Постанова

від 19.02.2024 по справі 907/222/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. Справа № 907/222/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників учасників у справі:

від прокуратури - Панькевич Р.В.

від позивача-1 - не з`явився

від позивача-2 - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» від 11 жовтня 2023 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року (підписане 21.09.2023), суддя Андрейчук Л.В.

у справі №907/222/23

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево, Закарпатська область

в інтересах держави в особі:

позивача-1 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, м. Ужгород)

позивача-2 Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут», м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Свалявська міська рада Мукачівського району Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області

про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 67 340,92 грн.

в с т а н о в и в :

21 березня 2023 року Перший заступник керівника Мукачівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі: позивача-1 - Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області), позивача-2 - Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод №l від 14 червня 2021 року, №2 від 16 червня 2021 року, №3 від 13 липня 2021 року, №4 від 14 липня 2021 року, №5 від 26 серпня 2021 року, №6 від 27 серпня 2021 року, №7 від 28 серпня 2021 року, №8 від 28 вересня 2021 року, №9 від 28 вересня 2021 року, №10 від 28 вересня 2021 року, від №11 від 28 вересня 2021 року, №12 від 30 вересня 2021 року, №13 від 22 жовтня 2021 року, №14 від 23 жовтня 2021 року, №15 від 25 жовтня 2021 року, укладених між Комунальним некомерційним підприємством «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» до договору №41CB887-508-21 від 31 травня 2021 року, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» на користь Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області надмірно сплачені кошти в сумі 67 340,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05 липня 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Свалявську міську раду Мукачівського району Закарпатської області.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року у справі №907/222/23 позовні вимоги задоволено повністю. Суд вирішив визнати недійсними додаткові угоди від №l від 14.06.2021, №2 від 16.06.2021, №3 від 13.07.2021, №4 від 14.07.2021, №5 від 26.08.2021, №6 від 27.08.2021, №7 від 28.08.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 28.09.2021, №10 від 28.09.2021, від №11 від 28.09.2021, №12 від 30.09.2021, №13 від 22.10.2021, №14 від 23.10.2021, №15 від 25.10.2021, укладені між комунальним некомерційним підприємством «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 01992653) та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаззбут» (код ЄДРПОУ 39582749) до договору №41CB887-508-21 від 31.05.2021. Поряд з тим, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаззбут» на користь Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області надмірно сплачені кошти в сумі 67 340,92 грн.

Крім цього, судом вирішено питання щодо судових витрат та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаззбут» на користь Закарпатської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 5 368,00 грн.

Позовні вимоги прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області місцевий господарський суд вирішив залишити без розгляду.

Рішення суду в частині залишення без розгляду позову, заявленого в інтересах держави в особі позивача-2 - Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області, мотивоване тим, що комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, відтак, суд дійшов висновку про безпідставність звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави в особі вказаного комунального підприємства.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що спірні додаткові угоди суперечать п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки такі укладено без належного документального підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що слугує підставою для визнання таких угод недійсними. Разом з тим, суд відхилив посилання відповідача на довідки Закарпатської торгово-промислової палати з огляду на те, що такі довідки носять інформаційний характер і не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку.

Щодо стягнення надмірно сплачених коштів, рішення суду мотивоване тим, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з липня по листопад 2021 року обсяг спожитого природного газу склав 5640,58 мі на загальну суму 129 183,62 грн., відтак, судом встановлено, що переплата позивачем за спожитий природний газ складає 67 340,92 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року у справі №907/222/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що Законом України «Про публічні закупівлі» прямо передбачено можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10% щоразу, при цьому, таке збільшення ціни може здійснюватися так часто, як це потрібно. Наголошує, що в законі не передбачено кінцевий відсоток підвищення ціни, а таке підвищення до 10% пропорційно збільшенню ринкової ціни шляхом укладання кількох додаткових угод відповідає нормам ЗУ «Про публічні закупівлі». Як на правову підставу для внесення змін до договору в частині збільшення ціни на природний газ, апелянт посилається на довідки Закарпатської торгово-промислової палати, які містять інформацію щодо середньозваженої ціни природного газу на дату, визначену в довідках та інформацію про зміну цін на ринку постачання природного газу у бік збільшення. Крім цього, апелянт вважає, що прокурор у цій справі звернувся з позовом замість Держаудитслужби, оскільки остання здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право звертатися до суду з відповідним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема зазначає, що внесення змін до договору та підписання додаткових угод щодо зменшення обсягів постачання природного газу та збільшення ціни на 343,62% у порівнянні з ціною, встановленою основним договором, здійснювалося підприємством без наявності підстав та документального підтвердження про коливання та підняття цін на природний газ на ринку на дату укладання відповідних додаткових угод, за відсутності підтвердження коливання ціни на ринку, суперечить вимогам ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі». Щодо представництва інтересів держави, прокурор вважає, що він правильно звернувся в особі позивачів: Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області) та Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області.

