Рішення

від 15.02.2024 по справі 904/5625/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5625/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Комунального підприємства "Фармація" Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Демченко А.Г.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось з позовною заявою до Комунального підприємства "Фармація" Криворізької міської ради про стягнення заборгованості за теплову енергію в загальному розмірі 2067762,53грн, з якої: 1724115,19грн основного боргу, 283948,16грн інфляційних збитків, 58156,48грн трьох відсотків річних, 1542,70грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №11065 від 01.02.2019 та додатковими угодами до нього в частині оплати за послуги постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 відкладено підготовче засідання на 19.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.01.2024.

05.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2023, а саме обґрунтований розрахунок заборгованості із зазначенням суми та періоду по кожному об`єкту, за якими нараховуються інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня і з посиланням на відповідні акти приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.02.2024.

У судове засідання 01.02.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 відкладено розгляд справи по суті на 15.02.2024.

У судове засідання 15.02.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялись ухвали суду від 30.10.2023, 23.11.2023, 19.12.2023, 16.01.2024 та 01.02.2024 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вадима Гурова, буд. 35.

Доказом вручення ухвали суду від 30.10.2023 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4930023477612, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 10.11.2023 (а.с. 99 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду про відкриття провадження 10.11.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 27.12.2023 включно (25.12.2023 вихідний день).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило і поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 15.02.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Разом з цим, доказом належного повідомлення відповідача про розгляд справи є наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та поштові повернення (а.с. 105-109 том 1).

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 15.02.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

01.02.2019 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - теплопостачальна організація-продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Фармація" Криворізької міської ради (далі - споживач-покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №11065 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 1.3 договору теплопостачальна організація-продавець та споживач-покупець теплової енергії при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором зобов`язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема: Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; Законом України "Про теплопостачання"; "Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж", затвердженими Наказом Міністерством палива та енергетики України від 14.02.2007 №71; "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.

Теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці №2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.02.2019 по 01.02.2020 (таблиця №1, №2, є невід`ємними частинами договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору (п. 1.4 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом. У разі пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку нарахування здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації-продавця, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. В разі періодичної повірки приладу обліку нарахування протягом першого місяця проводиться по середнім показникам приладу обліку, потім відповідно до визначених у договорі навантажень.

За змістом пункту 3.1 договору споживач-покупець щомісяця до 15 числа самостійно отримує в теплопостачальної організації-продавця за адресою вул. Пушкіна, буд. 36, каб. 29: рахунок-фактуру; акти звіряння розрахунків на початок та закінчення опалювального періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач-покупець протягом 5-ти днів повертає теплопостачальній організації-продавцю); акти виконаних робіт; податкову накладну (платникам ПДВ) через програмне забезпечення "M.E.Doc1S".

Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем-покупцем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим на рахунок теплопостачальної організації-продавця із спеціальним режимом використання, що передбачено ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання". Споживач-покупець має право роботи передоплату (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору за наявності заборгованості у споживача-покупця за цим договором теплопостачальна організація-продавець зараховує кошти, що надійшли від споживача-покупця, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Якщо споживач-покупець не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.2 договору, то він сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що у разі відсутності приладу обліку теплової енергії, щомісячна сума сплати за договором коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості діб і годин надання теплової енергії.

Цей договір діє з 01.02.2019 по 01.02.2020 і вважається щорічно продовженим. Договір може бути розірваний у разі: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однієї із сторін; наявності затвердженого акту про відключення об`єкту теплоспоживання у відповідності з Порядком відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4. При наявності заборгованості за споживачем-покупцем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (п. 9.1 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про збільшення строку позовної давності до п`яти років.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір був чинним протягом відповідного періоду.

Відповідно до таблиці 2, яка є невід`ємною частиною договору №11065 об`єктами теплоспоживання є нежитлові приміщення, що знаходяться у м. Кривий Ріг.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, за період дії договору, деякі об`єкти з таблиці №2 (дислокації) вибували, а деякі об`єкти додавалися сторонами відповідно до додаткових угод від 10.10.2022, 10.11.2021 та листу про виключення об`єктів з договору (а.с. 9-11 том 1).

На час розгляду справи об`єктами по яким виникла заборгованість є наступні приміщення, що знаходяться у м. Кривому Розі за адресами:

1.вул. Каткова, 2 (аптека №14);

2.вул. Каткова, 2 (аптечний пункт поліклініки);

3.вул. Каткова,2 (аптечний пункт хірург.);

4.вул. Тополина, 11а (аптечний пункт);

5.вул. Алмазна, 10а (аптечний пункт);

6.вул. Колійна,26 (аптечний пункт);

7.вул. Тбіліська, 14 (аптечний пункт);

8.вул. Святогеоргіївська, 8а (аптечний пункт амбулаторія.);

9.вул. Степана Тільги, 71Б (аптечний пункт амбулаторія);

10.вул. Матросова, 82 (аптечний пункт головний корпус);

11.вул. С.Колачевського, 55 (аптечний пункт головний корпус);

12.вул. С.Колачевського, 55 (аптечний пункт дитячий корпус);

13.вул. С.Колачевського, 55 (аптечний пункт поліклініка);

14.вул. С.Колачевського, 55/73 (прийм. аптечний пункт головний корпус);

15.вул. С.Колачевського, 55/74 (прийм. аптечний пункт головний корпус);

16.вул. Маршака, 1а (аптечний пункт дитяча поліклініка);

17.вул. Маршака, 1а (аптечний пункт поліклініка);

18.вул. Маршака, 1а (аптечний пункт терапевтичний корпус);

19.вул. Маршака, 16/61 (аптека №13);

20.вул. Святогеоргіївська, 8А (аптечний пункт головний корпус);

21.вул. Святогеоргіївська, 8А (аптечний пункт лорвідділення);

22.пр. 30-річчя Перемоги, 2 (аптечний пункт головний корпус);

23.пр. 30-річчя Перемоги, 2 (аптечний пункт головний корпус);

24.пр. 30-річчя Перемоги, 2 (аптечний пункт головний корпус);

25.пр. 30-річчя Перемоги, 2а (аптека №11);

26.вул. Пушкіна, 13К (аптечний пункт поліклініка);

27.вул. Пушкіна, 13К (аптечний пункт прийм. відділення);

28.вул. Панаса Феденка, 1 (аптечний пункт поліклініка);

29.вул. Дніпровське шосе, 41 (аптечний пункт поліклініка);

30.вул. Дніпровське шосе, 41 (аптечний пункт прийм. відділення);

31.вул. Криворіжсталі, 2 (аптечний пункт поліклініка);

32.пр. Гагаріна, 35/100 (аптека №4);

33.вул. Старовокзальна, 37а (аптека №7);

34.вул. Військових медиків, 1а/1 (аптека №9);

35.вул. Всебратське-2, 65а (аптечний пункт);

36.вул. Івана Сірка, 43/37 (аптека №16).

Зазначені приміщення знаходяться в будинках (спорудах) до яких подання теплоносія здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005 Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів будинку.

На виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у зазначений період постачання теплової енергії відповідачу, який отримував теплову енергію за наведеними адресами.

На виконання умов зазначених договорів Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" здійснено постачання теплової енергії відповідачу на протязі всього періоду передбаченого договором та щорічними розпорядженнями виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду", що підтверджується актами подання теплоносія на об`єкти та актами припинення подання теплоносія, актами прийому-передачі теплової енергії, зведеними відомостями розподілу теплової енергії, звітами про споживання та виставленими для оплати рахунками-фактурами (наявними в матеріалах справи).

Тарифи передбачено за періоди з 01.12.2020 по 24.10.2021 за 1Гкал - 1814,34грн з ПДВ (згідно з постановою НКРЕКП №2264 від 30.11.2020 для потреб інших споживачів), з 25.10.2021 по теперішній час за 1Гкал - 5065,99грн (з ПДВ) (рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа").

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за теплову енергію за період з 12.10.2021 по 21.04.2023 склала 1724115,19грн за всіма об`єктами, визначеними сторонами в таблиці №2 до договору, по кожному об`єкту у свій відповідний період.

Відповідно до п.п. 36, 37 постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 283948,16грн за період з січня 2022 року по червень 2023 року, 3% річних у сумі 58156,48грн за період з 21.12.2021 по 20.09.2023 та відповідно до умов договору пеню у сумі 1542,70грн за період з 01.08.2023 по 20.09.2023.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1839/13 від 31.03.2023 про сплату заборгованості (а.с. 73-76 том 2), яка останнім була залишена без відповіді та задоволення, що і стало причиною виникнення пору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з поставкою позивачем теплової енергії за договором та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної його оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені у розрахованих позивачем сумах.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 №1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 (далі - лист).

Так, зі змісту зазначеного листа вбачається, що згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.

Щодо оплати комунальних послуг за тарифами "для бюджетних установ" зазначено, що відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для бюджетних установ" здійснюють такі установи, які підпадають під ознаки зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та відповідають належній структурі ознаки, а підтвердженням статусу "бюджетна установа" може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо оплати комунальних послуг за тарифами для "інших споживачів" комунальних послуг зазначено, що всі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для "інших споживачів".

Таким чином, відповідач, який використовує нежитлові приміщення та є юридичною особою, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів ст. ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів ст.193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати заявленої до стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 12.10.2021 по 21.04.2023 у розмірі 1724115,19грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Таким чином, враховуючи викладене, а також визначений сторонами у договорі порядок розрахунків, приймаючи до уваги відсутність зауважень відповідача щодо обсягу спожитої теплової енергії за спірний період, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію за період з 12.10.2021 по 21.04.2023 у розмірі 1724115,19грн слід визнати обґрунтованими.

Однак, під час розгляду справи позивач звернувся із заявою в якій повідомив, що в період розгляду справи відповідачем сплачено частину основної заборгованості у сумі 690000,00грн.

Як свідчать наявні у справі докази (а.с. 133 том 2) відповідач здійснив погашення основної заборгованості на суму 690000,00грн, що підтверджується довідкою позивача №32 від 13.02.2024.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (24.10.2023) та відкриття провадження у справі (30.10.2023), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 690000,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині основна заборгованість підлягає стягненню з відповідача, а саме у сумі 1034115,19грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.6 договору якщо споживач-покупець не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.2 договору, то він сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 1542,70грн за загальний період з 01.08.2023 по 20.09.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку, судом порушень не встановлено.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 283948,16грн за період з січня 2022 року по червень 2023 року та 3% річних у сумі 58156,48грн за період з 21.12.2021 по 20.09.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку, судом порушень не встановлено.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 1377762,53грн, з яких: 1034115,19грн заборгованість за теплову енергію (основна заборгованість), 283948,16грн інфляційні втрати, 58156,48грн - 3% річних та 1542,70грн пені.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 31019,28грн платіжною інструкцією №5982 від 26.09.2023 (а.с. 4 том 1).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення 690000,00грн, то судовий збір у розмірі 10350,95грн може бути повернутий з державного бюджету за клопотанням позивача.

Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 20668,33грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Комунального підприємства "Фармація" Криворізької міської ради про стягнення заборгованості за теплову енергію в загальному розмірі 2067762,53грн, з якої: 1724115,19грн основного боргу, 283948,16грн інфляційних збитків, 58156,48грн трьох відсотків річних, 1542,70грн пені - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Комунального підприємства "Фармація" Криворізької міської ради на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 690000,00грн основного боргу.

Стягнути з Комунального підприємства "Фармація" Криворізької міської ради (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вадима Гурова, буд. 35; ідентифікаційний код 01976387) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 1034115,19грн основного боргу, 283948,16грн - інфляційних втрат, 58156,48грн - 3% річних, 1542,70грн - пені та 20668,33грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 26.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук