Постанова

від 08.02.2024 по справі 908/1118/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1118/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 (суддя Мірошниченко М.В.)

у справі № 908/1118/23

за позовом Запорізької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Трейд

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ТРЕЙД про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 20.12.2020, зареєстрованим 29.12.2010 за №041026102330, яка утворилася станом на 31.01.2023, в розмірі 1 649 421,27 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у даній справі в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Запорізька міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 61 853,30 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що повноваженнями стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки ,укладеним між відповідачем та позивачем у даному спорі, наділена саме Запорізька міська рада, як орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом оренди.

За твердженням скаржника, суд неправильно оцінив докази у справі та дійшов необґрунтованого висновку, що заборгованість з земельного податку/орендної плати за 2022 рік у відповідача відсутня, проігнорувавши доводи позивача та норми чинного законодавства.

Зазначає, що Закон № 3050 не має прямої вказівки про зворотну дію Наказу № 309 у часі.

Апелянт наголошує, що відповідно до чинної редакції Переліку територій, станом на момент набрання чинності Законом № 3050, територія Запорізького району Запорізької області, до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади, не знаходилась в зоні активних бойових дій а бо в зоні тимчасово окупованих російською федерацією територій України, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для звільнення від оплати орендної плати за землю за 2022 рік.

Також, посилається на те, що зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення Орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося, доказів протилежного відповідачем не надано.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

16.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 08.02.2024 приймав участь представник позивача (апелянта). Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представників відповідача та третьої особи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про повне задоволення позову.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2010 Запорізькою міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРЕЙД» (далі орендар) укладено договір оренди землі (далі договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець, відповідно до рішення 44 сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 104/412 від 06.10.2010, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування культурно-розважального комплексу в інфраструктурі ландшафтного парку «Вознесенівський», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського.

Відповідно до п.п. 2, 4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,4834 га. Земельна ділянка передається вільна від забудови.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладається строком на 49 років.

В подальшому до договору оренди вносились зміни та доповнення.

09.02.2022 Запорізька міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРЕЙД» (орендар) уклали додатковий договір №202205090400010 до договору оренди землі від 20.12.2020 (далі договір в редакції від 09.02.2022), відповідно до п. 1 якого на виконання рішення Запорізької міської ради від 25.03.2020 № 51/76 сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі від 20.12.2010, зареєстрованого 29.12.2010 №0410261032330, шляхом укладення додаткового договору та викладення зазначеного договору оренди землі в новій редакції.

Відповідно до п.п. 1, 2 договору в редакції від 09.02.2022, орендодавець відповідно до рішень сорок четвертої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 104/412 від 06.10.2010 та сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 51/76 від 25.03.2020, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування житлового комплексу з об`єктами громадського призначення та паркінгом, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського.

Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності.

В оренду передається земельна ділянка площею 2,4834 га, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:05:003:0061 (п. 3 договору в редакції від 09.02.2022).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 56 060 768,28 грн. в цінах 2021 (п. 6 договору в редакції від 09.02.2022).

Договір укладено до 29.12.2059, на 49 років, 0 місяців, 9 днів (п. 11 договору в редакції від 09.02.2022).

Орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 1 850 005,35 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2022 року (п. 12 договору в редакції від 09.02.2022).

Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця (п. 14 договору в редакції від 09.02.2022).

Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі.

Тобто, позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором.

Як стверджує, позивач, відповідач не виконує свій обов`язок щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист від 21.02.2023 №1627/5/08-01-04-07), станом на 31.01.2023 заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у ТОВ «ВЕСТА ТРЕЙД» по м. Запоріжжя складає 2337912,82 грн., у тому числі по земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0061 1 649 421,27 грн.

16.01.2023 позивач направив відповідачу претензію №01/02-11/0037 від 13.01.2021 про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку. Відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Заборгованість відповідача складає 1 649 421,27 грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виснував, що:

- контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів, в тому числі плати за землю, є податкові органи;

- заборгованість з земельного податку/орендної плати за 2022 рік у відповідача відсутня;

- територія всього Запорізького району відноситься до території активних бойових дій або можливих бойових дій у 2022 році з 12.03.2022 по 31.12.2022, у 2023 році з 01.01.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТА ТРЕЙД про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 20.12.2020, зареєстрованим 29.12.2010 за №041026102330, яка утворилася станом на 31.01.2023, в розмірі 1 649 421,27 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України "Про оренду землі" ).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Відповідно до п.п. 288.1-288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як зазначалося раніше, власником орендованої земельної ділянки комунальної форми власності, загальною площею 2,4834 га, кадастровий номер 2310100000:05:003:0061 за адресою: м. Запоріжжя, просп. Маяковського, є Запорізька міська рада, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 325280803 від 09.03.2023 (т. 1 а.с. 49-50).

20.12.2010 Запорізькою міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРЕЙД» (далі орендар) укладено договір оренди землі (далі договір оренди), відповідно до п. 1 якого орендодавець, відповідно до рішення 44 сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 104/412 від 06.10.2010, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування культурно-розважального комплексу в інфраструктурі ландшафтного парку «Вознесенівський», яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, строком на 49 років (п. 8).

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, умовами п. 9 договору в редакції 20.12.2010 визначалося, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 180 294 грн. 84 коп. протягом строку будівництва об`єкту, у розмірі 901 459 грн 29 коп. з дня введення об`єкту до експлуатації, що складає трикратний розмірі земельного податку за календарний рік в цінах 2010 року.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно п. 11 договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок… *при невиконанні будівництва в нормативний термін плата вноситься як за об`єкт введений до експлуатації.

18.03.2013 між сторонами було укладено додатковий договір № 201305000700037 до договору оренди землі від 29.12.2010р. № 041026102330 (т. 1 а.с. 29-30), яким, зокрема, п. 2 договору було доповнено: «кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:05:003:0061; частину п`ятнадцяту пункту « 30» договору викладено в наступній редакції: «-завершити будівництво об`єкту протягом двох років з дати укладення договору оренди. Цей термін будівництва об`єкту продовжений на 5 років з дати прийняття рішення Запорізької міської ради від 24.12.2012р. № 103/6, тобто з 24.12.2012р. по 24.12.2017р.» (*відповідне рішення наявне в матеріалах справи, т. 1 а.с. 31).

Рішенням Запорізької міської ради від 25.03.2020 за № 51/76 було затверджено проект землеустрою щодо відведення (зміни цільового призначення) земельної ділянки по пр. Маяковського ТОВ «ВЕСТА ТРЕЙД» для розташування житлового комплексу з об`єктами громадського призначення та паркінгом (т. 1 а.с. 43).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 56 060 768,28 грн (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.10.2021 № 1846/372-21 (т. 1 а.с. 44).

09.02.2022 Запорізька міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА ТРЕЙД» (орендар) уклали додатковий договір №202205090400010 до договору оренди землі від 20.12.2020 (далі договір в редакції від 09.02.2022), відповідно до п. 1 якого на виконання рішення Запорізької міської ради від 25.03.2020 № 51/76 сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі від 20.12.2010, зареєстрованого 29.12.2010 №0410261032330, шляхом укладення додаткового договору та викладення зазначеного договору оренди землі в новій редакції.

Відповідно до п.п. 1, 2 договору в редакції від 09.02.2022, орендодавець відповідно до рішень сорок четвертої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 104/412 від 06.10.2010 та сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 51/76 від 25.03.2020, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування житлового комплексу з об`єктами громадського призначення та паркінгом, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського.

Договір укладено до 29.12.2059, на 49 років, 0 місяців, 9 днів (п. 11 договору в редакції від 09.02.2022).

У відповідності до п. 12 договору в редакції 09.02.2022 орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі 1850005,35 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2022 року.

Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця (п. 14 договору в редакції від 09.02.2022).

За умовами п. 31.8. договору Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку Орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

Орендар, відповідно до п. 34.4. договору, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

За таких умов, у Орендаря виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступними за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату, що вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 1 850 005,35 грн, що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2022 року.

Однак, всупереч умовам договору, відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 21.02.2023 р. № 1627/5/08-01-04-07, станом на 31.01.2023 р. заборгованість ТОВ «ВЕСТА ТРЕЙД» по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:003:0061 складала 1 649 431,27 грн (т. 1 а.с. 51-52).

Отже, як свідчать матеріали справи Відповідач не в повній мірі сплачував орендну плату за землю у попередні роки і частково сплатив орендну плату за землю за лютий 2022 року у сумі 88 375,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.06.2023 № 134 (т. 1 а.с. 125), у зв`язку з чим подав уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю, де вказав про відсутність податкових зобов`язань з березня по грудень 2022 року включно (т. 1 а.с. 122-124), посилаючись на Закон України від 11.04.2023 р. за № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким внесено зміни до Податкового кодексу України з урахуванням Наказу від 22.12.2022 за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Звідси, матеріалами справи підтверджується заборгованість Відповідача перед Позивачем з орендної плати за договором у розмірі 1 649 431,27 грн за період з 01.01.2020 р. по 31.01.2023 р., доказів сплати якої суду не надано, як і контррозрахунку суми заборгованості, яку обчислена математично та методологічно правильно, відтак апеляційний суд доходить висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково в сумі 1 561 046,26 грн., а провадження у справі в частині стягнення 88 375,01 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю перемету спору, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після відкриття провадження судом у цій справі.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що спір у цій справі є фактично спором щодо плати за землю у формі земельного податку відповідно до податкового законодавства, так як предметом позову у даній справі є саме стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки.

В пунктах 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17) (провадження № 11-1317апп18)).

За таких обставин, пріоритетність застосування судом норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20.

Адже справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі ті, де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.

Отже, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів, в тому числі плати за землю, є податкові органи, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.

Висновки щодо належного суб`єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, яким виступає міська рада, за позовами про її стягнення з орендаря, були неодноразово підтверджені Верховним Судом у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, від 04.05.2023 у справі № 910/15023/21.

Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до ч. 1 якої відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково визнав встановленими обставини відсутності заборгованості за відсутності доказів здійснення повної оплати відповідачем орендної плати за 2020-2022р.р.

При цьому заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плати за землю під час воєнного стану, є необґрунтованими, оскільки в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому намагання Відповідача ухилитись від орендної плати за спірну земельну ділянку з формальних підстав є неприпустимим.

З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 р. № 3 89-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. за №2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).

Пунктом 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абз. 1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 р).

Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 р. за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, господарський суд дійшов висновку, що згідно вказаного наказу (прим. апеляційного суду наказу від 22.12.2022 р. за № 309) територія всього Запорізького району відноситься до території активних бойових дій або можливих бойових дій у 2022 році з 12.03.2022 по 31.12.2022, у 2023 році з 01.01.2023.

Отже, суд вважає, що земельна ділянка загальною площею 2,4834 га, кадастровий номер 2310100000:05:003:0061 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, що є об`єктом оренди, розташована саме на території де ведуться активні бойові дії з 12.03.2022 р.

Однак, слід наголосити, що спірна земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій. Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

За приписами ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Варто також зазначити, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: Тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Очевидно, що в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 25.04.2022 р. № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 р. № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 р. за № 453/37789, не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р..

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 р. № 104, станом на 27.05.2022 р..

Проте, за даними загальнодоступних джерел, зокрема, (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na-25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/) станом на 25.05.2022 р. територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Вказана ситуація не зазнавала змін і в подальшому, а тому в редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 р. пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р. не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмеживши його дію до 31.12.2022 р..

Сам по собі обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків визначених Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

З огляду на викладене, вищезгаданими нормативними актами не встановлювалась та не погіршувалася відповідальність будь-яких осіб, не встановлювалися нові податки, а тому твердження відповідача, що вказане суперечить ст. 58 Конституції України, якою визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, обґрунтовано відхиляється судом.

Щодо уточнюючої податкової декларації з орендної плати за землю, де Відповідач вказав про відсутність податкових зобов`язань з березня по грудень 2022 року включно, посилаючись на Закон України від 11.04.2023 р. за № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», яким внесено зміні до Податкового кодексу України з урахуванням наказу від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, то необхідно зауважити, що Податковий кодекс надає право коригування податкових зобов`язань виключно тим суб`єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій.

Крім того, зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення Орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося, доказів зворотного відповідачем суду надано не було.

В свою чергу, у відповідача існувала заборгованість зі слати орендної плати починаючи ще з січня 2020, в тому числі й за 2021 рік, що підтверджено належними доказами та не спростовано ним в установленому процесуальним законом порядку, тобто задовго до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану на території України.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких умов, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у справі № 908/1118/23, як такого, що прийнято за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, та прийняття в цій частині нового рішення - про часткове задоволення позову: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 1 561 046,26 грн та закриття провадження в частині стягнення 88 375,01 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як передбачено ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення та фактичного вирішення справи на користь позивача, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на підставі приписів ст. 129 ГПК України, суд вважає за можливе покласти усі судові витрати у справі на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача (апелянта) сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 24 741,32 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 37 111,98 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у справі № 908/1118/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у справі №908/1118/23 - скасувати.

Постановити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Трейд (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Запорізької міської ради (43027, м. Волинська обл., м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 32630257) заборгованість з орендної плати в розмірі 1 561 046,26 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 24 741,32 грн, та за подання апеляційної скарги в розмірі 37111,98 грн, про що видати наказ.

В частині стягнення 88 375,01 грн. провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.02.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко