Рішення

від 26.02.2024 по справі 400/10126/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 р. № 400/10126/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС», вул. Силікатна, 273, кв.7,м. Миколаїв,54048, до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, пров. Космонавтів, 61, пов.1,м. Миколаїв,54056 провизнання протиправними та скасування постанов від 26.06.2023 № ПШ018162, від 13.07.2023 № ПШ018213,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростар Сістемс» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ018162 від 26.06.2023 та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ018213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що адміністративно - господарський штраф застосований до власника автомобіля, а не до перевізника, як передбачено ст. 60 Закону України " Про автомобільний транспорт.

Ухвалою від 15.08.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з перевезення без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону. Надані позивачем докази до позовної заяви не спростовують факт вчинення ним порушення, тому спірні постанови є правомірними.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечено обгрунтування відповідача та повністю підтримано позовні вимоги.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.05.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів транспортного засобу MAN р/н НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Під час проведення перевірки було виявлено порушення абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з перевезення без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону, а саме порушення режимі праці та відпочинку водія, відсутність картки цифрового тахографа.

За результатами перевірки складено акт № 356337 від 03.05.2023 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою № ПШ018162 від 26.06.2023 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 0000 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт».

26.05.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів транспортного засобу MAN р/н НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Під час проведення перевірки було виявлено порушення абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з перевезення без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону, а саме порушення режимі праці та відпочинку водія, відсутність картки цифрового тахографа.

За результатами перевірки складено акт № АР025675 від 26.05.2023 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Постановою № ПШ018213 від 13.07.2023 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 0000 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт».

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" N 1567 від 08.11.2006 передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи..

Статтею 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як слідує із матеріалів справи, з позиції відповідача допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки визначених у ст. 48 Закону № 2344 документів, а саме: роздруківки з цифрового тахографа за 24.10.2022.

Досліджуючи дані обставини та підставам застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але, при цьому відповідальність на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно - транспортній накладній від 19.06.2023 № 301795 та від 26.05.2023 № 370, якими оформлено перевезення вантажу. У вказаних товарно - транспортних накладних перевізником зазначено ТОВ «Логістика континент плюс». Відтак, відповідальність застосована до власника, а не до перевізника, як передбачено ст. 60 Закону України " Про автомобільний транспорт".

Але відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно - транспортних накладних, якими оформлено перевезення вантажу.

Перевізником вантажу, відповідно до цих документів, є ТОВ «Агрі Транс Сістемс». Додатково зазначене підтверджується договором оренди транспортного засобу № 44-09/209 від 07.09.2019, за умовами якого позивач передав в платне користування перевіряємий транспортний засіб ТОВ «Агрі Транс Сістемс» з 07.09.2019.

Таким чином, відповідач безпідставно зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як власника транспортного засобу, а не до перевізника.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 06.07.2022 у справі № 560/514/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач був перевізником при проведенні перевірки.

Позов належить задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (юридична особа) на користь позивача в сумі 5368 грн.

Також, у позовній заяві позивач просить про розподіл витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. На доказ понесення витрат на правничу допомогу надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, договір про надання правничої допомоги від 23.11.2021, рахунок на оплату на суму 6000 грн, платіжна інструкція на суму 6000 грн, акт надання послуг до договору про надання правничої допомоги від 09.08.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 640/194/98/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тому, зважаючи на незначний обсяг матеріалів справи (поданих позивачем доказів), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача правничої допомоги в сумі 1000 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» (вул. Силікатна, 273, кв.7,м. Миколаїв,54048 37912793) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ018162 від 26.06.2023.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ018213 від 13.07.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150 39816845) на користь фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» (вул. Силікатна, 273, кв.7, м. Миколаїв,54048 37912793) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5368 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) та витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України

Суддя І. А. Устинов