Ухвала

від 26.02.2024 по справі 947/34354/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/34354/23

Провадження № 1-кс/947/2642/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , дослідивши матеріали клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023168270000075 від 16.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.27 ч.1 ст.197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчими СУ ГУНП в Одеській області за процесуального керівництва Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023168270000075 від 16.08.2023 за

підозрою колишнього директора ПрАТ «Грона» ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 ,

займаючи посаду директора ПрАТ «Грона», будучи відповідно до ч.3 ст.18 КК України службовою особою юридичної особи приватного права, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням

дату та час, але не пізніше 03.10.2022, перебуваючи у с. Ламбрівка Тарутинського району Одеської області, шляхом використання свого службового становища, усвідомлюючи неправдивий характер відомостей, що вносяться нею до офіційних документів, склала шляхом підписання, як службовою особою, та затвердженням печаткою ПрАТ «Грона» завідомо неправдивий офіційний документ двосторонній договір від 03.10.2022

про тимчасовий облік земельних ділянок (предметом договору був взаємний обмін земельними ділянками між ПрАТ «Грона» та ПП «Роман», без фактичного наміру ПП «Роман» на такий обмін зі свого боку), тобто фактично вчинила нікчемний правочин спрямований на незаконне заволодіння третіми особами, ПП «Роман», державним майном з метою його незаконного використання, яким незаконно передала в тимчасове користування ПП «Роман» земельну ділянку площею 110 га (відповідно до витягу з

Державного кадастру про земельну ділянку вона віднесена до земель

оборони), розташовану на території колишнього Тарутинського полігону, нині вивільненого військового містечка 11 за адресою: Одеська область, Тарутинськийрайон, Веселодолинська сільська рада, кадастровий номер 5124780700:01:002:0510 (яка відповідно до договору №2-2017 від 07.07.2017 укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ та ПрАТ «Грона» надана останнім для використання з вирощування сільськогосподарських культур), за результатами використання земельної ділянки у період квітня серпня 2023 року шляхом вирощування на ній сільськогосподарських культур льону, ПП «Роман», спричинено тяжкі наслідки законному володільцю вищевказаної земельної ділянки, а саме: державі в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району у вигляді збитків на загальну суму 13 млн. 632 тис. 742 грн.

Вона ж, займаючи посаду директора ПрАТ «Грона», будучи

відповідно до ч.3 ст.18 КК України службовою особою юридичної особи приватного права, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечнінаслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 116, 122, 124-126, 134 Земельного кодексу України, розуміючи відсутність прав (повноважень) на передачу (розпорядження) земельними ділянками віднесеними до земель оборони, зловживаючи своїми повноваженнями як службової особи юридичної особи приватного права, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 03.10.2022, перебуваючи у с. Ламбрівка Тарутинського району Одеської області, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб ПП «Роман» в особі директора ОСОБА_6 ,

шляхом укладення нікчемного правочину спрямованого на незаконне заволодіння третіми особами, ПП «Роман», державним майном з метою його використання, склала шляхом підписання, як службовою особою, та затвердженням печаткою ПрАТ «Грона» завідомо неправдивий офіційний документ двосторонній договір від 03.10.2022 про тимчасовий

облік земельних ділянок (предметом договору був взаємний обмін земельними ділянками між ПрАТ «Грона» та ПП «Роман», без фактичного наміру ПП «Роман» на такий обмін зі свого боку), яким незаконно передала в тимчасове користування ПП «Роман» земельну ділянку площею 110 га (відповідно до витягу з Державного кадастру про земельну ділянку

вона віднесена до земель оборони), розташовану на території колишнього Тарутинського полігону, нині вивільненого військового містечка 11 за адресою: Одеська область, Тарутинський район, Веселодолинська сільська рада, кадастровий номер 5124780700:01:002:0510 (яка відповідно до договору №2-2017 від 07.07.2017 укладеного між Білгород-Дністровською КЕЧ та ПрАТ «Грона» надана останнім для використання з вирощування сільськогосподарських культур), за результатами чого, у період квітня

серпня 2023 року шляхом вирощування на ній сільськогосподарських культур льону, ПП «Роман», одержано неправомірну вигоду (прибуток) у сумі 713 тис. грн., чим спричинено тяжкі наслідки законному володільцю вищевказаної земельної ділянки, а саме: державі в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району у вигляді збитків на загальну суму 13 млн. 632 тис. 742 грн.

Таким чином, за вищевикладених обставин, ОСОБА_5 своїми умисними діями спричинила тяжкі наслідки державі в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району у вигляді збитків на загальну суму 13 млн. 632 тис. 742 грн.

20.02.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364-1 КК України.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме

майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що у праві власності ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площею 2.9227 га, кадастровий номер 5124784400:01:001:0169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2875565951247, право користування на неї набуто 21.02.2024.

Також, відповідно до реєстраційної картки транспортних засобів на праві приватної власності ОСОБА_5 зареєстрований транспортний засіб ВАЗ модель 21093 2002 року випуску у кузові синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Слідча звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження майна для можливого подальшого відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінальних правопорушень.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчий суддя приходить до наступного.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Як вбачається матеріалів клопотання, слідча посилається на те, що з метою недопущення псування, перетворення, подальшого відчуження майна, яке є власністю підозрюваної ОСОБА_5 , задля виконання завдань та дотримання загальних засад кримінального провадження, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) необхідно накласти арешт на майно останньої.

Водночас, з тексту клопотання встановлено, що слідча просить накласти арешт на земельну ділянку площею 2.9227 га, кадастровий номер 5124784400:01:001:0169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2875565951247, яка на праві власності належить ОСОБА_5 та транспортний засіб ВАЗ модель 21093 2002 року випуску у кузові синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_5 .

Однак, ані в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, слідчою жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, санкції інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364-1 КК України не передбачають конфіскації майна як виду покарання, в рамках кримінального провадження.

Крім з матеріалів клопотання не вбачається, що на теперішній час з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення заявлений цивільний позов.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору, який погоджував таке клопотання, для усунення вказаних в ухвалі недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171,172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023168270000075 від 16.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.27 ч.1 ст.197-1 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання зазначеної ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1