Ухвала

від 27.02.2024 по справі 461/4198/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4198/20

Провадження № 1-кс/461/1020/24

УХВАЛА

27.02.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах Приватного підприємства «Транс Логістик», про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в :

адвокат ОСОБА_3 , в інтересах Приватного підприємства «Транс Логістик» звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна - автомобіля марки «MAN TGM 18.250» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 1246, належить ПП «Транс Логістик».

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова у межах кримінального провадження №12020140000000420 від 23.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідною ухвалою, було накладено арешт, із забороною права користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій, на автомобіль марки «MAN TGM 18.250» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПП «Транс Логістик».

Крім того, адвокат зазначає, що у подальшому ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 19.06.2020, зазначений арешт в частині користування автомобілем, було скасовано.

Заявник також вказує на те, що станом на день звернення до слідчого судді з цим клопотанням, у кримінальному провадженні з наведеним вище транспортним засобом проведено усі необхідні слідчі та процесуальні дії, зокрема автомобіль оглянуто експертом. Крім того, заявник вказує, що тривале проведення досудового розслідування свідчить про порушення майнових прав власника майна.

З огляду на наведене, заявник вважає, що подальша необхідність у застосуванні арешту відпала.

Заявник у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні клопотання заперечив. Вказав, що на даний час у кримінальному провадженні триває експертне дослідження, а тому підстави для скасування арешту відсутні.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників процесу, приходжу до висновку, що у його задоволенні слід відмовити, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до приписівстатті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020140000000420 від 23.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2020 року накладено арешт, із забороною права користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій, автомобіль марки «MAN TGM 18.250» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 1246, належить ПП «Транс Логістик», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 19.06.2020, зазначений арешт, в частині користування автомобілем, було скасовано

Правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів. Вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

До клопотання про скасування арешту заявником не долучено жодного доказу на підтвердження того, що із вказаним автомобілем проведені усі необхідні слідчі та процесуальні дії, у тому числі огляд експерта чи експертиза. Натомість, прокурором слідчому судді надано копія супровідного листа з якого встановлено, що у даному кримінальному провадженні 06.02.2024 року матеріали провадження скеровано до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення призначеної судової інженерно-транспортної експертизи.

Оцінюючи доводи заявника, також враховую характер кримінального провадження, а саме розслідування ДТП внаслідок якого загинула людина, а також обсяг слідчих та процесуальних дій у провадженні.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання виходить з того, що втручання у право власності повинно не лише бути законним і переслідувати за фактами та у принципі законну мету, відповідно до загальних інтересів, але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичної особи. Ця вимога виражена у понятті «справедливийбаланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Подія яка розслідується, зокрема її наслідки (загибель людини), свідчать про те, що на даний час і на цьому етапі досудового розслідування таке втручання у право власності особи є справедливим, правомірним, адекватним та пропорційним.

Зокрема, встановлено, що вид експертного дослідження безпосередньо пов`язаний з арештованим майном (судова інженерно-транспортна експертиза). Варто відзначити, що власник має можливість та право на даний час користуватися автомобілем, адже арешт у цій частині скасовано слідчим суддею.

Водночас, самі по собі лише твердження заявника про порушення його прав, не доведені належними доказами, не можна вважати достатніми для скасування арешту, адже автомобіль є речовим доказом і фактично до завершення кримінального провадження та ухвалення у ньому остаточного рішення такий речовий доказ повинен бути збережений у належному стані або повноцінно досліджений у спосіб визначений законом.

Таким чином, в ході судового розгляду не встановлено належними та допустимими доказами того, що станом на день звернення до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту вищезазначеного транспортного засобу з ним було проведено усі необхідні слідчі дії та експертні дослідження, у зв`язку з чим відпала необхідність у подальшому арешті.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Також, згідно положень даної статті арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Разом з тим, також слід відзначити наступне.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Згідно п.п. 8, 20, 28 постанови КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження. Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених уКримінальному процесуальному кодексіУкраїни, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених упунктах 17-26цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Таким чином, положення чинного законодавства визначають порядок зберігання речових доказів, коло осіб на яких покладено належне зберігання та передбачають випадки передачі майна на відповідальне зберігання.

Отже, наведене вказує на те, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок належного зберігання речових доказів у кримінальному провадженні і він вправі вирішувати питання передачі речового доказу на відповідальне зберігання заінтересованим особам або уповноваженим на виконання вимог закону щодо збереження речового доказу особам.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як наведено вище, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Разом з тим, слідчий суддя відзначає наступне.

Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Той факт, що з травня 2020 року розслідування не завершено вказує на те, що таке може містити ознаки порушення розумних строків під час його проведення.

Слідчому судді не надано переконливих доказів на підтвердження того, що орган досудового розслідування і прокурор вживають вичерпні та дієві заходи задля недопущення порушення наведеної засади кримінального провадження.

З огляду на зазначене, слідчий суддя звертає увагу прокурора на необхідність максимальної активізації проведення слідчих та процесуальних дій задля ухвалення об`єктивного рішення у провадженні у розумні строки. Зокрема, у прокурора немає жодних перешкод клопотати перед експертною установою про пришвидшення проведення відповідного дослідження та віднесення його до першочергових, а також надання письмових вказівок органу досудового розслідування.

У свою чергу, відмова у задоволенні даного клопотання не перешкоджає заявнику звернутися з аналогічним клопотанням через певний проміжок часу.

Крім того,слідчий суддязвертає увагузаявника наположення ст.308КПК України,згідно якихпідозрюваний,обвинувачений,потерпілий,інші особи,права чизаконні інтересияких обмежуютьсяпід часдосудового розслідування,мають правооскаржити прокурорувищого рівнянедотримання розумнихстроків слідчим,дізнавачем,прокурором підчас досудовогорозслідування. Прокурорвищого рівнязобов`язаний розглянутискаргу протягомтрьох днівпісля їїподання ів разінаявності підставдля їїзадоволення надативідповідному прокуроруобов`язкові длявиконання вказівкищодо строківвчинення певнихпроцесуальних дійабо прийняттяпроцесуальних рішень.Особа,яка подаласкаргу,невідкладно письмовоповідомляється прорезультати їїрозгляду. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про відсутність правових підстав для скасування арешту та задоволення клопотання, оскільки доводи заявника не спростовують подальшу доцільність застосування арешту майна на даному етапі досудового розслідування та не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами.

Таким чином, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1