Рішення

від 27.02.2024 по справі 904/6671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6671/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Державного комерційного підприємства "Південукргеологія", м. Дніпро

про відшкодування збитків в сумі 25 941,70 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 25 941,70 грн., що складають суму завданих збитків внаслідок порушення Державним комерційним підприємством "Південукргеологія" зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з сумами податку на додану вартість, які були оплачені позивачем за виконані відповідачем роботи відповідно до актів № 04-10 від 17.02.2020 на суму 7 532,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 255,34 грн.), № 03-10 від 17.02.2020 на суму 12 145,40 грн. (у т.ч. ПДВ 2 024,24 грн.), № 12-10 від 18.03.2020 на суму 3 766,00 грн. (у т.ч. ПДВ 627,67 грн.), № 11-10 від 18.03.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 19-10 від 16.04.2020 на суму 3 766,00 грн. (у т.ч. ПДВ 627,67 грн.), № 18-10 від 16.04.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 25-10 від 25.05.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 45-10 від 17.07.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн.), № 40-10 від 17.07.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 39-10 від 17.07.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 44-10 від 17.07.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 46-10 від 17.08.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 50-10 від 17.08.2020 на суму 5 593,10 грн. (у т.ч. ПДВ 932,18 грн.), № 52-10 від 17.08.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн., № 47-10 від 17.08.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 51-10 від 17.08.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 59-10 від 17.09.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн.), № 57-10 від 17.09.2020 на суму 5 593,10 грн. (у т.ч. ПДВ 932,18 грн.), № 53-10 від 17.09.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 54-10 від 17.09.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 58-10 від 17.09.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 82-10 від 17.12.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 78-10 від 17.12.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 83-10 від 17.12.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн.), № 77-10 від 17.12.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 81-10 від 17.12.2020 на суму 5 593,10 грн. (у т.ч. ПДВ 932,18 грн.), у зв`язку з чим позивач позбавлений права на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 25 941,70 грн. до складу податкового кредиту.

Правовими підставами позову позивач зазначає, серед іншого, статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 29.12.2023 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/6671/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та зобов`язано позивача надати докази оплати спірних актів приймання робіт.

11.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, до якого залучено витребувані ухвалою від 19.12.2023 докази.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було надіслано на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 03.01.2024.

Конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення збитків, завданих позивачу в результаті порушення відповідачем податкового законодавства, яким передбачено обов`язок останнього зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.01.2020 Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - Замовник, позивач у даній справі) та Казенним підприємством "Південукргеологія", яке у подальшому перетворено на Державне комерційне підприємство "Південукргеологія", (далі - Виконавець, відповідач у даній справі) укладено договір № 3311-ПУ, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язався виконати для Замовника роботи з ведення режимних гідрогеологічних спостережень на об`єктах ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" протягом 12 місяців 2020. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи.

Вартість робіт за договором визначена відповідно до норм часу і кошторисних норм на проведення режимних гідрогеологічних спостережень, що діють в системі підприємств Державної служби геології та надр України (Додатки 1,2) (пункт 1.2.).

Відповідно до пункту 1.3. Договору вартітсь робіт разом складає 426 422,40 грн., у тому складі: 355 352,00 грн. без ПДВ, ПДВ (20%) - 71 070,40 грн. Вартість робіт погоджена Протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 3).

Сума договору разом з ПДВ становить - 426 422,40 грн. (пункт 1.4.).

У пункті 2.1. Договору сторонами встановлено, що виконавець зобов`язується, зокрема, на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) скласти податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виконавцем протягом 3 календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 4.1. Договору виконання робіт Виконавцем і оплата робіт Замовником передбачається щомісяця.

Оплата робіт здійснюється у вигляді щомісячної оплати в розмірі 35 535,20 грн. (з ПДВ) шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на 30 календарний день з моменту (дати) підписання поточного акту приймання-передачі робіт та надання Виконавцем рахунку. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий день, то оплата здійснюється на наступний за святковим або вихідним днем.

