Рішення

від 16.02.2024 по справі 260/9721/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/9721/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача 1 - не з`явився;

представник відповідача 2 - Гецко В.В. Глаголич І.І.;

представник третьої особи - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості по суддівській винагороді і вихідній допомозі, третя особа - Державна казначейська служба України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, третя особа - Державна казначейська служба України, третя особа - Державна казначейська служба України, якою просила суд:

1. відкрити провадження та розглянути справу за правилами спрощеного провадження або ж за моєї та інших учасників справи відсутності в порядку письмового ппровадження;

2. адміністративний позов задовольнити повністю;

3. визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Закарпатського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 28 вересня 2023 року, а також вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, виходячи з установленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481,00 гривні та на 01 січня 2023 року - 2684,00 гривні;

4. визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо нарахування і виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 28 вересня 2023 року, а також вихідної допомоги обчислених виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні;

5. стягнути із Закарпатського апеляційного суду заборгованість із недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 28 вересня 2023 року, а також вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою у загальному розмірі 1 227 435,00 гривень, із відрахуванням обов`язкових платежів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 01 січення 2021 року по 28 вересня 2023 року нарахована та виплачена позивачу суддівська винагорода, а також вихідна допомога при звільненні відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ із застосуванням спеціального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (1 січня 2102 гривні), а не із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2021- 2270,00 гривень, з 01 січня 2022 року - 2481,00 гривень, з 01 січня 2023 року - 2684,00 гривень), що призвело до протиправного зменшення суддівської винагороди позивача за цей період та вихідної допомоги на загальну суму 1227435 грн.

Позивач вважає, що розмір її суддівської винагороди не може встановлюватись будь-якими іншими законами, ніж безпосередньо Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ та що базовий розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Вважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують її соціальні права, а відтак просить суд позов задольнити.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У ході проведення підготовчого судового засідання відповідачами відзив на позовну заяву до суду не подано.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, з мотивів наведених у позовній заяві, просила суд позов задоволити. У ході судового засідання подала письмові пояснення, в яких вказала на те, що за висновками, які містяться у постановах Верховного Суду вважає за необхідне уточнити позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої суддівської винагороди та вихідної допомоги у зв`язку із відставкою, а саме п. 3 та "стягнути з Державної судової адміністрації України на мою користь заборгованість із недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 28 вересня 2023 року та вихідної допомоги судді у зв`язку із відставкою у загальному розмірі 1227435,00 гривень, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату суду".

Представники відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду даної справи, представник відповідача 1 та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися.

Заслухавши позивача та представників відповідача 2, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 № 942/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду на підставі заяви про відставку ОСОБА_1 від 12.09.2023.

Наказом Закарпатського апеляційного суду №227/ос від 29.09.2023 припинено ОСОБА_1 , судді Закарпатського апеляційного суду, з 29 вересня 2023 року виплату всіх доплат до посадового окладу судді у зв`язку із тим, що 29 вересня 2023 року не здійснювала правосуддя та відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Закарпатського апеляційного суду з 29 вересня 2023 року, у зв`язку з поданням заяви про відставку та її звільненням з посади судді Закарпатського апеляційного суду (а.с. 13).

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем 2, суддівська винагорода позивачу визначена із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (1 січня 2021 р. - 2102 гривні).

Позивач вважає, що відповідачем 2 протиправно для розрахунку розміру її посадового окладу судді не враховано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до зменшення розміру її суддівської винагороди у 2021, 2022 та 2023 роках, а також розрахунку вихідної допомоги судді у зв`язку із відставкою, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Так, спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності дій відповідача 2, які полягають в обчисленні та виплаті позивачу суддівської винагороди, виходячи з установленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 гривні.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 сформував наступні правові висновки: «Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть... Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб… Верховний Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Водночас Законом № 966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо… Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIIІ».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до матеріалів справи, суддівську винагороду позивачу у за період з 01 січня 2021 року по вересень 2023 року обчислено, виходячи з приписів статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" та Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн., що відповідачем не заперечується.

До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період з січня 2021р. по вересень 2023р., а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у досліджуваний (спірний) період 2021-2023 роки, на підставі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" є неправомірним.

Оскільки розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, тому позивач має право на те, щоб їй виплатили недоотримані кошти (заборгованість).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки Закарпатський апеляційний суд, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду, а також вихідну допомогу, у зв`язку із відставкою із застосуванням на підставі статті 7 Закону №1082-ІХ розрахункової величини, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача 2 - Закарпатського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 28 вересня 2023 року та вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, належить задовольнити.

При вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд враховує, що за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач 2 Закарпатський апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила на 2021 -2023 роки.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон №4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень. Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів.

При цьому саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Постанова №845).

Крім того, таке стягнення на підставі пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, Закону №4901-VI, Постанови №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" не є органом примусового виконання.

Відповідно до статті 3 Закону №4901-VI, пункту 25 Постанови №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Отже, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою. Звідси, саме ДСА України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди та вихідної допомоги у зв`язку із відставкою за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150.

Суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №580/4201/20, відповідно до яких у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. Приписами пункту 25 Порядку №845 обумовлено, що наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону №4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (ДСА України).

В постановах від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №460/6542/20, від 05 серпня 2021 року у справі №160/6089/20, а також у низці інших постанов Верховний Суд вказував на те, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Разом з тим, у постанові від 02 червня 2022 року у справі №640/20133/20 Верховний Суд не заперечив, що територіальне управління ДСА є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду. Разом з тим, Верховний Суд також урахував, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, призначена саме для таких цілей. За наявності такої програми та відповідно до правил пункту 25 Порядку №845 списання коштів здійснюватиметься саме за такою програмою.

Крім того, суд погоджується із розрахунком недоплаченої суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 28 вересня 2023 року та вихідної допомоги у зв`язку із відставкою, наведеним позивачем у позовній заяві, та щодо якого не подано заперечень іншими учасниками справи.

Суд враховує, що згідно із розрахунковими листками суддівська винагорода позивача складалася з посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1 та доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків та 70 відсотків з 28.01.2023 року від посадового окладу. При цьому за даними розрахункових листків позивач не перебувала у стані тимчасової непрацездатності чи у відрядженні та здійснювала правосуддя.

Отже, при застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено:

на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), розмір недоплаченого позивачу посадового окладу та надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року становить 177 408,00 грн, а саме: 2270,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021) * 50 (розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як судді апеляційного суду) * 1,1 (коефіцієнт) = 124850,00 гривень на місяць +74910,00 гривень (124850,00*60% доплати за вислугу років) = 199 760,00 * 12 місяців = 2397120,00 грн. Нараховано за 2021 рік з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 = 2219712,00 гривень, тобто різниця становить 177408,00 гривень (2397120,00 -2219712,00).

на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), розмір недоплаченого позивачу посадового окладу та надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року становить 400224,00 грн, а саме: 2481,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022) * 50 (розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як судді апеляційного суду) * 1,1 (коефіцієнт) = 136455,00 грн + 81873,00 грн (136455,00*60% доплати за вислугу років) = 218328,00 грн *12 місяців = 2619936,00 гривень. Нараховано за 2022 рік з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 = 2219712,00 гривень, тобто різниця становить 400224,00 гривень (2619936,00-2219712,00);

на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), розмір недоплаченого позивачу посадового окладу та надбавки за вислугу років у січні 2023 року становить 51216,00 грн, а саме: 2684,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023) * 50 (розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як судді апеляційного суду) * 1,1 (коефіцієнт) = 147 620,00 грн + 88572,00 грн (147620,00 грн*60% доплати за вислугу років) = 236 192,00. Нараховано за січень 2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 = 184976,00 гривень, тобто різниця становить 51216,00 гривень (236192,00-184976,00);

на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), розмір недоплаченого позивачу посадового окладу та надбавки за вислугу років за період з 28 січня 2023 року по 28 вересня 2023 року становить 435336,00 грн, а саме: 2684,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023) * 50 (розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як судді апеляційного суду) * 1,1 (коефіцієнт) = 147620,00 грн + 103334,00 грн (147620,00*70% доплати за вислугу років) = 250954,00 грн *8 місяців = 2007632,00 гривень. Нараховано за період з 28.01.2023 року по 28.09.2023 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 = 1572296,00 гривень, тобто різниця становить 435336,00 гривень (2007632,00-1572296,00);

Таким чином різниця недоплаченої суддівської винагороди становить 1064184,00 гривень.

Щодо вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, то згідно розрахункової відомості та виплачена позивачу у сумі 589611,00 гривень у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою, яка розрахована з 2102,00 гривні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді .

Однак, при застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), розмір недоплаченої позивачу вихідної допомоги становить 163251,00 гривень, а саме 2684,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023) * 50 (розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, як судді апеляційного суду) * 1,1 (коефіцієнт) = 147620,00 грн + 103334,00 грн (147620,00*70% доплати за вислугу років) = 250954,00 грн *3 місяці = 752862,00 гривень. Нараховано відповідачем 2 вихідної допомоги 589611,00 гривень, тобто різниця становить 163251,00 гривень (752862,00 - 589611,00).

Отже сума сума недоплаченої вихідної допомоги у зв`язку з відставкою становить 163251, 00 гривень, та всього на користь позивача належить стягнути 1227435,00 грн (163251,00 +1064184,00).

Таким чином, на думку суду, з метою належного, повного та ефективного захисту порушених прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та позовну вимогу про стягнення коштів необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про стягнення з ДСА України на користь позивача недоплачену суму суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 28.09.2023 року та вихідної допомоги у зв`язку із відставкою у сумі 1 227 435,00 гривень, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості по суддівській винагороді і вихідній допомозі, третя особа - Державна казначейська служба України - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ:26255795) щодо не забезпечення Закарпатського апеляційного суду бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період із 01.01.2021 року по 28.09.2023 року, а також вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, виходячи з установленого на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01.01.2022 року - 2481,00 грн, на 01.01.2023 року - 2684,00 грн.

Визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, буд. 7, код ЄДРПОУ - 42262749) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період із 01.01.2021 року по 28.09.2023 року, а також вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, обчислених виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 гривні.

Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Лиська, 18/5, код ЄДРПОУ:26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) недоплачену суму суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 28.09.2023 року та вихідної допомоги у зв`язку із відставкою у сумі 1 227 435,00 гривень (один мільйон двісті двадцять сім тисяч чотириста тридцять п`ять гривень 00 копійок), з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 лютого 2024 року.

СуддяС.А. Гебеш