Постанова

від 26.02.2024 по справі 906/984/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Справа № 906/984/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 (повний текст - 31.10.2023) у справі №906/984/23 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян"

про стягнення 1035672,04 грн

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача (апелянта) не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі №906/984/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" про стягнення 1035672,04 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 800890,45 грн заборгованості за договором №24-08/22 від 24.08.2022; 160178,09 грн штрафу; 74603,49 грн пені; 15535,08 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивачем не поставлялось йому жодного товару за накладними на суму 800890,45 грн, жодних документів, копії яких позивачем було додано до позовної заяви, відповідач не підписував, відтиск печатки та підпис уповноваженої особи відповідача є підробленими, відтак в останнього відсутні будь-які підстави для оплати суми, про яку заявляє позивач у своєму позові, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У зв`язку із викладеними вище обставинами, відповідач на підставі ч.6 ст.91 ГПК України додає до скарги клопотання про витребування оригіналів зазначених вище документів. Апелянт також звертає увагу, що перевезення товару не здійснювалося, жодних ТТН у відповідача не має.

На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі №906/984/23 та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ "Віквол Інвест" до ТОВ виробничо - торгова фірма "Мар`ян" про стягнення заборгованості; розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювати за участі уповноваженого представника відповідача. До скарги долучено клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/984/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

Листом від 22.11.2023 матеріали справи витребувано з господарського суду Житомирської області.

01.11.2023 матеріали справи №906/984/23 надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі №906/984/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору в розмірі 23302,62 грн; надати докази (відомості) про наявність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

19.12.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" Кирилюка В.Л. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано докази сплати судового збору в розмірі 23302,62 грн та відомості про наявність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (лист від 14.12.2023).

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.12.2023 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Коломис В.В. з 18.12.2023 по 12.01.2024, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/984/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/984/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі №906/984/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 31.01.2024 об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 05.01.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу (в тому числі позицію щодо заявлених клопотань).

31.01.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що відповідач крім клопотань про відкладення та ознайомлення не подав суду жодного клопотання по суті спору, цілеспрямовано затягуючи розгляд справи, як і не клопотав перед судом про поновлення йому строків для вчинення процесуальних дій, повернення до стадії підготовчого засідання, проведення експертизи, подання доказів тощо. Заявляючи перед апеляційною інстанцією клопотання про проведення експертизи не подає жодного доказу в підтвердження доводів такого клопотання. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Статтею 263 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

В ухвалі від 20.12.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі було встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу - до 05.01.2024.

Однак, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" було пропущено зазначений строк та подано відзив 31.01.2024.

Відповідно до положень ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст.119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву не було подано.

За наведеного, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" залишається судом апеляційної інстанції без розгляду.

08.02.2024 від представника ТОВ "ВТФ "Мар`ян" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з занятістю в інших судових засіданнях.

В судове засідання 08.02.2024 з`явився представник позивача та підтримав клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та зазначив, що тривають переговори щодо укладення мирової угоди, а тому також заявив зі своєї сторони усне клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою надання строку для вирішення питання щодо укладення мирової угоди, ухвалою від 08.02.2024 задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.02.2024 об 11:00 год.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 26.02.2024 сторони не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

При цьому, представнику позивача було забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак останній не приєднався до засідання.

Згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Оскільки сторони у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, враховуючи те, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Апелянтом було заявлено клопотання ТОВ "ВТФ "Мар`ян" про витребування оригіналів документів.

Розглянувши клопотання ТОВ "ВТФ "Мар`ян" про витребування оригіналів документів, колегія суддів відмічає, що відповідачем не наведено обставин справи, з яких у суду повинні були виникнути сумніви щодо достовірності видаткових накладних, а доводи відповідача колегія суддів вважає надуманими та непереконливими, не підтвердженими жодними доказами.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час провадження у суді першої інстанції, відповідачем не ставились під сумнів надані позивачем належним чином завірені копії видаткових накладних та не заявлялось клопотання про їх витребування. Доказів неможливості звернення з таким клопотанням апелянтом також не подано.

З огляду на викладене клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Також апелянт заявив клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи, в обґрунтування якого зазначає, що надані позивачем видаткові накладні є підробленими. Також вказує на те, що підроблення вказаних документів, зокрема, підпису уповноваженої особи відповідача буде свідчити про безпідставність позовних вимог позивача, отже для з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи необхідно встановити, хто та яким чином ставив підпис від імені уповноваженої особи відповідача - Мельник Ю.Ю. на вказаних документах та печатку відповідача.

Розглянувши клопотання про призначення у справі експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду.

