Постанова

від 23.02.2024 по справі 369/8301/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/8301/23 головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.

провадження № 22-ц/824/5925/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 лютого 2024року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про захист прав споживачів, розірвання договорів, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 52/ОЗ-25 від 27 лютого 2019 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки»; розірвати Договір купівлі-продажу деривативу №79593-А/4 від 27 лютого 2019 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген»; стягнути з ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» грошові кошти у сумі 188 482,71 грн, з яких: 106 207,95 грн., сплачених на виконання Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 52/03-25 від 27 лютого 2019 року; 38 765,90 грн. - пені; 37 380,81 грн. - інфляційних втрат; 6 128,05 грн - 3 % річних; стягнути з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» грошові кошти у сумі 305 229,54 грн, з яких: 216 527,48 грн. сплачених на виконання Договору купівлі-продажу деривативу № 79593-А/4 від 27 лютого 2019 року; 76 208,72 грн. - інфляційних втрат; 12 493,34 грн. - 3 % річних; стягнути з ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» за неналежне виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 52/03-25 від 27 лютого 2019 року моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору.

Ухвала суду мотивована тим, що наведені позивачем доводи щодо порушення її прав, як споживача, з урахуванням предмету та підстав позову, не дають підстав для висновку, що на спірні правовідносини поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки правовідносини сторін виникли із договірних відносин та предметом спору у зазначеній справі є розірвання договорів, відшкодування шкоди, стягнення коштів та неустойки. Таким чином, підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які передбачають пільги для сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви, не пов`язані із предметом пред`явленого позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалу суду про повернення позовної заяви мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 не усунула в повній мірі недоліки позовної заяви, а саме не надала суду оригіналів квитанції про сплату судового збору за вимоги немайнового та майнового характеру.

Не погоджуючись з ухвалою суду від 02 серпня 2023 року про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на позовні вимоги, з якими позивач звернулася до суду не розповсюджуються гарантії, визначені Законом України «Про захист прав споживачів» в частині звільнення від судового збору. Позивач, як споживач звільнення від судового збору за подачу до суду вказаної позовної заяви, а, відтак, не було підстав до залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунула недоліки, які були вказані в ухвалі суду про залишення позову без руху, а тому відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Таким чином, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову».

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до положень пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27 лютого 2019 року № 52/ОЗ-25 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки договір купівлі-продажу майнових прав передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, яку буде здано в експлуатацію в майбутньому, а, отже, на такі правовідносини поширюється дія вказаного закону.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18 (провадження № 61-17721св19).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 524/8390/20.

Повертаючи заяву позивачу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що на спірні правовідносини не поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» через що помилково залишив позовну заяву без руху.

Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 серпня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.