Рішення

від 26.02.2024 по справі 947/32208/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/32208/23

Провадження № 2/947/757/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про виділ частки із складу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Аверіну Вікторію Валеріївну, звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , в якій просить суд виділити їй - ОСОБА_1 , в натурі земельну ділянку (земельну частку) площею 0,0375 га, кадастровий номер 5110136900:39:003:0045, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:39:003:0045, розташованої за цією ж адресою. Право власності на будинок ОСОБА_1 отримала шляхом викупу 1/2 його частини у громадянки ОСОБА_2 , а будинку та земельної ділянки в якості погашення боргових зобов`язань, що виникли між нею та громадянкою ОСОБА_4 в процесі проведення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси по виконавчому листу №520/5345/18 від 14.08.2019р. зазначене підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

Позивачка зазначає, що у квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_5 , про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу. Заочним рішенням Київського районного суду м Одеси від 31 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Суд виділив ОСОБА_2 двоповерховий будинок загальною площею 282 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,025 га, які находяться за адресою: АДРЕСА_1 . Суд виділив ОСОБА_5 одноповерховий будинок загальною площею 63,8 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,025 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 звернулась до Апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2011р. Рішенням Апеляційного суду Одеської області 27.04.2011 за справою № 22-2235/11 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2010р. в частині розподілу житлового, господарчого будинків та земельної ділянки по АДРЕСА_1 скасовано ухвалене нове рішення в цій частині вимог. Виділено ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку літ «А» загальною площею 282,0 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,050 га по АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на цю частину будинку. Виділено ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку літ «А» загальною площею 282,0 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м. розташованого на земельній ділянці площею 0,050 га по АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на цю частину будинку. В задоволенні позову ОСОБА_2 про розподіл одноповерхового будинку господарський блок площею 63,8 кп.м. та земельної ділянки по АДРЕСА_1 вімовлено.

Таким чином, оскільки заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2010 року скасовано в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,025 га, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,050 га по АДРЕСА_1 залишилось колишньому власникові ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 , 22 жовтня 2010 року звернулась до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, спадкодавцем якої виступав її померлий батько ОСОБА_5 . Предметом заповіту виступало нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка за АДРЕСА_1 , тим самим фактично стала власником земельної ділянки, загальною площею 0,050 га по АДРЕСА_1 , проте не зареєструвала своє право власності у встановленому законом порядку.

Крім того, зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 року, було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про визначення частки боржника та звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, яке було ним подане з приводу примусового виконання виконавчого листа №520/5345/18 виданого 14.08.2019 р. Київським районним судом м. Одеси, на підставі якого було заведено виконавче провадження №59870226.

Вказаною ухвалою, було визначено частку боржника ОСОБА_4 у нерухомому майні: земельній ділянці площею 0,050 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді частини даної земельної ділянки. Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_4 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: частки земельної ділянки, загальною площею 0,050 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому позивачка ОСОБА_1 стала власницею земельної ділянки, загальною площею 0,050 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідачка ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , яка має право на обов`язкову частку у спадковому майні, після смерті ОСОБА_5 , не оформила належним чином право власності на обов`язкову долю у спадщині, тобто не вступила у спадщину, що призвело до того, що позивачка не може провести розділ земельної ділянки, власницею якої вона є, а також визначити межі в добровільному порядку через нотаріальне оформлення.

Крім того, позивачка не має можливості розпорядитися належною їй земельною ділянкою, оскільки вона не виділена їй в натурі.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 11.10.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про виділ частки із складу земельної ділянки. Призначено підготовче засідання.

У підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак 26.02.2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про час та місце підготовчих засідань повідомлена належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, у засідання не з`явилася, проте 26.02.2024 року надіслала на електронну пошту суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала та просила їх задовольнити.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що частина житлового будинку АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності, належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 299, виданий 21.06.2016 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року у цивільній справі №520/5345/18 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 753 000 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8 800 грн. і сплати за витребування доказів у розмірі 352,40 грн., а всього 9 252,40 грн..

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року змінено в частині мотивування, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року з урахуванням змін, внесених постановою суду апеляційної інстанції, та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишено без змін, та поновлено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2018 року.

14 серпня 2019 року Київським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду були видані виконавчі листи, які знаходяться на примусовому виконанні у приватного виконавця.

21 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 6 339 477, 64 грн.

Постановою приватного виконавця від 21 серпня 2019 року звернуто стягнення на майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 6 339 477,64 грн..

Під час примусового виконання рішення приватним виконавцем було з`ясовано, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року ОСОБА_4 виділено 1/2 частину житлового будинку літ «А», загальною площею 282,0 кв. м., розташованого на земельній ділянці площею 0,050 га по АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на частку у вищезазначеному будинку, яке належним чином зареєстровано за ОСОБА_4 не було.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4 08 липня 2019 року звернулась із заявою про скасування раніше зареєстрованого права власності на 1/2 частку житлового будинку літ «А», загальною площею 282 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 .

09 липня 2019 року право власності скасовано.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2019 року було задоволено подання приватного виконавця, та звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 , яке не зареєстроване в установленому законом порядку на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі того, що 1/2 частина домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично належить ОСОБА_4 , проте у встановленому законом порядку не зареєстровано, що є перешкодою для приватного виконавця вчинити стягнення на таке майно. Враховуючи відсутність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вказаного подання.

Вищевказана ухвала суду в частині задоволення подання та звернення стягнення на зазначене нерухоме майно була залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, а також постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року.

Також як і на домоволодіння, так і на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований будинок на 1/2 частину якого звернуто стягнення, ОСОБА_4 не зареєструвала своє право власності, а тому з`явилася необхідність у вирішенні питання щодо визначення частки, яка фактично належить боржнику та вирішенні питання про можливість звернення на даний об`єкт нерухомості, який не зареєстрований за боржником у законному порядку, стягнення в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду у порядку примусового виконання.

В подальшому, за поданням приватного виконавця, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 року, було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про визначення частки боржника та звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Визначено частку боржника ОСОБА_4 у нерухомому майні: земельній ділянці площею 0,050 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді частини даної земельної ділянки. Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_4 , яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: частки земельної ділянки, загальною площею 0,050 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.10.2022 року, вказану вище ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 року, залишено без змін.

Відповідно до свідоцтва від 30.06.2023 року, приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г., відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. від 18.04.2023 року, посвідчено, що ОСОБА_1 , на праві власності належить майно, що складається з: частки житлового будинку, загальною площею 282,00 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:39:003:0045, В.02.01, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , вартість якої 1639704,00 грн., право власності не зареєстровано належним чином та вказане майно, яке раніше належало ОСОБА_4 , у зв`язку з виконанням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2019 року (справа №520/5345/18, провадження №6/947/493/19) та ухвали Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2021 року (справа №520/5345/18, провадження №6/947/188/21), було придбане ОСОБА_1 за вказану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:39:003:0045, В.02.01, що розташована в АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 .

При цьому, як позивачка зазначає, вона не може провести розділ зазначеної земельної ділянки та визначити її межі, оскільки відповідачка ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , яка має право на обов`язкову частку у спадковому майні, після смерті ОСОБА_5 , не оформила належним чином право власності на обов`язкову долю у спадщині.

Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:39:003:0045, площею 0,0500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виконаної сертифікованим інженером-геодезистом (сертифікат №010165) ОСОБА_6 , запропоновано здійснити такий розподіл цієї земельної ділянки: земельна ділянка № 1 (т.т. 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,1), площею 0,0375 га, землекористувач ОСОБА_1 ; земельна ділянка № 2 (т.т. 10,11,12,13,14,15,16,17,10), площею 0,0125 га, землекористувач ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до експертного висновку щодо можливості виділення частки земельної ділянки в натурі (на місцевість) із майна, що є у спільній частковій власності №18 від 22.02.2024 року, наданим сертифікованим інженером-землевпорядником (сертифікат №000032) ОСОБА_7 , власнику ОСОБА_1 до виділу пропонується земельна ділянка площею 0,0375 га, що відповідає частинам від загальної площі земельної ділянки. Земельну ділянку, що пропонується до виділу власнику ОСОБА_1 з вказанням кутових точок, їх назви та довжина сторін між ними графічно зображено на плані (схемі) розподілу земельної ділянки (М 1:500), виконаному ФОП ОСОБА_6 як земельну ділянку під №1 . Залишено для можливості подальшого оформлення права власності ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до виділу пропонується земельна ділянка площею 0,0125 га, що відповідає частинам від загальної площі земельної ділянки. Земельну ділянку, що пропонується до виділу неповнолітній ОСОБА_3 (особа що діє в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_2 ) з вказанням кутових точок, їх назви та довжиною сторін між ними графічно зображено на плані (схемі) розподілу земельної ділянки (М 1:500), виконаному ФОП ОСОБА_6 як земельну ділянку під №2 . Просторово-часові координати кутових точок зовнішніх меж земельних ділянок, які пропонуються до виділу співвласникам розраховано у державній системі координат (СК-63) та представлено в Технічному звіті по кадастровій зйомці ФОП ОСОБА_6 .

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Суд установив, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить земельної ділянки, кадастровий номер: 5110136900:39:003:0045, В.02.01, що розташована в АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулась до суду з позовом про виділ в натурі належної їй частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, оскільки іншим чином, зокрема у позасудовому порядку, позбавлена можливості реалізувати своє право на власність.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи, що відповідач позов визнала та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наявність можливості виділення частки в натурі в праві спільної часткової власності, визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача, оскільки ним не заявлено вимоги про їх стягнення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 206, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про виділ частки із складу земельної ділянки - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку, площею 0,0375 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, позначену на Схемі розподілу земельної ділянки, складеній сертифікованим інженером-геодезистом (сертифікат №010165) ОСОБА_6 , під № 1, за точками т.т. 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,1, що становить частки із складу земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер: 5110136900:39:003:0045, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.