Постанова

від 31.01.2024 по справі 920/1119/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 920/1119/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023

у справі № 920/1119/22 (суддя: Вдовенко Д.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя"

про стягнення 4 570 754 грн 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 4 570 754 грн 84 коп., в тому числі 3 808 484 грн 13 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 168 335 грн 00 коп. інфляційних втрат, 33 619 грн 00 коп. 3% річних, 560 316 грн 71 коп. пені відповідно до Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016 № 09420Y93OVAP016, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з червня по жовтень 2022 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" 3 808 484 грн 13 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 168 335 грн 00 коп. інфляційних втрат, 33 619 грн 00 коп. 3% річних, 224 126 грн 68 коп. пені, 68 561 грн 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів, доказів висловлення відповідачем заперечень щодо вартості послуг, тощо, у зв`язку з чим відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ. Зауважив, що відповідачем не доведено причинно-наслідкових зв`язків між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання зобов`язань щодо оплати послуг у встановлені договором строки спірного періоду. Також, місцевий господарський суд прийшов до висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 60 % від заявленої до стягнення суми до 224 126 грн 68 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Керамейя" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" у задоволенні позову до ТОВ "Керамейя" повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовни вимог є помилковим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що порушення ТОВ «Керамейя» зобов`язання по сплаті послуг за Договором розподілу природного газу за період червень-жовтень 2023 сталось внаслідок дії форс-мажорних обставин, під впливом яких опинилось підприємство, що підтверджується відповідним сертифікатом. Звертає увагу на те, що згідно п. 10.2 Договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Зауважує, що п. 10.3 Договору не містить чіткого визначення строків повідомлення про форс-мажорні обставини та порядку такого повідомлення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 апеляційна скарга у справі № 920/1119/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 920/1119/22 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1119/22.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Сумської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 07.08.2023, надійшли матеріали справи № 920/1119/22.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Ходаківської І.П. та Демидової А.М., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 справу № 920/1119/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 призначено на 04.12.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У подальшому розгляд справи відкладався.

09.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що відповідач не надав жодних пояснень з приводу повідомлення іншої сторони Договору про форс-мажорні обставини без урахування будь-яких строків, встановлених Договором, через два місяці після пред`явлення позову до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 01.01.2016 року між сторонами укладений договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви-приєднання № 09420Y93OVAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498.

Цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Договору).

Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об`єкта відповідача на 2022 рік визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу ТОВ «Керамейя» за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року та становить 5 684 304,69 куб. м. (1/12 річної замовленої потужності об`єкта споживача становить 473 692,06 куб.м.; акт приймання-передачі газу від 30.09.2021 № СУМ0048022).

У пункті 6.4 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За умовами п. 6.8. Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до актів наданих послуг № СУМ82011649 від 30.06.2022, № СУМ82014496 від 31.07.2022, № СУМ82016505 від 31.08.2022, № СУМ82018180 від 30.09.2022, № СУМ82020304 від 31.10.2022 позивач надав відповідачу послуги за договором загальною вартістю 3 808 484 грн 13 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з червня до жовтня 2022 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 808 484 грн 13 коп.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, акти наданих послуг за червень-жовтень 2022 року надіслані позивачем відповідачу разом з виставленими рахунками, що підтверджується листами від 01.07.2022 № 400-Сл-5516-0722 (акт наданих послуг та рахунок за червень 2022 року), від 04.10.2022 № 400-Сл-9109-1022 (акти наданих послуг та рахунки за липень-вересень 2022 року), від 02.11.2022 № 400-Сл-10461-1122 0722 (акт наданих послуг та рахунок за жовтень 2022 року), фіскальними чеками, поштовими накладними та описами вкладення у цінний лист.

Судова колегія зауважує, що акти наданих послуг не підписані відповідачем. Разом з тим, місцевий господарський суд вірно звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів, доказів висловлення відповідачем заперечень щодо вартості послуг, тощо, у зв`язку з чим відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Також, доказів здійснення оплати послуг у встановлений договором строк матеріали справи не містять.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів погоджується з його висновком про те, що за порушення строків оплати послуг відповідачу правомірно нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 560 316 грн. 71 коп. за період з 11.07.2022 до 26.12.2022, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за червень-жовтень 2022 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг відповідачу нараховані 3% річних в загальній сумі 33 619 грн 00 коп. за період з 11.07.2022 до 26.12.2022 та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 168 335 грн 00 коп. за період з липня до листопада 2022 року, виходячи з суми заборгованості за надані послуги за червень-жовтень 2022 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Надаючи оцінку доводам скаржника про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 10.1.-10.4. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 10.1.-10.4. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

На підтвердження обставини непереборної сили відповідач подав: 1) сертифікат Сумської торгово-промислової палати № 5900-22-0692 від 29.08.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме вимушене призупинення виробництва та діяльності підприємства, у зв`язку з військовою агресією рф, що стало підставою для запровадження в Україні воєнного стану, щодо обов`язку (зобов`язання) прийняти послугу з розподілу природного газу та сплатити її вартість за договором розподілу природного газу № 09420Y93OVAP016 від 01.01.2016 у період з 24.02.2022 по 31.07.2022; 2) сертифікат Сумської торгово-промислової палати № 5900-23-0839 від 21.02.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин, а саме непередбачувані довгострокові відключення від електропостачання виробничих потужностей ТОВ «Керамейя», у зв`язку з цілеспрямованими ракетними атаками рф по об`єктам об`єднаної енергетичної інфраструктури України, щодо обов`язку (зобов`язання) прийняти послугу з розподілу природного газу та сплатити її вартість за договором розподілу природного газу № 09420Y93OVAP016 від 01.01.2016 у період з 10.10.2022 по 01.02.2023.

Сертифікати надіслані відповідачем позивачу листами від 09.09.2022 № 123 та від 27.02.2023 № 31.

На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач також подав: наказ ТОВ «Керамейя» від 24.02.2022 № 44/1 щодо функціонування підприємства під час запровадження воєнного стану чи інших потенційних загроз, лист Сумської міської ради від 15.08.2022 № 683/07.01.15.01 щодо фактів військової агресії рф проти України з 24 лютого 2022 року, копії актів виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів за відповідно адресою №876 від 16.07.2022, № 891 від 19.07.2022, № 885 від 17.07.2022 № 887 від 18.07.2022, лист ТОВ «Охоронна компанія «Тайфун» від 16.08.2022 № 23, наказ ТОВ «Керамейя» від 29.07.2022 № 68/2 щодо відновлення виробничої діяльності підприємства від 29.07.2022, листи АТ «Сумиобленерго» щодо графіків обмеження споживання електричної енергії.

В той же час, надані відповідачем докази не доводять неможливість виконання ним свого зобов`язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, предметом позову є стягнення заборгованості за надані послуги у період з червня до жовтня 2022 року. Контроль над державним кордоном у Сумській області було повністю відновлено 11 квітня 2022 року, коли сили оборони остаточно деокупували Сумщину.

Відповідач не подав доказів перебування у скрутному фінансовому становищі у спірний період, що позбавило можливості виконати зобов`язання з оплати послуг. Зменшення доходів від діяльності підприємства (податкові декларації за 9 місяців 2021 та 2022 років; згідно з декларацією з податку на прибуток за 9 місяців 2022 року дохід товариства від будь-якої діяльності складає 130 775 126 грн), зниження надходжень та видатків грошових коштів по рахунках відповідача, а також відновлення роботи не в повному обсязі, не свідчить про неможливість виконання грошового зобов`язання за отримані послуги.

При цьому, до отримання сертифікатів відповідач не повідомляв позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору.

У контексті наведеного, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалзацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Колегія суддів зауважує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки поставки. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відкладення терміну виконання зобов`язань з оплати послуг за договором та для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань з оплати послуг у вигляді пені.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 808 484 грн 13 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 33 619 грн 00 коп. 3% річних та 168 335 грн 00 коп. інфляційних втрат та пені в сумі 560 316 грн 71 коп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 60%, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18 від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вказа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Судова колегія зауважує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів зауважує, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім того, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан відповідача (суттєве зменшення доходів), відсутність доказів того, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків позивачу чи іншим учасникам господарських відносин, а також розмір нарахованої пені 560 316 грн 71 коп., що складає 14,71 % від суми заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 60 % від заявленої до стягнення суми до 224 126 грн 68 коп. (40%).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовни вимог є помилковим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамейя" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2023 у справі № 920/1119/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамейя".

4. Справу № 920/1119/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак