Рішення

від 27.02.2024 по справі 914/3736/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 Справа № 914/3736/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАС-М», м. Львів

про стягнення 71 959,36 грн

за участю представників: не викликалися

Обставини розгляду справи.

22.12.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАС-М», м. Львів про стягнення 71 959,36 грн.

Ухвалою від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 27.12.2023, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком №784 від 28.12.2023 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0600073699875). Відправлення здійснювалося за адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 317Б. Поштове відправлення з даним штрихкодовим ідентифікатором було вручено відповідачеві 03.01.2024.

Отже, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.04.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 оренди транспортного засобу, по якому у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 45 000,00 грн. У зв`язку з порушенням строків сплати орендної плати відповідачу нараховано пеню в сумі 18 885,50 грн, 3% річних в сумі 1 719,86 грн, інфляційні в сумі 6 354,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 71 959,36 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАС-М» (орендар) був укладений договір №1 оренди транспортного засобу.

За цим договором орендодавець (позивач) зобов`язується передати орендареві (відповідачу) в строкове, на строк один рік, платне користування транспортний засіб: автомобіль ЗИЛ, модель 130 АЦПТ, тип ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 1993, а орендар зобов`язується прийняти транспорт та сплачувати орендодавцеві орендну плату (п. 1.1. договору).

На виконання договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. договору майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 01.04.2019.

Згідно п. 5.2. договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Розмір орендної плати в місяць за цим договором становить 9 000,00 грн з ПДВ (п. 2.1. договору).

За період часу з вересня 2022 року по січень 2023 включно відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 45 000,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1676 від 30.09.2022, №1933 від 31.10.2022, №2355 від 30.11.2022, №2356 від 31.12.2022, №24 від 31.01.2023.

Відповідно до п. 2.2. договору розрахунок за оренду транспорту по даному договору проводиться шляхом перерахування орендарем коштів в сумі 9 000,00 грн на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця.

07.09.2023 позивачем було надіслано відповідачу претензію про оплату заборгованості від 05.09.2023 за вих. №2098. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати орендної плати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 45 000,00 грн заборгованості з орендної плати, 18 885,50 грн пені, 1 719,86 грн 3% річних, 6 354,00 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 4.4. договору за несвоєчасне проведення розрахунку орендар за кожен день прострочення платежу сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 18 885,50 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано 3% в сумі 1 719,86 грн та інфляційні в сумі 6 354,00 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 45 000,00 грн заборгованості з орендної плати, 18 885,50 грн пені, 1 719,86 грн 3% річних, 6 354,00 грн інфляційних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, позов задоволено частково, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАС-М», м. Львів, вул. Шевченка, 317Б (ідентифікаційний код 40208873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, Львівська область (ідентифікаційний код 33525073) 45 000,00 грн заборгованості з орендної плати, 18 885,50 грн пені, 1 719,86 грн 3% річних, 6 354,00 грн інфляційних, 2 684,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 27.02.2024.

СуддяМазовіта А.Б.