Рішення

від 27.02.2024 по справі 910/19307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024Справа № 910/19307/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВІНВЕСТ»

про стягнення 55 736,27 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВІНВЕСТ» про стягнення 55 736,27 грн, з яких: 500,00 грн строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 31 200,00 грн простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 12 841,24 грн пені, 2 408,78 грн 3% річних, 8 786,25 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 840/07 від 30.08.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19307/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштовий конверт № 0600072989675 із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, причиною повернення вказано «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

При цьому, суд в ухвалі про відкриття провадження у даній справі зазначав про обов`язок відповідача зареєструвати електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС, однак станом на момент прийняття цього рішення у суду відсутні відомості щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВІНВЕСТ» вказаного обов`язку.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

30.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (на даний час Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк») (надалі - зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність «Активінвест» (надалі депонент, відповідач) укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 840/07 (надалі - Договір), за умовами якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 17.10.2005 за №999, внутрішньому положенню зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

За умовами п. 2.1 Договору зберігач зобов`язаний відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох робочих днів після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України; за результатами проведених облікових операцій, в строк три робочих дні та шляхами обумовленими з депонентом, надавати виписку про стан рахунку в цінних паперах; один раз на рік на безоплатній основі, надавати депоненту звіт по формі зберігача; за письмовим розпорядженням депонента готувати та передавати йому на протязі трьох робочих днів, виписку про стан рахунку з ЦП та/або про обіг (операції) по рахунку в ЦП за вказаний депонентом період, надавати депоненту інформацію про ЦП, що знаходяться на його рахунку, у випадку отримання такої інформації від депозитарію, реєстроутримувача або емітента, в строк три робочі дні.

Згідно з п. 3 Договору депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (додаток №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконання дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в тому числі проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін. Згідно з п. 2.2 абзацом четвертим даного договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватися, про що зберігач зобов`язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів.

24.07.2017 сторонами підписано додатковий договір №1 до договору про відкриття рахунку у цінних паперах №840/07 від 30.08.2007, відповідно до якого сторони домовились викласти договір про відкриття рахунку у цінних паперах №840/07 від 30.08.2007 у новій редакції.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору в редакції додаткового договору № 1 депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за № 1084/23616.

Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» (п. 1.2 Договору в редакції додаткового договору № 1).

Згідно з п. 2.1.3. Договору в редакції додаткового договору № 1, депозитарна установа зобов`язана, зокрема, здійснювати облік цінних паперів, що належать депоненту, на рахунках у цінних паперах.

Пунктом 3.1.4 Договору в редакції додаткового договору № 1 передбачено, що депонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими депозитарною установою.

Відповідно до п. 4. Договору в редакції додаткового договору № 1 депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток № 1 до договору), встановлених депозитарною установою. Депонент погоджується з тарифами, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору.

За умовами п. 4.2. Договору в редакції додаткового договору № 1 депозитарна установа має право змінювати тарифи протягом дії цього договору. Зміна тарифів не потребує згоди депонента.

Згідно з п. 4.3 Договору в редакції додаткового договору № 1 тарифи, які були змінені депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома депонента не пізніше як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів депозитарної установи у мережі Інтернет www.ukrgasbank.com.

Депонент не звільняється від оплати послуг депозитарної установи за новими тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитись з новими тарифами, які були змінені депозитарною установою під час дії цього договору, при умові неналежного виконання депозитарною установою п. 4.3 цього договору (п. 4.4. Договору в редакції додаткового договору № 1).

За умовами п. 4.7 Договору в редакції додаткового договору № 1 оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акту-рахунку (додаток № 2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У акті-рахунку (додаток № 2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи зазначений в розділі 9 договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом трьох років. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п. 6.1 та п. 6.2 Договору в редакції додаткового договору № 1).

Як зазначає позивач, на виконання вимог Договору банком було відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Позивач також вказує, що станом на дату подання позовної заяви договір про обслуговування рахунка в цінних паперах №840/07 є чинним, рахунок у цінних паперах не закритий та позивач продовжує здійснювати його обслуговування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за надані послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах виникла заборгованість у розмірі 55 736,27 грн, з яких: 500,00 грн. - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова та 31 200,00 грн. - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена. За прострочення сплати заборгованості позивачем також нараховані пеня в сумі 12 841,24 грн, 3% річних - 2408,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 786,25 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 ст. 194 ЦК України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

За змістом ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на рахунку відповідача обліковуються акції у кількості 235340 шт. загальною номінальною вартістю 58 835,00 грн. та акції у кількості 908000 загальною номінальною вартістю 227 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою про стан рахунку в цінних паперах на 06.12.2023.

Позивачем відповідно до умов Договору на адресу відповідача направлялись Акти-рахунки за період з квітня 2018 року по листопад 2023 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками, які не підписані та не оплачені відповідачем.

Суд зазначає, що непідписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відповідно останній зобов`язаний здійснити оплату послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах за тарифами, за якими позивачем проводились нарахування.

За змістом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення у даній справі, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за надані позивачем послуги, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 31 700, 00 грн, з яких: 500,00 грн. - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі строкова та 31 200,00 грн. - заборгованість по сплаті комісії депозитарній установі прострочена визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобов`язань за договором пеню в сумі 12 841,24 грн, 3% річних - 2 408,78 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 786,25 грн.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.4. Договору в редакції додаткового договору № 1 сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити депозитарній установі пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 12 841,24 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Активінвест» (вул. Юрія Ільєнка (Мельникова) буд. 83Д, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 31089178) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; ідентифікаційний код 23697280) 500,00 грн - заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі строкова, 31 200,00 грн - заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі прострочена, 12 841,24 грн пені, 2 408,78 грн 3% річних, 8 786,25 грн інфляційних втрат та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.02.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко