі відповідно до умов п. п. 2, 8 якого Орендодавцем передано у користування Орендаря земельну ділянку, загальною площею 8,4041 га, у тому числі рілля - 8,4041 га. Договір укладено на 40 років. Після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар має не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити строк дії договору.

Вказаний договір оренди від зареєстрований у Відділі Держкомзему у Котовському районі Одеської області 27.06.2012 за №512290004002664.

08.02.2012 між Котовською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов п. п. 2, 8 якого Орендодавцем передано у користування Орендаря земельну ділянку, загальною площею 19,9072 га, у тому числі рілля - 19,9072 га. Договір укладено на 40 років. Після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар має не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити строк дії договору.

Вказаний договір оренди зареєстрований у Відділі Держкомзему у Котовському районі Одеської області 21.06.2012 за №512290004002662.

08.02.2012 між Котовською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) було укладено Договір оренди землі, відповідно до умов п. п. 2, 8 якого Орендодавцем передано у користування Орендаря земельну ділянку, загальною площею 20,8123 га, у тому числі рілля - 20,8126 га. Договір укладено на 40 років. Після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар має не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити Орендодавця про намір продовжити строк дії договору.

Вказаний договір оренди зареєстрований у Відділі Держкомзему у Котовському районі Одеської області 21.06.2012 за №512290004002663.

27.06.2012 між Котовською районною державною адміністрацією та СФГ Перлея М.Д. підписано акти приймання-передачі земельних ділянок, переданих у користування відповідачу за договорами оренди від 08.02.2012, зареєстрованими за №512290004002662, №№512290004002664, №512290004002663.

31.10.2014 між Управлінням (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Додаткову угоду №00043 до Договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002664, відповідно до умов якої сторонами було, зокрема, визначено, що об`єктом оренди виступає земельна ділянка із кадастровим номером 5122983400:01:002:0177.

31.10.2014 між Управлінням (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Додаткову угоду №00042 до Договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002663, відповідно до умов якої сторонами було, зокрема, визначено, що об`єктом оренди виступає земельна ділянка із кадастровим номером 5122983400:01:002:0179.

16.01.2021 Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було прийнято Наказ №28-ОТГ „Про передачу земельних ділянок у комунальну власність", на підставі якого Куяльницькій сільській раді передано у комунальну власність 2 земельні ділянки, загальною площею 21,2002 га.

22.04.2021 Куяльницькою сільською радою прийнято Рішення №1052-VIII „Про внесення змін до договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002662" у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку до територіальної громади.

05.05.2021 між Куяльницькою сільською радою (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Додаткову угоду №9 до договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002662, відповідно до умов якої Орендодавець був замінений на Куяльницьку сільську раду у зв`язку із передачею права на земельну ділянку із державної до комунальної власності.

03.06.2021 Куяльницькою сільською радою було прийнято рішення №1566-VIII „Про внесення змін до Договору оренди землі від 08.02.2012р., зареєстрованого за №512290004002664" у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку до територіальної громади.

03.06.2021 Куяльницькою сільською радою прийнято рішення №1567-VIII „Про внесення змін до договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002663" у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку до територіальної громади.

07.06.2021 між Куяльницькою сільською радою (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Додаткову угоду №17 до Договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002664, відповідно до умов якої Орендодавець був замінений на Куяльницьку сільську раду у зв`язку із передачею права на земельну ділянку із державної до комунальної власності.

07.06.2021 між Куяльницькою сільською радою (Орендодавець) та СФГ Перлея М.Д. (Орендар) укладено Додаткову угоду №20 до Договору оренди землі від 08.02.2012, зареєстрованого за №512290004002663, відповідно до умов якої Орендодавець був замінений на Куяльницьку сільську раду у зв`язку із передачею права на земельну ділянку із державної до комунальної власності.

Інформація про перехід права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5122983400:01:002:0177, 5122983400:01:002:0178, 5122983400:01:002:0179 до територіальної громади Куяльницької сільської ради була внесена до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується витягами №НВ-5116532082021 від 11.05.2021, №НВ-5116317122021 від 25.03.2021, №НВ-5116531982021 від 11.05.2021.

Крім того, факт перебування спірних земельних ділянок у комунальній власності територіальної громади Куяльницької сільської ради, а також внесення записів про проведення державної реєстрації права оренди за СФГ Перлея М.Д., підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №266092589 від 16.07.2021, №266092893 від 16.07.2021, №266092406 від 16.07.2021.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав визнання незаконними та скасування розпоряджень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом частини 1 статті 155 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних розпоряджень) передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних розпоряджень) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (стаття 13 Закону "Про місцеві державні адміністрації").

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (частина 1 статті 41 Закону "Про місцеві державні адміністрації").

Котовською РДА були прийняті розпорядження від 20.04.2010 № 230/10 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради" та від 27.04.2010 № 238/10 "Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду", на підставі яких були укладені договори між Котовською РДА та СФГ Перлея М.Д. про надання в довгострокову оренду земельних ділянок.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних розпоряджень та укладення договорів оренди) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частин 1- 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а відповідно до змін, внесених згідно із Законом № 2949-17 від 14.01.2011, також при передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Отже, чинним законодавством (як на момент прийняття оспорюваних розпоряджень, так і на момент укладення договорів оренди) було імперативно врегульовано, що надання в оренду юридичній особі земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, можливе виключно на земельних торгах, крім випадків, визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/4444/16). При цьому у вичерпному переліку, встановленому частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, не зазначено випадків надання юридичним особам в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України врегульовані Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Таким чином, після набуття права на землю фермерське господарство підлягає державній реєстрації та набуває статусу юридичної особи.

Як встановлено судом, державна реєстрація СФГ Перлея М.Д. була проведена 22.02.94, а земельні ділянки були передані СФГ Перлея М.Д. у користування на підставі договорів оренди землі від 08.02.2012.

Проте станом на момент прийняття розпоряджень Котовської РДА та укладення договорів оренди землі чинним законодавством було імперативно визначено, що надання юридичній особі земельної ділянки в користування можливе виключно на земельних торгах, за результатом яких укладався договір оренди земельної ділянки (крім випадків, передбачених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України).

Так, підстави для передачі СФГ Перлея М.Д. у користування земельних ділянок без проведення земельних торгів були відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 135 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) земельні торги проводяться у формі аукціону.

Згідно з частиною 5 статті 137 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 394 "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів" було затверджено відповідний порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 № 639/2008 дію зазначеної постанови зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 за № 25-рн/2008 у справі № 1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.

19.08.2012 набрав чинності Закон України від 05.07.2012 № 5077-V "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону", яким статті 135-139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції, і в них було детально врегульовано порядок проведення земельних торгів.

На час прийняття розпоряджень Котовською РДА законом не було врегульовано порядок проведення земельних торгів.

Між тим, з огляду на положення частини 2 статті 19 Конституції України, статей 124, 134, 135, 137 Земельного кодексу України відсутність визначеного законом порядку проведення земельних торгів не надає права органу державної влади або місцевого самоврядування надавати в оренду земельні ділянки без проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За умовами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З наведеного та встановленого вище вбачається, що дії СФГ Перлея М.Д. призвели до незаконного отримання в користування земельних ділянок.

Судова колегія зазначає, що з огляду на те, що спірні договори оренди укладені без дотримання вимог земельного законодавства та за відсутності для цього підстав, визначених Земельного кодексу України, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, такі договори згідно з частинами першою та другою статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16ц звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За змістом ст.ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договорів оренди задоволенню не підлягають, оскільки такі правочини є нікчемними в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням предмета та підстав позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, проте помилково виходив з інших мотивів (пропуску прокурором передбаченого законом строку позовної давності і відсутності поважності причин їх пропуску), у зв`язку з чим оскаржуване рішення необхідно змінити у вказаній частині, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконними та скасування розпоряджень Котовської районної державної адміністрації, судова колегія зазначає наступне.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду враховує висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, у пунктах 47- 52 якої зазначено таке:

"Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав".

Враховуючи, що розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 20.04.2010 № 230/10 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Косівської сільської ради", а також розпорядження Котовської РДА від 27.04.2010 № 238/10 "Про передачу земельних ділянок в довгострокову оренду" вже реалізовані та вичерпали свою дію фактом виконання внаслідок укладення сторонами оспорюваних договорів оренди та переходу до СФГ Перлея М.Д. права оренди на спірні земельні ділянки, судова колегія не вбачає підстав для визнання незаконними та скасуванні зазначених розпоряджень, оскільки такі вимоги не призведуть до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав держави.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині неможливості звернення прокурора в інтересах держави до неї самої, разом з тим в даному випадку позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного у позові наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18).

За таких обставин, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень Котовської районної державної адміністрації, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги доводи щодо безпідставності визначення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в якості одного з позивачів, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19 за позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нагірнянської сільської ради Жашківського району Черкаської області та Фермерського господарства "Тищук" про визнання незаконним та скасування рішення Нагірнянської сільської ради від 04.08.2016 № 11-З/VІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі земельної ділянки в оренду" і визнання недійсним договору оренди землі Верховний Суд дійшов такого висновку: "Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, погоджуючись із висновками судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог, змінила мотивувальні частини судових рішень, та при цьому зазначила, що у справі позов подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин; позовні вимоги обґрунтовані тим, що Нагірнянська сільська рада передала в оренду земельні ділянки Фермерському господарству "Тищук" без проведення земельних торгів та зі зміною виду використання цих земельних ділянок, без дотримання відповідних норм земельного законодавства. Верховний Суд зауважив, що прокурор у 2018 році звертався до відділу у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, однак вказаний орган не вчинив жодних дій щодо звернення до суду, тому прокурор правильно подав позов до суду, проте позивачем мав зазначити відповідний орган Держгеокадастру.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/929/19 дійшла висновку, що органи Держгеокадастру, якщо це необхідно для здійснення їх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, можуть звертатися до суду.

В позовній заяві у цій справі № 916/3141/21 прокурор зазначав про те, що органи Держгеокадастру можуть виконувати функції, зокрема, органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, тому в спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру має право самостійно звернутися до суду з позовом.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру в Одеській області є належним позивачем за заявленими прокурором позовними вимогами, у зв`язку з чим відповідні висновки суду першої інстанції є помилковими.

Щодо вимог про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації договору оренди, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено та зазначено вище, спірна земельні ділянки із кадастровими номерами 5122983400:01:002:0177, 5122983400:01:002:0178, 5122983400:01:002:0179 належать до територіальної громади Куяльницької сільської ради, про що було внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідні записи, що підтверджується витягами №НВ-5116532082021 від 11.05.2021, №НВ-5116317122021 від 25.03.2021, №НВ-5116531982021 від 11.05.2021.

Як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність порушеного права, однак, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладено правовий висновок, про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч. 2 ст. 153 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц викладено висновок: "зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок".

Зазначений висновок уточнено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц шляхом викладення його першого речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що СФГ Перлея М.Д. отримало у користування за договорами оренди від 2012 року земельні ділянки з порушенням норм земельного законодавства. Тобто, земельна ділянка не вибувала з власності Держави, тому саме Державі належать права володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

В даному випадку СФГ Перлея М.Д. є лише її фактичним користувачем, який порушує права власника майна.

Відсутність у орендаря правових підстав для користування земельними ділянками свідчить про те, що він володіє ними незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Тому позов про повернення земельних ділянок в даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що даний позов є негаторним і позовна давність до вимог такого позову не застосовується.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Надаючи оцінку правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, судова колегія враховує доведення належними та допустимими доказами незаконності та безпідставності передання земельних ділянок відповідачеві-1 без дотримання конкурсної процедури, у зв`язку з чим право органу місцевого самоврядування повернути зайняті відповідачем земельні ділянки, з огляду на встановлені у даній справі обставини, гарантоване чинним земельним законодавством України і відповідні приписи стосовно отримання земель в оренду і регламентування підстав для повернення цих земельних ділянок, є доступними, чіткими та передбачуваними. У цьому контексті судова колегія ще раз звертає увагу, що відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов`язковою умовою отримання земельної ділянки в оренду є проведення земельних торгів, а їх відсутність свідчить про незаконне користування відповідачем земельними ділянками.

Відтак, відповідач отримавши в оренду земельні ділянки у поза конкурентний спосіб фактично взяв на себе ризики пов`язані у тому числі із поверненням цих земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія доходить висновку, що позовні вимоги Прокурора в частині повернення спірних земельних ділянок територіальній громаді підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасуванню.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації укладених договорів оренди земельних ділянок, судова колегія зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані.

Тому вимога скасувати державну реєстрацію права не відповідає належному способу захисту. Подібні висновки, але щодо скасування права власності, сформульовані в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.44).

У цій справі прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідні вимоги не відповідають належному способу захисту прав та інтересів.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки від 19.12.2014 за № 18160845 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:002:0177 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 533913451229) за СФГ Перлея М.Д.; державної реєстрації права оренди земельної ділянки від 26.02.2021 за № 56826347 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:002:0178 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2300423451229) за СФГ Перлея М.Д.; а також державної реєстрації права оренди земельної ділянки від 19.12.2014 за № 18168056 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5122983400:01:002:0179 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 534157251229) за СФГ Перлея М.Д. в даному випадку не є належним способом захисту прав та інтересів позивача, з огляду на що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з викладенням мотивувальної та резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/3141/21 в наступній редакції:

«Позовні вимоги керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26 А; код ЄДРПОУ 04379835), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34; код ЄДРПОУ 39765871) до Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича (66344, Одеська обл., Подільський район, с. Коси; код ЄДРПОУ 22508354), Подільської районної державної адміністрації Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 04057161) задовольнити частково.

Зобов`язати СФГ Перлея М.Д. повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 8,4041 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0177, вартістю 217899,25 грн. державі в особі Куяльницької сільської ради.

Зобов`язати СФГ Перлея М.Д. повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 19,9072 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0178, вартістю 557281,11 грн. державі в особі Куяльницької сільської ради.

Зобов`язати СФГ Перлея М.Д. повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Куяльницької сільської ради, площею 20,8126 га з кадастровим номером 5122983400:01:002:0179, вартістю 512155,36 грн. державі в особі Куяльницької сільської ради.

В задоволенні позовних вимог керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26 А; код ЄДРПОУ 04379835), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34; код ЄДРПОУ 39765871) до Селянського (фермерського) господарства Перлея Миколи Дмитровича (66344, Одеська обл., Подільський район, с. Коси; код ЄДРПОУ 22508354), Подільської районної державної адміністрації Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 04057161) про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод, а також про скасування реєстрації прав оренди відмовити.»

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Принцевської Н.М. у відрядженні з 22.02.2024 по 24.02.2024 року у відрядженні повний текст постанови складено та підписано 26.02.2024 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.В. Таран

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.02.2024
Оприлюднено29.02.2024
Номер документу117273026
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Судовий реєстр по справі —916/3141/21

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 05.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 03.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 19.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 08.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Постанова від 12.02.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 15.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 28.11.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 30.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 30.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні