Рішення

від 27.02.2024 по справі 300/7691/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. справа № 300/7691/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Романків Ігор Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Івано-Франківській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 ЗУ "Про міліцію" разом з підтверджуючими документами, які ним додано до заяви;

- зобов`язати відповідача скласти на направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 ЗУ "Про міліцію" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850.

Позовні вимоги мотивовано тим, що після повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, внаслідок чого, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату відповідної допомоги, проте, у задоволенні заяви та виплаті допомоги позивачу відмовлено з тих підстав, що позивачу при встановленні інвалідності медико-соціальною експертною комісією встановлено причинний зв`язок між захворюванням та виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, однак не встановлено причинного зв`язку між захворюванням та виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ, як це передбачено порядком № 850. Виплата будь-яких компенсацій і пільг учасників ліквідації не с компетенцією системи органів МВС. Крім того, відмова умотивована тим, що якщо працівник міліції одночасно має право на отримання грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію», та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, однак виплати відповідних грошових сум здійснюються за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат. Звернуто увагу суду на те, що позивач не звертався до будь-яких органів державної влади із заявами з метою отримання компенсаційних виплат на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Такі компенсаційні виплати йому призначено та виплачено органом соціального захисту населення без його відома та волі. До моменту отримання листа відповідача з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, в якому міститься посилання на те, що позивач скористався своїм правом на вибір компенсаційних виплат та грошової допомоги, позивачу не було відомо, що він такі компенсаційні виплати отримує. Жодних повідомлень від органу соціального захисту населення про призначення та виплату Позивачу компенсаційних виплат та грошової допомоги на його адресу також не надходило.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.28).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.12.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Звернув увагу суду, що позивач набув право на компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та він своїм правом скористався, отримавши одноразову компенсацію, як учасник наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при встановленні інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації від 24.04.2023 № 683/15-20. Пунктом 5 Порядку № 850 зазначено, що за наявності в працівника міліції або членів його сім`ї права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію», та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи. Крім того, вказав, що виплату одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежено законодавцем терміном 2 роки, тоді як у позивача після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, та як наслідок підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 у позивача немає (а.с.31-37).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1985 року по 16.10.2008.

Під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, в період часу із 02.10.1989 по 16.11.1989 позивач, як працівник міліції, знаходився в службовому відрядженні по охороні 30-кілометрової зони Чорнобильської атомної електростанції, де виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії.

Так, 16.09.2019 ОСОБА_1 встановлено (з 19.07.2019) 3 групу інвалідності, без переогляду захворювання - так, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 401180 від 16.09.2019 (а.с.19).

Також, 16.09.2019 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60%, без переогляду, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії АБ № 00036335 від 16.09.2019 (а.с.18).

22.12.2021 позивачу встановлено (з 13.09.2021) 2 групу інвалідності, без переогляду захворювання - так, пов`язане з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 AAB № 414276 від 22.12.2021 (а.с.21)

Також, 22.12.2021 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60%, без переогляду, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії АБ № 0036413 від 22.12.2021 (а.с.20).

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся із рапортом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про проведення виплати одноразової грошової допомог у зв`язку з тим, він отримав інвалідність (2 групи) в результаті захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків (а.с.15).

Листом Управління поліції охорони в Івано-Франківській області від 10.05.2023 за № 1243/43/28/01-2023 повідомив позивача, що відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації від 24.04.2023 № 683/15-20 позивач перебуває на обліку, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та одержував одноразову компенсацію при встановленні ІІІ групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189,60 грн., та при встановленні ІІ групи інвалідності в червні 2022 року виплачено різницю у компенсації в сумі 94,80 грн. Вказано, що у відповідності до статті 23 Закону України «Про міліції» виплата одноразової грошової допомоги проводиться у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до Висновків МСЕК при встановленні інвалідності позивачу захворювання останнього пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, а не як такі, що пов`язані із виконанням службових обов`язків в органах внутрішніх справ. Також вказано, що якщо працівник міліції одночасно має право на отримання грошової допомоги з підстав передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію» та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленими іншими законами, виплати відповідних грошових сум здійснюються за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат. Позивач скористалися цим правом і зробив свій вибір, а саме одержав одноразову компенсацію, як учасник наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при встановленні інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.13-14).

Позивач, вважаючи протиправною Управління поліції охорони в Івано-Франківській області, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII " Про міліцію " (далі - Закон № 565-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, який набув чинності 07.11.2015, Закон України «Про міліцію» втратив чинність. Проте абзацом 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» (пункт 15 розділу XI доповнено абзацом третім згідно із Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015) передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

21.10.2015 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Постанова № 850).

Згідно зі змістом вказаної Постанови, вона прийнята відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію».

Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.01.2015 установлено, що особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції до набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», одноразова грошова допомога виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007.

Пунктом 2 Порядку та умов № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до положень п.п. 2 пункту 3 Порядку та умов № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі - 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно пункту 7 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

У пункті 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;

витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

У даній справі предметом спору є бездіяльність відповідача щодо неподання до МВС у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала у зв`язку зі захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (при проходженні служби в органах внутрішніх справ України).

Так, відповідач після отримання від позивача заяви про виплату одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів зобов`язаний був діяти згідно з вимогами пунктів 8, 9 Порядку № 850 та сформувати і надіслати до МВС України висновок щодо виплати грошової допомоги та відповідні документи. Прийняття рішення щодо виплати грошової допомоги належить до повноважень МВС України. На відповідача покладено лише обов`язок з проведення відповідних процедурних дій з оформлення відповідних документів, зокрема складання висновку щодо виплати грошової допомоги (можливості призначення та виплати такої допомоги) та направлення його разом з поданими особою документами до МВС України.

З матеріалів справи встановлено, що листом Управління поліції охорони в Івано-Франківській області № 1243/43/28/01-2023 від 10.05.2023 зроблено висновок про неможливість поширення на позивача положень Порядку № 850 у зв`язку з тим, що інвалідність була йому встановлено у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби.

Суд звертає увагу, що у наданому листі відповідачем не повідомлено про дії, які він вчинив за результатами отримання заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги.

Порядок № 850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Положень, які б надавали відповідачу право утримувати чи повертати заяву про призначення одноразової грошової допомоги, Порядок № 850 не містить.

Більше того, Порядок № 850 зобов`язує відповідача лише передати до МВС України документи, визначені у пункті 7 Порядку № 850 разом з відповідним висновком щодо виплати грошової допомоги.

Відповідач не вчинив дії, передбаченої пунктом 8 Порядку № 850 (передача до МВС України відповідного пакету документів), а лише надав інформаційне роз`яснення у листі № 1243/43/28/01-2023 від 10.05.2023, що дає суду підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги та неподання до МВС України документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Таким чином, відповідачем проігноровано обов`язок, покладений на нього законодавством, та не складено і не надіслано до МВС України висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з необхідними документами, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.

Суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі Джорджевич проти Хорватії (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі Ван Остервійк проти Бельгії (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Згідно частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункта 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту статті 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

Аналізуючи цей адміністративний спір слід наголосити, що суб`єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах наділений лише одним повноваженням, а саме керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (відповідно пункту 8 Порядку № 850).

Оскільки відповідач при розгляді заяви не виконав покладеного на нього зобов`язання, суд констатує протиправну бездіяльність Управління поліції охорони в Івано-Франківській області, яка полягала у неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 ЗУ "Про міліцію" разом з підтверджуючими документами, які ним додано до заяви.

Обираючи належний спосіб захисту суд вважає за необхідне зобов`язати Управління поліції охорони в Івано-Франківській області повторно розглянути подані документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та в 15-денний строк подати документи до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку зі встановленням другої групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 названого Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Івано-Франківській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підтверджуючими документами, які додано до заяви.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108892, вул. Млинарська, 2, м. Івано-Франківськ, 76010) повторно розглянути подані документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Журів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77051) та подати документи до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Журів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77051).

Відповідач:

Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108892, вул. Млинарська, 2, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.