У поясненнях на апеляційну скаргу позивач-1 - Західний офіс Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області) просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем встановлено, що спірне внесення змін до ціни на природний газ є необґрунтованим, не підтвердженим документально та таким, що суперечить ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі», відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Поряд з цим, просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Крім цього, апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22. Клопотання мотивоване тим, що обставини у справі за №922/2321/22 є подібними до обставин цієї справи, а висновок Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі буде впливати на вирішення цієї справи.

Судові засідання з розгляду справи в апеляційному суді проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon, на підставі відповідного клопотання відповідача та ухвал суду.

У судове засідання 19 лютого 2024 року з`явився прокурор. Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Разом з тим, представник відповідача не забезпечив участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судом встановлено, що станом на 19 лютого 2024 року у Єдиному державному реєстрі міститься постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Північного офісу Державної аудиторської служби, 2) Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 473 758,34 грн., відтак, колегія суддів відхилила клопотання відповідача.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, останні належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, беручи до уваги клопотання позивача-1, що викладене у письмових поясненнях, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації, розміщеної у мережі «Інтернет» на сайті https://prozorro.gov.ua/, КНП «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області (далі - Споживач) оголошено закупівлю за переговорною процедурою (скороченою) за номером UA-2021-05-24-004723-b, газове паливо (природній газ) в кількості 13 663 мі, очікуваною вартістю 149 800,00 грн, джерело фінансування - кошти місцевого бюджету.

31 травня 2021 року між КНП «Свалявська міська лікарня» (в тексті договору - споживач) та ТОВ «Закарпатгаз збут» (в тексті договору - постачальник) укладено договір №41СВ887-508-21 на постачання газового палива для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п.п.1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 13 663 мі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна природного газу становить 10,96389120 грн. за 1 мі з ПДВ.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору (п.3.5 Договору).

Відповідно до п.3.6 Договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачу за даним договором.

Гранична ціна договору становить 149 800 грн. з ПДВ (п.3.7 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунковий період для оплати за договором становить один календарний місяць.

Згідно з п.4.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні у розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.4 Договору).

Згідно з п.2.3 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

У п.9.1 Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Закарпатгаз збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.10.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У подальшому між сторонами договору укладено 15 Додаткових угод до договору №41СВ887-508-21 від 31 травня 2021 року, якими внесено зміни до договору в частині збільшення ціни за 1 мі природного газу, а саме:

-додатковою угодою №1 від 14.06.2021 збільшено ціну природного газу за 1 мі на 12 грн з ПДВ;

-додатковою угодою №2 від 16.06.2021 - на 12,773891 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №3 від 13.07.2021 - на 14,04 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №4 від 14.07.2021 - на 15,42 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №5 від 26.08.2021 - на 16,96 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №6 від 27.08.2021 - на 18,656 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №7 від 28.08.2021 - на 19,9 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №8 від 28.09.2021 - на 21,87 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №9 від 28.09.2021 - на 24,03 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №10 від 28.09.2021 - на 26,4 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №11 від 28.09.2021 - на 29,01 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №12 від 30.09.2021 - на 29,86389 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №13 від 22.10.2021 - на 32,82 грн. ПДВ;

-додатковою угодою №14 від 23.10.2021 - на 36 грн. з ПДВ;

-додатковою угодою №15 від 25.10.2021 - на 37,67389 грн. з ПДВ.

Поряд з тим, судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатські області проведено ревізію, за результатом якої складено акт №13-07-04/08 від 13 вересня 2022 року, яким встановлено порушення вимог Закону №922-VIII «Про публічні закупівлі» при укладенні договору від 30.05.2021 та додаткових угод до нього.

У березні 2023 року Перший заступник керівника Мукачівської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: позивача-1 - Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області), позивача-2 - Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод №l від 14 червня 2021 року, №2 від 16 червня 2021 року, №3 від 13 липня 2021 року, №4 від 14 липня 2021 року, №5 від 26 серпня 2021 року, №6 від 27 серпня 2021 року, №7 від 28 серпня 2021 року, №8 від 28 вересня 2021 року, №9 від 28 вересня 2021 року, №10 від 28 вересня 2021 року, від №11 від 28 вересня 2021 року, №12 від 30 вересня 2021 року, №13 від 22 жовтня 2021 року, №14 від 23 жовтня 2021 року, №15 від 25 жовтня 2021 року, укладених між Комунальним некомерційним підприємством «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» до договору №41CB887-508-21 від 31 травня 2021 року, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» на користь Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області надмірно сплачені кошти в сумі 67 340,92 грн.

Позов мотивовано тим, що внесення змін до договору та підписання додаткових угод щодо зменшення обсягів постачання природного газу та збільшення ціни на 343,62% у порівнянні з ціною, встановленою договором, здійснювалося без наявності підстав та документального підтвердження про коливання та підняття цін за природній газ на ринку на дату укладання відповідних додаткових угод, чим не дотримано вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому, внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання додаткових угод в частині збільшення ціни за природний газ, призвело до зайвої сплати коштів у сумі 67 340,92 грн.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі: Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області) та Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області:

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначає, що у спірному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод КНП «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області фактично отримує менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною. Укладення додаткових угод призвело до протиправного фінансування видатків бюджету на суму 67 340,92 грн. Порушення процедури публічних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створило загрозу інтересам держави.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 Велика Палата підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону №1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі №1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону №1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України та Закону №280/97-ВР комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто Комунальне некомерційне підприємство «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі №295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі №638/11634/17.

Щодо посилань прокурора на те, що вказане комунальне підприємство є розпорядником коштів, колегія суддів враховує також висновки, викладені у згадуваній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21.

Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду комунальний заклад у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3013/18.

Беручи до уваги наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області, та як наслідок залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області), колегія суддів вважає таке підставним та обгрунтованими.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель. Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (ст.7 ЗУ «Про публічні закупівлі»).

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою КМУ від 03.02.2016 №43, визначено, що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пп.3, 4, 9 п.4 вказаного Положення Держаудитслужба: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19).

Так, судом встановлено, що 29 листопада 2022 року Мукачівська окружна прокуратура звернулася до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області з листом (вих.№07.51 -95-2451) щодо надання інформації про заходи цивільно-правового характеру, які вжито, та просила повідомити чи планується вжиття таких заходів з метою усунення виявлених під час моніторингу порушень.

Листом за вих.№1 30713-1 7/339-2023 від 03 лютого 2023 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатські області повідомило, що заходи цивільно-правового характеру щодо визнання договору про закупівлю вищевказаних робіт недійсним органом державного фінансового контролю не вживалися.

16 лютого 2023 року прокурор, у порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», звернувся до Західного офісу Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області з відповідними повідомленнями про представництво інтересів держави Мукачівською окружною прокуратурою Закарпатської області.

Слід зазначити, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор неодноразово повідомляв позивача про виявлені порушення, однак, останній не вчинив дій, спрямованих на захист інтересів держави, разом з тим, повідомив прокурора про те, що ним не здійснювалися заходи щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про виявлені порушення, однак не вчинив заходів, спрямованих для захисту інтересів держави, не звернувся до суду з відповідним позовом. При цьому, у позивача було достатньо часу для реагування на виявлені порушення та вчинення дій для захисту порушеного права.

Відтак, зважаючи на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області).

Щодо суті спору:

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання правочину недійсним.

Частиною 2 ст.20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

За змістом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ч.1 ст.5 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з ч.1 ст.41 вказаного Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

В силу ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п.2).

У пунктах 88-90 постанови від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, від 10.11.2021 року у справі №825/997/17 неодноразово наголошувала на тому, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, судом при вирішенні цієї справи враховується остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду, а саме: викладена у постанові від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

У пункті 3.2 договору від 31 травня 2021 року сторонами погоджена ціна природного газу в сумі 10,96389120 грн. за 1 мі з ПДВ.

