Постанова

від 26.02.2024 по справі 420/6784/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 420/6784/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

26 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТРАН» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване 10.06.2004, основний вид діяльності згідно з КВЕД - 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області №1136 від 01.10.2019 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Катран" на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статі 75, підпунктів 80.2.5, пункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України вирішено провести фактичну перевірку ТОВ «КАТРАН» з питань контролю щодо дотримання норм законодавства щодо регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

За наслідками фактичної перевірки господарської одиниці, що належить ТОВ «КАТРАН», а саме АЗС за адресою: Вінницька область, Чечельницький район, смт. Чечельник, вул. Героїв Майдану, 57, було встановлено, що згідно з даними періодичних звітів, складених з 01.07.2019 по 02.07.2019, та даними АІС "Податковий блок" (аналітична система "чеки РРО"), виявлено здійснення роздрібної торгівлі пальним на АЗС 01.07.2019 та 02.07.2019 без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Щодо вказаних обставин було складено акт №22/32/32935905 від 03.10.2019, яким встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спиртового етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального." У акті перевірки зазначено, що оператор АЗС відмовився від підписання акта, про що контролюючим органом було складено акт відмови.

Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «КАТРАН», якому належить автозаправка, порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було прийняте рішення №22/32/32935905 від 07 листопада 2019 про застосування до ТОВ «КАТРАН» фінансових санкцій на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Рішенням Державної податкової служби України №4187/6/99-00-08-05-06-06 від 03.02.2020 про результати розгляду скарги скасоване рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 07.11.2019 №22/32/32935905 та зобов`язано винести нове податкове повідомлення-рішення форми "С" на підставі акту перевірки.

05.02.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняте спірне податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0000533201.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «КАТРАН» оскаржило його у адміністративному порядку, однак скаргу залишено без розгляду.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0000533201 від 05.02.2020, прийнятого ГУ ДПС у Вінницькій області, розмір штрафних санкцій 250000 грн. накладений на підставі акту перевірки №22/32/32935905 від 03.10.2019, яким встановлено порушення ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», та на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування. Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» №2628-VIII від 23 листопада 2018 року (далі - Закон №2628-VIII) внесено зміни, зокрема, і у статтю 15 Закону №481/95-ВР. Цією статтею визначено правила імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Нормами зазначеної статті запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Як вбачається зі змісту листа Державної фіскальної служби України № 17014/7/99-99-12-01-01-17 від 30.05.2019, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі, видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів (стаття 15 Закону №481/95-ВР). Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019 року. Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019 року.

Закон № 2628-VІІІ, яким внесені зміни до Законів № 481/95-ВР, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018, опублікований 12 грудня 2018, набрав чинності з 1 січня 2019.

Водночас, норми підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону - набрали чинності з 1 липня 2019.

З метою реалізації положень Закону №481/95-ВР Кабінетом Міністрів України 19 червня 2019 постановою №545 ( яка набрала чинності 1 липня 2019 ) викладено у новій редакції пункт 6 Переліку органів ліцензування (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 № 609), та доповнено його новими видами ліцензованої діяльності (зокрема, роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального). Також визначені органи ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

В свою чергу, визначення лише з 01.07.2019 органу, який здійснює ліцензування господарської діяльності з реалізації пального, призвело до того, що отримати ліцензію для здійснення торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, яке є днем набрання чинності нормами Закону № 2628-VІІІ (щодо ліцензування, у тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії) а також і постановою Кабінету Міністрів України №545.

У постановах від 01.12.2020 у справі № 580/1550/20, від 16.12.2020 у справі № 520/13020/19, від 22.12.2020 у справі №400/4113/19, від 28.01.2021 у справі №120/4046/19-а, від 11 травня 2023 у справі №160/6220/20, від 29.06.2023 у справі №520/12849/19 при розгляді аналогічних спорів Верховний Суд прийшов до висновку, що зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та, відповідно, зменшення суб`єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання. Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників податків. Враховуючи наведене, затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом № 2628-VIII.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, необхідно взяти до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною.

Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73)

Що стосується доводів про порушення відповідачем форми рішення та порушення порядку розгляду скарги, суд виходить з такого.

Аналіз положень п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець передбачив обов`язок контролюючого органу у разі виявлення порушення вимог податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначити платнику податків грошове зобов`язання та направити на його адресу податкове повідомлення-рішення. В свою чергу, згідно з положеннями п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України поняття грошове зобов`язання включає в себе і штрафну (фінансову) санкцію, яка накладається у зв`язку з порушенням платником податків вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на це, приймаючи податкове повідомлення-рішення у зв`язку із виявленням порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідач не вийшов за межі наданих повноважень.

Приписи п. 56.1 ст.56 ПК України передбачають, що законодавцем закріплене право платника податків на оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом в адміністративному або судовому порядку. При цьому, порушення порядку розгляду поданої на рішення скарги не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду, досліджені обставини та докази, суд вважає, що прийняте Головним управління ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.