Рішення

від 26.02.2024 по справі 904/6095/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6095/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін справу:

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором № 4600040653 від 26.01.2022 у загальному розмірі 38 069,09 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне акціонерне товариство "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО" заборгованість за договором № 4600040653 від 26.01.2022 укладеним для виконання робіт з сортування, розукомплектування, переробки та утилізації у загальному розмірі 38 069,09 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 32 056,57 грн., інфляційне збільшення у розмірі 842,86 грн., 3% річних у розмірі 733,49 грн., пеня у розмірі 4 436,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем знаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвала суду від 27.11.2023, направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "за письмовою відмовою адресата".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином об`єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подачу відзиву, не вбачається.

Отже, відповідач був обізнаний про перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи № 904/6095/23.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданого позивачем у лютому 2023 році обладнання.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат; правомірності заявлених позовних вимог.

26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" (надалі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО" (надалі - покупець, відповідач) був укладений Договір № 4600040653 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає списане обладнання та матеріали (надалі ТМЦ), які утворилися в результаті виробничо-господарської діяльності продавця, для подальшої переробки.

Перелік ТМЦ та їх цінова специфікація наведені у Додатку 1. ТМЦ являють собою обладнання та інші матеріали, що використовувались продавцем у своїй діяльності (п. 1.2. договору).

Для виконання зобов`язань за договором покупець здійснює власними силами та за власний рахунок приймання та транспортування (вивіз) ТМЦ з викупом за цінами згідно з додатком 1 до договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.3 договору передача ТМЦ від продавця покупцеві здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі ТМЦ (додаток 2), уповноваженими представниками обох сторін, в якому вказується перелік та вага ТМЦ (кг/т), що передається (вага визначається шляхом зважування ТМЦ в присутності представників обох сторін на вагах).

Відповідно до п. 2.4 договору ТМЦ вважається зданими продавцем і остаточно прийнятим покупцем з дати підписання сторонами акта прийому-передачі (додаток 2) в трьох примірниках, відповідно до номенклатури, найменування ТМЦ, кількості, найменування категорій і ваги на складі продавця. Проект акта прийому-передачі ТМЦ готує продавець. Два примірника підписаних представниками сторін актів прийому-передачі ТМЦ залишається безпосередньо на складі продавця під час відвантаження, один передається покупцеві.

Транспортування (вивіз) ТМЦ здійснюється Покупцем на підставі підписаних представниками Сторін Актів прийому-передачі ТМЦ (п.2.5 договору).

Продавець у свою чергу надає Покупцю оригінал рахунку на оплату відповідно до підписаних Актів прийому-передачі ТМЦ (п.2.6 договору).

Право власності на ТМЦ переходить до Покупця з дати підписання Актів прийому-передачі ТМЦ (п.2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору всі розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України - гривні. Покупець сплачує Продавцю передплату у розмірі 20%, згідно з додатком 1 до договору, на підставі виставленого продавцем рахунку на попередню оплату. На підставі отриманих актів прийому-передачі ТМЦ продавець формує видаткову накладну та рахунок для кінцевого розрахунку. Остаточну вартість ТМЦ покупець зобов`язаний сплатити продавцю протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання сторонами акта прийому-передачі ТМЦ та надання оригіналу рахунку продавцю.

Згідно п. 3.2 договору для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів продавець і покупець на підставі актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із сторін.

Договір діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

14 лютого 2023 року, позивач передав, а відповідач за актом прийому-передачі № DN14022023 (довіреність № 11 від 13.02.2023) прийняв ТМЦ на суму 2921,45грн. без ПДВ, видаткова накладна № 2000-1800000086 від 14.02.2023 р. та ТМЦ на суму 75,62грн. з ПДВ, видаткова накладна № 2000-1800000087 від 14.02.2023 р.,

15 лютого 2023 року, позивач передав, а відповідач за актом прийому-передачі №ОD15022023-1 (довіреність № 12 від 13.02.2023) прийняв ТМЦ на суму 7328,84 грн. без ПДВ, видаткова накладна № 2000-1800000090 від 15.02.2023 р. та ТМЦ на суму 3382,76 грн. з ПДВ, видаткова накладна № 2000-1800000091 від 15.02.2023 р.

17 лютого 2023 року, позивач передав, а відповідач за актом прийому-передачі №17022023К (довіреність № 14 від 15.02.2023), прийняв ТМЦ на суму 19831,4грн. без ПДВ, вида ткова накладна № 2000-1800000084 від 17.02.2023 р. та ТМЦ на суму 8500,68грн. з ПДВ , видат кова накладна № 2000-1800000085 від 17.02.2023 р.

Відповідно до п.3.1 Договору в редакції Угоди від 17.08.2022р. , всі розрахунки по даному Договору здійснюються в національній валюті України - гривні. Покупець сплачує Продавцю передплату у розмірі 20%. Ціна встановлена в доларах СІЛА, за курсом НБУ на день проведення оплати, згідно Додатку 1 до Договору, на підставі виставленого Продавцем рахунку на попередню оплату.

На підставі умов Договору, 13 лютого 2023 року позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на попередню оплату ТМЦ:

- в сумі 110,81грн. без ПДВ по рахунку-фактурі № 2000-1800000086;

- в сумі 153,21 грн. без ПДВ по рахунку-фактурі № 2000-1800000090;

- в сумі 261,78 грн. без ПДВ по рахунку-фактурі № 2000-1800000084.

На підставі виставлених рахунків-фактур Відповідач здійснив передплату:

- платіжна інструкція № 2831 від 13.02.23 з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000086 від 13.02.23. без ПДВ";

- платіжна інструкція № 2833 від 14.02.23 без ПДВ з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000090 від 13.02.23. без ПДВ";

- платіжна інструкція № 2836 від 16.02.23 з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000084 від 13.02.23. без ПДВ".

Відповідно до п.3.1 Договору, на підставі отриманих Актів прийому-передачі ТМЦ Продавець формує видаткову накладну та рахунок для кінцевого розрахунку. Остаточну вартість ТМЦ Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання Сторонами Акта прийому-передачі ТМЦ та надання оригіналу рахунку Продавцю, з перерахунком за курсом НБУ на день проведення оплати.

Для сплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актами прийому-передачі № DN4022023, №ОD15022023-1, №17022023К, Продавцем були виставлені Покупцю рахунки - фактури:

- № 2000-1800000086 від 14.02.2023 р. на суму 2810,64грн. без ПДВ;

- № 2000-1800000090 від 15.02.2023 р. на суму 7175,63грн. без ПДВ;

- № 2000-1800000084 від 17.02.2023 р. на суму 19569,62грн. без ПДВ.

- № 2000-1800000085 від 17.02.2023 р. на суму 8500,68 грн. з ПДВ.

- № 2000-1800000087 від 14.02.2023 р. на суму 75,62 грн. з ПДВ.

- № 2000-1800000091 від 15.02.2023 р. на суму 3382,76 грн. з ПДВ.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актом прийому - передачі № DN4022023 в сумі 2810,64грн. без ПДВ згідно рахунка-фактури № 2000-1800000086 від 14.02.2023 р. сплив 06.03.2023р.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актом прийому - передачі № ОD15022023-1 в сумі 7175,63грн. без ПДВ згідно рахунка-фактури № 2000-1800000090 від 15.02.2023 р. сплив 06.03.2023р.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актом прийому - передачі №17022023К в сумі 19569,62грн. без ПДВ згідно рахунка-фактури № 2000-1800000084 від 17.02.2023 р., сплив 13.03.2023р.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актом прийому - передачі №17022023К в сумі 8500,68грн. з ПДВ згідно рахунка-фактури № 2000-1800000085 від 17.02.2023 р., сплив 13.03.2023р.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актом прийому - передачі № ОD5022023-1 в сумі 3382,76грн. з ПДВ згідно рахунка-фактури № 2000-1800000091 від 15.02.2023 р. сплив 06.03.2023р.

Кінцевий термін оплати остаточної вартості переданих ТМЦ за актом прийому - передачі № DN4022023 в сумі 75.62грн. з ПДВ згідно рахунка-фактури № 2000-1800000087 від 14.02.2023 р. сплив 06.03.2023р.

Позивач зазначив, що Відповідач 07.04.2023 року здійснив повну оплату рахунка -фактури № 2000-1800000087 від 15.02.2023 р., видаткова накладна № 2000-1800000091 від 15.02.23 та рахунка-фактури № 2000-1800000091 від 14.02.2023 р., видаткова накладна № 2000-1800000087 від 14.02.23 (платіжна інструкція № ВКLN47О79N3U1.1 від 07.04.2023 на суму 3458,38 грн. з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000087 від 14.02.23, рахунка # 2000-1800000091 від 15.02.23). У сумі 2 881.98грн., ПДВ - 20% 576.40 грн.").

Також Відповідач здійснив часткову оплату рахунка -фактури № 2000-1800000085 від 17.02.2023 р., видаткова накладна № 2000-1800000085 від 17.02.23:

- платіжна інструкція № 2630 від 21.04.2023 на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000085 від 17.02.23). У сумі 2 500.00грн., ПДВ - 20% 500.00 грн.";

- платіжна інструкція № 2880 від 04.10.2023 на суму 1500,00 грн. з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000085 від 17.02.23. У сумі 1 500.00грн., ПДВ - 20% 250.00 грн.";

- платіжна інструкція № 2943 від 10.11.2023 на суму 1500,00 грн. з призначенням платежу "Складний брухт згідно рахунка # 2000-1800000085 від 17.02.23. У сумі 1 500.00грн., ПДВ - 20% 250.00 грн.".

В порядку досудового врегулювання спору 02.06.2023 року, позивач направив відповідачу претензію вих. № 48/01-09/03 від 30.05.2023р. про погашення заборгованості за договором № 4600040653 від 26.01.2022 р. до претензії були додані дублікати рахунка-фактури. Претензія отримана відповідачем 07.06.2023р. особисто. Відповідь на претензію від відповідача не надійшла.

Відповідно до п.3.2 Договору, для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів Продавець і Покупець на підставі Актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із Сторін.

Позивач стверджує., що між ним та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків на загальну заборгованість по договору № 4600040653 від 26.01.2022 р. та договору № 4600041767 від 23.01.2023р. у сумі 168524грн.66коп.

Позивач зазначив, що неодноразово, 03.10.2023, 12.10.2023, 23.10.2023, направляв відповідачу на електронну пошту bogemiko@ukr.net окремий акт звірки взаємних розрахунків по договору № 4600040653 від 26.01.2022 р. з проханням розглянути , підписати, скріпити печаткою, а скан доку менту направити на електронну пошту представника ПрАТ "ФАРЛЕП-ШВЕСТ" elena.lisnichenko@vegatele.com, проте відповідач відповіді не надав.

14.09.2023 року ТОВ "БОГЕМ І КО" надав гарантійний лист № 149 ПЗ в якому підтвердив про намір сплати заборгованості в повному обсязі та зазначив графік платежів. Позивач не згоден із запропонованим графіком погашення заборгованості, тим паче що відповідач на сьогоднішній день графік платежів не виконує.

Відповідно до п.3.1 Договору в редакції Угоди від 17.08.2022р., Договор діє до 28 лютого 2023 року включно. Строк дії Договору може бути продовжений Сторонами шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п.7.3 Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На день подання цього позову, Відповідач не оплатив ТМЦ, які були ним отримані за договором № 4600040653 від 26.01.2022 р. по актам прийому - передачі № DN4022023 від 14.02.2023, № ОD15022023-1 від 15.02.2023, № 17022023К від 17.02.2023, чим порушив взяті на себе зобов`язання по оплаті ТМЦ.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Порядок оплати товару врегульовано п. 3.1 договору, всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривні. Покупець сплачує Продавцю передплату у розмірі 20%, згідно з додатком 1 до договору, на підставі виставленого продавцем рахунку на попередню оплату. На підставі отриманих актів прийому-передачі ТМЦ продавець формує видаткову накладну та рахунок для кінцевого розрахунку. Остаточну вартість ТМЦ покупець зобов`язаний сплатити продавцю протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання сторонами акта прийому-передачі ТМЦ та надання оригіналу рахунку продавцю.

Відповідно до п.3.2 договору, для уточнення остаточного обсягу прийнятих ТМЦ і платежів продавець і покупець на підставі актів прийому-передачі ТМЦ здійснюють щомісячне звіряння розрахунків за бажанням однієї із сторін.

31.08.2023 між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків на загальну заборгованість по договору № 4600040653 від 26.01.2022 р. та договору № 4600041767 від 23.01.2023р. у сумі 168524грн.66коп.

14.09.2023 року ТОВ "БОГЕМ І КО" надав гарантійний лист № 149 ПЗ в якому підтвердив про намір сплати заборгованості в повному обсязі та зазначив графік платежів. Позивач не згоден із запропонованим графіком погашення заборгованості, тим паче що відповідач на сьогоднішній день графік платежів не виконує.

Відтак позивач зазначає, що відповідачем на день подання позову не оплачено ТМЦ, які були ним отримані за договором № 4600040653 від 26.01.2022 р. по актам прийому - передачі № DN4022023 від 14.02.2023, № ОD15022023-1 від 15.02.2023, № 17022023К від 17.02.2023, чим порушив взяті на себе зобов`язання по оплаті ТМЦ.

Станом на розгляду спору відповідач розрахунків не провів.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України ( надалі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону , інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець ( постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язається передати (поставити) у встановлений строк ( строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент : 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар ( частина перша статті 664 ЦК України).

З викладеного вбачається, що відповідач не провів в повному обсязі з позивачем розрахунків, чим порушив умови договору. Таким чином на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 056,57 грн.

Відповідно до ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 32 056,57 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення пені

Крім того, позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати товару нараховано та заявлено до стягнення відповідно до п. 4.1. договору пеню у розмірі 4 436,17 грн за період прострочення з 07.03.2023 по 20.11.2023.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати передбаченої п. 3.1. договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення Відповідачем умов договору щодо оплати поставленого позивачем природного газу, наявні достатні правові підстави для стягнення з Відповідача передбаченої пунктом 4.1. Договору пені.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам договору та чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 733,49 грн. за період з 07.03.2023 по 20.11.2023 та інфляційних втрат у розмірі 842,86 грн. за період з березня 2023 року по листопад 2023 року.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач заперечень проти заявленого позову не висунув, доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надав.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМ І КО" (49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Праці, буд. 16-Д; код ЄДРПОУ 40024865) на користь Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" (01011, місто Київ, провулок Євгена Гуцала, буд. 3; код ЄДРПОУ 19199961) основну заборгованість у розмірі 32 056,57 грн., інфляційне збільшення у розмірі 842,86 грн., 3% річних у розмірі 733,49 грн., пеню у розмірі 4 436,17 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.02.2024.

Суддя В.Г. Бєлік