Рішення

від 27.02.2024 по справі 697/118/24

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/118/24

Провадження № 2-о/697/31/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання - Кадухи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі цивільну справу, яка подана в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тетіївська міська рада Київської області, Канівська міська рада Черкаської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТРАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , заявник) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з заявою про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів, в якій просить: - встановити факт належності їй Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 776831, виданого на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 339 від 13 липня 2005 року та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 882431, виданого на підставі рішення Канівської міської ради № 12-82 від 25 грудня 2008 року, виписаних на ОСОБА_2 .

Свої вимоги заявник мотивує тим, що їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯБ № 776831 виданого на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 339 від 13.07.2005 належить земельна ділянка площею 3,0150 га в с. Денихівка, Тетіївського району, Київської області, та на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 882431 виданого на підставі рішення Канівської міської ради № 12-82 від 25.12.2008 належить земельна ділянка 1200 кв.м.

При видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки прізвище заявника вказано з помилкою « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ». Внаслідок таких помилок, у заявника виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує особу та правовстановлюючими документами, які були видані на її ім`я. У зв`язку з цим, заявник звернувся до суду з вищевказаною заявою.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, заяву про встановлення фактів, що мають юридичне значення підтримує та просить подану заяву задовольнити.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, до суду подали клопотання в яких просили проводити розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами, не заперечують щодо задоволення заяви ОСОБА_1 ..

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16.03.2017 Канівським РС УДМС України в Черкаській області, прізвище, ім`я та по батькові заявника зазначено як « ОСОБА_1 » (а.с.4).

20.12.1992 заявниці ОСОБА_5 було видане посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4) серія НОМЕР_2 , в якому зазначено прізвище як « ОСОБА_4 » (а.с.5).

З картки платника податків № НОМЕР_3 від 15.08.2023 вбачається, що реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 виданий на « ОСОБА_1 » (а.с.4-зворот).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 09.12.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції Київської області, вбачається, що після державної реєстрації шлюбу 17.10.1976, заявниця отримала прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.6).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 776831 від 20.10.2006, заявниці на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 339 від 13 липня 2005 року, передано у приватну власність земельну ділянку розміром 3,0150 га, яка розташована на території Денихівської сільської ради, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 882431 від 22.01.2010, заявниці на підставі рішення Канівської міської ради від 25.12.2008 № 12-82, передано у приватну власність земельну ділянку площею 1200 кв.м., яка розташована на у садівничому товаристві «Мічурінець» м. Канів Черкаської області, цільовим призначенням якої є ведення садівництва (а.с.9).

Судом встановлено, що в правовстановлюючих документах, а саме: Державних актах серії ЯБ № 776831 та серії ЯЖ № 882431 прізвище заявниці зазначено як « ОСОБА_3 », що не збігається з записом прізвища в паспорті громадянина України, де її прізвище зазначено як « ОСОБА_4 ».

Отже, при видачі Державних актів на право власності на земельну ділянку в них були допущені помилки в написанні прізвища заявника.

Внаслідок таких помилок заявниця не має можливості повноцінно розпорядитися належними їй земельними ділянками, тому змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності їй зазначених вище документів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладені в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності визнається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, незалежно від волі третіх осіб. Це право передбачає для власника можливість на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Згідно з статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до листа ВСУ 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів, які необхідні заявниці для реалізації особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному випадку, виключним способом захисту прав заявниці є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності Державних актів на право власності на земельні ділянки.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаних документів дає змогу заявниці реалізувати свої права щодо володіння та розпорядження належною їй власністю з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

Таким чином, судом достовірно встановлений факт належності правовстановлюючих документів, а саме: Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 776831, виданого на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 339 від 13 липня 2005 року та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 882431, виданого на підставі рішення Канівської міської ради № 12-82 від 25 грудня 2008 року, виписаних на ОСОБА_2 заявнику ОСОБА_1 , а тому заявлена вимога щодо встановлення даного факту підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 265, 268, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тетіївська міська рада Київської області, Канівська міська рада Черкаської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт належності правовстановлюючих документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , а саме:

- Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 776831, виданого на підставі розпорядження Тетіївської районної державної адміністрації № 339 від 13 липня 2005 року;

- Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 882431, виданого на підставі рішення Канівської міської ради № 12-82 від 25 грудня 2008 року, виданих на ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий Б . К . Скирда