Разом з тим, у подальшому між сторонами договору укладено 15 Додаткових угод до договору №41СВ887-508-21 від 31 травня 2021 року, якими внесено зміни, зокрема, в частині збільшення ціни за 1 мі природного газу, а саме: додатковою угодою №1 від 14.06.2021 збільшено ціну природного газу за 1 мі до 12 грн з ПДВ; додатковою угодою №2 від 16.06.2021 - до 12,773891 грн. з ПДВ; додатковою угодою №3 від 13.07.2021 - до 14,04 грн. з ПДВ; додатковою угодою №4 від 14.07.2021 - до 15,42 грн. з ПДВ; додатковою угодою №5 від 26.08.2021 - до 16,96 грн. з ПДВ; додатковою угодою №6 від 27.08.2021 - до 18,656 грн. з ПДВ; додатковою угодою №7 від 28.08.2021 - до 19,9 грн. з ПДВ; додатковою угодою №8 від 28.09.2021 - до 21,87 грн. з ПДВ; додатковою угодою №9 від 28.09.2021 - до 24,03 грн. з ПДВ; додатковою угодою №10 від 28.09.2021 - до 26,4 грн. з ПДВ; додатковою угодою №11 від 28.09.2021 - до 29,01 грн. з ПДВ; додатковою угодою №12 від 30.09.2021 - до 29,86389 грн. з ПДВ; додатковою угодою №13 від 22.10.2021 - до 32,82 грн. ПДВ; додатковою угодою №14 від 23.10.2021 - до 36 грн. з ПДВ; додатковою угодою №15 від 25.10.2021 - до 37,67389 грн. з ПДВ.

Тобто, з моменту укладення договору (31 травня 2021 року) до моменту укладення додаткової угоди №15 (25 жовтня 2021 року) сторонами збільшено ціну на товар за 1 мі природного газу: з 10,96389120 грн. (з ПДВ) до 37,67389 грн. (з ПДВ), тобто на 343,70%.

Слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

В обґрунтування підстав внесення змін до договорів та підписання додаткових угод відповідач посилається на цінові довідки Закарпатської торгово-промислової палати про коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що подані відповідачем довідки носять інформаційний характер і не є належним підтверджуючим документом, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку.

Разом з тим, з огляду на встановлення судом обставин щодо збільшення ціни на товар за 1 мі природного газу з моменту укладення договору - 31 травня 2021 року до 25 жовтня 2021 року: з 10,96389120 грн. (з ПДВ) до 37,67389 грн. (з ПДВ), тобто на 343,70%, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі» та є підставою для визнання додаткових угод №№1-15 до договору №41СВ887-508-21 від 31 травня 2021 року недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та підставність позову в частині визнання недійсними таких додаткових угод до договору.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки судом встановлено вище, що спірні додаткові угоди №№1-15 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни постачання природного газу за договором від 31 травня 2021 року мали регулюватись умовами п.3.2 договору, за яким ціна природного газу становить 10,96389120 грн. за 1 мі з ПДВ.

Перевіривши розрахунки, викладені у позовній заяві та дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що споживачем зайво сплачено вартість природного газу на суму 67 340,92 грн., зокрема: у липні - 3 258,01 грн., у серпні - 1 959,27 грн., у вересні - 11 597,10 грн., у жовтні - 13 667,54 грн., у листопаді - 36 859 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 67 340,92 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, заявленого в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області), у повному обсязі.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Поряд з тим, судом встановлено, що рішенням місцевого господарського суду присуджено до стягнення з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури 5 368 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частина восьма статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначає, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

На час подання позову статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Предметом позову у цій справі є 15 вимог немайнового характеру (визнання недійсними додаткових угод №1-15) та 1 вимога майнового характеру (стягнення 67 340,92 грн.).

Таким чином, в силу приписів Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позову у цій справі складає 42 944 грн. (40 260 грн. (2 684 грн. х 15) + 2 684 грн.).

Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що розмір судового збору, який було сплачено прокурором та в подальшому покладено на відповідача склав 5 368 грн.

Поряд з тим, ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).

Відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі становить 64 416 грн. (150% від 42 944 грн.). Подаючи апеляційну скаргу, відповідачем сплачено судовий збір в сумі 8 052 грн., що не відповідає наведеним вище приписам.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви з урахуванням розміру, визначеного Законом України "Про судовий збір", шляхом викладення пункту 4 резолютивної частини даного рішення у такій редакції: «Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 37 576 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» на користь Закарпатської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 42 944 грн.».

У решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року у справі №907/222/23 слід залишити без змін.

Крім цього, з скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» слід стягнути до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 56 364 грн. (за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.123, 129, 236, 270, 275, 276, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року у справі №907/222/23 змінити в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви, виклавши пункт 4 резолютивної частини даного рішення у такій редакції:

«Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2А; ідентифікаційний код юридичної особи 02909967) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 37 576 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця Олександра, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 39582749) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2А; ідентифікаційний код юридичної особи 02909967) судовий збір у розмірі 42 944 грн.».

У решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 вересня 2023 року у справі №907/222/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз збут» (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця Олександра, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 39582749) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 56 364 грн. за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови видати накази.

Матеріали справи №907/222/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 26 лютого 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.