Рішення

від 26.02.2024 по справі 944/4775/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/4775/23

Провадження №2/944/374/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26.02.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Колтуна Ю.М.

з участю секретарясудового засідання Романик Ю.В.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду у м. Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 93585,60 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. В обґрунтування позову послався на те, що 28 липня 2021 року його було звільнено з ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» за угодою сторін, відповідно до наказу №96 від 28.07.2021р. На момент звільнення перед ним утворилася заборгованість у розмірі 99641 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сорок одна) грн. 48 коп, що була стягнута з боржника у примусовому порядку у червні 2023 року, відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2023 року.

Вказує, що предметом даної позовної заяви є стягнення із Державного підприємства Санаторно-курортного лікувального центру "Шкло" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у розрахунку за період шість місяців, що вираховується за період з 29 липня 2021 року по 14 квітня 2022 року. А саме, кількість робочих днів затримки розрахунку із заробітної плати за період 29 липня 2021 року (наступний день після звільнення) по 14 квітня 2022 року становить 180 днів, а отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2021 року по 14 квітня 2022 року становить 93585,60 грн.

Також позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, пов`язану з розглядом даної справи.

Ухвалою судді від 31.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

21.02.2024, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Копитчак Є.І. подав заяву, у якій просить проводити розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує. Також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» причини своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оскільки у судове засідання 21.02.2024 року не з`явились всі учасники справи, датою ухвалення рішення, у відповідності до положень ч.5ст.268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення, а саме 26.02.2024.

Дослідивши докази і матеріали справи, суд виходить з наступного.

28.07.2021 позивач був звільнений з ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), відповідно до наказу № 96 від 30.07.2021, про що свідчить відмітка у трудовій книжці позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, Довідки про доходи від 30.08.2021 № 27, згідно якої станом на 30.06.2021 за період часу з січня 2020 по липень 2021 р. у ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 99641,48 грн.

Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження №68504517 від 30.06.2023, встановлено, що ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» в повному обсязі погасив заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 99641 грн 48 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України взаємозв`язку з положеннями ст.117,237-1цьогоКодексу.

При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст. ст.12,81 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, також не надав доказів того, що ним здійснено всі залежні від нього заходи, для проведення розрахунку з позивачем, який звільнився за угодою сторін.

В цьому контексті, також необхідно мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.

Враховуючи наведене, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, оскільки не провів з працівником розрахунку в день звільнення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Згідно зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд погоджується із наданим стороною позивача розрахунком згідно якого, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить: 519, 92 грн.

Кількість робочих днів за час затримки повного розрахунку із виплати заробітної плати, а саме за період з 29 липня 2021 року по 14 квітня 2022 року, становить 180 днів.

Отже середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 за весь період складає: 519, 92 грн. х 180 робочих днів = 93 585,60 грн.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

На підставі наведеного вище, з відповідача в користь позивача слід стягнути всю суму середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг.

ОСОБА_1 навів в позові попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.. До заяви про розгляд справи без участі сторони позивача адвокат Копитчак Є.І. долучив Ордер на надання правничої допомоги та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак дані документи не підтверджують, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Копитчака Є.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Згідно з ст.141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 825 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (ЄДРПОУ 32673458, смт. Шкло вул.Курортна, 1, Львівська область, Яворівський район) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 93 585 (дев`яносто три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» (ЄДРПОУ 32673458, смт Шкло вул.Курортна,1, Львівська область, Яворівський район,) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 825 (вісімсот двадцять п`ять) грн 50 коп. судового збору.

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Копитчака Є.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 26 лютого 2024 року.

Суддя Ю.М.Колтун