Рішення

від 20.02.2024 по справі 910/17307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2024Справа № 910/17307/23Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Камнєвої У.Є. розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-Сервіс Плюс»

до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху»

та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсними пункту договору та односторонньої відмови від договору

за участю представників:

від позивача - Рибченко Н.М.,

від відповідача1 - Головко М.Б.,

від відповідача2 - Тетерятник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РВ-Сервіс Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху», Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) про:

- визнання недійсним пункту 9.6 договору № 3069 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18 жовтня 2019 року;

- визнання недійсною односторонньої відмови Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» від договору № 3069 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.10.2019, викладену у листі № 053/04-08/6086 від 15.09.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю пункту 9.6 договору №3069 від 18.10.2019 умовам типового договору, затвердженого рішенням Київської міської ради №415/280 від 21.04.2015, статті 781 Цивільного кодексу України, частині другій статті 291 Господарського кодексу України, відсутністю у відповідача грошових коштів та проектної документації для проведення робіт з реконструкції будівлі.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «РВ-Сервіс Плюс» подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі Комунальному підприємству «Центр організації дорожнього руху», до набрання рішенням суду законної сили чинити перешкоди заявнику у користуванні нежитловим приміщенням комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Чистяківська 19-А, літ. Г, наданим за договором оренди №3069 від 18.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строки усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

Позивачем у системі «Електронний суд» сформовано 14.11.2023 повторну заяву про забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству «Центр організації дорожнього руху» до набрання рішенням суду законної сили вчиняти будь-які дії щодо виселення заявника з приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Чистяківська 19-А, літ. Г, наданим за договором оренди №3069 від 18.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову від 14.11.2023 відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем1 надано суду 04.12.2023 відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність порушень вимог законодавства при укладенні договору №3069 від 18.10.2019 та наявність у нього права вимоги звільнення приміщень.

Відповідачем2 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги позову з огляду на відсутність правових підстав недійсності пункту 9.6 договору оренди.

Позивачем 12.12.2023 надано суду заяву про відвід судді у зв`язку з відмовою у вжитті заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 визнано заяву позивача про відвід судді необґрунтованою та передано її для подальшого розгляду в порядку статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді у справі.

Позивачем 13.12.2023 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача1 та відповідь на відзив відповідача2.

Відповідачем1 надано суду 18.12.2023 заперечення на відповідь на відзив.

Позивачем 25.12.2023 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на заперечення на відповідь на відзив.

Відповідачем1 надано суду 11.01.2024 додаткові письмові пояснення у справі.

Позивачем 15.01.2024 сформовано в системі «Електронний суд» додаткові письмові пояснення у справі.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.02.2024.

У судовому засіданні 20.02.2024 оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 18.10.2019 укладено договір оренди №3069, за умовами пунктів 1.1 та 2.1 якого відповідач2 передав позивачу у платне строкове користування нежитлове приміщення площею 361,2 квадратних метрів першого поверху будівлі 19-А літера Г по вулиці Чистяківській у місті Києві, що належить територіальній громаді міста Києва.

Пунктом 9.1 договору №3069 від 18.10.2019 визначено, що цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами та діє до 16.10.2022.

Зміни умов договору в частини продовження строку його дії після 16.10.2022 учасниками у визначеному пунктом 9.2 порядку не вносились.

За твердженням позивача, яке не заперечувалось відповідачами, строк дії договору було продовжено на підставі пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Відповідно до позитивно-правових приписів статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 18 цього ж Закону встановлено, у тому числі, правову можливість продовження укладених без аукціону договорів оренди, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше.

Частинами третьою та четвертою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Пунктом другим прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Закон №157-IX, введений в дію з 01.02.2020) встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до пункту 6-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: строків надання згоди на включення об`єкта оренди до одного з Переліків; стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об`єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об`єкта оренди; необхідності здійснення оцінки об`єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим абзацом першим частини першої статті 15 цього Закону; строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону; необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ЕТС; можливості підписання документів за допомогою кваліфікованого електронного підпису та переліку таких документів; продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди; незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами дев`ятим і десятим частини першої статті 3 та статтею 22 цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці; можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати; повноважень військової адміністрації з питань, визначених цим пунктом.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Однією з підстав відмови у продовженні договору оренди статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Таким чином, продовження дії договору оренди держаного чи комунального майна в особливому порядку на підставі Постанови Кабінету Міністрів №634 від 27.05.2022 на період воєнного стану є продовженням на заздалегідь не визначений строк за умови відсутності заявлених за місяць до закінчення його дії заперечень балансоутримувача.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів №634 від 27.05.2022 порядок не передбачає продовження дії договору на раніше ним встановлений строк.

Відповідно, суд погоджується з доводами сторін про продовження дії договору №3069 від 18.10.2019, проте строк його закінчення у даному випадку є відносно вираженим, оскільки прямо пов`язаний з моментом часу події, яка неминуче має настати, проте точну календарну дату цієї події неможливо визначити до моменту її настання.

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 763 Цивільного кодексу України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Таким чином, у даному випадку відповідач1 (як балансоутримувач майна територіальної громади) має встановлене частиною другою статті 763 Цивільного кодексу України та пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 право відмовитись від договору у будь-який час з відповідним попередженням позивача за три місяці.

Крім того, пунктом 5.9 укладеного сторонами у справі договору оренди №3069 від 18.10.2019 узгоджено у встановленій Законом формі пункт 9.6, за умовою якого:

«Цей договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця або підприємства-балансоутримувача у разі необхідності проведення реконструкції об`єкта. Повідомлення про дострокове припинення договору направляється поштовим відправленням за місцезнаходженням орендаря, вказаним в договорі, не пізніше ніж за 45 календарних днів до початку будівельних робіт (в тому числі підготовчих). Цей договір є припиненим з дати, вказаної в повідомленні. Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт та передати його за актом приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу до дати, вказаної у повідомленні. Орендар зобов`язаний забезпечити отримання поштових відправлень за своїм місцезнаходженням, вказаним у договорі, і несе ризик настання для нього несприятливих наслідків, у разі невиконання або неналежного виконання зазначеного обов`язку».

Включення до тексту договору (у тому числі підписаного представником позивача) безумовно доводить:

- факт обізнаності позивача з наміром відповідача1 провести реконструкцію приміщення до 16.10.2022 (строк закінчення дії договору відповідно до умови пункту 9.1);

- надання згоди позивачем під час укладення договору на дострокове його припинення у випадку початку відповідачем1 робіт з реконструкції, у тому числі підготовчих;

- підтвердження підписом представника позивача прийняття зобов`язання звільнити приміщення протягом 45 днів з моменту отримання відповідного повідомлення;

Відповідно, суд відхиляє доводи позовної заяви в частині односторонньої відмови відповідача1 від укладеного договору оренди, оскільки договірні умови пункту 9.6 є тристоронньою (у даному випадку) домовленістю учасників про дострокове припинення договору у випадку початку робіт з реконструкції майна територіальної громади.

Судом також відхиллено доводи позову в частині відсутності у відповідача1 дозвільної документації, оскільки наявність останньої не вимагається пунктом 9.6 укладеного сторонами у справі господарського договору. Крім того, пунктом 9.6 договору №3069 від 18.10.2019 не вимагається від відповідача1 доведення позивачу факту наявності фінансових можливостей для здійснення реконструкції об`єкту оренди.

За умовою пункту 9.6 достатньою підставою для застосування механізму припинення договору є рішення відповідача1 про початок реконструкції, у тому числі початок підготовчих до реконструкції робіт.

Посилання позивача до порушення пунктом 9.6 договору №3069 від 18.10.2019 статті 781 Цивільного кодексу України та статті 291 Господарського кодексу України є помилковими, оскільки наведені правові норми встановлюють лише загальні підстави припинення договорів найму (оренди), проте не встановлюють їх виключний перелік, у тому числі не визначають і не заперечують правові підстави, визначені іншими нормами законодавства (у тому числі частиною другою статті 763 Цивільного кодексу України) та укладеним господарсько-правовим договором.

Суд визнає помилковим також твердження позивача про наявність ознак недійсності пункту 9.6 у зв`язку з відсутністю такої умови у затвердженому місцевим органом самоврядування типовому примірнику.

Відповідно до частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

У даному випадку поза розумним сумнівом пункт 9.6 укладеного сторонами у справі договору не є відступленням від змісту типового договору, а лише конкретизує його умови в частині припинення його дії з початком проведення реконструкції нерухомого майна територіальної громади.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена Законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених Законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими Закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених Законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених Законом.

Процесуальний тягар доведення суду наявності правових та фактичних підстав для визнання договору недійсним покладається на особу, що заявляє відповідну вимогу.

У даному випадку позивачем не доведено суду поза розумними сумнівом факту порушення пунктом 9.6 укладеного сторонами у справі договору №3069 від 18.10.2019 імперативних приписів законодавства, що унеможливлює визнання недійсною цієї договірної норми.

Враховуючи наведене Господарський суд міста Києва відмовляє у задоволенні вимоги про визнання пункту 9.6 договору №3069 від 18.10.2019 недійсним.

Як зазначалось раніше, судом встановлено наявність у відповідачів правових підстав (частина друга статті 763 Цивільного кодексу України та пункт 9.6 договору №3069 від 18.10.2019) для ініціювання процедури припинення орендних відносин та звільнення приміщення для реконструкції майна територіальної громади.

Судом також встановлено, що у даному випадку відповідачем1 не вчинявся правочин з односторонньої відмови від договору, а лише ініційовано погоджену всіма учасниками правовідносин процедуру його припинення відповідно до умов пункту 9.6 договору №3069 від 18.10.2019.

Відповідно, суд відмовляє у задоволенні вимоги позову про визнання недійсною односторонньої відмови Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» від договору № 3069 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 18.10.2019, викладену у листі № 053/04-08/6086 від 15.09.2023.

Встановивши відсутність та недоведеність покладених в основу позову фактів та обставин, суд відмовляє у його задоволенні повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 27.02.2024.

Суддя Т.Ю.Кирилюк