Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/18802/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/18802/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35»

про визнання недійсним рішення загальних зборів, зобов`язання вчинити дії та стягнення 167500,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: Кочмарук М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 із вимогами до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», в якій позивач просив суд: - визнати недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що оформлені протоколом загальних зборів від 11.12.2020, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не чинити перешкод ОСОБА_1 , у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1, у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_2 (всередині або за межами будинку АДРЕСА_1), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_2 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_2 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 ; - стягнути із відповідача 167500,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення оформлене протоколом загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» від 11.12.2020, було прийнято з порушенням приписів Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки у позивача відсутні повноваженнями на обмеження доступу позивача до будь-яких приміщень будинку, які перебувають у спільному використанні мешканців будинку, а також на відключення постачання електроенергії до квартири позивача.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» від 11.12.2020; листків опитування до протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» від 11.12.2020; акту готовності об`єкта до експлуатації від 12.10.2010; повного тексту статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивач строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 19.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18802/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2024, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що позивач належним чином повідомлявся про проведення загальних зборів, а інші викладені позивачем підстави позову є необгрунтованими.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 07.02.2024.

26.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

31.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.02.2024.

20.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судове засідання 21.02.2024 з`явився позивач, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 21.02.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 01.12.2011 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» зареєстроване 26.09.2011, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (адреса реєстрації: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 35; ідентифікаційний код: 37854721).

24.01.2012 між сторонами укладено Договір АДРЕСА_2.12-35 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку, який перебуває на балансі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

11.12.2020 відбулись загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», прийняті рішення на яких оформлені Протоколом №1/2020 від 11.12.2020 (складено та підписано 27.12.2020).

У Протоколі №1/2020 від 11.12.2020 зазначено, що загальна кількість співвласників складає 84 особи. На загальних зборах були зареєстровані, отримали бюлетені та були присутні співвласники - 11 осіб. У письмовому опитуванні брало участь 57 співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Питанням №9 Порядку денного було прийняття рішення щодо обмеження користування спільним майном співвласників.

Рішення з питання №9 Порядку денного вважається прийнятим, якщо «за» нього проголосувало більше як 2/3 загальної кількості усіх співвласників.

З питання №9 Порядку денного було прийнято рішення стосовно обмеження співвласників, що порушують обов`язки щодо виконання рішень загальних зборів у користуванні спільним майном; уповноважено правління здійснювати заходи щодо обмеження користування спільним майном.

«За» проголосували 63 співвласники, що складає 75%; «проти» - 5 співвласників, що складає 5,95%. Рішення прийнято.

Як вказує позивач у позовній заяві, починаючи з 27 лютого 2021 року, відповідач встановив у ліфтах електронний ключ доступу на кожний поверх будинку та додатково заблокував позивачу доступ до ліфтів з 1-го по 15-ий поверх 2-го під`їзду будинку АДРЕСА_1 . Індивідуальний електронний ключ доступу до ліфтів 2-го під`їзду та поштової скриньки яка знаходиться в ліфтовому холі на 1-му поверху будинку та до сходів в паркінг з двору будинку позивачу не надано.

05.03.2021 позивачем було отримано вимогу відповідача про сплату заборгованості зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 97938,11 грн.

29.03.2021 позивач відправив претензію відповідачу щодо блокування ключа електронного доступу власника житла.

03.04.2021 позивачем було отримано вимогу відповідача про сплату заборгованості зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 99714,01 грн.

11.04.2021 відбулось засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35».

Як вбачається з Протоколу засідання правління ОСББ від 11.04.2021, було вирішено 12.04.2021 попередити, зокрема, власника квартири АДРЕСА_2 (позивача) про прийняте рішення стосовно втілення до нього заходів з обмеження користування спільним майном до погашення існуючої заборгованості, якщо до 15.04.2021 заборгованість не буде погашена у повному обсязі та/або не буде укладено договір реструктуризації, - здійснити заходів з обмеження користування спільним майном; попередити всіх співвласників про прийняте рішення шляхом розміщення 12.04.2021 оголошення в місцях загального користування (ліфтових холах першого поверху).

Як вказує позивач у позовній заяві, 15.04.2021 представниками відповідача було відключено квартиру позивача від електроенергії, вимкнено перемикач включення/виключення електроенергії до квартири та змінено замок на дверцятах щитової, де міститься перемикач включення/виключення електроенергії до квартири.

20.04.2021 представниками відповідача взагалі було зірвано усі пломби організації «ДТЕК Київські електромережі», яка постачає електроенергію на власний лічильник обліку електроенергії позивача та перерізано кабелі (проводи), по яким здійснюється передача електроенергії до власного лічильника обліку електроенергії та потім до квартири позивача.

29.04.2021 позивач відправив другу претензію відповідачу на протиправні дії правління відповідача щодо блокування ключа індивідуального електронного доступу та обрізання електропостачання власнику житла.

Як зазначає позивач, 02.06.2021 відповідач посилив тиск на позивача, надіславши вимогу №01/02/6 про демонтаж камер відеоспостереження за квартирою позивача та додаткових дверей, які позивач використовував для шумо- та теплоізоляції. Згодом, як зазначає позивач, камери були вкрадені, а двері демонтовані.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що:

1) Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників відповідача не було вручено у письмовій формі всім співвласникам та взагалі поштою не відправлялось (порушено вимоги про вручення повідомлень про збори за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення);

2) Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників відповідача не розміщалось у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;

3) Порушено вимоги щодо змісту повідомлення про проведення зборів співвласників, яке згідно статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний;

4) До повідомлення про проведення зборів співвласників не було додано проекту документів, які були затверджені за результатами проведених зборів та які вочевидь планувалося прийняти, зокрема порядок ведення роботи із боржниками будинку АДРЕСА_1 (порушено вимоги про додавання до повідомлення додаткових матеріалів, що будуть розглядатися на зборах);

5) За рішення, які оформлені протоколом загальних зборів відповідача, не проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (рішення вважається не прийнятим зборами співвласників);

6) Голосування на зборах проводилось не за принципом площ приміщень (кожний співвласник мас кількість голосів пропорційну до частки загальної площі об`єкту нерухомості співвласника у загальній площі всіх об`єктів нерухомості, розташованих у будинку), а по принципу - один об`єкт нерухомості - один голос;

7) Протокол загальних зборів відповідача від « 11» грудня 2020 року не підписаний усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах;

8) Протокол загальних зборів відповідача від « 11» грудня 2020 року за своєю формою не відповідає формі, затвердженій Наказом Мінрегіону від 25.08.2015 р. №203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку»;

9) Протокол загальних зборів відповідача від « 11» грудня 2020 року не містить інформації про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: а) прізвище, ім`я, по батькові співвласника, б) документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, в) номер квартири або нежитлового приміщення, г) загальна площа квартири або нежитлового приміщення, д) документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника за довіреністю);

10) Листи письмового опитування оформлені за межами 15-ти календарних днів з дати проведення зборів співвласників (рішення вважається не прийнятим зборами співвласників);

11) Листи письмового опитування власноручно не заповнені співвласниками;

12) В листах письмового опитування не зазначено день опитування;

13) В листах письмового опитування не зазначено прізвище, ім`я, по батькові співвласників;

14) В листах письмового опитування не зазначено документів співвласників, що підтверджують право власності на квартиру або нежитлове приміщення співвласників, не вказану всіх номерів квартир або нежитлових приміщень;

15) В листах письмового опитування некоректно вказана загальна площа квартир або нежитлових приміщень співвласників;

16) Листи опитування не містять особистих підписів співвласників;

17) Листи опитування не містять особистих підписів особи, яка проводила опитування, не вказано ініціали та прізвище особи, яка проводила опитування;

18) До протоколу загальних зборів відповідача від « 11» грудня 2020 року особами, які проводили письмове опитування, не внесено результатів підрахунку голосів, відсутні дані про те, що така інформація внесена саме особами, які проводили письмове опитування;

19) Під час загального підрахунку голосів відбувалося дублювання голосів співвласників (при підрахунку голосів за одне питання одна особа голосувала двічі - один раз під час зборів в протоколі та другий раз в листках письмового опитування);

20) Листки письмового опитування співвласників не пронумеровані;

21) Повідомлення про рішення загальних зборів відповідача, які оформлені протоколом загальних зборів відповідача від « 11» грудня 2020 року, протягом 10 днів після їх прийняття не були надані в письмовій формі кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також не були розміщені у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач зазначає, що ані положення Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», ані норми законодавства України не наділяють відповідача повноваженнями на обмеження доступу позивача до будь-яких приміщень будинку, які перебувають у спільному використанні мешканців будинку та не наділяють відповідача повноваженнями на відключення постачання електроенергії до квартири позивача, так само як і блокування електронного ключа позивача.

На думку позивача, однозначно встановленим є факт неправомірного блокування індивідуального електронного ключа (чипу) позивача та зміна звичайної двері на броньовану з встановленням двох замків на електрощитовій, де розташований власний лічильник обліку електроенергії позивача, яка постачається до квартири, що створює перешкоди позивачу у користуванні спільним майном та електроенергією у квартирі.

За таких обставин позивач просить суд:

1) визнати недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що оформлені протоколом загальних зборів від 11.12.2020, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку АДРЕСА_1 ;

2) зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не чинити перешкод ОСОБА_1 , у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1, у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_2 (всередині або за межами будинку АДРЕСА_1), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_2 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_2 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 ;

3) стягнути із відповідача 167500,00 грн моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що позивач належним чином повідомлявся про проведення загальних зборів, а інші викладені позивачем підстави позову є необгрунтованими.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України також передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право:

1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;

3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;

4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;

5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії;

6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;

7) інші права, визначені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

У ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Згідно з ч. 9 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

При цьому, суд зазначає, що підставою для визнання недійсними рішення загальних зборів ОСББ є невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Згідно з п. 3.2 Статуту вищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше 1 разу на рік.

У п. 3.3 Статуту встановлена виключна компетенція загальних зборів на визначення обмежень на користування спільним майном.

Відповідно до п. 3.8 Статуту рішення на загальних зборах співвласників приймаються шляхом відкритого поіменного голосування («за» або «проти»), засвідченого власноручним підписом. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості співвласників. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків та платежів співвласників, про порядок управління та користування спільним майном, про передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт будинку або зведення господарських споруд вважаються прийнятими, якщо за відповідне рішення проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають не менш як 2/3 від загальної кількості співвласників. Рішення загальних зборів співвласників викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування («за» чи «проти»).

Відповідно до п. 3.9 Статуту, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої п. 3.8 розділу 3 цього Статуту, ініціатором зборів (правлінням або його ініціативною групою) проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

Суд зазначає, що Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» надано право об`єднанню встановлювати інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, проте не саму кількість голосів, що необхідна для прийняття рішень.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №926/1146/19.

Зокрема, у ч. 13 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

За загальним правилом кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Однак, як вбачається з п. 3.7 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», в ньому зазначено, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має 1 голос незалежно від кількості та площі квартири або нежитлового приміщення, що перебувають у його власності.

Тобто, Статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» було встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, а саме - кожен співвласник має 1 голос, що відповідає ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За таких обставин, суд вважає необгрунтованими та недоведеними твердження позивача про те, що за рішення, які оформлені протоколом загальних зборів відповідача, не проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (рішення вважається не прийнятим зборами співвласників).

Доводи ж позивача відносно того, що голосування на зборах проводилось не за принципом площ приміщень (кожний співвласник мас кількість голосів пропорційну до частки загальної площі об`єкту нерухомості співвласника у загальній площі всіх об`єктів нерухомості, розташованих у будинку), а по принципу - один об`єкт нерухомості - один голос, оцінюються судом як такі, що не вказують на наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів, так як Статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» було встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, а саме - кожен співвласник має 1 голос, що відповідає ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Статтею 1 цього Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для створення об`єднання скликаються установчі збори.

Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Вказана норма імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Вказана позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.11.2020 надіслав на адресу позивача повідомлення про проведення оскаржуваних загальних зборів, що свідчить про те, що відповідачем було дотримано порядку та строків повідомлення співвласника про проведення загальних зборів, у зв`язку з чим суд відхиляє твердження позивача, що було порушено вимоги про вручення повідомлень про збори.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна, визначення обмежень на користування спільним майном.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання.

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

Отже, чинне законодавство наділяє об`єднання правом приймати рішення про встановлення обмежень користування спільним майном та забезпечення належного утримання та використання спільного майна, шляхом затвердження таких рішень загальними зборами.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої - третьої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із частиною першою статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Таким чином, хоча чинне законодавство і наділяє об`єднання правом приймати рішення про встановлення обмежень користування спільним майном та забезпечення належного утримання та використання спільного майна, шляхом затвердження таких рішень загальними зборами, однак Статутом об`єднання визначається, які саме конкретні дії вправі вчиняти об`єднання у випадку, коли співвласник не сплачує внески/платежі.

У п. 2.4 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» зазначено, що об`єднання має право:

- визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання;

- робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання;

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фонду.

У розділі 6 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» вказано, що за порушення цього статуту та законних рішень статутних органів співвласники несуть відповідальність згідно із законом.

Отже, у Статуті Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» не вказано, які саме конкретні дії може вчиняти відповідач у тому випадку, коли співвласник не сплачує внески, зокрема, не визначено, що ОСББ наділено правом обмежувати співвласника у користуванні спільним майном (ліфтом чи іншим спільним майном), чинити будь-які перешкоди у користуванні ним.

При цьому, частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки відповідно до Статуту об`єднання воно не наділено правом обмежувати співвласників у користуванні спільним майном у випадку наявної у них заборгованості, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсними рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що оформлені протоколом загальних зборів від 11.12.2020, в частині п. 9, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку АДРЕСА_1.

Що стосується інших наведених позивачем підстав позову, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, інші підстави позову, викладені позивачем у позовній заяві (наприклад, про порушення змісту повідомлення про загальні збори, відсутність підписів всіх співвласників на протоколі, недоліки в листах письмового опитування, та інші) судом не досліджуються, так як надавши оцінку вищевикладеним іншим підставам позову, суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 5,16 Цивільного кодексу України).

Орієнтовний перелік способів захисту прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не у будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом чинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані із позбавленням володіння майном.

Цивільне законодавство України надає позивачу, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, право звернення до суду з вимогою про заборону відповідачеві вчинення дій, що можуть порушити право позивача, або вимагати вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 Цивільного кодексу України). Отже, позивач має право не тільки вимагати усунення перешкод у здійсненні прав, що вже існують, а й вимагати попередження їх можливого порушення у майбутньому, якщо є підстави очікувати їх настання.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р.).

Так як поведінка Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» щодо обмеження позивача у користуванні спільним майном є протиправною, такою, що перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні спільним майном, суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити перешкод ОСОБА_1 , у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1, у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_2 (всередині або за межами будинку АДРЕСА_1), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_2 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_2 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1, сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 .

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 167500,00 грн моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

В п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров`я; протиправної поведінки щодо членів сім`ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.5 даної постанови Пленуму обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Висновку соціально-психологічного дослідження №11-02-21 моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза), який складено Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» за замовленням позивача, та в якому визначено, що позивачу була завдана моральна шкода внаслідок психологічного усвідомлення незаконного відключення з боку відповідача електроенергії протягом 6 місяців в квартирі позивача, в якій проживає він разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми; практика правозастосування судами сприймає розумною та справедливою в подібних правовідносинах стягнення моральної шкоди у розмірі 17 мінімальних заробітних плат, що у грошовому еквіваленті становить 102000,00 грн, психіка позивача має особливості, які посилюють на 50% ступінь його страждання у порівнянні з середньою унормованою особистістю потерпілого за подібних умов; моральна шкода ОСОБА_1 оцінюється у розмірі 25 мінімальних заробітних плат, що у грошовому еквіваленті становить 150000,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зважаючи на вище викладені обставини справи, беручи до уваги подані позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог, проти яких (в частині заявленого розміру) відповідачем не було висловлено обґрунтованих заперечень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що оформлені протоколом загальних зборів від 11.12.2020, в частині п. 9, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_1 у користуванні спільним майном будинку АДРЕСА_1.

3. Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не чинити перешкод ОСОБА_1, у вільному та безперешкодному користуванні: будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_1, у тому числі допоміжними; механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_2 (всередині або за межами будинку АДРЕСА_1), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_2 ; електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_2 ; будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтами та ліфтовими холами, поштовою скринькою, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_1 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_1 ; несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_1 ;

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 35; ідентифікаційний код: 37854721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5848 (п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 72 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 27.02.2024.

Суддя О.М. Спичак