Рішення

від 27.02.2024 по справі 904/6578/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6578/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір

за позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 24 "Восток-4", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 67 294,07 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 43 800,00 грн., що складають суму заборгованості за договором № 137-Т на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 24.09.2003; 19 545,01 грн. - інфляції грошових коштів; 3 949,06 грн. - річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 137-Т від 24.09.2003 на відпуск теплової енергії для потреб опалення щодо своєчасної та повної оплати за теплову енергію, спожиту в березні 2018.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що, виходячи з положень статей 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, жодний з Актів звірки взаємних розрахунків, на які посилається позивач у своєму позові, не є первинним документом, не має юридичної сили доказу та не підтверджує наявність обов`язку щодо сплати грошових коштів або ж відсутності такого обов`язку.

До того ж, відповідач вказує на те, що відомості, зазначені в актах звірки взаємних розрахунках, не збігаються з даними, які містяться в інших первинних письмових доказах, зокрема, в рахунку-фактурі № 137/1 від 31.03.2018 та акті виконаних робіт № 1 від 31.03.2018.

Також, ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" зазначає про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності повноважень у осіб, які підписали акти звірки, з боку КП ДМР "Теплотранс". Більше того, за твердженням відповідача, акт звірки взаємних розрахунків від 17.04.2018 та акт виконаних робіт № 1 від 31.03.2018 з боку підприємства позивача підписано невідомою особою, тобто без зазначення прізвища, ім`я та по батькові та займаної нею посади.

Відзив на позовну заяву також містить посилання на те, що залучені до позовної заяви докази часткової оплати заборгованості ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" перед КП ДМР "Теплотранс" не можна вважати належними та допустимими доказами з огляду на порушення вимог щодо складання (формування) документів на переказ грошових коштів у безготівковій формі.

Крім того, відповідач вказує на те, що до позовних матеріалів позивачем не долучено доказів отримання ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" претензії від 23.02.2021, а також, претензія від 21.12.2021 підписана особою без підтвердження її повноважень відповідно до статті 222 Господарського кодексу України.

Містить відзив на позовну заяву й посилання на сплив строку позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, щодо вимоги про стягнення заборгованості за березень 2018 в сумі 43 800,00 грн., що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вказує відповідач на неправомірне і незаконне нарахування КП ДМР "Теплотранс" сум інфляції грошових коштів та річних з огляду на положення Закону України від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» тощо.

Разом з тим, відповідач вважає, що оскільки позовна давність за вимогою КП ДМР "Теплотранс" про стягнення суми основного боргу сплинула, то й вимоги про стягнення сум інфляційних втрат та річних так само задоволенню не підлягають.

Разом з відзивом на позовну заяву ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" через систему "Електронний суд" подано клопотання про поновлення строку для його подання в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи подане клопотання заявник, посилаючись на судову практику, викладену, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, вказує на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського Процесуального Кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, господарський суд вважає можливим його задовольнити, поновивши строк для подання відзиву на позовну заяву.

26.01.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, до якої останнім надано Наказ "Про облікову політику КП "ТПТЕ "Теплотранс" та організацію бухгалтерського і податкового обліку" від 05.01.2015 № 1, яким затверджено перелік осіб, що наділяються правом підпису на проведення господарських операцій, а також довіреність, яка засвідчувала повноваження особи щодо підписання претензії від 21.12.2021.

Зазначає позивач у відповіді на відзив і про те, що докази надсилання претензії від 23.02.2021 містяться в матеріалах справи, окрім того, відповідачем відповідно до вказаної претензії здійснювалось часткове погашення заборгованості, про що свідчать залучені до матеріалів справи банківські виписки.

Зауважує позивач і на тому, що будь-яких листів, заяв, претензій щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих КП "ТПТЕ "Теплотранс" послуг від відповідача не надходило, до того ж акти звірки від 19.09.2019 та від 21.12.2021, які мають юридичну силу документа, підписано відповідачем без застережень та зауважень.

Щодо заяви відповідача про сплив строку позовної давності позивач зазначає про те, що ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" вчинялись дії (підписання акту звірки взаємних розрахунків, часткове погашення заборгованості), які свідчать про фактичне визнання боргу, у зв`язку з чим перебіг позовної давності переривався, а отже строк позовної давності про стягнення основної суми заборгованості не сплив.

Також, посилання відповідача на правові норми щодо заборони здійснення нарахувань на період дії карантину та в період дії воєнного стану, на думку відповідача, є необґрунтованими, оскільки вказані положення стосуються тільки населення, а не юридичних осіб.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

28.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв`язку з чим господарським судом 29.12.2023 відкрито провадження у справі № 904/6578/23, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу.

