Ухвала

від 27.02.2024 по справі 916/751/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/751/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши зареєстровану 26.02.2022 р. за вх. № 4-10/24

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Залізнична, буд. 67, Код ЄДРПОУ 37929372)

до осіб, що є відповідальними за морською вимогою (можуть отримати статус учасника справи) Компанії «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ТРАНС» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76, офіс 2, Код ЄДРПОУ 40664516)

про арешт судна,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до Компанії «GAT EGAL» DOO та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ТРАНС», в якій просить:

накласти арешт на судно Штовхач «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava), судновласником яких є Компанія «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія), які знаходиться на терміналі Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (68607, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Ізмаїл, вул. Судноремонтників, будинок 1, код ЄДРПОУ 35855645) акваторії морського порту Ізмаїл Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Ізмаїл;

заборонити капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судну Штовхач «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava) з акваторії морського порту Ізмаїл.

Обґрунтовуючи звернення із заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» посилається на те, що 09.02.2024 р. ТОВ «СОФ МАРИН» згідно з Нотісом від ТОВ «ЛАЙТ-ТРАНС» отримало номінацію як субагент на караван у складі Штовхача «Devi Jovan» (ІМО 36000468, порт приписки Slovakia, Bratislava) та 4 барж «GЕ-3», «GЕ-4», «GЕ-5», «GЕ-7» при судно заході до терміналу ПРАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (в рамках договору про надання послуг укладеного з ТОВ «СОФ МАРИН» від 01.04.2022 р. № 010422) для завантаження зерна.

Заявник зазначає про отримання 13.02.2024 р. гарантійного листа від Компанії «GAT EGAL» DOO як власника барж GЕ-3» та «GЕ-5», за яким останній знімає з берегової команди відповідальність за шкоду, яка може бути завдана внаслідок потрапляння води в цистерни барж. Окрім того, заявник зазначає, що власником як штовхача «Devi Jovan», так і барж «GЕ-3», «GЕ-4», «GЕ-5», «GЕ-7» є Компанія «GAT EGAL» DOO.

У той же час, 13 лютого 2024 р. о 13.45 баржа «GЕ-3» була пришвартована до причалу №12 терміналу ПРАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», з 13.45 до 14.15 було проведено сюрвеєрський огляд трюмів судна, з 14.15 до 20.50 баржа знаходилася в режимі простою через очікування екіпажу (шкіпера) для відкриття кришок трюмів, з 20.50 13 лютого 2024 р. до 10.15 14 лютого 2024 р. баржа «GЕ-3» перебувала у процесі навантаження та оформлення пов`язаних із цим формальностей, з 10.15 до 17.30 баржа перебувала в режимі простою в очікуванні буксира. Таким чином, загальний час невиробничого простою судна «GЕ-3» становить 13,5 години (6,35 + 7,15).

11 лютого 2024р. о 17.00 баржа «GЕ-4» була пришвартована до причалу №9 терміналу ПРАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», з 17.00 11 лютого 2024р. по 11.00 баржа «GЕ-4» перебувала у процесі навантаження та оформлення пов`язаних із цим формальностей, з 11.00 12 лютого 2024р. до 10.30 13 лютого баржа «GЕ-4» знаходилася в режимі простою в очікуванні буксира, 13 лютого о 10:30 баржа «GЕ-4» була перешвартована до причалу №12 терміналу ПРАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», з 11.10 до 16.30 лютого баржа «GЕ-4» знаходилася в режимі простою в очікуванні буксиру. Таким чином, загальний час невиробничого простою судна «GЕ-4» складає 28,7 годин (23,5 + 5,2).

14 лютого 2024 р. о 10:30 баржа «GЕ-5» була пришвартована до причалу №12 терміналу ПРАТ«ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», з 10.30 14 лютого 2024р. до 06.35 15 лютого 2024р. баржа «GЕ-5» знаходилася в процесі навантаження та оформлення пов`язаних із цим формальностей, з 06.35 до 11.50 15 лютого 2024р. баржа «GЕ-5» знаходилася в режимі простою в очікуванні буксира. Таким чином, загальний час невиробничого простою судна «GЕ-5» складає 5,15 години.

11 лютого 2024р. о 9.40 баржа «GЕ-7» була пришвартована до причалу №12 терміналу ПРАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ», з 9.40 11 лютого 2024р. по 22.10 баржа «GЕ-7» перебувала у процесі навантаження та оформлення пов`язаних із цим формальностей, з 22.10 11 лютого 2024р. до 10.50 12 лютого баржа «GЕ-7» знаходилася в режимі простою в очікуванні буксира. Таким чином, загальний час невиробничого простою судна «GЕ-7» становить 12,40 годин.

При цьому, як зазначає заявник прямим обов`язком судновласника (Компанії «GAT EGAL» DOO) є як забезпечення наявності екіпажу (шкіпера) для відкриття кришок трюмів, так і своєчасне подання буксиру з метою уникнення простою барж в його очікувані.

Відповідно до представленого заявником листа ПРАТ «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» від 01.02.2024 р. № 0102-1 вартість тарифу на утримання біля причалу всіх річних суден/барж/буксирів становить 400 доларів США за годину (з ПДВ).

Таким чином, як зазначає заявник, загальна сума заборгованості Компанії «GAT EGAL» DOO як власника суден та ТОВ «ЛАЙТ-ТРАНС» як агенту каравану суден, за невиробничий простий каравану становить 23900 Доларів США (13,5+28,7+5.15+12.4=59,75x400).

Додаткового заявник зазначає про виставлення акту надання послуг від 15.02.2024 р. № 215/5 та відповідного рахунку на оплату від 15.02.2024 р. № 215/5 з метою відшкодування витрат агента за швартові послуги та використання причальної стінки як «Devi Jovan», так і баржами «GЕ-3», «GЕ-4», «GЕ-5», «GЕ-7».

Як зазначає заявник, у зв`язку із відсутністю оплати власнику суден Компанії «GAT EGAL» DOO та агенту каравану суден ТОВ «ЛАЙТ-ТРАНС» надіслано морську вимогу (претензію) від 22.02.2024 р. № 191 загальним розміром 23900 доларів США, відповіді на яку не отримано, так само як і не здійснено оплати морської вимоги.

Заявником представлено розпорядження Капітану морського порту Ізмаїл від 23.02.2024 р. № 012/14-06-01-48 щодо затримки каравану суден штовхача «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava) та барж «GЕ-16», «GЕ-13», «GЕ-10», які знаходяться в акваторії морського порту Ізмаїл на підставі заяви від 23.02.2024 р. № 210 на три доби (72 години) з 17:00 23.02.2024 р.

При цьому, власником відповідного каравану суден з штовхача «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava) та барж «GЕ-16», «GЕ-13», «GЕ-10» є Компанія «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія), відповідно до представленої заявником інформації про судновласника.

Відтак, заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на судно, що на праві власності належать Компанії «GAT EGAL» DOO та перебувають в акваторії морського порту Ізмаїл, враховуючи особливий порядок пропуску морського судна через державний кордон, зокрема, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову зробить неможливим відновлення порушеного права, щодо порушення якого складено відповідну морську вимогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 р. заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/751/24 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН», господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною одинадцятою статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (п.43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п.77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Він є запобіганням тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Завданням накладення арешту майна в господарському процесі як заходу забезпечення позову є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Судом встановлено наявність морської вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» від 22.02.2024 р. № 191 до Компанії «GAT EGAL» DOO загальним розміром 23900 доларів США, стосовно допущеної затримки барж «GЕ-3», «GЕ-4», «GЕ-5», «GЕ-7» через очікування екіпажу (шкіпера) для відкриття кришок трюмів та очікування буксиру.

При цьому розпорядження Капітану морського порту Ізмаїл від 23.02.2024 р. № 012/14-06-01-48 щодо затримки каравану суден штовхача «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava) та барж «GЕ-16», «GЕ-13», «GЕ-10», які знаходяться в акваторії морського порту Ізмаїл на підставі заяви від 23.02.2024 р. № 210 на три доби (72 години) з 17:00 23.02.2024 р.

У той же час, власником відповідного каравану суден з штовхача «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava) та барж «GЕ-16», «GЕ-13», «GЕ-10» є Компанія «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія), відповідно до представленої заявником інформації про судновласника.

10.10.2011 р. набув чинності Закон України Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна № 3702-VI, згідно якого Конвенція набирає чинності для України через шість місяців з дати одержання Міністерством закордонних справ Бельгії повідомлення про приєднання України до Конвенції відповідно до статті 15 Конвенції.

За положеннями пп. d) п. 1 ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року (далі Конвенція) морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі, зокрема, договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше.

Відповідно до частини 2 статті 1 Конвенції, арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Відповідно до статті 5 Конвенції Суд чи будь-який інший відповідний судовий орган, у межах компетенції якого судно було заарештовано, дозволяє зняття арешту під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, крім випадків, коли судно було заарештоване у зв`язку з морськими вимогами, що перераховані в підпунктах "o" та "p" пункту 1 статті 1. У таких випадках суд або інший відповідний судовий орган може дозволити продовження експлуатації судна власником, якщо останній надасть заставу в сумі, достатній для явки відповідача або інший вид забезпечення, або зможе визначити порядок ведення справ судна під час арешту. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір. Прохання про зняття арешту під таке забезпечення не може тлумачитися ані як визнання відповідальності, ані як відмова від використання законного обмеження відповідальності власника судна.

Частиною 2 статті 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Положеннями частини 2 статті 8 Конвенції встановлено, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1,чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

За приписами частини 1 статті 3 Конвенції з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1.

Згідно із підпунктом „к пункту 1 частини першої статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VI „морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються.

Відповідно до підпункту „а пункту 1 частини першої статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна" від 07.09.2011 № 3702-VI „морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України Про затвердження Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту від 27.06.2013 р. № 430 капітан судна повинен сповістити капітана морського порту про запланований вихід судна з порту завчасно, але не пізніше ніж за 6 годин до запланованого часу виходу. У разі короткочасної (менше 6 годин) стоянки судна в порту повідомлення про вихід повинно надаватися не пізніше ніж за 2 години до виходу судна з порту. Вихід судна оформляється протягом 2 - 3 годин до виходу судна з порту після виконання необхідних процедур портовими властями та контролюючими органами після завершення завантаження і закріплення вантажу. При оформленні виходу судна на ньому обов`язково має бути присутня уповноважена особа Служби. Вихід з порту судна місцевого сполучення, тривалість стоянки якого не перевищує 12 годин, допускається оформляти з дозволу капітана морського порту одночасно з оформленням приходу його в порт.

Згідно із пунктом 10 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними від 21.05.2012 № 451 капітан судна (представник судновласника, морський агент, оператор морського термінала, який обслуговує яхти) заздалегідь, щонайменше за чотири години до приходу або відходу судна, звертається з використанням наявних засобів комунікації до адміністрації порту, підрозділу охорони державного кордону, митного органу та інших контролюючих органів та надає документи, передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, для здійснення прикордонного, митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного контролю. Контроль, як правило, здійснюється документально у приміщеннях контролюючих органів до прибуття (вибуття) судна до (із) порту.

Викладені вище приписи чинного законодавства, якими встановлено особливий порядок пропуску морського судна через державний кордон, зокрема, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, дозволяють дійти висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що на праві власності належить компанії Компанії «GAT EGAL» DOO , зробить неможливим відновлення порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН», у якого наявна морська вимога до Компанії «GAT EGAL» DOO.

Враховуючи, що судно, на яке просить накласти заявник арешт, знаходиться в акваторії морського порту Ізмаїл (затримано на підставі розпорядження Капітану морського порту Ізмаїл від 23.02.2024 р. № 012/14-06-01-48), невжиття заходів забезпечення позову відносно судна «WESTLAND» /IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava в порядку глави 10 ГПК України у вигляді арешту утруднить та зробить неможливим судовий захист законних прав Заявника.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника права морської вимоги до Компанії «GAT EGAL» DOO, що є підставою для арешту судна «WESTLAND»/IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava, судновласником якого є Компанія «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія).

Щодо забезпечення позову, шляхом арешту морського судна, слід зазначити, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, арешту морського судна, може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду (арбітражу), у випадку задоволення позову, оскільки не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду (арбітражу), що являється передумовою для постановлення ухвали згідно статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на це суд дійшов висновку про арешт морського судна.

Згідно із частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 статті 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Компанії «GAT EGAL» DOO у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Суд роз`яснює, що відповідно до частини 3 статті 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-138, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, судУХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (зареєстрована 26.02.2022 р. за вх. № 4-10/24) про арешт судна задовольнити.

2. Накласти арешт на судно Штовхач «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava), судновласником яких є Компанія «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія), який знаходиться на терміналі Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (68607, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Ізмаїл, вул. Судноремонтників, будинок 1, код ЄДРПОУ 35855645) акваторії морського порту Ізмаїл Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Ізмаїл.

3.Заборонити капітану морського порту Ізмаїл, Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» оформлювати і надавати дозвіл на вихід судну Штовхач «WESTLAND» (IМО 02321410, Порт приписки Slovakia, Bratislava) з акваторії морського порту Ізмаїл.

Стягувачем за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФ МАРІН» (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Залізнична, буд. 67, Код ЄДРПОУ 37929372).

Боржником за ухвалою є: Компанія «GAT EGAL» DOO (11000 BEOGRAD, ul. Maksima Gorkog, 50/3 Beograd, Сербія, реєстраційний номер невідомий, особа не є резидентом України).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Гут Сергій Федорович