Рішення

від 20.02.2024 по справі 914/3610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 Справа № 914/3610/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури,

м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі Позивача: Івано-Франківської обласної ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», м. Івано Франківськ

про: стягнення 156 720, 78 грн

за участю представників сторін:

прокурор: Панькевич Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Позивача Івано-Франківської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про стягнення 156 720, 78 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначити судове засідання на 23.01.2024.

Ухвалою від 23.01.2024 суд відклав розгляд справи на 20.02.2024.

В судове засідання 20.02.2024 з`явився прокурор, надав пояснення по суті спору просив позовні вимоги задоволити. Представники позивача та третьої особи не з`явились, причин не явки не вказали.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 20.02.2024, як і попередніх судових засідань, не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвали у справі направлялись Відповідачу на юридичну адресу ТОВ «Кастум» зазначену у позовній заяві та державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79020, м. Львів, пр-т Чорновола, 63.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 20.02.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі № 909/700/22 додаткові угоди № 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021 та № 9 від 15.01.2021 визнано судом недійсними. Внаслідок неправомірного збільшення цін на газ шляхом укладання вищевказаних спірних Додаткових угод має місце переплата КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» вартості газу на загальну суму 156 720,78 грн, що підлягає до стягненню з відповідача. Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах Івано-Франківської обласної ради.

Правова позиція позивача.

Позивач письмових пояснень по суті спору не надав.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі № 909/700/22 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021, № 9 від 15.01.2021 до договору про постачання природного газу №17 від 29.01.2020, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та ТОВ «Кастум», позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Кастум» на користь Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» 156 720,78 грн залишено без розгляду.

Вищезазначені угоди були укладені між комунальним підприємством та ТОВ «Кастум» з порушенням істотних умов договору та вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внаслідок чого збільшено ціну за одиницю газу з 4530,00 грн з ПДВ до 8230,05 грн з ПДВ, тобто на 81,7% більше від визначеної договором ціни, відтак такі визнано недійсними.

Підставою для залишення позову без розгляду в частині стягнення 156720,78 грн стала неможливість здійснення прокурором представництва інтересів комунального підприємства у зв`язку з відсутністю в останнього функцій органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1907/21 щодо підстав звернення прокурора до господарського суду з позовами в інтересах позивачів органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень та комунальних закладів, Івано-Франківська обласна прокуратура визначила позивачем у даній справі Івано-Франківську обласну раду.

Разом з тим, у постанові зазначено, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, у зв`язку з чим відсутні підставі для представництва прокурором у суді інтересів держави в особі таких закладів, а також те, що видатки на придбання газу комунальним підприємством Івано-Франківської обласної ради проводилися за рахунок коштів обласного бюджету, а не за рахунок власних надходжень, кошти, про стягнення яких просить прокурор у позовній заяві, повинні бути перераховані до доходів загального фонду обласного бюджету.

Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов`язань щодо постачання природного газу комунальному підприємству, у ТОВ «Кастум» виник обов`язок з повернення 156 720,78 грн, зайво сплачених коштів за природний газ, який не був поставлений покупцеві.

З огляду на викладене, прокурором подано позовну заяву про стягнення з ТОВ «Кастум» зайво сплачених 156 720,78 грн на користь Івано- Франківської обласної ради.

Оцінка суду.

Щодо звернення прокурора.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

В даному випадку прокурор звернувся в інтересах Івано-Франківської обласної ради, яка є юридичною особою, та яка в листах адресованих Івано-Франківській обласній прокуратурі зазначала, що рада не зверталась до суду з позовними вимогами щодо стягнення зайво сплачених коштів.

Разом з тим, КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» повідомила прокуратуру про те, що перебуває у стані припинення та немає коштів для подання позовної заяви, Івано-Франківська обласна рада, як власник підприємства та орган, що контролює виконання обласного бюджет), є уповноваженим органом на звернення до суду з позовом про стягнення зазначених коштів. Просило самостійно вжити заходи для стягнення з ТОВ «Кастум» 156 720,78 грн зайво сплачених коштів по договору про постачання природного газу № 17 від 29.14.2020.

З вищенаведеного слідує, що Івано-Франківська обласна рада не мала наміру звертатись до суду для подання відповідного позову та не вжила заходів для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

Аналогічний правовий висновок зазначено Великою Палатою Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 917/160/22 на які покликався апеляційній скарзі прокурор.

Разом з тим, доказів вжиття заходів іншими особами суду не представлено.

За обставинами цієї справи йдеться про безпідставне використання коштів місцевого бюджету, що становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців відповідної області. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, порушує економічні інтереси відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

Потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави.

З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес, а тому прокурор правомірно звернувся в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради.

Щодо стягнення коштів у сумі 156 720,78 грн суд зазначає наступне.

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Абзацами першим та другим п.5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого п.43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, комунальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, що визначені Івано-Франківською обласною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Згідно із частиною четвертою ст.48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що отримувачем коштів є Івано-Франківська обласна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, кошти якої було сплачено за поставлений природній газ.

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, а отже є наявними підстави для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі № 909/700/22 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 21.09.2020, № 4 від 28.09.2020, № 7 від 12.01.2021, № 8 від 14.01.2021, № 9 від 15.01.2021 до договору про постачання природного газу №17 від 29.014.2020, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та ТОВ «Кастум», позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Кастум» на користь Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» 156 720,78 грн залишено без розгляду.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Визнання судом недійсними додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка природного газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме в редакції договору № 17 від 29.01.2020.

З урахуванням наведеного, надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла саме Івано-Франківська обласна рада, як засновник Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та особа, яка здійснює його фінансування.

Обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини (збільшення ціни за товар) та наведені висновки Верховного Суду, у контексті розглядуваних правовідносин, беручи до уваги кінцеву мету, що обумовлює стягнення на користь позивача коштів, застосуванню підлягають приписи ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відтак вимога щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» безпідставно сплачених на виконання договірних зобов`язань коштів в розмірі 156 720,78 грн підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 41087491) на користь Івано-Франківської обласної ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 00022510) кошти в сумі 156 720,78 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (79019, м. Львів, пр. Чорновола, 63, код ЄДРПОУ 41087491) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03530483) 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024.

Суддя Запотічняк О.Д.