Рішення

від 20.02.2024 по справі 923/1164/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа № 923/1164/21Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30; код ЄДРПОУ 23863399)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЄВИР" (75040, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Токарівка, ТРАСА РОСТОВ-ОДЕСА-РЕНІ, 597 КМ; код ЄДРПОУ 31507214)

про відшкодування збитків в розмірі 193124,30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Ткаченко Ю.О., ордер серія ВН № 129127;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

В провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа № 923/1164/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЄВИР" про відшкодування збитків в розмірі 193124,30 грн.

Зазначена справа не була розглянута Господарським судом Херсонської області через введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та окупацією міста Херсон збройними силами російської федерації.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 11/0/9-22 від 18.03.2022 змінено територіальну підсудність справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Надалі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023, справа № 923/1164/21 була передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2023 відкрито провадження у справі № 923/1164/21. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Зобов`язано відповідача повідомити суду офіційну електронну адресу та (або) адресу електронної пошти в порядку ст.ст. 6, 162, 165 ГПК України. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Ухвалою суду від 26.09.2023 постановлено здійснити розгляд справи № 923/1164/21 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін впродовж розумного строку. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31.10.2023 о 10:00 год.

31 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про надання копії технічного запису судового засідання Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1164/21 за 21.02.2022.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.10.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 14.11.2023 о 12:40 год.

Ухвалою суду від 31.10.2023 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНЄВИР", що судове засідання з розгляду справи № 923/1164/21 по суті призначене на 14.11.2023 о 12:40 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

14 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2023 протокольною ухвалою суд відклав судове засідання у справі на 11:20 год. 12.12.2023.

Ухвалою суду від 14.11.2023 повідомлено ТОВ "СИНЄВИР", що судове засідання з розгляду справи № 923/1164/21 по суті призначене на 12.12.2023 об 11:20 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 11 (5 поверх), тел. 0(482)307-963. Неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає його проведенню.

12 грудня 2023 року судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату Господарського суду Одеської області від 30.11.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 призначено судове засідання у справі на 23.01.2024 о 15:00 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 23.01.2024 о 15:00 год.

22 січня 2024 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

23 січня 2024 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 23.01.2024 призначено судове засідання з розгляду справи № 923/1164/21 по суті на 20.02.2024 о 09:40 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.02.2024 о 09:40 год.

Судом також додатково повідомлявся відповідач шляхом розміщення ухвали від 23.01.2024 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи /абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону/.

Господарським судом Одеської області 23.01.2024 повідомлено відповідача про постановляння ухвали від 23.01.2024 у справі № 916/1164/23 шляхом розміщення оголошення на сайті „Судової влади України.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлялися належним чином.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засідання 20.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 20.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 28 серпня 2018 о 9:30 год. на 114 км + 200 м а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ водій автомобіля „Renault Midlum 180 ОСОБА_1 , д.н.з НОМЕР_1 з причепом „ПГ02-И д.н.з НОМЕР_2 своїми діями спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого громадянин ОСОБА_2 на автомобілі „Renaul Premium 420/19Т д.н.з НОМЕР_3 з напів-причепом „Groenewegen д.н.з НОМЕР_4 , виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив контактування з автомобілем „Mercedes-Benz 311 CDI д.н.з. НОМЕР_5 (власник ТОВ „ТЕХНОЮГ) під керуванням ОСОБА_3 який рухався в зустрічному напрямку.

Автомобіль „Renault Midlum 180 д.н.з НОМЕР_1 з причепом „ПГ 02-И д.н.з НОМЕР_2 на час вчинення ДТП - 28.08.2018 року, перебував у власності ТОВ „СИНЄВИР, код ЄДРПОУ 31507214, а відповідно до наданих водієм ОСОБА_1 , пояснень та документів на місці ДТП, він був працівником цього ж підприємства.

17 квітня 2019 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Гальченко О.О., розглянувши матеріали справи № 545/2346/18, які надійшли з Миколаївського РВП Очаківського ВП ГУ НП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України за ст. 124 КУпАП встановив на основі висновку експерта № 1973/2022 за результатами проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 22.03.2019 року, що в створеній дорожній обстановці, водій дорожнього транспорту „Renault Midlum 180 ОСОБА_1 , д.н.з НОМЕР_1 з причепом „ПГ 02-И д.н.з НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п. п. 10.1. та 10.3 „Правил дорожнього руху України та з технічної точки зору його дії знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

19 листопада 2018 року було проведено експертне автотоварознавче дослідження та був зроблений висновок № 2199/18, щодо вартості матеріальної шкоди, завданої ТОВ „ТЕХНОЮГ - власнику автомобіля MERCEDES BENZ SPRINTER 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2001 р.в.

Відповідно до висновків вищезазначеного дослідження було встановлено, що, внаслідок значної кількості механічних ушкоджень ударного характеру, проведення ремонту автомобіля MERCEDEZ BENZ SPRINTER 311 CDI 2001 р.в. неможливо. Вартість матеріальних збитків, спричиненого власнику автомобіля MERCEDES BENZ SPRINTER 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_5 , станом на 28 вересня 2018 становило 213524,30 грн, залишкова/утилізаційна вартість автомобіля 20400,00 гривень.

03 серпня 2020 року ТОВ „ТЕХНОЮГ звернулось до ТОВ „СИНЄВИР з претензією, в якій позивач вимагав на протязі відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 193124,30 грн. Вказану відповідач залишив без відповіді та реагування.

24 грудня 2020 року постановою Полтавського апеляційного суду у справі № 545/2346/18 було залишено без змін Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2019 у справі № 545/2346/18.

Полтавський апеляційний суд відмовив директору ТОВ „Синєвир у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2019 щодо ОСОБА_4 та встановив, що ТОВ „Синєвир копію оскаржуваної постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2019, разом з матеріалами претензії ТОВ „Техноюг отримало 08.08.2020.

Таким чином, за твердженням позивача Товариством з обмеженою відповідальністю „СИНЄВИР завдана матеріальна шкода ТОВ „ТЕХНОЮГ у розмірі 193124,30 грн, що була заподіяна автомобілю ТОВ „ТЕХНОЮГ внаслідок ДТП, працівником ТОВ „СИНЄВИР, водієм ОСОБА_1 , який керував автомобілем „Renault Midlum 180, д.н.з НОМЕР_1 з причепом «ПГ 02- И» д.н.з НОМЕР_2 28.08.2018 року.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 28 Закону встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого: з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до Висновку експертного дослідження № 2199/18 про визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням транспортного засобу „Mercedes-Benz 311 CDI, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , виконано ОСОБА_5 19.11.2018 (т.1, а.с. 29-43), вартість матеріального збитку, завданого власнику ТОВ ТЕХНОЮГ автомобіля „Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_5 складає 213524,30 грн.

Щодо Висновку експертного дослідження № 2199/18 від 19.11.2018, суд зазначає, що статтею 98 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експертного дослідження № 2199/18 від 19.11.2018 був складений на замовлення ТОВ ТЕХНОЮГ до порушення провадження у справі № 923/1164/21, і в ньому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду. Вказаний висновок водночас не містить відомостей щодо попередження (обізнаність) експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

З огляду на викладене, суд вважає, що Висновок експертного дослідження № 2199/18 від 19.11.2018 не має сили висновку судової експертизи, а є висновком спеціаліста, у зв`язку з чим оцінюється не за правилами статті 98-109 ГПК України, а як письмовий доказ за правилами ст.ст. 86, 91 ГПК України.

Оцінивши Висновок експертного дослідження № 2199/18 від 19.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний доказ є достатнім, який підтверджує, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_5 , складає 213524,30 грн.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У зв`язку із пошкодженням 28.08.2018 внаслідок ДТП транспортного засобу - марки „Mercedes-Benz 311 CDI, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , власник зазначеного рухомого майна - ТОВ ТЕХНОЮГ, має право на отримання відшкодування шкоди.

Суд вважає, що доказами вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом „Renault Midlum 180, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом „ПГ02-И реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ СИНЄВИР, у заподіянні шкоди, завданої ТОВ ТЕХНОЮГ власнику транспортного засобу - марки „Mercedes-Benz 311 CDI, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 28.08.2018 о 09 год. 30 хв., є Висновок експерта № 1973/2022 за результатами проведення комплексної судової трансортно-трасологічної та авто технічної експертизи від 22 березня 2019 року (т. 1, а.с. 52-62).

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 28.08.2018 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з ТОВ "СИНЄВИР".

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну ТОВ ТЕХНОЮГ власнику транспортного засобу - марки „Mercedes-Benz 311 CDI, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , має нести відповідач ТОВ „СИНЄВИР, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Суд вважає, що підтверджений розмір заподіяної позивачу шкоди в результаті ДТП складає 193124,30 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що навіть відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів щодо спричинення йому збитків у розмірі 193124,30 грн, внаслідок ДТП, яке сталось 28.08.2018, на Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНЄВИР" покладається обов`язок виплатити позивачу матеріальну шкоду у розмірі 193124,30 грн, яка є обґрунтована та підтверджені долученими до матеріалів справи доказами.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди у розмірі 197124, 30 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 193124,30 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат у розмірі 25000,00 грн, які понесені позивачем за надану професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

З матеріалів справи слідує, що представником позивача є адвокат Ткаченко Юлія Олександрівна.

На підтвердження повноважень адвоката надано ордер від 25.08.2021 (т. 1, а.с. 9).

Матеріалами справи підтверджується, що 15.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" і адвокатом Ткаченко Юлії Олександрівни було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (т. 1, а.с. 11-12).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, предметом даного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами професійної правничої (правової) допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, надання консультацій з правових питань, представлення інтересів клієнта перед третіми особами щодо ДТП, яка мала місце 11.07.2016 на перехресті вулиць Тираспольської та Дегтярної у Приморському районі м. Одеси за участю автомобіля клієнта (кримінальна справа №522/8471/17 кримінального провадження №12016160000000545 від 12.07.2016) під керуванням водія ОСОБА_6 та ДТП, яка мала місце 28.08.2018 на 114 км + 200м а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ за участю автомобіля клієнта під керуванням водія ОСОБА_3 .

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (п.3.1. Договору).

05 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" і адвокатом Ткаченко Юлії Олександрівни було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, якою сторони погодили розмір гонорару адвоката за представлення інтересів клієнта щодо ДТП, яка мала місце 28.08.2018 на 114 км + 200м а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ за участю автомобіля клієнта під керуванням водія ОСОБА_3 складає 30600 грн.

Гонорар адвоката оплачується клієнтом у гривні готівкою або у безготівковій формі на рахунок адвоката наступним чином:

- 15000,00 грн - до 15.09.2019;

- 15600,00 грн - до отримання рішення.

18 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" і адвокатом Ткаченко Юлії Олександрівни було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, якою сторони продовжили дію Договору до 31 грудня 2021 року.

27 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" і адвокатом Ткаченко Юлії Олександрівни було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, якою сторони продовжили дію Договору до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до Звіту про надання про надання професійної правничої (правової) допомоги за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.02.2019, професійна правнича допомога надана адвокатом у повному обсязі та із дотриманням інших умов Договору. Розмір гонорару адвоката за надання професійної правничої (правової) допомоги клієнту складає 30600,00 грн.

Позивачем у наданих поясненнях зазначено суду, що загальний розмір витрат на час прийняття судового рішення у даній справі становитиме 25000,00грн.

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до умов частин 3-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне або майбутнє здійснення таких витрат учасником справи.

Поряд з цим у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПУ України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано підписану 05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" і адвокатом Ткаченко Юлії Олександрівни Додаткову угоду № 2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, в якій зазначено ганорар та перелік наданих адвокатом послуг.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Отже, проаналізувавши надані позивачем докази в обґрунтування заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем доведено та документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн - покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНЄВИР".

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНЄВИР" (75040, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Токарівка, ТРАСА РОСТОВ-ОДЕСА-РЕНІ, 597 КМ; код ЄДРПОУ 31507214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30; код ЄДРПОУ 23863399) суму майнової шкоди у розмірі 193124,30 грн, суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2896,86 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 26 лютого 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.