Рішення

від 27.02.2024 по справі 904/87/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024м. ДніпроСправа № 904/87/24За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Русь", м. Дніпро

про стягнення 155 310,98грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Русь" заборгованість у розмірі 155 310,98грн, з яких:

- основний борг у розмірі 108 525,73грн;

- пеня у розмірі 22 325,39грн;

- 3 % річних у розмірі 4 777,28грн;

- втрати від інфляції у розмірі 17 682,58грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1591 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 01 лютого 2007 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Також позовна заява містить клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 справу №904/87/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 60, кв. 7, м. Дніпро, 49091 (а.с.134).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 138-140).

Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2007 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Русь" (споживач, відповідач) укладено договір №1591 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (а.с. 7-8).

За умовами п. 1 договору постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання споживачу, по його об`єктах, розміщених за адресами: вул. Робоча, 73, від джерела теплопостачання: вул. Уральська,19.

Постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

- централізоване опалення;

- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01.-82 "Будівельна клімотологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8°С (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8°С (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпропетровська опалювальний період становить 175 діб. У випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів сплачується окремо;

- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно БНіП;

- централізоване гаряче водопостачання - протягом року з урахуванням фактичного режиму роботи споживача;

- забезпечення санітарної норми гарячої води в точці розбору не менш +50°С (п. 2.1 договору).

Кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період по даному договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці (п. 2.2 договору).

При наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконується за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах (п. 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.2.3 договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. При невідповідності комерційних приладів обліку їх експлуатаційним вимогам (прострочення державного метрологічного контролю, зрив чи пошкодження пломб, вихід з ладу тощо), обсяг теплової енергії, шо відпускається споживачу, що відпускається постачальником, як виняток розрахунковим способом (п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно розділу 6 договору ціна одиниці теплової енергії (1Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням органів місцевого самоврядування від 16.10.2006 №3712 складає (разом з ПДВ) - 251,77грн.

Споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячною нарахування (п. 7.1 договору).

Споживач зобов`язаний щомісячно, до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу постачальника (п. 7.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань за цим договором (р. 8 договору).

За несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію - сплата пені у розмірі 1% від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживача, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.3 договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.1, 11.6 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №1591 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 01.02.2007 був чинним протягом спірного періоду.

27 грудня 2013 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Русь" (споживач, відповідач) укладено додаткову угоду до договору №1591 про постачання теплової енергії (а.с. 9 на звороті).

У зв`язку з виникненням обставин, які впливають на витрати, необхідні для виконання обов`язків за договором про постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання на діючих умовах, а саме, на підставі змін планової середньої температури (tc.о = -0,20С) зовнішнього повітря, та кількості діб (172) в опалювальному періоді для міста Дніпропетровська, згідно ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010, а також згідно Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.08.2013 за №333 про затвердження норм споживання теплової енергії, відповідно до статей 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, керуючись статтею 188 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін в Додаток №1 до договору "Розрахунок обсягів та вартості теплової енергії" з 01.10.2013 (п. 1 додаткової угоди).

Додатком до додаткової угоди є Додаток №1 "Розрахунок обсягів та вартості теплової енергії" (а.с. 10).

Рішенням Дніпровської міської ради від 22.09.2023 №80/41 "Про затвердження статуту КП "Теплоенерго" у новій редакції затверджено статут Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у новій редакції у зв`язку із збільшенням статутного капіталу на 867 374 449,00грн (а.с.117-119).

Рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.10.2021 №1103 та від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (а.с. 113-114, 115-116).

В матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювальних періодів, а саме:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 № 1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 106);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 № 155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 107);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 108);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 109);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 01.11.2022 № 1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 110);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 21.03.2023 № 1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 111).

На виконання умов договору, позивач у період з січня 2021 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 117 070,47грн.

На підтвердження зазначеного факту КП "Теплоенерго" ДМР суду надано підписані позивачем в односторонньому порядку акти прийому-передачі теплової енергії №091591:

від 31.01.2021 на суму 3 654,20грн у кількості 2,26388Гкал теплової енергії;

від 28.02.2021 на суму 3 848,38грн у кількості 2,38418Гкал теплової енергії;

від 31.03.2021 на суму 3 204,04грн у кількості 1,98499Гкал теплової енергії;

від 30.04.2021 на суму 1 006,24грн у кількості 0,62339Гкал теплової енергії;

акт №091591 (без дати) коригування нарахувань за грудень 2019 року, січень - березень 2020 року на суму - 1 959,89грн;

від 30.11.2021 на суму 5 847,53грн у кількості 0,22932 + 0,68389Гкал теплової енергії;

від 31.12.2021 на суму 8 895,85грн у кількості 1,57488Гкал теплової енергії;

від 31.01.2022 на суму 18 538,97грн у кількості 2,69588Гкал теплової енергії;

від 28.02.2022 на суму 12 935,92грн у кількості 1,8811Гкал теплової енергії;

від 31.03.2022 на суму 11 845,39грн у кількості 1,72252Гкал теплової енергії;

від 30.11.2022 на суму 6 768,54грн у кількості 0,98426Гкал теплової енергії;

від 31.12.2022 на суму 11 154,55грн у кількості 1,62206Гкал теплової енергії;

від 31.01.2023 на суму 12 313,43грн у кількості 1,79058Гкал теплової енергії;

від 28.02.2023 на суму 12 069,78грн у кількості 1,75515Гкал теплової енергії;

від 31.03.2023 на суму 6 947,54грн у кількості 1,01029Гкал теплової енергії (а.с. 51-65).

Додатково надання послуг відповідачу підтверджується актами споживання теплової енергії: з 22.12.2020 по 20.01.2021, з 20.01.2021 по 20.02.2021, з 20.02.2021 по 20.03.2021, з 20.03.2021 по 31.03.2021, з 25.10.2021 по 22.11.2021, з 22.11.2021 по 20.12.2021, з 20.12.2021 по 28.01.2022, з 28.01.2022 по 24.02.2022, з 24.02.2022 по 31.03.2022, з01.11.2022 по 02.11.2022, з 02.11.2022 по 30.11.2022, з 30.11.2022 по 31.12.2022, з 31.12.2022 по 31.01.2023, з 31.01.2023 по 28.02.2023, з 28.02.2023 по 22.03.2023 (а.с. 82-96).

Розрахунок фактично спожитої теплової енергії згідно приладу обліку встановленого на ж/б по вул. Робоча, буд. 73 підтверджується довідкою (а.с. 97).

Також на адресу відповідача були виставлені рахунки на оплату №091591:

від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 3 654,20грн;

від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 3 848,38грн;

від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 3 204,04грн;

від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 1 006,24грн;

рахунок №091591 (без дати) коригування нарахувань на суму - 1 959,89грн;

від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 5 847,53грн;

від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 8 895,85грн;

від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 18 538,97грн;

від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 12 935,92грн;

від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 11 845,39грн;

від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 6 768,54грн;

від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 11 154,55грн;

від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 12 313,43грн;

від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 12 069,78грн;

від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 6 947,54грн (а.с. 26-50).

Зазначені акти та рахунки направлялись позивачем на електронну адресу відповідача - kievrus2010@gmail.com (а.с. 67-31).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Русь" частково розрахувалося за поставлену теплову енергію, сплатило на рахунок позивача 6858,24грн (а.с. 17). Позивач зазначив, що станом на 31.12.2020 відповідач мав передплату у розмірі 1686,50грн.

Залишок несплаченої суми становить 108 525,73грн (117 070,47грн - 6 858,24грн - 1686,50грн).

08 травня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено акти прийому-передачі, рахунки, акт звіряння взаємних розрахунків та досудову вимогу на суму боргу 108 525,73грн (а.с. 20-25).

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 108 525,73грн, пеню у розмірі 22 325,39грн, 3 % річних у розмірі 4 777,28грн та інфляційні втрати у розмірі 17 682,58грн, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 7.2 договору споживач зобов`язаний щомісячно, до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу постачальника.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії:

за січень 2021 року не пізніше 15 лютого 2021 року, прострочка виконання настає з 16.02.2021;

за лютий 2021 року не пізніше 15 березня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.03.2021;

за березень 2021 року не пізніше 15 квітня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.04.2021;

за квітень 2021 року не пізніше 17 травня 2021 року (15.05.2021 - вихідний день (субота), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 18.05.2021;

за листопад 2021 року не пізніше 15 грудня 2021 року, прострочка виконання настає з 16.12.2021;

за грудень 2021 року не пізніше 17 січня 2022 року (15.01.2022 - вихідний день (субота), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 18.01.2022;

за січень 2022 року 15 лютого 2022 року, прострочка виконання настає з 16.02.2022;

за лютий 2022 року 15 березня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.03.2022;

за березень 2022 року 15 квітня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.04.2022;

за листопад 2022 року 15 грудня 2022 року, прострочка виконання настає з 16.12.2022;

за грудень 2022 року 16 січня 2023 року (15.01.2023 - вихідний день (неділя), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 17.01.2023;

за січень 2023 року 15 лютого 2023 року, прострочка виконання настає з 16.02.2023;

за лютий 2023 року 15 березня 2023 року, прострочка виконання настає з 16.03.2023;

за березень 2023 року 17 квітня 2023 року (15.04.2023 - вихідний день (субота), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України), прострочка виконання настає з 18.04.2023.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 108 525,73грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 108 525,73грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.3 договору передбачена відповідальність за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію - сплата пені у розмірі 1% від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язання споживача, але не більше подвійної облікової ставки НБУ

Позивач нарахував пеню у розмірі 22 325,39грн за загальний період з 16.02.2021 до 17.10.2023 (а.с. 99-101).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 8.3 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Однак, при проведенні розрахунку не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання, не враховані положення ч.5 ст. 254 ЦК України.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Суд враховує, що 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Також враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Отже, оскільки у період за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню, як такі, що нараховані позивачем за період з 16.02.2021 по 31.07.2023 задоволенню не підлягає.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.

З урахуванням викладеного, на суму боргу 12313,43грн підлягає нарахуванню пеня за період прострочки з 01.08.2023 до 16.08.2023 (16дн) у розмірі 237,50грн;

на суму боргу 6947,54грн підлягає нарахуванню пеня за період прострочки з 18.04.2023 до 17.10.2023 (182дн) у розмірі 1622,87грн.

Вимога про стягнення пені задовольняється судом частково у розмірі 4815,32грн (237,50грн + 2954,95грн + 1622,87грн), в решті заявлених вимог про стягнення пені (17510,07грн) слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4777,28грн за період з 21.12.2020 до 15.12.2023 та інфляційні втрати за період з березня 2021 року до жовтня 2023 року у розмірі 17682,58грн.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що при проведенні розрахунку не вірно визначено період прострочки виконання зобов`язання, не враховані положення ч.5 ст. 254 ЦК України та те, що день оплати заборгованості не вважається днем прострочки.

Так, на суму боргу 3654,2грн за період з 16.02.2021 до 28.03.2023 (41дн) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 12,31грн;

на суму боргу 1006,24грн за період з 18.05.2021 до 14.12.2023 (941дн) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 77,83грн;

на суму боргу 8895,85грн за період з 18.01.2021 до 14.12.2023 (696дн) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 508,89грн;

на суму боргу 11154,55грн за період з 17.01.2023 до 14.12.2023 (332дн) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 304,38грн;

на суму боргу 6947,54грн за період з 18.04.2023 до 14.12.2023 (241дн) нарахуванню підлягають 3% річних у сумі 137,62грн

Вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом частково у розмірі 4774,67грн (12,31грн + 317,57грн + 77,83грн + 508,89грн + 1016,34грн + 679,40грн + 590,00грн + 202,50грн + 304,38грн + 305,64грн + 271,82грн + 137,62грн), в решті заявлених вимог про стягнення 3% річних (2,61грн) слід відмовити.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що сума інфляційних втрат складає, зокрема:

на суму боргу 3848,38грн*139% (сукупний індекс інфляції за квітень 2021 року - жовтень 2023 року) = 5349,25грн - 3848,38грн = 1500,87грн;

на суму боргу 18538,97грн*127,7% (сукупний індекс інфляції за березень 2022 року - жовтень 2023 року) = 23674,26грн - 18538,97грн = 5135,29грн;

на суму боргу 12935,92грн*122,2% (сукупний індекс інфляції за квітень 2022 року - жовтень 2023 року) = 15807,69грн - 12935,92грн = 2871,77грн;

на суму боргу 6768,54грн*103,8% (сукупний індекс інфляції за січень - жовтень 2023 року) = 7025,74грн - 6768,54грн = 257,20грн;

на суму боргу 11154,55грн*103% (сукупний індекс інфляції за лютий - жовтень 2023 року) = 11489,19грн - 11 154,55грн = 334,64грн.

Вимога про стягнення з інфляційних втрат задовольняється судом частково у розмірі 17 607,34грн (40,20грн + 1500,87грн + 364,80грн + 1839,48грн + 2648,33грн + 5135,29грн + 2871,77грн + 2197,50грн + 257,20грн + 334,64грн + 282,47грн + 94,42грн + 40,37грн), в решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (21,24грн) слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 108 525,73грн, пеня у розмірі 4815,32грн, 3% річних у розмірі 4774,67грн та втрати від інфляції у розмірі 17 607,34грн, а всього 135723,06грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1409 від 19.12.2023 (а.с. 131). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2345,49грн (135723,06грн * 2684,00грн / 155310,98грн).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Русь" про стягнення 155 310,98грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Русь" (ідентифікаційний код 31824838; вул. Князя Ярослава Мудрого (колишня Ленінградська), буд. 60, кв. 7, м. Дніпро, 49091) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32688148; росп. Слобожанський, 29, офіс 504, м. Дніпро, 49081) основний борг у розмірі основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 108 525,73грн (сто вісім тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 73коп.), пеню у розмірі 4815,32грн (чотири тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 32коп.), 3% річних у розмірі 4774,67грн (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 67коп.), втрати від інфляції у розмірі 17 607,34грн (сімнадцять тисяч шістсот сім гривень 34коп.) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2345,49грн (дві тисячі триста сорок п`ять гривень 49коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано - 27.02.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва