ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року Справа № 915/1477/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд.39/1; ідентифікаційний код 42129888; адреса ел. пошти: 42129888@mail.gov.ua)
про: стягнення 99846,99 грн
У С Т А Н О В И В:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява № 03/13-2495 від 20.09.2023 (вх. № 12490/23 від 22.09.2023) про стягнення з Приватного підприємства "МАЗАЛЬ.Л" заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 99846,99 грн, а також 2684,00 грн судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу в частині оплати спожитої електричної енергії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1477/23 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.09.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, її місцезнаходження (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Ухвалу суду від 27.09.2023 відповідачу надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі: 56522, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Новогригорівка, вул. Самосенків, буд. 79 А, та повернуто до суду без вручення у зв`язку з відсутністю за вказаною адресою, що підтверджується листом СЕД АТ "Укрпошта" № 100.012.001.-21886-23 від 11.12.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні" положень Закону України "Про ринок електричної енергії" з 1 січня 2019 року ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" є електропостачальником, який отримав ліцензію па провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018).
Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).
16.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", як постачальником, та Приватним підприємством "МАЗАЛЬ.Л", як споживачем, була підписана заява-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №50/1194 (далі - Договір), який вважається укладеним 01.12.2018.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії та товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом приєднання споживача до умов договору.
За приписами ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно пп. 1 п. 7.2 Договору, постачальник зобов`язався забезпечувати належну якість наданих послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.
Підпунктом 1 п. 6.2 Договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 13.1 Договору, цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Згідно заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу початок постачання визначений з 01.12.2018.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції №1/20 (Додаток до Договору) (далі - Комерційна пропозиція), договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви-приєднання до Договору і укладається на строк до 31.12.2020 (включно) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.
Відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на рахунок постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством:
- до 2 числа поточного місяця 60% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника;
- до 10 числа поточного місяця 40% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.
Пунктом 3 Комерційної пропозиції передбачено, що постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: elektropostach.mk.ua (далі - Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі - ЕЦП) рахунок па оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, "Акт прийняття-передавання товарної продукції" та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.
Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому Договором.
Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональну сторінку споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ним ознайомлений.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.
Якщо фактичне споживання та вартість електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.
Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Використання Сервісу надає споживачу можливість надавати/отримувати електронні документи, використовуючи електронно-цифровий підпис (ЕЦП) для забезпечення виконання умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.3. Правил, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.13. Правил передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з пунктом 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2023 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
На території Миколаївської області оператором системи розподілу є - AT "Миколаївобленерго".
Відповідно до листа AT "Миколаївобленерго" № 08.07/062-1233 від 25.05.2023 за результатами технічної перевірки приладу обліку споживача № 0001539 від 02.05.2022 за особовим рахунком № 50/1194 AT "Миколаївобленерго" було проведено донарахування обсягів спожитої електроенергії в розрахункових періодах серпень 2019 - квітень 2022, загальний обсяг якого склав 67146 кВт*год.
У зв`язку з проведеними коригуваннями відповідачу було складено акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2022 та виставлено рахунок № 50/1194/5/1 від 06.06.2022 за розрахунковий період з серпня 2019 по квітень 2022 включно на загальну суму 99846,99 грн.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань утворилась заборгованість за отриману електроенергію у сумі 99846,99 грн, яка останнім не сплачена.
Суду не подано доказів оплати відповідачем вищевказаної заборгованості.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, останній, у порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність 99846,99 грн заборгованості за відпущену у серпні 2019 - квітні 2022 року активну електроенергію по Договору №50/1194 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2018, тобто обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "МАЗАЛЬ.Л" (56522, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Новогригорівка, вул. Самосенків, буд. 79 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд.39/1; ідентифікаційний код 42129888 на р/р НОМЕР_1 МОУ АТ "Ощадбанк" України, код 42129888, МФО 326461, отримувач - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія") борг за спожиту електричну енергію в сумі 99846,99 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства "МАЗАЛЬ.Л" (56522, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Новогригорівка, вул. Самосенків, буд. 79 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (54017, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд.39/1; ідентифікаційний код 42129888 на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123, код 42129888, отримувач - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія") витрат по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2024 |
Оприлюднено | 29.02.2024 |
Номер документу | 117275918 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Адаховська В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні