Рішення

від 26.02.2024 по справі 921/820/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/820/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті, 03150, вул. Антоновича, 51, м. Київ,

до відповідача Приватного підприємства "Фортуна", 47013, Кременецький район, Тернопільська область, с. Білокриниця, вул. Шевченка, буд. 63,

про стягнення 3 875,82 грн

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи: Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася в Господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Фортуна", про стягнення 3 875,82 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, внаслідок чого позивачем складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №252806 від 21.11.2020 та проведено розрахунок плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування на суму 115,92 євро, що еквівалентно 3 875,82 грн станом на 21.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті (вх.№911 від 11.12.2023) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 22 січня 2024 року о 09:30 год.

22 січня 2024 року, враховуючи неявку відповідача у судове засідання, суд відклав судове засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 12 лютого 2024 року о 09:30 год., про що присутня представниця позивача у судовому засіданні повідомлена під розписку. Відповідача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання повідомлено відповідною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року виправлено описки, допущені в ухвалах Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 та від 22.01.2024 у справі №921/820/23 щодо організаційно-правової форми відповідача, а саме: замість "Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" вважати вірним "Приватне підприємство "Фортуна".

12 лютого 2024 року, враховуючи неявку відповідача у судове засідання, суд відклав судове засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 26 лютого 2024 року о 09:30 год., про що присутня представниця позивача у судовому засіданні повідомлена під розписку. Відповідача про дату, час та місце проведення наступного судового засідання повідомлено відповідною ухвалою суду.

В судове засідання 26.02.2024 представники сторін не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

26 лютого 2024 року від представниці позивача Монатко В.О. надійшло клопотання (вх.№1603 від 26.02.2024) про розгляд справи без участі представника Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв`язку із неможливістю її прибуття в судове засідання. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.2024 не прибув, про причини неявки суд не повідомив; жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від останнього не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (ч.7 ст.120 ГПК України).

При цьому, суд відзначає, що з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про відкладення судових засідань, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка відповідає відомостям, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Тернопільська область, Кременецький район, с. Білокриниця, вул. Шевченка, буд. 63, 47013.

Однак направлені відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.12.2023 та ухвала про відкладення судового засідання від 22.01.2024 повернулися на адресу суду поштовою кореспонденцію з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно відстеження поштового відправлення за номером 0600249422948 станом на 26.02.2024, направлена відповідачу ухвала суду від 12.02.2024 про відкладення розгляду справи також повернута за зворотною адресою з підстави "відсутність адресата за вказаною адресою".

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце слухання справи. При цьому явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.

26 лютого 2024 року справу розглянуто по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

На підставі направлення на рейдову перевірку №011891 від 16.11.2020, 21 листопада 2020 року на автодорозі М-12, км191+380м, Тернопільська область посадовими особами Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки зупинено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , та напівпричіп марки KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , про що складено акт №252806 про проведення перевірки.

Як зазначено в Акті, вказаний транспортний засіб належить, використовує згідно товарно-транспортної накладної №20/21 від 20.11.2020 Приватне підприємство "Фортуна", с.Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область.

За результатами габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №690, чинне до 27 липня 2021 року), працівники Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки зафіксували, що загальна маса транспортного засобу становила 43,10 т при нормативно допустимій 40 т, що перевищує встановлені норми на 7,75%; перевищення на одиничну вісь транспортного засобу складала 11,25 т, що перевищує встановлені норми на 2,27%, перевищення на строєну вісь транспортного засобу складала 24,45т, що перевищує встановлені норми на 11,14%, в підтвердження чого долучено копію чеку зважування від 21.11.2020.

За результатами перевірки було складено: акт №039464 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.11.2020; довідку №033851 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.11.2020; акт №252806 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.11.2020, яким зафіксоване порушення, передбачене пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 та абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

В подальшому, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 21.11.2020 №039464 на суму 115,92 Євро. Копію вказаного розрахунку вручено водію ОСОБА_1 , про що свідчить відповідна відмітка останнього.

Придністровським міжрегіональним Управління Укртрансбезпеки направлено на адресу відповідача лист-повідомлення №91816/24.3/24-20 від 24.11.2020 про необхідність внесення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування у розмірі 115,92 Євро.

Оскільки відповідач зазначені кошти у добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.

Оцінивши зібрані у справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 2, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на час проведення перевірки), передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до п. 16 Порядку №1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (в редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин, далі Порядок №879).

Пунктом 3 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У п. 6 Порядку №879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку №879).

Згідно з пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У відповідності до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з положеннями п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (п.31 Порядку №879).

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п.п. 26, 27 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Отже, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 визначено, що перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, від 30.01.2019 у справі № 803/3/18, від 05.02.2020 у справі №820/2475/18, від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що розрахунок розміру плати за проїзд (115,92 Євро, що за офіційним курсом гривні до Євро станом на 21.11.2020 складає 3 875,82 грн) визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879 (п.п. 30, 31-1), однак цих коштів відповідач у встановлений строк не сплатив.

Частинами 1, 2 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами підтверджено, що перевезення вантажу відповідачем 21.11.2020 здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативно вагових параметрів і без відповідного дозволу.

Разом з тим, відповідач відзиву не подав, як і не надав жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні чи інших доказів, які б спростовували викладені у позовній заяві обставини.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В свою чергу, на підставі наявних документів у справі судом не встановлено існування інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна" (вул. Шевченка, буд. 63, с.Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, 47013, код ЄДРПОУ 31276089) на користь Державного бюджету України (р/р UA288999980313090087000019751 ГУК у Тернопільській області /тг м.Тернопіль, код 37977599, код класифікації доходів бюджету 22160100) - 3 875 (три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн 82 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна" (вул. Шевченка, буд. 63, с.Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, 47013, код ЄДРПОУ 31276089) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, вул. Антоновича, 51, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845, розрахунковий рахунок UA138201720343160001000092021 Державна казначейська служба України у місті Києві) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати Приватному підприємству "Фортуна" (вул. Шевченка, буд. 63, с.Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область, 47013) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, та Державній службі України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.02.2024.

Суддя Н.В. Охотницька