22.01.2024 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 24 "Восток-4" через канцелярію господарського суду подані відзив на позовну заяву та заява про витребування від Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради оригіналів письмових доказів.

Ухвалою від 25.01.2024 господарським судом повернуто без розгляду подані ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" заяву та відзив з огляду на те, що заявником не додано доказів надсилання копії вказаної заяви позивачеві та вказані заява та відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу Укрїни зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

09.02.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування у Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради оригіналів доказів.

Ухвалою від 14.02.2024 господарським судом відмовлено у задоволенні зазначеного вище клопотання зважаючи на його невідповідність вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 137-Т від 24.09.2003 на відпуск теплової енергії для потреб опалення щодо своєчасної та повної оплати за теплову енергію, спожиту в березні 2018.

24.09.2003 Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпрообленерго" по транспортуванню покупної теплової енергії "Теплотранс", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради, (далі - позивач у даній справі, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 24 "Восток-4" (далі - відповідач у даній справі, споживач) укладено договір № 137-Т на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник згідно СниП 2.04.07-86 "Теплові мережі" здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення, по об`єкту, розташованому за адресою: пр. О.Поля (попередня назва пр. Кірова), 135а від джерела теплопостачання ТЕЦ ПМЗ.

Пунктом 1.3 договору визначено, що планове споживання теплової енергії на опалення визначається наступними показниками: загальна площа опалення приміщення - 2 579,2 м.кв.

Нарахування плати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування, а саме на підставі рішення № 2057 від 19.09.2002, тариф на 1 Гкал теплової енергії становить 63,05 грн. Загальна сума нарахування 3 894,59 грн. (пункт 2.1 договору).

Інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача письмово протягом одного місяця з дня затвердження нових тарифів або через засоби масової інформації (пункт 2.2 договору).

За відсутності лічильних пристроїв чи проектного навантаження споживач сплачує за фактично спожиту теплову енергію з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря згідно розрахунку до договору в наступному порядку:

- розрахунковим періодом для оплати енергії є календарний місяць;

- в перших числах місяця споживачу надається рахунок на оплату теплової енергії за показниками, передбаченими п. 1.3 даного договору (пункт 5.1).

Споживач здійснює оплату за теплову енергію щомісяця в триденний строк з моменту отримання рахунку від постачальника (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору останній укладається на строк з 24.09.2003 по 31.12.2004. Строк дії договору автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не має наміру розірвати його шляхом повідомлення іншої сторони в письмовому вигляді не пізніше місяця до закінчення строку дії договору.

Припинення дії договору не призупиняє обов`язку споживача від повного розрахунку за спожиту теплову енергію (пункт 8.2 договору).

Постановою НКРЕКП № 1009 від 09.06.2016 встановлено тариф на теплову енергію для потреб населення КП "ТПТЕ "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради на рівні 1 338,46 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

На виконання умов договору позивач у березні 2018 поставив відповідачеві теплову енергію у кількості 50,220 Гкал на суму 80 660,95 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи актом виконаних робіт № 1 від 31.03.2018, який підписано підприємством позивача та скріплено печаткою останнього.

Заборгованість за вказаним актом виконаних робіт підтверджується також залученими до матеріалів справи актами звірки взаємних розрахунків від 17.04.2018, 19.09.2019 та від 21.12.2021, які підписано та скріплено печаткою підприємства відповідача без заперечень та зауважень.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує про те, що станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становила 95 000,00 грн. та складалась із залишку боргу за лютий 2018 в сумі 14 339,05 грн. та заборгованості за березень 2018 в сумі 80 660,95 грн.

Листом № 367 від 21.12.2021 позивач надіслав відповідачеві акт звірки взаємних розрахунків від 21.12.2021 та претензію з вимогою сплатити заборгованість за спірним договором в сумі 95 000,00 грн. Докази відправлення зазначеного листа (опис вкладення у цінний лист, накладна № 4908901276117 від 22.12.2021) містяться в матеріалах справи.

Так, листом № 3 від 14.01.2022 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 24 "Восток-4" повернуто позивачеві підписаний та скріплений печаткою підприємства відповідача акт звірки взаємних розрахунків від 21.12.2021 без заперечень та зауважень.

У подальшому, відповідачем частково в сумі 51 200,00 грн. сплачена заборгованість, зазначена в акті звірки взаємних розрахунків від 21.12.2021, відповідно до платіжних інструкцій в національній валюті № 349 від 27.01.2022 на суму 5 000,00 грн., № 360 від 28.03.2022 на суму 3 000,00 грн., № 367 від 29.04.2022 на суму 3 850,00 грн., № 372 від 26.05.2022 на суму 5 150,00 грн., № 383 від 29.07.2022 на суму 4 000,00 грн., № 397 від 27.09.2022 на суму 5 000,00 грн., № 408 від 29.11.2022 на суму 4 000,00 грн., № 414 від 29.12.2022 на суму 4 000,00 грн., № 414 від 20.02.2023 на суму 5 000,00 грн., № 404 від 28.03.2023 на суму 5 000,00 грн., № 411 від 28.04.2023 на суму 4 000,00 грн., № 423 від 27062023 на суму 1 000,00 грн., № 430 від 31.07.2023 на суму 1 200,00 грн. та № 434 від 30.08.2023 на суму 1 000,00 грн.

Таким чином, не оплаченою відповідачем залишилась заборгованість за спожиту теплову енергію у березні 2018 в сумі 43 800,00 грн., що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією із підстав виникнення цивільних права та обов`язків є договір.

Згідно з частинами 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже було зазначено вище, у пункті 5.2 спірного договору сторонами узгоджено, що споживач здійснює оплату за теплову енергію щомісяця в триденний строк з моменту отримання рахунку від постачальника.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких доказів оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 43 800,00 грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано.

Не надано останнім і контррозрахунку пред`явленої до стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

З огляду на викладене зазначена вище сума підлягає до примусового стягнення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача річні у розмірі 3 949,06 грн. за загальний період прострочення з 18.12.2020 по 19.12.2023 та інфляцію грошових коштів у розмірі 19 545,01 грн. за загальний період прострочення з січня 2021 по жовтень 2023.

Щодо нарахованих та пред`явлених до стягнення з відповідача річних та інфляції грошових коштів зазначити таке.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, і станом на момент звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом по даній справі триває.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Так, мешканцями будинку створено неприбуткову організацію - обслуговуючий кооператив з метою забезпечення житлом членів кооперативу, належного утримання будинку, забезпечення в отриманні житлово-комунальних послуг.

Однак, положення вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 прямо не забороняють нарахування обслуговуючим кооперативам, які є юридичними особами, 3% річних та інфляційних втрат, не зважаючи на ті обставини, що ці неприбуткові організації створені мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. Зазначене не відповідає засадам справедливості, оскільки безпідставно ставить об`єднання мешканців, які уклали колективний договір на отримання комунальної послуги, у гірше становище порівняно з мешканцями, які мають відповідні індивідуальні договори.

Позивач, поставляючи за договором № 137-Т від 24.09.2003 теплову енергію, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання мешканців будинку.

Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

З огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, в частині заборони на нарахування та стягнення, зокрема, інфляційних втрат, процентів річних в період дії воєнного стану, не підлягають задоволенню, як такі, що нараховані позивачем: річні за загальний період прострочення з 24.02.2022 по 19.12.2023 та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з березня 2022 по жовтень 2023.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі № 904/4176/22, від 12.06.2023 у справі № 904/4310/22, від 04.12.2023 у справі № 904/4188/22.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період прострочення з 18.12.2020 по 23.02.2022 в сумі 1 558,66 грн. та інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з січня 2021 по лютий 2022 в сумі 5 794,15 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, господарським судом до уваги не приймаються, як такі, що спростовані матеріалами справи.

До того ж, суд погоджується з доводами позивача про те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

У матеріалах справи наявні лист № 3 від 14.01.2022 ОК "ЖБК № 24 "Восток-4" та долучений до нього акт звірки взаємних розрахунків від 21.12.2021 (підписаний та скріплений печаткою підприємства відповідача), а також докази часткової оплати заборгованості за спірним договором, згідно з якими відповідач фактично підтвердив існування свого обов`язку з оплати спожитої теплової енергії, зокрема, за березень 2018.

Так, підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, а також проведення часткових оплат, свідчать про визнання боржником такого боргу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на пропуск строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначає відповідач, з огляду на приписи статті 261 Цивільного кодексу України та умови пункту 5.2. договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 137-Т від 24.09.2003, перебіг строку позовної давності для стягнення у судовому порядку заявленої КП ДМР "Теплотранс" суми заборгованості розпочався у квітні 2018 і завершився відповідно напочатку квітня 2021.

Суд звертає увагу на те, 02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, дія якого, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 було неодноразово продовжено.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений, зокрема, статтями 257, 258 Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування учасників процесу, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 24 "Восток-4" (49055, м. Дніпро, проспект О.Поля, буд. 135-А, код ЄДРПОУ 23025600) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпровської міської ради (49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 32, код ЄДРПОУ 32560611) 43 800,00 грн. - основного боргу, 1 558,66 грн. - річних, 5 794,15 грн. - інфляції грошових коштів та 2 040,21 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 53 193,02 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко