Судовий наказ

від 26.02.2024 по справі 914/473/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СУДОВИЙ НАКАЗ

26.02.2024 Справа № 914/473/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., розглянувши заяву Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Героїв України (колишня вулиця Гагаріна), будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37199618) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандерт 2022» (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код юридичної 42258622) заборгованості у розмірі 36 039,83 грн за договором оренди №96 від 16.07.2019 нерухомого державного майна.

Згідно з частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Заявлена Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» вимога виникла на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вандерт 2022» договору оренди №96 від 16.07.2019 нерухомого державного майна. Згідно розрахунку заборгованість за оренду нерухомого державного майна за період з 31.01.2022 по 31.12.2022 складає 36 039,83 грн.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» при поданні заяви було зазначено, що оскільки спір виник з приводу оренди нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, село Сторонобаби, вулиця Заводська, будинок 1, заявник звертається за захистом порушеного права до Господарського суду Львівської області.

Вирішуючи питання визначення територіальної підсудності, Верховний Суд постанові від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, зазначив наступне.

Приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини 2 вказаної статті Цивільного кодексу України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до статті 5 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Відповідно до акту прийому-передачі державного нерухомого майна, згідно договору №96 від 16.07.2019, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення, загальною площею 354,6 м?. на першому поверсі основної частини цеху та складу кормових дріжджів за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом заяви є стягнення орендної плати за оренду нерухомого майна, а тому заява про видачу судового наказу підставно подана за місцезнаходженням майна, тобто за правилами виключної підсудності, які передбачено частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 29, 147, 148, 150, 151 154, 155, 156, 159 Господарського процесуального кодексу України, суд

НАКАЗАВ

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандерт 2022» (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код юридичної 42258622) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Героїв України (колишня вулиця Гагаріна), будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37199618) заборгованість у розмірі 36 039,83 грн за договором оренди №96 від 16.07.2019 нерухомого державного майна за період з 31.01.2022 по 31.12.2022.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандерт 2022» (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код юридичної 42258622) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Героїв України (колишня вулиця Гагаріна), будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37199618) судовий збір в сумі 302,80 грн.

3.Суд повідомляє, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

4.Відповідно до частин 1 та 2 статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

5.Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вандерт 2022» (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59; ідентифікаційний код юридичної 42258622).

6.Стягувач: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Героїв України (колишня вулиця Гагаріна), будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 37199618).

7.Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

8.Копію судового наказу, копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами надіслати боржнику.

9.Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.

Суддя Сухович Ю.О.

10.Дата набрання судовим наказом законної сили

11.Строк пред`явлення судового наказу до виконання

12.Дата видачі судового наказу

Суддя Сухович Ю.О.

Примітки:

Згідно частини 1 статті 157 Господарського процесуального кодексу України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Відповідно до частини1 статті 159 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 333 Господарського процесуального кодексу України (частина 3 статті 158 Господарського процесуального кодексу України).