Рішення

від 26.02.2024 по справі 160/18780/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокуСправа №160/18780/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» до Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Підприємства об`єднання «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» до Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № АСВП: 71762556, Дата відкриття; 08.05.2023;

- зобов`язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути кошти позивачу, що стягнуті за ВП №71762556 згідно в/л №160/9360/22 від 05.04.2023 вид Дніпропетровським ОАС у розмірі 27120,00 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що у даних правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом України «Про виконавче провадження»), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

На думку позивача, визначене частиною 2 статті 68 та частиною 2 статті 70 КЦЗ України право посадових осіб позивача не обмежується лише повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовом про повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг, адже таке право кореспондується з функціональними повноваженнями та обов`язками позивача щодо забезпечення подальшого контролю за вжитими заходами направленими за дотриманням вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійнорятувальної або іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням.

Також, позов обґрунтовується тим, що, оскільки судове рішення було виконано у добровільному порядку ще до відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем не застосовувались жодні дії з примусового виконання рішення суду, а тому стягнення виконавчого збору та мінімальних виконавчих витрат є протиправним. За наведених обставин, позивач вважає, що судове рішення не містить будь-яких примусових дій, які повинен здійснити державний виконавець, натомість здійснення контролю за виконанням заходів реагування є прямим обов`язком контролюючого органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву. Проте на адресу суду від відповідача надійшли матеріали виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі №160/9360/22 адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про застосування заходів реагування задоволено.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Івана Пулюя, будинок 37 Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (код ЄДРПОУ 03288941), до повного усунення порушень, зазначених в акті від 20.01.2022 №18.

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про встановлення у судовому рішенні способу і порядку його виконання шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію об`єкта, а саме будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вулиця Івана Пулюя, будинок 37 Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (код ЄДРПОУ 03288941), до повного усунення порушень, зазначених в акті від 20.01.2022 №18 відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №160/9360/22 апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі №160/9360/22 скасовано.

Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області задоволено частково.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Івана Пулюя, будинок 37 Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», до повного усунення такого порушення, як не оброблення дерев`яних конструкцій будівлі вогнезахисним розчином, яке встановлено в акті перевірки від 20.01.2022 №18 та підтверджується актом позапланової перевірки від 05.10.2022 № 163.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №160/9360/22 наказом Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 13.02.2023 №19» Про повне зупинення експлуатації (роботи) об`єкта» повністю зупинено експлуатацію будівлі за технічним паспортом літера Б-2, Д-1 за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Івана Пулюя, 37 до повного усунення порушень, а саме оброблення конструкцій будівлі вогнегасним розчином.

На підставі Акта ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 25.05.2023 №9 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду, позивачем винесено наказ від 25.05.2023 №71 «Про поновлення експлуатації (роботи) об`єкта».

В той же час, за заявою стягувача 08.05.2023 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою на підставі виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом виконавчого листа від 05.04.2023 №160/9360/22 відкрито виконавче провадження №АСВП: 71762556.

Також, 08.05.2023 відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 320,00 грн.

Листом від 31.05.2023 позивачем було повідомлено Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повне усунення порушень, зазначених в акті від 20.01.2022 №18, що підтверджується актом № 9 від 25.05.2023.

Постановою від 12.07.2023 виконавче провадження закінчено, у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

Позивач не погодився з діями відповідача звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спіним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 (далі - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону), водночас пункт 3 статті 6 Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404).

Статтею 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочалося прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону №1404, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ст. 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що в залежності від змісту зобов`язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.

Суд зазначає, що зупинення виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Отже, за рішенням суду, яким повністю або частково зупинено реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб' єкт господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю, зобов`язаний припинити використання приміщень, об`єктів, устаткування, ідентифікуючі ознаки яких визначено в рішенні суду. Таким чином, рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, що в розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.

В позовній заяві позивач зазначає, що судове рішення не містить будь-яких примусових дій, які повинен здійснити державний виконавець, натомість здійснення контролю за виконанням заходів реагування є прямим обов`язком позивача, як контролюючого органу.

Проте у виконавчому листі визначено застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Івана Пулюя, будинок 37 Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», до повного усунення такого порушення, як не оброблення дерев`яних конструкцій будівлі вогнезахисним розчином, яке встановлено в акті перевірки від 20.01.2022 №18 та підтверджується актом позапланової перевірки від 05.10.2022 №163.

Тобто, як і резолютивна частина судового рішення, так і сам виконавчий лист містить чітке зобов`язання, яке необхідно вчинити боржнику, а тому виконавчий лист у разі добровільного невиконання може бути звернутий до примусового виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

З наведено вбачається, що виконавчий документ від 05.04.2023 №160/9360/22 відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (містить заходи примусового виконання та зобов`язального характеру), а тому підлягає примусовому виконанню саме органами ДВС, а не органом державного нагляду (контролю).

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для повернення позивачу виконавчого листа без виконання.

Крім того, позивач зазначає про те, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, тобто у даному випадку, на Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та посилається на висновок Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі №809/421/17.

Проте, у п. 35 постанови Верховного Суду зазначено, що Законом України від 03.10.2017 №2147 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017, КАС України викладено в новій редакції, яка вже не містить норм щодо особливостей розгляду справ про застосування судом заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), аналогічних тим, які діяли до набрання чинності Законом №2147.

Також, суд зазначає, що посилаючись на таку правову позицію, судом враховано, що у цій справі саме судовим рішеннями було визначено порядок виконання такого.

Отже, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №809/421/17 є безпідставним, оскільки на час виникнення спірних правовідносин положення КАС України не містили норм щодо особливостей розгляду справ про застосування судом заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Крім того, ані Кодексом цивільного захисту України, ані іншим законодавством не передбачено обов`язку органів ДСНС вживати заходи для забезпечення примусового виконання судового рішення в даних правовідносинах. При цьому обов`язок по примусовому виконанню судових рішень покладено на органи державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

До того ж наявність у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства в сфері протипожежної безпеки, не виключає можливості звернення судового рішення до примусового виконання органами державної виконавчої служби.

У спірних правовідносинах саме на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не покладено обов`язок виконувати рішення суду, оскільки згідно ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не передбачено таке право як примусове виконання рішення суду, та не входить до повноваження та обов`язків органу державного нагляду (контролю).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, так як в силу вимог ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання виконання рішень іншими органами та установами, не визначено іншого органу, окрім органів державної виконавчої служби, який мав би повноваження виконувати рішення суду за яким видано виконавчий лист. Не визначено такого органу, й іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність органів державного нагляду (контролю), а також самим рішенням суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що твердження позивача про те, що відповідач не є органом, який повинен виконувати дане рішення суду є безпідставними та необгрунтованими.

Частиною 5 статті 26 Закону №1404 передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами частини 1 статті 28 Закону №1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виходячи з аналізу вказаної статті, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. Неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження свідчить про обмеження його права на добровільне виконання рішення суду.

Отже, перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою передбачено можливість добровільного виконання вимог виконавчого документа. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Разом з тим, порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними дій (бездіяльності) державного виконавця.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №756/9582/14-ц (провадження №61-7463св19).

Матеріали справи не містять доказів направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже, у позивача не було можливості надати підтвердження самостійного виконання рішення до відкриття виконавчого провадження чи після, а у державного виконавця не було достатньо підстав вважати, що зазначене рішення не виконано самостійно та він не мав достатніх підстав на винесення постанови про стягнення виконавчого збору за даним виконавчим провадженням.

Тобто, суд встановив, що державний виконавець перед тим, як прийняти оскаржувану постанову, не перевірив факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору через процедурні порушення, що мають значення для виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 5 статті 27 Закону №1404 визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України ''Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії'', а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Частиною 9 статті 27 Закону №1404 передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 4 статті 19 Закону №1404 передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у статті 40 Закону №1404.

Судом встановлено, що виконавчий лист зобов`язального характеру щодо примусового виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №160/9360/22 був виданий 05.04.2023.

В той же час, 13.02.2023 наказом керівника Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» повністю зупинено експлуатацію (роботи) об`єкта, а саме будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Івана Пулюя, будинок 37 Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», до повного усунення такого порушення.

Тобто, судове рішення у справі №160/9360/22 Підприємством об`єднання громадян «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» було виконано у добровільному порядку ще до відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору та мінімальних виконавчих витрат.

Враховуючи викладене, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та мінімальних виконавчих витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1342,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Підприємства об`єднання «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» до Амур-Нижньодніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 08.05.2023 про стягнення виконавчого збору за ВП №71762556.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 08.05.2023 про розмір мінімальних витрат за ВП №71762556.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Підприємства об`єднання «Дніпровське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» судовий збір у розмірі 1342,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська