Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/9719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/9719/23Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДОРА»

до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»

про стягнення 196 009,64 грн

за участю представників:

від позивача: Шевченко Т.М.

від відповідача: Гуща В.О.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНДОРА» звернулося до Господарського суду міста Києва за позовом Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» про стягнення заборгованості в сумі 355 607, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 55/ВТ-2020 від 23.12.2020.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9719/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

12.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що більшість видаткових накладних, які позивач додав до позову, поставка здійснювалась ТОВ «Руон-Стандарт», яке є окремою юридичною особою та немає відношення до Концерну «Військторгсервіс».

Відповідач звертає увагу, що з наданих позивачем видаткових накладних вбачається поставка товару на загальну суму 138 801,00 грн саме ТОВ «Руон Стандарт», а тому вимоги позивача в частині 138 801,00 грн не мають відношення до Концерну «Військторгсервіс», оскільки поставлений товар був прийнятий не відповідачем, а іншою юридичною особою ТОВ «Руон Стандарт». Відповідач зазначив, що додані позивачем видаткові накладні не можуть братися до увага, як доказ поставки товару, адже приймання товару відбувалось особами, без відповідної печатки підприємства та без зазначення документа, який уповноважував особу на приймання товару.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2023 суд постановив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 19.09.2023, витребував у позивача оригінал або належним чином завірені копії доказів щодо наявності повноважень осіб на отримання товару та підписання видаткових накладних за договором поставки № 55/ВТ-2020 від 23.12.2020.

19.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив

У підготовчому засіданні 19.09.2023 суд продовжив представнику позивача строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до наступного судового засідання, а саме до 10.10.2023, оголосив перерву в підготовчому засіданні на 10.10.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

10.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, клопотання про виклик свідків.

Розглянувши клопотання позивача про виклик до судового засідання в якості свідка, головного бухгалтера філії «Південна-Центральна» Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС», суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

За приписами ч.1 ст.88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Згідно із ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, у процесуальному статусі свідка особа може бути викликана до суду виключно за умов подання у строк, встановлений для подання доказів, заяви свідка та якщо обставини, викладені у відповідній заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Однак, в матеріалах справи відсутня заява свідка, подана в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, а можливості виклику особи у якості свідка без попереднього подання такої заяви положеннями процесуального закону не передбачено.

З урахуванням наведеного суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про виклик свідка до суду.

У підготовчому засіданні 10.10.2023 судом оглянуто оригінали доказів надані представником позивача у судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 10.10.2023 розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

У клопотанні позивач просив витребувати річну податкову декларацію або докази віднесення оспорюваних операцій в податковий кредит.

Однак, витребувані позивачем документи не є необхідні для правильного вирішення даного спору.

Крім того, судом встановлено, що на підтвердження заходів, яких позивач вжив для отримання зазначених доказів самостійно, позивач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів слід відмовити.

У підготовчому засіданні 10.10.2023 суд оголосив перерву до 17.10.2023.

12.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, додаткові пояснення по справі.

17.10.2023 судове засідання не відбулось в зв`язку з оголошенням в місті Києві повітряної тривоги, ухвалою суду від 17.10.2023 викликано сторін у підготовче засідання 14.11.2023.

14.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

14.11.2023 судове засідання не відбулось в зв`язку з оголошенням в місті Києві повітряної тривоги, ухвалою суду від 14.11.2023 викликано сторін у підготовче засідання 05.12.2023.

04.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.12.2023 відклав підготовче засідання у справі № 910/9719/23 на 30.01.2023, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДОРА" про витребування доказів по справі задовольнив частково, витребував у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені відомості стосовно поданих Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" до податкового органу наступних документів:

- податкові декларації Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" з податку на додану вартість з додатками в частині контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДОРА" за період з січня 2022 року по вересень 2023 року включно;

- уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" з податку на додану вартість в частині контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДОРА" за період з січня 2022 року по вересень 2023 року включно (якщо такі мали місце).

28.12.2023 від Головного управління ДПС у м. Києві на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2023 надійшли витребувані документи.

25.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

29.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 146 040,96 грн та штрафні санкції у розмірі 49968,68 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.01.2024 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 30.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9719/23 до розгляду по суті на 13.02.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2024 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити у редакції заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 13.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 55/ВТ-2020 від 23.12.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 226 528,32 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні: № СА-Н К\РНв-010929 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010932 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010933 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-011065 від 21.01.2022, № СА-НК\РН в-011066 від 21.01.2022, № СА-Н К\РН в-012774 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-012776 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-013401 від 26.01.2022, № СА-НК\РНв-015252 від 28.01.2022, № СА-НК\РНв-017942 від 02.02.2022, № СА-НК\РНв-017944 від 02.02.2022, № СА-НК\РНв-019569 від 04.02.2022, № СА-НК\РНв-027060 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-027062 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-028640 від 22.02.2022, № СА-НК\РНв-028642 від 22.02.2022, № СА-НК\РНв-029520 від 23.02.2022.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язаннь за договором, оплату за поставлений позивачем товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим у позивача виникла заборгованість у сумі 146 040,96 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається також на прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором 55/ВТ-2020 від 23.12.2020, у зв`язку із чим позивачем нараховані 3% річних у розмірі 2 208,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 352,09 грн, пеня у розмірі 28 407,97 грн.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що більшість видаткових накладних поставлена ТОВ «Роун-Стандарт», що по суті немає відношення до Концерну «Військторгсервіс» та є окремою юридичною особою.

Відповідач зазначає, що додані позивачем видаткові накладні не можуть братися до уваги, як доказ поставки товару, оскільки приймання товару відбувалось невстановленими особами, без відповідної печатки підприємства та без зазначення документа, який уповноважував особу на приймання товару.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

23.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «САНДОРА» (постачальник, позивач) та Концерном «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 55/ВТ-2020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар на підставі замовлення покупця, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Ціна, кількість, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються в замовленні до даного договору, яке погоджуються сторонами попередньо, додається до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору поставка товарів здійснюється постачальником протягом строку дії договору, відповідно до замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару, необхідність надання сертифікатів якості, та iншi умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою по електронній поштi е-mail, або надаватися через представника постачальника.

Відповідно до п. 3.3. та п. 3.4. договору поставка товару здійснюється постачальником протягом строку, визначеного у замовленні. Моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром на вимогу покупця, передбачену у замовленні постачальником передаються сертифікати якості товару.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець оплачує товар постачальнику в строки та на умовах, передбачених цим договором, за вартістю визначеною у замовленні, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна договору складається з суми вартості одиниць товару, вказаних в затверджених сторонами замовленні (п. 4.2. договору).

У відповідності до п. 4.4. договору, в редакції Додаткової угоди № 58/ВГ-2020 до договору, сторони домовились, що покупець, зобов`язаний здійснити оплату продукції постачальнику шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства в наступний строк:

4.4.1. За продукцію, не віднесену до категорії молочної - протягом 30 календарних днів з дати відвантаження, вказаноп в накладнiй (рахунку-фактурі).

4.4.2. За молочну продукцію - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження, вказаної в накладнiй (рахунку-фактурі).

У Специфікації до договору сторони погодили найменування товару, бренд, формат упаковки, категорію та знижку.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до "31" грудня 2021 року або до виконання сторонами всіх своїх зобов`язань. У разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії договору письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до iншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно. У разі, якщо на момент закінчення чергового строку дії договору та наявностi заяви від однієї із сторін про небажання продовжувати подальші договірні відносини, сторонами не виконані будь-які взаємні зобов`язання. Договір продовжує діяти до виконання сторонами всiх взаємних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 10.1., п. 10.2. договору).

Враховуючи пояснення позивача в заяві про зменшення позовних вимог, на виконання умов договору позивач в період з 21.01.2022 по 22.02.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 146 922,96 грн, що підтверджується видатковими накладними: № СА-Н К\РНв-010929 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010932 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010933 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-011065 від 21.01.2022, № СА-НК\РН в-011066 від 21.01.2022, № СА-Н К\РН в-012774 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-012776 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-013401 від 26.01.2022, № СА-НК\РНв-015252 від 28.01.2022, № СА-НК\РНв-017944 від 02.02.2022, № СА-НК\РНв-019569 від 04.02.2022, № СА-НК\РНв-027060 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-027062 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-028640 від 22.02.2022, № СА-НК\РНв-028642 від 22.02.2022.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань здійснив часткову оплату у розмірі 881,72 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 146 040,96 грн.

Також, позивачем надана копія акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 15.02.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивачу становить 203 637,24 грн.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з відповідача у загальному розмірі 146 040,96 грн, 3% річних у розмірі 2 208,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 352,09 грн, пені у розмірі 28 407,97 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № СА-Н К\РНв-010929 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010932 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010933 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-011065 від 21.01.2022, № СА-НК\РН в-011066 від 21.01.2022, № СА-Н К\РН в-012774 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-012776 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-013401 від 26.01.2022, № СА-НК\РНв-015252 від 28.01.2022, № СА-НК\РНв-017944 від 02.02.2022, № СА-НК\РНв-019569 від 04.02.2022, № СА-НК\РНв-027060 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-027062 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-028640 від 22.02.2022, № СА-НК\РНв-028642 від 22.02.2022, позивач на виконання умов договору здійснював відповідачу поставку товару на загальну суму 146 922,96 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що за видатковими накладним від 21.01.2022 № СА-НК/РНв-010929, від 21.01.2022 № СА-НК/РНв-011066, від 02.02.2022 № СА-НЕ/РНв-017942 поставлений товар був прийнятий не відповідачем, а іншою стороною, а саме юридичною особою ТОВ «Руон Стандарт». Відповідач вважає, що додані позивачем видаткові накладні не можуть братися до уваги, оскільки приймання товару відбувалось невстановленими особами, без відповідної печатки підприємства та без зазначення документа, який уповноважував ту чи іншу особу на приймання товару.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до п. 2.4. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з оплати, є видаткові накладні, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість товару.

Як встановлено судом, видаткові накладні № СА-Н К\РНв-010929 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010932 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010933 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-011065 від 21.01.2022, № СА-НК\РН в-011066 від 21.01.2022, № СА-Н К\РН в-012774 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-012776 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-013401 від 26.01.2022, № СА-НК\РНв-015252 від 28.01.2022, № СА-НК\РНв-017944 від 02.02.2022, № СА-НК\РНв-019569 від 04.02.2022, № СА-НК\РНв-027060 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-027062 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-028640 від 22.02.2022, № СА-НК\РНв-028642 від 22.02.2022 містять перелік товару, його вартість, посилання на договір, найменування юридичних осіб, зокрема і відповідача - філію Концерн «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС», підписи осіб, які передають та отримують товар, а отже є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції з поставки товару.

При цьому, у відповідності до п. 2.3. Положення, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Поряд з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 29.01.2020 у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

З урахуванням наведеного, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, суд має враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у cправі № 914/1661/22.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд має враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Позивачем надано у матеріали справи податкові накладні: №1407428 від 21.01.2022, №1407429 від 21.01.2022, №1407519 від 21.01.2022, №1408855 від 25.01.2022, №1408853 від 25.01.2022, №1409292 від 26.01.2022, №1410626 від 28.01.2022, №1400564 від 02.02.2022, №1401720 від 04.02.2022, №1407083 від 18.02.2022, №1407085 від 18.02.2022, №1408246 від 22.02.2022, №1408244 від 22.02.2022, №1409145 від 23.02.2022, №1407425 від 21.01.2022, №1407520 від 21.01.2022, №1400562 від 02.02.2022 та квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних ЄРПН.

Дослідивши подані позивачем докази, а саме податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, а також надану інформацію Головним управлінням ДПС у м. Києві, суд дійшов висновку, що позивачем доведено відображення господарських операції зі спірних поставок товару на підставі спірних видаткових накладних в податковому обліку відповідача.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 15.02.2022, який підписаний та скріплений печаткою відповідача, в якому відображена сума заборгованості відповідача за спірними видатковими накладними у розмірі 203 637,24 грн.

З огляду на наведене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, поставку позивачем товару на суму 146 922,96 грн згідно видаткових накладних: № СА-Н К\РНв-010929 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010932 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-010933 від 21.01.2022, № СА-НК\РНв-011065 від 21.01.2022, № СА-НК\РН в-011066 від 21.01.2022, № СА-Н К\РН в-012774 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-012776 від 25.01.2022, № СА-НК\РНв-013401 від 26.01.2022, № СА-НК\РНв-015252 від 28.01.2022, № СА-НК\РНв-017944 від 02.02.2022, № СА-НК\РНв-019569 від 04.02.2022, № СА-НК\РНв-027060 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-027062 від 18.02.2022, № СА-НК\РНв-028640 від 22.02.2022, № СА-НК\РНв-028642 від 22.02.2022.

Заперечення відповідача в частині поставки товару за видатковими накладними від 02.02.2022 № СА-НК\РНв-017942 та від 23.02.2022 № СА-НК\РНв-029520 суд не бере до уваги, оскільки заявою про зменшення позовних вимог позивач відмовився від стягнення заборгованості в частині поставки товару саме за видатковими накладними від 02.02.2022 № СА-НК\РНв-017942 на загальну суму 54 666,00 грн та від 23.02.2022 № СА-НК\РНв-029520 на загальну суму 24 939,36 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем існує невиконане зобов`язання зі сплати боргу за поставку товару у розмірі 146 040,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.4. договору, в редакції Додаткової угоди № 58/ВГ-2020 до договору, сторонами погоджено, що покупець, зобов`язаний здійснити оплату продукції постачальнику шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства в наступний строк:

4.4.1. За продукцію, не віднесену до категорії молочної - протягом 30 календарних днів з дати відвантаження, вказаноп в накладнiй (рахунку-фактурі).

4.4.2. За молочну продукцію - протягом 14 календарних днів з дати відвантаження, вказаної в накладнiй (рахунку-фактурі).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 146 040,96 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 146 040,96 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 208,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 352,09 грн, пеня у розмірі 28 407,97 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем здійснено нарахування 3% річних, інфляційні втрати, пеню.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 6.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити розмір подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару, за кожен день затримки оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума пені у розмірі 28 407,97 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 2208,62 грн, інфляційні втрати у сумі 19352,09 грн, судом встановлено, що розрахунки є вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДОРА» до Концерн «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 28-А; ідентифікаційний номер 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНДОРА» (57262, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Миколаївське, ідентифікаційний код 22430008) заборгованість у розмірі 146 040,96 грн, 3% річних у розмірі 2 208,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 352,09 грн, пеню у розмірі 28 407,97 грн та судовий збір у розмірі 2 940,14 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2024.

Суддя О.В. Гулевець