Рішення

від 27.02.2024 по справі 320/15109/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року справа №320/15109/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі позивач) із позовом до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено в митній декларації, до якої додавалися всі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 04.05.2023 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 адміністративну справу №320/15109/23 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час здійснення ним контролю правильності визначення митної вартості за Митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602027U0 від 15 лютого 2023 року встановлено, що подані позивачем документи до митного оформлення не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності.

17 травня 2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відзив є необґрунтованим, а наведені в ньому доводи повністю спростовуються матеріалами цієї адміністративної справи. Зазначає також про неможливість надання позивачем митному органу коносамента з відміткою митного органу в пункті пропуску на митному кордоні України, так як спірний товар перетинав митний кордон України автомобільним, а не морським транспортом, а також про відсутність у нього специфікації щодо спірного товару.

В матеріалах справи також наявні заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вказує, що наведені позивачем у відповіді на відзив аргументи є необґрунтованими та суперечливими. Зазначає також про необхідність надання позивачем митному органу коносамента, враховуючи виконання митними органами митних формальностей на морському та річковому транспорті, а також специфікації постачальника спірного товару.

Розглянувши подані документи й матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12 жовтня 2012 року між Dawood Exports (Pvt) Ltd. (далі продавець) та позивачем укладено Контракт №1012/12 (далі Контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва.

24 березня 2014 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1012/12/2N до Контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 Контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено Контрактом.

11 жовтня 2016 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1012/12/4 до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2017 року.

29 грудня 2017 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1012/12/10 до Контракту, якою продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2019 року.

27 грудня 2019 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1012/12/12 до Контракту, якою продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2021 року.

17 травня 2021 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1012/12/13N до Контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 Контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки, якщо інше не передбачено Контрактом. Загальна вартість Контракту складається із вартостей кожної окремої додаткової угоди до нього. Таким чином, загальна вартість придбаного позивачем товару за кожною окремою додатковою угодою збільшує відповідно загальну вартість Контракту.

Відповідно до Додаткової угоди №1012/12/13N від 17 травня 2021 року до Контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 Контракту.

02 грудня 2021 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №1012/12/15 до Контракту, якою продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2023 року.

28 грудня 2022 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №560 до Контракту (далі Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан: тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 16 184 кг, 59 740 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 кг (далі товар.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 Додаткової угоди Товар відвантажується морським контейнером на умовах CPT м. Київ, Україна.

Загальна вартість товару за Інвойсом №KBT-786/598/22, який виставить до сплати продавець відповідно до Додаткової угоди, складає 49 361,20 долар США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.

28 грудня 2022 року продавець на виконання пункту 3.1 Додаткової угоди виставив позивачу до сплати Інвойс №KBT-786/598/22 (надалі Інвойс) на загальну суму 49 361,20 долар США.

15 лютого 2023 року позивач подав до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (відповідача) Митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602027U0 (далі Митна декларація 602027), у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 602027 загальна вартість товару склала 49 361,20 долар США, як це зазначено в пунктах 2.1 та 3.1 Додаткової угоди та Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (що підтверджується, зокрема, пунктами 2.1 та 3.1 Додаткової угоди, в яких міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому є посилання на Додаткову угоду та зазначені умови поставки товару, а саме: CPT м. Київ, Україна), тобто продавець оплатив витрати, необхідні для доставки товару до місця призначення (м. Київ, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов`язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2000).

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні Митної декларації 602027 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Контракту, Додаткових угод №1012/12/12 від 27 грудня 2019 року та №1012/12/13N від 17 травня 2021 року до Контракту, Додаткової угоди, Інвойса, Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №A0024684 від 10 лютого 2023 року.

15 лютого 2023 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією 602027.

У своєму Запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) якщо рахунок сплачено банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортних (перевізних) документів (з відмітками перевізника та відмітками митниць); 4) якщо здійснювалося страхування страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 5) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 6) копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; 7) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість; 8) інших наявних додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

15 лютого 2023 року позивач у відповідь на Запит надав відповідачу Лист №1502/23-01, у якому для підтвердження заявленої митної вартості товару в розмірі 49 361,20 долар США надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1012/12/2N від 24 березня 2014 року до Контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 Контракту в наступній редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено Контрактом.

Таким чином, пунктом 1 Додаткової угоди №1012/12/2N від 24 березня 2014 року до Контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 Контракту.

Водночас, позивач зауважив, що Додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною Контракту. При цьому так як Контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні були положення Додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що Інвойс оплачується протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Позивач своїм Листом повідомив відповідачу, що Інвойс станом на день підписання Листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребовувані банківські платіжні документи.

Позивач також звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання Листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та був невипущений у вільний обіг;

2) щодо транспортних (перевізних) документів (з відмітками перевізника та відмітками митниць) та страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, та документів, що підтверджують витрати щодо проходження експортних митних процедур, позивач зазначив відповідачу, що він разом із Митною декларацією 602027 надав відповідачу, зокрема, Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №A0024684 від 10 лютого 2023 року в тому вигляді, в якому цей документ був отриманий від продавця та його перевізника, та який містить відповідні відмітки.

Додатково позивач надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші фотокопію Коносамента №DWDTK2301054 від 06 січня 2023 року, яку позивачем було отримано від продавця.

Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди товар відвантажується на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000), які передбачають, зокрема, в статтях А.3, А.6 та Б.6 Розділу СРТ наступне:

«…Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб…

…А.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

б) Договір страхування.

Немає зобов`язань…

…А.6. Розподіл витрат

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця…

…Б.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Немає зобов`язань.

б) Договір страхування.

Немає зобов`язань…».

Водночас, відповідно до пунктів 5 та 7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.

Позивач зауважив, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та страхування товару. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Разом із тим, позивач зазначив, що відповідно до пункту 3.2 Додаткової угоди продавець та позивач погодили, що ціна товару, вказана в пункті 3.1 Додаткової угоди, з урахуванням положень пункту 2.1 включає також в себе вартість товару, його упаковки, маркування та доставки.

Як наслідок, позивач звернув увагу відповідача на те, що вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, вартість витрат щодо проходження експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо забезпечення транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та сплати необхідних зборів при здійсненні експортних митних процедур, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару.

Більше того, позивач міг надати відповідачу транспорті документи в тому вигляді, в якому вони були отримані від продавця та/або його перевізника.

Водночас, позивач зазначив, що умови поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не передбачають зобов`язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару. При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування товару.

Відтак, позивач не міг надати відповідачу страхові документи, адже страхування товару не здійснювалося, а в позивача відсутні будь-які зобов`язання щодо підтвердження витрат на страхування товару;

3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання Листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.

Принагідно позивач повідомив відповідачу, що ним до митного оформлення Товару в довідкових цілях було надано відповідачу фотокопії експертних висновків, виданих Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які стосуються інших (аналогічних) товарів, придбаних позивачем за Контрактом у продавця.

15 лютого 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. У графі 33 цього Рішення відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із Митною декларацією 602027, ним встановлено, надані відповідно до статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) в пункті 4 Контракту передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів із дати оформлення коносамента. Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. В Інвойсі умови та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.

За умовами терміну CРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але в Додатковій угоді зазначено що у вартість товару включає вартість товару, пакування, маркування, доставку;

2) Експертні висновки ДЗІ №113/29 від 12 січня 2022 року, №113/51 від 26 січня 2022 року дійсні відповідно до 31 березня 2022 року, 30 квітня 2022 року, а також подані на поставки товару, які надходили в 2021 та 2022 роках. Експертний висновки ДЗІ №113/30 від 17 січня 2023 не стосується даної партії товару (у висновку відсутні посилання на комерційні документи, що стосуються даної партії товару);

3) у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, ураховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною в рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Керуючись вимогами частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України декларанту шляхом надсилання електронного повідомлення повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та усунення виявлених розбіжностей.

Декларант Листом №1502/23-01 від 15 лютого 2023 року, надісланим шляхом електронного повідомлення, попросив завершити митне оформлення без врахування термінів, передбачених статтею 53 МК України, тобто декларант відмовився від подання всіх необхідних додаткових документів.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, підтвердити неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару №1 митна декларація №23UA500020001407U3 від 31 січня 2023 року (вартість товару згідно з джерелом інформації 5,86 доларів США за 1 кг).

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених статтею 53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД №1502/23-01 від 15 лютого 2023 року. Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

15 лютого 2023 року відповідач у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000144, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за Митною декларацією 602027.

У цей же день позивач для випуску товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року, подав повторно відповідачу Митну декларацію IM40ДЕ №23UA100380602066U9 та відповідно до оскаржуваного рішення сплатив грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) для товару в розмірі 332 800,07 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі МК України).

Згідно з вимогами пункту 34-1 частини першої статті 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень частин другої, четвертої, восьмої та дев`ятої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами частин першої-четвертої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1-3 та 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Приписами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з вимогами частин першої, сьомої-дев`ятої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимог частин першої, другої, п`ятої-восьмої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, частиною десятою статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено в статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу митного органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності «митне оформлення») на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 МК України, а саме позивачем було надано Контракт, Додаткові угоди №1012/12/2N від 24 березня 2014 року, №1012/12/4 від 11 жовтня 2016 року, №1012/12/10 від 29 грудня 2017 року, №1012/12/12 від 27 грудня 2019 року, №1012/12/13N від 17 травня 2021 року та №1012/12/15 від 02 грудня 2021 року до Контракту, Додаткову угоду та Інвойс.

Суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди продавець зобов`язався поставити товар позивачу на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).

Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2000 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не передбачають зобов`язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.

Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.

При цьому за приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.

Суд зазначає, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.

Суд звертає увагу відповідача, що позивач у своєму Листі №1502/23-01 від 15 лютого 2023 року повідомив, що в продавця за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) немає зобов`язань щодо страхування товару. При цьому позивач також на добровільних засадах не страхував товар.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що страхування товару здійснювалося. При цьому умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не покладаються жодних зобов`язань на продавця та позивачу щодо обов`язкового страхування товару.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем.

При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів протилежного.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що наданий до митного оформлення Коносамент №DWDTK2301054 від 06 січня 2023 року не містить відмітки посадових осіб митного органу в пункті пропуску на митному кордоні України, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України №451 від 21 травня 2012 року, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21 травня 2012 року, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем Коносамента №DWDTK2301054 від 06 січня 2023 року з відміткою прикордонної митниці, так як спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.

При цьому надана позивачем Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №A0024684 від 10 лютого 2023 року містить відмітки митних органів України, а в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що обов`язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, тобто до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна.

Щодо твердження відповідача, що з наданих Контракту, Додаткових №1012/12/2N від 24 березня 2014 року та №1012/12/13N від 17 травня 2021 року до Контракту, Додаткової угоди та Інвойса неможливо встановити умови та терміни оплати Інвойса, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні, суд звертає увагу на наступне.

Як уже зазначалося судом, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1012/12/2N від 24 березня 2014 року продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 Контракту в наступній редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойса, якщо інше не передбачено Контрактом.

Таким чином, пунктом 1 Додаткової угоди №1012/12/2N від 24 березня 2014 року до Контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 Контракту.

При цьому відповідно до Додаткової угоди №1012/12/13N від 17 травня 2021 року до Контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 Контракту, що безпідставно залишилося поза увагою відповідача.

Водночас, суд зазначає, що Додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною Контракту. При цьому так як Контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення Додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що Інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Суд визнає, що твердження відповідача щодо неможливого встановлення умов та терміну оплати Інвойса не ґрунтується на матеріалах справи та ніяким чином не обґрунтовано відповідачем.

Суд звертає увагу, що позивач у Листі №1502/23-01 від 15 лютого 2023 року повідомив відповідачу, що Інвойс був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання такого Листа.

При цьому ненадання позивачем у відповідь на Запит відповідачу інших платіжних та/або бухгалтерських документів щодо спірного товару пояснюється тим, що він станом на день підписання Листа був не оплаченим та не випущеним відповідачем у вільний обіг.

Щодо твердження відповідача, що позивач не надав у відповідь на Запит каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та копії декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що законодавець ставить обов`язок позивача надати відповідачу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що у позивача як на дату надання Листа, так і станом на день підписання позовної заяви відсутні прайс-листи виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У зв`язку з цим, суд вважає, що ненадання позивачем відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року.

Крім того, судом встановлено, що в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 МК України з використанням наступного джерела інформації: товар №1 митна декларація №23UA500020001407U3 від 31 січня 2023 року (вартість товару згідно з джерелом інформації 5,86 доларів США за 1 кг), з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року зазначено лише номер та дату митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року в адміністративній справі №826/6346/16.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування того, що вказані розбіжності будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Окрім цього, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Із наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару й чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні в нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем основного методу визначення митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано до визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжної інструкції №7197 від 27 квітня 2023 року позивачем сплачено судовий збір на суму 4992 грн. 00 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4992 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000038/2 від 15 лютого 2023 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (код ЄДРПОУ 35892372) судовий збір у розмірі 4992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.