Згідно ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У розумінні наведених положень, призначення господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

В той же час, заявляючи клопотання про проведення судової експертизи до суду апеляційної інстанції, відповідач не обґрунтовує та не надає належних доказів, які б підтверджували, що останній під час розгляду справи судом першої інстанції здійснив всі залежні від нього процесуальні дії, спрямовані на подання клопотання про проведення судової експертизи та отримання відповідних доказів. Також позивач не обґрунтовує належним чином поважності причин пропуску строку подання зазначеного клопотання до суду апеляційної інстанції.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи на стадії апеляційного провадження за вищевстановлених обставин справи фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на обов`язок швидкого здійснення правосуддя який покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи з огляду на його необґрунтованість та недоцільність.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

24.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №24-08/2022 (а.с.7-8) , згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити напівтуші свинні.

Асортимент, кількість, ціна та інші відомості про товар, які є істотними для сторін, визначаються сторонами у видаткових накладних, оформлених постачальником (п.1.2 договору).

Покупець надсилає продавцю письмове або усне замовлення щодо відповідної партії товару (п.2.1 договору).

Як встановлено п.2.2 договору, поставка товару здійснюється за домовленістю сторін на умовах СРТ, згідно правилам "Інкотермс-2010" у строки, які погоджені сторонами для поставки кожної партії товару.

Відповідно до п.2.3 договору, датою постачання є дата виписки видаткової накладної.

Як погоджено у п.3.1 договору, загальна вартість цього договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцю в рамках цього договору, що зазначається у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату товару по факту поставки згідно видаткової накладної. Платежі, здійснені покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар, у випадку нарахування штрафних санкцій оплата в першу чергу буде зараховуватись як оплата штрафних санкцій.

За умовами п.4.1 договору постачальник відвантажує наступну партію товару при умові оплати попередньої. При цьому відтермінування не може бути більше 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки товару.

Як погоджено пунктом 7.5 договору, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1525890,45 грн. згідно з наступними видатковими накладними: №10 від 02.09.2022 на суму 127058,00 грн., №26 від 08.09.2022 на суму 145844,00 грн, №15 від 16.09.2022 на суму 87267,00 грн, №17 від 21.09.2022 на суму 189134,40 грн, №24 від 29.09.2022 на суму 69907,50 грн, №31 від 05.10.2022 на суму 89980,80 грн, №408 від 14.02.2023 на суму 116562,65 грн, №409 від 21.02.2023 на суму 72907,80 грн, №410 від 24.02.2023 на суму 135453,30 грн, №413 від 09.03.2023 на суму 50348,70 грн, №415 від 23.03.2023 на суму 159500,70 грн, №418 від 03.04.2023 на суму 118216,30 грн, №429 від 28.04.2023 на суму 83859,50 грн, №432 від 05.05.2023 на суму 79849,80 грн (а.с.9-22).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 725000,00 грн, що вбачається з виписки по рахунку позивача (а.с.23-25), заборгувавши позивачу 800890,45 грн.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгова фірма "Мар`ян" 1035672,04 грн, з яких: 800890,45 грн боргу, 160178,09 грн штрафу, 74603,50 грн пені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №24-08/2022 від 24.08.2022.

Відповідно до положень ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено вище, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1525890,45 грн. Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 725000,00 грн., заборгувавши позивачу 800890,45 грн.

Враховуючи умови договору, які вказують, що платежі, здійснені відповідачем, в першу чергу мали бути зараховані як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар, судом встановлено, що неоплаченим є товар, отриманий за видатковими накладними: №408 від 14.02.2023 на суму 100754,35 грн (частково оплачено на суму 15808,30 грн), №409 від 21.02.2023 на суму 72907,80 грн, №410 від 24.02.2023 на суму 135453,30 грн, №413 від 09.03.2023 на суму 50348,70 грн, №415 від 23.03.2023 на суму 159500,70 грн, №418 від 03.04.2023 на суму 118216,30 грн, №429 від 28.04.2023 на суму 83859,50 грн, №432 від 05.05.2023 на суму 79849,80 грн (а.с.15-22).

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 800890,45 грн матеріали справи не містять.

Так як відповідачем не надано доказів погашення боргу, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 800890,45 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 160178,09 грн штрафу та 74603,50 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При цьому, згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок є законним та обґрунтованим, відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" про стягнення 160178,09 грн штрафу в повному обсязі.

Розрахунок пені в сумі 74603,50 грн позивачем здійснено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.05.2023 по 17.07.2023, із врахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України на загальну суму боргу 800890,45 грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його законність та обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 74603,50 грн правомірно задоволено в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віквол Інвест" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" 1035672,04 грн, з яких: 800890,45 грн боргу, 160178,09 грн штрафу, 74603,50 грн пені.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгова фірма "Мар`ян" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі №906/984/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.02.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Грязнов В.В.