Постанова

від 22.02.2024 по справі 142/406/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/406/22

Провадження № 22-ц/801/320/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуСправа № 142/406/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Селянського фермерськогогосподарства «ВИД» про розірвання договорів оренди земельних ділянок за апеляційною скаргою Селянськогофермерського господарства«ВИД» на рішення Піщанського районного суду Вінницької області у складі судді Нестерука В. В. від 03 листопада 2023 року,

встановив:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, за яким просила:

- розірвати договір оренди землі від 23 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та Селянським фермерським господарством «ВИД» (далі СФГ «ВИД») щодо оренди земельної ділянки, площею 4,0259 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0343, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, право оренди якої зареєстровано за СФГ «ВИД» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 липня 2015 року за № 43343178;

- розірвати договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «ВИД» щодо оренди земельної ділянки, площею 3,9099 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0408, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, право оренди якої зареєстровано за СФГ «ВИД» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2017 року за № 23023463.

На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що її бабі ОСОБА_2 на праві приватної власності належали ці земельні ділянки, які вона успадкувала після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05 серпня 2021 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області за реєстровими номерами № № 1016, 1017 видано свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до договорів оренди землі від 23 грудня 2010 року та 10 жовтня 2017 року спірні земельні ділянки перебувають в оренді СФГ «ВИД» строком на 20 років. Пунктами 9, 11 цих договорів визначено, що орендна плата вноситься СФГ «ВИД» у формі та розмірі, відповідно 1242 грн 74 к. та 3270 грн 90 к. на рік до 20 числа останнього у звітному році місяці. Проте орендар систематично з 2018 року не сплачує орендну плату за користування належними їй земельними ділянками в розмірах, визначених договором та чинним законодавством.

Крім того всупереч пунктам 33, 34 договору оренди землі від 23 грудня 2010 року СФГ «ВИД» не здійснило страхування земельної ділянки. Систематична не виплата орендної плати за користування земельними ділянками та не здійснення страхування земельної ділянки є невиконанням обов`язків, передбачених договором, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту 38 договорів є підставою для їх розірвання.

Рішенням Піщанського районногосуду Вінницькоїобласті від03листопада 2023року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 23 грудня 2010 року, сторонами якого є ОСОБА_1 , як спадкоємиця ОСОБА_2 , та СФГ «ВИД» щодо оренди земельної ділянки, площею 4,0259 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0343, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, право оренди якої зареєстровано за СФГ «ВИД» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 липня 2015 року за № 43343178;

Розірвано договір оренди землі від 10 жовтня 2017 року, сторонами якого є ОСОБА_1 , як спадкоємиця ОСОБА_2 , та СФГ «ВИД» щодо оренди земельної ділянки, площею 3,9099 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0408, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, право оренди якої зареєстровано за СФГ «ВИД» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 жовтня 2017 року за № 23023463.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що СФГ «ВИД» не доведено факт нарахування та виплати орендодавцю ОСОБА_2 орендної плати у визначеному договором розмірі та строки, а тому ним допущено систематичну несплату орендної плати за земельні ділянки, що позбавило орендодавця «значною мірою» того, на що він розраховував отримати при укладенні договору.

В апеляційній скарзі СФГ «ВИД», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалося на те, що ОСОБА_1 не повідомляла про прийняття нею спадщини та про перехід до неї прав та обов`язків за договорами оренди, а відтак СФГ «ВИД» з незалежних від нього причин було позбавлене можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати до відкриття провадження у цій справі. 14 жовтня 2022 року на адресу позивачки, яка зазначена в позовній заяві, було направлено лист з проханням повідомити реквізити для перерахунку орендної плати, однак ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилася виконувати умови договору оренди, зокрема отримувати від СФГ «ВИД» орендну плату в розмірі, який визначений договором, в той же час відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати.

Разом з тим вказувало, що впродовж 2011 2019 років ОСОБА_2 постійно отримувала орендну плату в розмірах, визначених договорами.

Щодо розірвання договору оренди землі з підстав не здійснення страхування СФГ «ВИД», посилаючись на статтю 12 Закону України «Про оренду землі», зазначало, що у разі невиконання свого обов`язку стороною, яка повинна згідно з договором оренди землі застрахувати об`єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і зажадати від іншої сторони відшкодування витрат на страхування, такі ж положення містить і укладений договір оренди землі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гурба М. В. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 грудня 2010 року та 10 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та СФГ «ВИД» укладено договори оренди землі, відповідно до яких ОСОБА_2 передала СФГ «ВИД» у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на територіїКукулівської сільськоїради Піщанськогорайону Вінницькоїобласті, з кадастровими номерами 0523281600:01:001:0343, 0523281600:01:001:0408, площею 4,0259 га та 3,9099 га, строком на 20 років. Орендну плату сторони погодили в розмірі 1242 грн 74 к. та 3270 грн 90 к., відповідно.

Згідно з пунктами 10, 11 цих договорів обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації; орендна плата вноситься орендарем до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором (пункт 38 зазначених договорів).

Відповідно до пункту 34 договору оренди землі від 23 грудня 2010 року страхування об`єкта оренди здійснює орендар.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 27 липня 2015 року та 23 жовтня 2017 року зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0523281600:01:001:0343, 0523281600:01:001:0408 за СФГ «ВИД», номер запису 43343178 та 23023463.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно з копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 05 серпня 2021 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т. М., та витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі № № 65895103, 65895005 від 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 набула в порядку спадкування у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 0523281600:01:001:0343, 0523281600:01:001:0408, площею 4,0259 га та 3,9099 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК Україна) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просила розірвати договори оренди земельних ділянок від 23 грудня 2010 року та 10 жовтня 2017 року з тих підстав, що СФГ «ВИД» порушило істотні умови цих договорів щодо сплати орендної плати у строки, визначені договорами оренди.

Суд першої інстанції встановивши, що СФГ «ВИД» з 2018 року до моменту смерті ОСОБА_2 не виплачував їй орендну плату, визначену договорами, з урахуванням недоведеності відповідачем факту нарахування та виплати орендодавцю орендної плати у визначеному договорами розмірі та строки, прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2018, 2019 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість виплати орендної плати позивачці через неповідомлення нею всупереч приписам статті 148-1 ЗК України про перехід до неї права власності на земельні ділянки, тому що систематичну несплату орендної плати СФГ «ВИД» допустило за обома договорами оренди землі ще за життя спадкодавниці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , несплативши її за 2018 2019 роки (зобов`язання зі сплати якої виникли, відповідно 20 грудня 2018 року та 20 грудня 2019 року).

Згідно зістаттями 1216,1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже оскільки право на розірвання договорів оренди виникло за життя спадкодавниці ОСОБА_2 і не припинилося з її смертю, то подальше неповідомлення спадкоємницею ОСОБА_1 про перехід до неї права власності на земельні ділянки правового значення для вирішення цієї справи не має, як і не впливає на правильність її вирішення не застосування судом положень статті 12 ЗУ «Про оренду землі» щодо можливості орендодавця самостійно здійснити страхування об`єкта оренди з подальшим відшкодуванням вартості такого страхування за рахунок орендаря.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням загальних принципів доказування (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України) у разі заперечення факту несплати орендної плати саме на відповідача орендаря покладається обов`язок доведення протилежного, адже очевидно, що якщо особа стверджує, що не отримувала відповідних виплат, вона не може мати письмових доказів такої не сплати, натомість саме орендар, який здійснює облік виплати орендної плати, повинен мати відповідні докази такої виплати (відомості, платіжні доручення тощо). Проте, стверджуючи про об`єктивну неможливість здійснити виплату орендної плати після смерті ОСОБА_2 , відповідач взагалі не навів аргументів щодо несплати орендної плати за її життя за 2018 2019 роки.

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної інстанції не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Керуючись статтями367,368,374,375,381,384ЦПК Україниапеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського фермерськогогосподарства «ВИД» залишити без задоволення, а рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 27 лютого 2024 року)

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: Т. Б. Сало

Т. М. Шемета