Виконавець надає щомісяця акт виконаних робіт протягом 3 календарних днів після виконання робіт, але в будь-якому випадку до кінця поточного місяця. Виконавець має право не продовжувати роботи у разі відсутності оплати робіт попереднього місяця (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 6.2. Договору останній діє до 31.03.2021. Керуючись положеннями ст. 631 ЦК України сторони дійшли домовленості, що дія цього Договору розповсюджується на зобов`язання сторін, що виникли з 01.01.2020.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На виконання умов спірного договору відповідач у період з січня по грудень 2020 виконав за замовленням позивача роботи з ведення режимних гідрогеологічних спостережень на загальну суму 155 650,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 25 941,70 грн.), що підтверджується залученим до матеріалів справи актами № 04-10 від 17.02.2020 на суму 7 532,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 255,34 грн.), № 03-10 від 17.02.2020 на суму 12 145,40 грн. (у т.ч. ПДВ 2 024,24 грн.), № 12-10 від 18.03.2020 на суму 3 766,00 грн. (у т.ч. ПДВ 627,67 грн.), № 11-10 від 18.03.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 19-10 від 16.04.2020 на суму 3 766,00 грн. (у т.ч. ПДВ 627,67 грн.), № 18-10 від 16.04.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 25-10 від 25.05.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 45-10 від 17.07.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн.), № 40-10 від 17.07.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 39-10 від 17.07.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 44-10 від 17.07.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 46-10 від 17.08.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 50-10 від 17.08.2020 на суму 5 593,10 грн. (у т.ч. ПДВ 932,18 грн.), № 52-10 від 17.08.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн., № 47-10 від 17.08.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 51-10 від 17.08.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 59-10 від 17.09.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн.), № 57-10 від 17.09.2020 на суму 5 593,10 грн. (у т.ч. ПДВ 932,18 грн.), № 53-10 від 17.09.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 54-10 від 17.09.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 58-10 від 17.09.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 82-10 від 17.12.2020 на суму 7 431,30 грн. (у т.ч. ПДВ 1 238,55 грн.), № 78-10 від 17.12.2020 на суму 6 072,70 грн. (у т.ч. ПДВ 1 012,12 грн.), № 83-10 від 17.12.2020 на суму 6 279,20 грн. (у т.ч. ПДВ 1 046,53 грн.), № 77-10 від 17.12.2020 на суму 3 577,60 грн. (у т.ч. ПДВ 596,27 грн.), № 81-10 від 17.12.2020 на суму 5 593,10 грн. (у т.ч. ПДВ 932,18 грн.).

Як зазначає позивач, ним було сплачено вартість виконаних відповідачем робіт.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує про те, що податкові накладні на вказану вище суму не зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків, оскільки останній не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 25 941,70 грн. до складу податкового кредиту. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу України, статтю 224 Господарського кодексу України, статті 14, 201 Податкового кодексу України.

Вказівні обставини і стали причиною виникнення спору та звернення позивача до господарського суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (пункт 3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податкового кодексу України та цим порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абзаців 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з абзацом 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абзац 20 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже було зазначено вище, у даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 25 941,70 грн. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов`язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН.

Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з січня по грудень 2020 виконано на замовлення позивача роботи на загальну суму 155 650,00 грн. (у тому числі ПДВ 25 941,70 грн.).

Отже, у відповідності до вищезазначених положень Податкового кодексу України, відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму 155 650,00 грн. (у тому числі ПДВ 25 941,70 грн.) відповідними датами виконання робіт, зазначених в актах.

Доказів, які б підтверджували складення та реєстрацію відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо виконаних робіт на загальну суму 155 650,00 грн. матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, Державне комерційне підприємство "Південукргеологія" не виконало (не надало доказів виконання) вимог статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 25 941,70 грн.

При цьому, хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку фактично завдало відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив: "Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.".

Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22:

"п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.".

У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).

Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з Державного комерційного підприємства "Південукргеологія" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 25 941,70 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних.

Більше того, господарський суд вважає необхідним зазначити про те, що передбачений пунктом 198.6 Податкового кодексу строк (365 днів з дати складання податкової накладної) для включення покупцем сум податку до складу податкового кредиту на дату звернення позивачем з позовною заявою сплив.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Ціна позову у даній справі становить 25 941,70 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 147,20 грн. (2 684,00 грн. * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 3244320 від 15.12.2023.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема, зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 536,80 грн. (2 684,00 грн. - 2 147,20 грн.), який надмірно сплачено позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного комерційного підприємства "Південукргеологія" (49005, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11, код ЄДРПОУ 01432150) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) 25 941,70 грн. - збитків, завданих внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, та 2 147,20 грн. - судового збору.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 28 088,90 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко