Рішення

від 27.02.2024 по справі 924/1256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2024 р. Справа № 924/1256/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" Теофіпольської селищної ради

до ОСОБА_1

про стягнення 190 389,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семченко Г.С.

від відповідача: Андрєєв Д.В.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 27.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

05.12.2023 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення 190 389,77 грн., заявлених з підстав неналежного виконання умов договору купівлі-продажу товару №01/02 від 02.01.2018, підписаного ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:00 год. 09.01.2024 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 01 січня 2024 року, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив до 09 січня 2024 року.

Судом у підготовчому засіданні 09.01.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 12:30 год. 25.01.2024.

16.01.2024 від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України, у якій останній зазначає, що хоч договором №01/02 від 12.01.2018 не встановлено строк оплати товару, згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України та п. 1.7 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зобов`язання з оплати товару повинні виконуватись негайно або після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. З огляду на викладене, перебіг позовної давності за спірним договором розпочинається 22.02.2018 (21.02.2018 дата останньої поставки товару) і трьохрічний строк для заявлення позовних вимог вже сплив, а тому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

16.01.2024 представником відповідача подано відзив з клопотанням про надання додаткового строку для подачі відзиву.

21.01.2024 року через електронний суд від представника позивача - Семченко Галини Сергіївни надійшло клопотання про участь в підготовчому судовому засіданні по справі №924/1256/23 призначеному на 12:30 год. 25.01.2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 23.01.2024 задоволено клопотання представника позивача від 21.01.2024 про участь у підготовчому засіданні 25.01.2024 о 12:30 год. по справі №924/1256/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судом у підготовчому засіданні 25.01.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про поновлення строку для подачі відзиву та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10:00 год. 27.02.2024 року.

26.02.2024 через Електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Комунальне підприємство "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" Теофіпольської селищної ради звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 190 389,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання відповідачем умов укладеного з ним як фізичною особою-підприємцем договору купівлі-продажу товару №01/02 від 02.01.2018 та специфікацій на поставку товару. Зокрема, згідно накладних за період з 23.01.2018 по 21.02.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 341 642,88 грн., який станом на 14.11.2023 оплачено частково на суму 151 253,11 грн., внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 190 389,77 грн. за договором №01/02 від 02.01.2018, про стягнення якої позивач звернувся до суду. Окремо позивач вказує про направлення відповідачу на адресу вказану у спірному договорі претензії вих. №19 від 09 серпня 2021 року, в якій вказано на порушення останнім умов договорів та з зазначенням суми заборгованості за прострочення оплати товару. Вказана претензія повернулася за закінченням терміну зберігання та без виконання відповідно. У позовній заяві повідомлено, що ОСОБА_1 припинив господарську діяльність 23.02.2018.

У відзиві на позовну заяву та заяві про застосування позовної давності від 16.01.2024 представник відповідача заперечує проти позову з причин пропуску передбаченого законодавством України строку позовної давності та відсутності клопотання про його поновлення. Представник відповідача зазначає, що договір №01/02 від 02.01.2018 не містить строків оплати товару, при цьому остання поставка товару продавцем згідно накладної №159 та специфікації була здійснена 21.02.2018 та залишена без оплати. Оскільки позов пред`явлено 05.12.2023, передбачений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності слід рахувати з 22.02.2021, який закінчився 22.02.2021, що в силу вимог ч. 4 ст. 257 ЦК України є підставою для відмови у позові, про що подану відповідну заяву відповідачем.

У відповіді на відзив від 24.02.2024 представник позивача просить позовну давність звернення до суду вважати такою, що не пропущена та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В заяві останній посилається на пункти 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, на підставі яких строк позовної давності позивачем не був пропущений з огляду на дію карантину та воєнного стану в Україні.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2024 позицію викладену позовній заяві та відповіді на відзив підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2024 позицію викладену у відзиві та заяві про застосування позовної давності до позовних вимог підтримав, у задоволенні позову просив відмовити.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/1256/23 відсутні.

При розгляді спору судом враховується, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичною особою-підприємцем Козловим В.М. 23.02.2018 припинено підприємницьку діяльність.

Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

02.01.2018 між КП "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" (продавець) та ФОП Козловим Віктором Михайловичем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/02, відповідно до п. 1.1 якого продавець постачає товар тех. сировина, пиловник: черешня, ясен, береза, клен, дуб, дрова згідно накладних, а покупець приймає та оплачує її на умовах договору.

За змістом п. 1.2 договору сума відповідно до цього договору, складає 350 000,00 грн. (триста п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.)

Розрахунки проводяться за отриманий товар згідно накладної або актом виконаних робіт (п. 3.2 договору).

У п. 5.2 сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до - р., але в усякому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору.

Договір купівлі-продажу товару №01/02 від 02.01.2018 підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Сторонами підписано Специфікації - накладні на відпуск лісоматеріалів необроблених ААК з визначеними у них найменуваннями товару №60 від 23.01.2018, №97 від 04.02.2018, №140 від 16.02.2018, №143 від 19.02.2018 та №159 від 21.02.2018.

В подальшому з урахуванням підписаних Специфікацій-накладних, позивач (відповідальна особа вантажовідправник) поставив відповідачу товар на загальну суму 341 642,88 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та накладними №60 від 23.01.2018 на суму 60697,20 грн., №97 від 04.02.2018 на суму 64410,00 грн., №140 від 16.02.2018 на суму 105 131,40 грн., №143 від 19.02.2018 на суму 58 440,00 грн. та №159 від 21.02.2018 на суму 52 964,28 грн.

Відповідач свій обов`язок з оплати за отриманий товар виконав частково на суму 151 253,11 грн., що підтверджується випискою АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" по рахунку за період 01.01.2018 - 04.12.2023. Останній платіж за лісопродукцію ОСОБА_1 здійснив 20.02.2019 на суму 14000,00 грн.

Позивач до матеріалів позовної заяви додав претензію від 09.08.2021 №19 адресовану відповідачу, у якій зазначено, що 31.12.2018 сплинув останній день для оплати покупцем отриманого товару за договором №01/02 від 02.01.2018 та Специфікаціями, з огляду на що КП "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" вимагає сплатити 217 339,70 грн. До претензії додано копію конверту та довідки Укрпошти про повернення за закінченням терміну зберігання з відтиском печатки установи поштового зв`язку від 11.09.2021. Адреса одержувача на конверті вказана: АДРЕСА_1 .

За змістом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Козлов Віктор Михайлович зареєстрований за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_2 , дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності - 23.02.2018 на підставі власного рішення.

Докази надіслання претензії від 09.08.2021 №19 на адресу місця державної реєстрації відповідача або адресу визначену ним у договорі №01/02 від 02.01.2018, а також доказів її вручення ОСОБА_1 позивачем до матеріалів справи №924/1256/23 не додано.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором купівлі-продажу №01/02 від 02.01.2018, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 190 389,77 грн. заборгованості за поставлений товар.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.01.2018 між КП "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" та ФОП Козловим Віктором Михайловичем укладено договір купівлі-продажу №01/02, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов`язався поставити товар тех. сировина, пиловник: черешня, ясен, береза, клен, дуб, дрова згідно накладних, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

Сторонами підписано Специфікації - накладні на відпуск лісоматеріалів необроблених ААК з урахуванням яких в подальшому позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 341 642,88 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та накладними №60 від 23.01.2018 на суму 60697,20 грн., №97 від 04.02.2018 на суму 64410,00 грн., №140 від 16.02.2018 на суму 105 131,40 грн., №143 від 19.02.2018 на суму 58 440,00 грн. та №159 від 21.02.2018 на суму 52 964,28 грн.

У п. 3.2 договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться за отриманий товар згідно накладної або актом виконаних робіт.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на відсутність погодженого сторонами у договорі моменту виникнення у відповідача обов`язку зі сплати за отриманий товар, останній вважається таким, що настав у день підписання сторонами товаророзпорядчих документів (накладних) у відповідності до ст. 692 ЦК України.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору №01/02 від 02.01.2018 відповідач здійснив часткову оплату за отриманий від позивача товар на загальну суму 151 253,11 грн., що підтверджується випискою АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" по рахунку позивача за період 01.01.2018 - 04.12.2023.

Докази на підтвердження сплати відповідачем решти поставленого позивачем товару за договором №01/02 від 02.01.2018 на загальну суму 190 389,77 грн. матеріали справи не містять.

З приводу заяви представника відповідача на пропуск строку позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, згідно з випискою АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" по рахунку позивача за період 01.01.2018 - 04.12.2023 остання оплата за лісопродукцію ОСОБА_1 проведена 20.02.2019 на суму 14000,00 грн. Тобто з 21.02.2019 року КП "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" довідалось або могло довідатися про порушення свого права на отримання плати за поставлений відповідачу товар, та позовна давність у три роки закінчується 21.02.2022.

Посилання позивача на надіслання відповідачу у серпні 2021 претензії від 09.08.2021 №19 з вимогою про оплату товару судом уваги не приймається, оскільки доказів її надіслання на належну адресу місця державної реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та доказів її вручення ОСОБА_1 позивач не надав та відповідач зазначені обставини не підтвердив.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2010 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни у Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України шляхом доповнення пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою №23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Враховуючи підтвердження факту переривання перебігу позовної давності у зв`язку з дією карантину у період з 19.12.2020 по 30.06.2023 на території України та не встановлення судом пропуску строку останньої, заява представника відповідача про застосування позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України не підлягає задоволенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Відтак, зважаючи на правомірність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 190 389,77 грн. за договором №01/02 від 02.01.2018, суд вважає за належне задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , дата народж. ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "ТЕОФІПОЛЬЛІСВОД" Теофіпольської селищної ради (30602, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Теофіполь, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31278861) 190 389,77 грн. боргу та 2284,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.02.2024.

СуддяА.М. Яроцький