Вирок

від 27.02.2024 по справі 444/247/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/247/24

Провадження № 1-кп/444/146/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження №62023140110000293, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2023 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Добросин Жовківського району Львівської області, громадянин України, українець, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (безпілотних авіаційних комплексів) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , не одружений, освіта середня спеціальна, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 13.08.2022 року, орган, що видав 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області кримінальне провадження №62023140110000293, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (безпілотних авіаційних комплексів) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділу прикордонної служби «Рава-Руська» НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України, 15.07.2023, близько 23:00 год., керуючи технічно справним механічним транспортним засобом, тобто транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 та рухаючись ним по вул. Гончарі с. Старе Село Львівського району Львівської області у напрямку з с. Липник Львівського району Львівської області до с. Старе Село Львівського району Львівської області на ділянці цієї вулиці з координатами на карті НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , яка в цьому місці є дорогою із двостороннім рухом, тобто має по одній смузі для руху в кожному напрямку, а саме: одна - в напрямку до с. Липник Львівського району Львівської області (зустрічний напрямок) та одна - до с. Старе Село Львівського району Львівської області, не розділена між собою дорожньою розміткою, діючи необережно, із кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив вимоги, п.п. 1.2, 12.1, Правил дорожнього руху, ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а саме не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, як наслідок допустив втрату керованості автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який перейшов в стан заносу, за межі проїзної частини.

Вказані порушення правил безпеки дорожнього руху привели до виїзду автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя з подальшим наїздом на бетону конструкцію моста, внаслідок чого пасажиру автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої відкритої черепно-мозкової травми, уламкового перелому стінок лівого фронтального синусу ( фронтальної кістки), з наявним вдавленням кісткового фрагменту в напрямку порожнини синусу; переходом лінії фрактури на півнячий гребінь, решітчасту пластинку, на верхню стінку правої частки клиновидної кістки; фрактура медіальної та нижньої стінок лівої очниці; фрактура передньолатеральної стінки лівого верхньощелепового синусу.

Порушення вимог п.п. 1.2, 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 знаходиться у прямому причинному зв`язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали - спричиненням потерпілому ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та надав суду пояснення, які повністю підтвердили обставини, що викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що він дійсно 15.07.2023 року пізно ввечері керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 та підвозив потерпілого ОСОБА_5 , однак, через хвилювання, оскільки йому вранці вже треба було відбувати на службу на схід України, поблизу села Старе Село Львівського, а колишнього Жовківського району Львівської області, він не впорався з керуванням та вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Зазначив, що була темна пора доби, коли він здійснював поворот то зачепив колесом узбіччя дороги та почав тормозити, однак зіткнувся з бетонною конструкцією. Обвинувачений також ствердив, що автомобіль належить його брату ОСОБА_8 . Пояснив, що шкоду потерпілому ОСОБА_5 він відшкодував повністю, у вчиненому щиро розкаюється, просить не призначати йому суворого покарання.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України.

З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч. 3 ст.349КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина повністю та об`єктивно доведена доказами, які стороною обвинувачення та захисту не оспорюються та визнаються допустимими та належними.

Дослідивши вищевказані докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 полягає в тому, що він, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, а томукваліфікація такихдій зач.2ст.286 ККУкраїни є правильною.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року, із змінами, «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Що стосується призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наступне.

Обставинами, які передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , які передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, є особою молодого віку, а також позицію потерпілого, який просив не призначити суворого покарання обвинуваченому, яку суд враховує у сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Так, у кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний Суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.

Належить також зазначити, що у кримінальних провадженнях №654/763/17 у постанові від 24 жовтня 2018 року, №346/356/18 у постанові від 12 лютого 2019 року, №166/937/16-к у постанові від 26 квітня 2018 року, №125/1133/17 у постанові від 29 січня 2019 року, Верховний Суд прийшов до висновку, що навіть за умови вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у судів були підстави для застосування правових приписів ст.75 КК України та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує особу обвинуваченого, характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, та приходить до висновку про доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням пом`якшуючих обставини у виді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільного відшкодування завданих потерпілому збитків, відсутності обтяжуючих у справі обставин, суд вважає за необхідне призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України та додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

В даній справі прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 в інтересах держави, а саме Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням на суму 14183 грн. 00 коп. В позовізазначено,що 15.07.2023, близько 23:00 год. інспектор прикордонної служби 2 категорії - оператора (безпілотних авіаційних комплексів) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , керуючи технічно справним механічним транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , та рухаючись ним по вул. Гончарі с. Старе Село Львівського району Львівської області у напрямку з с. Липник Львівського району Львівської області до с. Старе Село Львівського району Львівської області на ділянці цієї вулиці, яка в цьому місці є дорогою із двостороннім рухом, діючи необережно, із кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив вимоги, п.п. 1.2, 12.1., 12.4. ПДР, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які виразились в тому, що він, перевищуючи максимально допустиму швидкість руху 50 км/год., не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не допускати втрати його керованості та/або переходу в стан заносу, за межі проїзної частини не виїжджати. Вказані порушення правил безпеки дорожнього руху привели до виїзду автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя з подальшим наїздом на бетону конструкцію моста, внаслідок чого пасажиру автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді тупої відкритої черепно-мозкової травми, уламкового перелому стінок лівого фронтального синусу (фронтальної кістки), з наявним вдавленням кісткового фрагменту в напрямку порожнини синусу; переходом лінії фрактури на півнячий гребінь, решітчасту пластинку, на верхню стінку правої частки клиновидної кістки; фрактура медіальної та нижньої стінок лівої очниці; фрактура передньолатеральної стінки лівого верхньощелепового синусу. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

У зв`язку із одержаними тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_5 у період з 16.07.2023 по 21.07.2023 перебував на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги».

Відповідно до наданих вказаним підприємством акту відшкодування вартості медичних послуг витрати на лікування ОСОБА_5 склали 14183 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривні 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_9 зобов`язаний відшкодувати вищевказаному закладові охорони здоров`я 14183 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривень 00 коп.

В судовому засіданні прокурор цивільний позов підтримав та просив суд такий задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав повністю.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, дійшов висновку, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно з вимогами ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про доцільність задоволення цивільного позову в повному обсязі, оскільки матеріалами кримінального провадження повністю доведено факт завдання обвинуваченим шкоди в заявленому розмірі, обвинувачений в повному обсязі визнав цивільний позов.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Питання про речові докази належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати необхідно вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 - скасувати.

Речові докази, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , чорного кольору, який належить ОСОБА_7 - повернути законному володільцю.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на загальну суму 13 252,40 грн., пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз, а саме:

-судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-23/26018-ІТ від 04.01.2024 (становить 3786,40 грн.);

-судової інженерно-транспортноїекспертизи №СЕ-19/114-23/22657-ІТ від 18.12.2023 (становить 3786,40 грн.);

-судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-23/22680-ІТ від 18.12.2023 (становить 3786,40 грн.).

Цивільний позов прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 в інтересах держави, а саме Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» (код ЄДРПОУ 44496574) витрати на лікування потерпілого у кримінальному провадженні у розмірі 14183 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривні.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст.395КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1