Рішення

від 19.02.2024 по справі 918/1099/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1099/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський екпертно-технічний центр праці"

про стягнення в сумі 140 000 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Бречко Марія Петрвіна (в залі суду);

Від відповідача: Грицай Інна Олександрівна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

27 жовтня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" звернулася до господарського суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський екпертно-технічний центр праці" про стягнення в сумі 140 000 грн. 00 коп.

Позивач даний позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного з відповідачем договору про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року, позивачем перераховано 422 795 грн. 39 коп. Однак, відповідачем послуги по договору не надано, оскільки позивачем не було замовлено послуги.

Зважаючи на вказані обставини, відповідачем повернено позивачу 285 795 грн. 39 коп.

Однак, відповідачем не повернуто позивачу решту коштів в сумі 140 000 грн. 00 коп., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнає позовних вимог з наступних обставин.

Як вбачається з заперечень відповідача, останній не заперечує факт укладення договору № ЕЦ-00001085/729 07 вересня 2021 року.

Однак, відповідач заперечує обставину наявності заборгованості за договором та стверджує, що доводи викладені у позовній заяві є недостовірними, а докази надані позивачем є неналежними, оскільки відповідно до долученого до позовної заяви платіжного доручення № 165, платіжного доручення № 192 та платіжного доручення № 203, позивач перерахував на рахунок відповідача 422 795 грн. 39 коп. Однак, як вбачається із вищезазначених платіжних доручень призначенням платежу є передоплата згідно договору № 729 від 01 вересня 2021 року. Відповідач зазначає, що останній повернув позивачу частину коштів. Як вбачається із листа № 24 від 04 серпня 2022 року позивач просить відповідача повернути помилково нараховані кошти в сумі 422 795 грн. 39 коп., які оплачені згідно договору № 729 від 01 вересня 2021 року.

З огляду на наведене, відповідач зазначає, що платіжні доручення, які є додатками до позовної заяви підтверджують обставину отримання відповідачем коштів за договором № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року є недостовірними. У акті звірки взаємних розрахунків за період: 01 січня 2022 року - 04 серпня 2022 року відсутнє покликання на договір на підставі, якого він виданий, тому твердження позивача про те, що отримання коштів відповідачем від позивача за договором про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 р. на загальну суму 422 795 грн. 39 коп. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: 01 січня 2022 року - 04 серпня 2022 року є також недостовірним, а сам акт є неналежним доказом у справі, оскільки вони не стосуються предмета доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 19 лютого 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у свою чергу в судовому засіданні 19 лютого 2024 року позовні вимоги заперечив.

Заяви та клопотання у справі.

04 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

11 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому останні спростовує доводи відповідача викладені у відзиві.

11 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

20 грудня 2023 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

10 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.

31 січня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Щодо розгляду клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Згідно матеріалів справи, позивач при поданні позову не порушував питання необхідності витребування будь-яких доказів чи оригіналів поданих у справу документів, клопотання про поновлення строків на подання відсутнє. За таких обставин, подання клопотання про витребування доказів має бути обґрунтоване і оформлене у відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України. Проте, клопотання позивач про витребування доказів не відповідає формі і змісту вимог ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоловленні клопотання позивача про витребування доказів.

12 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.

В обґрунтування клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі, зазначає, що передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів складеного Державного підприємства "Рівненський експертно - технічний центр Держпраці" від 24 липня 2023 року формується безпосередньо з інвентаризації активів та зобов`язань підприємства Державного підприємства "Рівненський експертно - технічний центр Держпраці", які формують перехід прав і обов`язків від ДП то ТОВ, що підтверджується також в поясненнях представника відповідача від 12 лютого 2024 року. У матеріалах справи представником позивача долучений як доказ Передавальний акт від 24 січня 2023 року, який сформований без розшифровки статей в розрізі бухгалтерських рахунків, згідно бухгалтерського обліку та інвентаризації підприємства на момент припинення.

На думку позивача, підтвердити наявність боргу в сумі 140 000 грн. 00 коп. є можливим лише у разі здійснення експертизи документів бухгалтерського обліку Державного підприємства "Рівненський експертно - технічний центр Держпраці" та наразі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно - технічний центр праці" в тому числі даних які відображенні у Передавальному акті від 24 січня 2023 року.

Позивач зазначає, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а саме встановити факт документального підтвердження наявності заборгованості в сумі 140 000 грн. 00 коп. є можливим лише у разі проведення експертизи документів бухгалтерського обліку Державного підприємства "Рівненський експертно - технічний центр Держпраці".

За ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ГПК України. Доказування необхідності призначення експертизи не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Предмет доказування за змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України визначається сутністю вимог і заперечень учасників справи та іншими обставинами, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Позивач не довів сукупності умов, визначених ст. 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі судової експертизи, не надав доказів звернення до комісії з кредиторськими вимогами, не підтвердив включення до передавального балансу спірної заборгованості та не надав доказів щодо яких клопоче про проведення експертизи.

Зважаючи на викладене, господарський суд, розглянувши клопотання представника позивача про призначення судової експертизи у справі, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

12 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

15 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли пояснення.

16 лютого 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/1099/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський екпертно-технічний центр праці" про стягнення в сумі 140 000 грн. 00 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 листопада 2023 року, зокрема: виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2023 року у справі № 918/1099/23; в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 30 жовтня 2023 року у справі № 918/1099/23 пункт 3 резолютивної частини викладено в наступній редакції : "3. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "04" грудня 2023 р. об 11:00 год.".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 грудня 2023 року відкладено розгляд справи 918/678/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 11 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2023 року відкладено розгляд справи 918/678/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 20 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 грудня 2023 року відкладено розгляд справи 918/678/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 10 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 січня 2024 року відкладено розгляд справи 918/1099/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 05 лютого 2024 року.

В судовому засіданні 05 лютого 2024 року олголошено перерву до 12 лютого 2024 року.

В судовому засіданні 12 лютого 2024 року олголошено перерву до 19 лютого 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

07 вересня 2021 року між Державним підприємством "Рівненський експертно- технічний центр Держпраці" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський екпертно-технічний центр праці" укладений договір № ЕЦ-00001085/729 про надання послуг.

21 червня 2023 року відбулася зміна найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненсктий експертно-технічний "Центр охорони праці" на Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці".

26 липня 2023 року Державне підприємство "Рівненський експертно- технічний центр Держпраці" перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці".

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу, а саме: 10 червня 2022 року згідно платіжного доручення № 165 50 000 грн. 00 коп.; 01 липня 2022 року згідно платіжного доручення № 192 300 000 грн. 00 коп.; 20 липня 2022 року згідно платіжного доручення № 203 72 795 грн. 39 коп.

Загальна сума перерахованих позивачем коштів відповідачу у рамках договору № ЕЦ-00001085/729 про надання послуг від 07 вересня 2021 року, становить 422 795 грн. 39 коп.

Позивач у рамках договору № ЕЦ-00001085/729 про надання послуг від 07 вересня 2021 року не надав відповідачу завдань, замовлень щодо надання послуг з технічної діагностики обладнання.

Зважаючи на те, що позивач не направив відповідачу конкретних завдань, замовлень щодо надання послуг з технічної діагностики обладнання, відповідачем частково повернуто одержані кошти, а саме: 16 серпня 2022 року згідно платіжного доручення № 295 50 000 грн. 00 грн.; 16 серпня 2022 року згідно платіжного доручення № 296 72 795 грн. 39 коп.

Гарантійним листом № 113/02-15 від 26 серпня 2022 року відповідач зобов`язався погасити існуючу заборгованість, що виникла в рамках договору № ЕЦ-00001085/729 про надання послуг від 07 вересня 2021 року до 25 грудня 2022 року.

Відповідачем, також повернуто позивачу одержані кошти, а саме: 15 вересня 2022 року згідно платіжного дорученнях 50 000 грн. 00 коп.; 20 жовтня 2022 року згідно платіжного доручення № 352 80 000 грн. 00 коп.; 08 листопада 2022 року згідно платіжного доручення № 372 30 000 грн. 00 коп.

Загальна сума повернутих відповідачем коштів становить 282 795 грн. 39 коп.

24 липня 2023 року, з метою досудового врегулювання спірного питання, позивач направив відповідачу претензію з вихідним № 6. Відповідач вимоги претензії не задовольнив.

Зважаючи на те, що позивачем перераховано 422 795 грн. 39 коп., а відповідачем повернуто 282 795 грн. 39 коп., на переконання позивача, відповідач має заборгованість в розмірі 140 000 грн. 00 коп.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Щодо позиції позивача про перехід боргових зобов`язань в розмірі 140 000 грн. 00 коп. від Державного підприємства "Рівненський експертно-технічний центр Держпраці" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці", суд зазначає наступне.

Порядок припинення юридичної особи врегульовано в ст. ст.104-108 ЦК України.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

За наведених обставин, перехід прав і обов`язків Державного підприємства до Товариства з обмеженою відповідальністю пов`язується безпосередньо з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Відповідно до п. 3 наказу № 17 від 17 січня 2023 року визначено, що строк заявлення вимог кредиторами становить два місяці.

Позивач був обізнаний про продаж цілісного майнового комплексу, однак не звертався до відповідача з вимогами про наявність заборгованості. Докази протилежного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що в передавальному акті від 24 липня 2023 року відсутні відомості щодо наявності заборгованості перед позивачем у справі в розмірі 140 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України встановлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Матеріалами справи стверджено, що позивач не звертався до комісії з припинення з означеними вимогами, у матеріалах справи відсутні відомості щодо включення або невключення цих вимог до передавального акту.

Щодо посилання позивача на договір № 729 від 01 серпня 2021 року, суд зазначає наступне.

Позивач вказує про те, що між сторонами укладений договір про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року, іншого договору про надання послуг між позивачем та відповідачем не укладалося, доказів протилежного не надано.

Як зазначає позивач, у рамках укладеного договору позивачем здійснена передоплата, яка підтверджується платіжними дорученнями від 10 червня 2022 року № 165 50 000 грн. 00 коп., від 01 липня 2022 року № 192 300 000 грн. 00 коп. та від 20 липня 2022 року № 203 72 795 грн. 39 коп.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у вказаних вище платіжних дорученнях зазначено призначення платежу, а саме передоплата згідно договору № 729 від 01 вересня 2021 року.

Матеріали справи не містять договору № 729 від 01 вересня 2021 року.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги з технічної діагностики, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі послуги у строк та на умовах визначених цим договором.

Як передбачено у п. 1.2 перелік, склад обладнання, кількість та характеристики (зміст) виконуваних за цим договором послуг визначаються за завданням (заявою) замовника, що передається виконавцю у формі, визначеній договором.

Завдання (заява) в матеріалах справи відсутня.

Згідно до п. 2.2 зазначено, що виконавець зобов`язується надати послуги за вартістю визначеною калькуляцією та узгодженою сторонами в протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1) до договору у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Протокол узгодження договірної ціни (додаток № 1) в матеріалах справи теж відсутній.

Пунктом 2.5 договору про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року передбачено, що оплата вартості послуг має бути проведена замовником на підставі рахунку.

Матеріали справи не містять рахунків, на підставі яких здійснювалася передоплата вартості послуг.

Отже, позивачем не надано суду обов`язкових та передбачених договором про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року документів (завдань замовника, протоколу узгодження договірної ціни).

ДП "Рівненський ЕТЦ Держпраці" здійснило переказ коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 314 від 15 вересня 2022 року, № 353 від 20 жовтня 2022 року, № 372 від 08 листопада 2022 року, призначення платежу - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 24 від 04 серпня 2022 року.

За таких обставин, висновки позивача у справі про ототожнення договору про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року та договору № 729 від 01 вересня 2021року є передчасним.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" не є стороною договору про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року, стороною вказаного договору є Державне підприємство "Рівненський ЕТЦ Держпраці".

Договір № 729 від 01 вересня 2021 року, на підставі якого здійснювалася передоплата, відсутній в матеріалах справи.

Гарантійний лист № 113/02-15 від 26 серпня 2022 року ДП "Рівненський ЕТЦ Держпраці" лише підтверджує наявність певних зобов`язань за договором № 729 від 01 вересня 2021 року, а не за договором № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року.

Покладення на відповідача обов`язку з відшкодування грошових коштів за договором № 729 від 01 вересня 2021 року, який не є підставою позову, є необґрунтованим.

Як вбачається із платіжних доручень від 10 червня 2022 року № 165, від 01 липня 2022 року № 192 та від 20 липня 2022 року № 203 призначення платежу є передоплата згідно договору № 729 від 01 вересня 2021 року.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (надалі - Інструкція) платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 3, 9 Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням установлених главою 3 Інструкції вимог.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Суд зазначає, що у даному випадку саме на позивача покладається обов`язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів та підставу їх перерахування за платіжними дорученнями.

У випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним.

Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим.

Питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.

Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09 червня 2011 року №25- 111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку.

У постанові Вищого господарського суду України 06 жовтня 2015 року у справі № 916/4970/14 зазначено, що суд відхиляє доводи позивача, що сума заборгованості збігається із сумою заборгованості, яка виникла за Договором, у зв`язку з чим такий акт підтверджує визнання відповідачем заборгованості саме за Договором, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відомостей про звернення позивача до ДП "Рівненський ЕТЦ Держпраці" із листами про зазначення помилкового призначення платежу матеріали справи не містять, отже суд приходить до висновку, що грошові кошти перераховані саме на підставі відсутнього в матеріалах справи договору № 729 від 01 вересня 2021 року.

З огляду на викладене, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення грошових коштів за договором про надання послуг № ЕЦ-00001085/729 від 07 вересня 2021 року.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушень майнових прав позивача, тому, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

З приводу оцінки усього обсягу заперечень відповідача та аргументів позивача, котрі наведені у процесуальних заявах по суті спору, суд зазначає, що у справі Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Водночас, статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89). Таким чином, у судовому вердикті має надаватись першочергово саме правова оцінка доводів сторін. Отже, обґрунтованість рішення залежить від особливостей кожної справи, фактичних та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків у вигляді стягнення боргу.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський екпертно-технічний центр праці" про стягнення в сумі 140 000 грн. 00 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.