Постанова

від 27.02.2024 по справі 640/14814/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14814/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Головань О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Альтбанк" до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві, Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0201461206 від 11.03.2019 в частині нарахованого штрафу у загальному розмірі 184 822,43 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та зобов`язання Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва повернути АТ "Альтбанк" сплачений штраф у розмірі 184 822,43 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0201461206 від 11.03.2019 в частині 48 021,77 грн штрафу;

- зобов`язано Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у м. Києві звернутись до Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва з поданням про повернення Акціонерному товариству "Альтбанк" АТ "Альтбанк" сплаченого штрафу у розмірі 48 021, 77 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що АТ "Альтбанк" зареєстровано в якості юридичної особи 21.10.1991, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом`янському районі.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК) Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних АТ "Альтбанк" за 2017-2018 рік, про що складено акт перевірки від 14.02.2019 р. за №1684/26-15-12-06/19358784.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в ЄРПН згідно з переліком (29 податкових накладних за період з 28.02.2019 по 30.04.2018).

За результатами проведення перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2019 №0201461206, згідно з яким за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п.201.10 ст. 201, згідно з п.120-1 ст. 120-1 ПК на позивача накладено штраф у розмірі 191 691,11 грн (10% - 75 383, 77 грн, 20% - 4 599,9 грн, 30% - 12 639,81 грн, 40% - 99 067,63 грн)

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 17.05.2019 р. за №22915/6/99-99-11-06-01-25 вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково - щодо податкових накладних від 31.05.2017 №6 на суму ПДВ 93 537,71 грн. (штраф - 37 415, 08 грн), від 30.11.2017 №12 на суму ПДВ 26 516, 73 грн (штраф - 10 606,69 грн). Також суд вказав, що у випадку фактичної сплати штрафу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням належним способом захисту є зобов`язання контролюючого органу направити до органу Державного казначейства України відповідне подання.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач навів заперечення виключно висновкам суду першої інстанції, які стосуються строків реєстрації податкових накладних від 31.05.2017 № 6 та від 30.11.2017 №12. Тому, у силу вимог статті 308 КАС, колегія суддів перевіряє висновки суду виключно у цій частині.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

За змістом пункту 109.1. статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, на продавця, який в межах даної справи є позивачем, покладено обов`язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Норма пункту 120-1.1 статті 120 ПК встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 ПК передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у справах №816/1488/17, № 807/68/18, № 808/3250/17.

Дослідивши правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій суд першої інстанції дійшов висновку про те, що «щодо податкових накладних від 31.05.2017 №6 на суму ПДВ 93 537,71 грн., від 30.11.2017 №12 на суму ПДВ 26 516,73 грн. вказані вимоги дотримано».

Відповідач в апеляційній скарзі виключно вказує про свою незгоду із наведеним висновком суду та посилаючись на відповідні норми, наводить згаданий правовий висновок щодо необхідності наявності одночасно двох умов для звільнення від відповідальності. Проте, жодного спростування висновку суду першої інстанції про наявність у даному випадку цих умов, апеляційна скарга не містить.

У зв`язку із цим, колегія суддів констатує правильність розуміння відповідачем норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Проте, правильність розуміння норм права не свідчить саме по про їх неналежне застосування до спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідач не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що податкові накладні від 31.05.2017 №6 та від 30.11.2017 №12 відповідають обом умовам звільнення від відповідальності за пунктом 120-1.1 статті 120 ПК, то підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку