Рішення

від 21.02.2024 по справі 904/5772/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5772/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Сателіт", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення коштів за користування земельною ділянкою

Представники:

від позивача: Люта О.В., представник (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Сателіт", в якому просить стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 567 600,23 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, за період з 21.12.2021 до 31.12.2022.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 29.11.2023 о 11:30 год.

24.10.2023 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

16.11.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 16.11.2023 заяву представника позивача - Криворізької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та підготовче судове засідання, яке призначене на 29.11.2023 о 11 год. 30 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку представника позивача.

До системи відеоконференцзв`язку 29.11.2023 приєднався представник позивача, представники відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 18.12.2023 о 12:00 год.

18.12.2023 судове засідання не відбулося через те, що комп`ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду" не працювала у зв`язку з помилками в базі даних, що підтверджується актом Господарського суду Дніпропетровської області № 55/23 від 18.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 04.02.2024 включно та призначено підготовче судове засідання на 24.01.2024 о 10:30 год. та проводити в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

24.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про заміну представника.

В призначене підготовче судове засідання 24.01.2024 представник відповідача не з`явився.

У підготовчому судовому засіданні 24.01.2024, представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2024 о 10:30год. в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

В призначене судове засідання 21.02.2024 представник відповідача не з`явився.

Так, ухвали суду у даній справі були направленоі відповідачеві за адресою, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручено адресату (відповідачу) та було повернуто до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Отже відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 21.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві.

Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номерам 1211000000:04:381:0027 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 21.12.2021 до 31.12.2022, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.

Правовою підставою зазначає частину першу статті 1212 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Спірна земельна ділянка площею 1,1300 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 є сформованою з 21.03.2012, як то підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.08.2021 №НВ-0007465282021.

Відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені 23.09.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 460750312110.

Разом з тим, як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2023 №327145736 та №327145779 за адресою: вулиця Фабрична, 3/16, 3/22 у місті Кривий Ріг розташовані об`єкти нерухомого майна - саме: нежитлова будівля холодильно - компресорної станції загальною площею 2101 кв.м. (реєстраційний номер 351116312110) та резервуар-акумулятор охолодженої води загальною площею 1269,5 кв.м. (реєстраційний номер 350971412110), які з 21.12.2021 зареєстровані за Відповідачем на праві приватної власності.

29.09.2011 на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.04.2011 №368, між Криворізькою міською радою та Приватним підприємством САТЕЛІТ був укладений договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 21.03.2011 №121100004001145), за яким Криворізька міська рада надала, а Приватне підприємство САТЕЛІТ прийняв строком на 5 років (до 21.03.2017) у строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, площею 1,13.00 га, під реконструкцію нежилих будівель для розташування виробничого цеху будівельних матеріалів та адміністративно-побутового комплексу, що знаходяться за адресою м. Кривий Ріг, вул. Фабрична 3/16,3/22 в Жовтневому районі.

В подальшому, на підставі рішення Криворізької міської ради від 29.07.2014 №2858, за згодою сторін підписано угоду від 23.09.2013 №42014099 про дострокове розірвання вказаного вище договору оренди.

За актом приймання - передачі (повернення) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною вищевказаної угоди, Криворізькій міській раді повернута земельна ділянка за адресою: вул. Фабрична, 3/16, 3/22 у Жовтневому районі міста Кривого Рогу.

А отже, вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 21.03.2012 припинив свою дію через підписання сторонами угоди про дострокове розірвання.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату.

Проте, протягом спірного періоду ним така плата не здійснювалась, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.

Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 21.12.2021 до 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 567 600,23 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Позивача права отримувати від спірної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 567 600,23 грн за період з 21.12.2021 до 31.12.2022.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, до предмету доказування у таких справах відноситься встановлення обставин:

- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

- площу земельної ділянки;

- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки);

- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2) .

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 1,1300 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична 3/16,3/22 в Жовтневому районі, є сформованою, за договором не передавалась в орендне користування, на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля холодильно - компресорної станції загальною площею 2101 кв.м. (реєстраційний номер 351116312110) та резервуар-акумулятор охолодженої води загальною площею 1269,5 кв.м. (реєстраційний номер 350971412110), а також те, що нерухоме майно з 21.12.2021 зареєстроване за Відповідачем на праві приватної власності, тому вбачається набуття останнім прав та обов`язків землекористувача, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою.

Відтак, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв`язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 21.12.2021 до 31.12.2022.

У свою чергу, відповідач спростовуючих доказів, які б підтвердили користування земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів у спірний період не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд констатує, що предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.12.2019в справі №917/1739/17, від 23,05,2018 в справі №629/4628/1 б-ц, від 20.11.2018 в справі №922/3412/17.

За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату.

Проте, протягом спірного періоду ним така плата здійснювалась не у повному обсязі, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.

Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 21.12.2021 до 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 567 600,236 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Для цих цілей Податковий кодекс України (надалі-ПК України) визначає, що платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 96 ЗК України також визначає імперативний обов`язок землекористувачів зі сплати земельного податку або орендної плати (пункт в), де:

- земельний податок - справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України);

- орендна плата - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп, 14.1.136 ст.14 ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, єдино можливою назвою плати за землю для орендаря законодавець призначає орендну плату (незалежно від правових підстав користування землею, зокрема, наявності договору) (п.287.1. статті 287 ПК України),

Відтак, розмір коштів, які підлягають стягненню розраховано на рівні орендної плати.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід Із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За статтею 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст.20 Закону України Про оцінку земель).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05,2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

А отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Разом з тим, у відповідності до статті 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016 та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн.

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу. З моменту набрання чинності означеного рішення, рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 втрачає чинність.

Також, в силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п, 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0 , 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, з урахуванням даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2021 №630595 за 2021 рік становить -12 958 727 грн.

За 2022 рік з урахуванням відомостей з витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.09.2023 №97-4-0.110,4-7725/301-23 становить - 18 600 684,35 грн. (21 390 787 грн. за витягом від 27.09.2023 :1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік).

Так, рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4799 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2021 рік (далі - Рішення від 30.06.2020 №4799), яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2021.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.03.2023 №НВ-0000515542023 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2021 №630595, цільове призначення земельної ділянки, що використовується Відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/16, 3/22, кадастровий номер 1211000000:04:381:0027, віднесено до секції 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що відповідає розміру ставки орендної плати - 2,5% від нормативної грошової оцінки земель міста (див, рядок 11.03 в додатку 1 до Рішення від 30.06.2020 №4799).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506, встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2022 рік (далі - Рішення від 26.05.2021 №506), яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022, за яким розмір ставки орендної плати для спірної земельної ділянки за цільовим призначенням 11.03 встановлено - 3% від нормативної грошової оцінки земель міста (див. рядок 11.03 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).

Як передбачено пунктом 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За приписами статті 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 ПК України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov/ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,0.

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489, що затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489).

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9). (пункт 1 розділу III Порядку № 489).

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку №1051 до державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно - територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже виходячи з приписів вищезазначених норм Витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виготовлений на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом є належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є юридичні особи , що володіють необхідним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер - землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами - землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

У зв`язку з користуванням земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Фабрична 3/16,3/22 в Жовтневому районі, кадастровий номер 1211000000:04:381:0027, загальною площею 1,1300 га, без правовстановлюючих документів позивачем здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у сумі 567 600,23 грн за період з 21.12.2021 по 31.12.2022:

Розрахунок за період з 21.12.2021 до 31.12.2021:

12 958 727 грн. х2,5 % = 323 968,18 грн. - орендна плата зарік, де:

12 958 727,00 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.08.2021 №630595;

2,5 % - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від ЗО. 06.2020 №4 799.

323 968,18 грн. : 12 місяців = 26 997,35 грн. - місячна орендна плата

Денний розмір орендної плати визначається шляхом ділення місячного розміру на кількість днів у місяці, де за:

- грудень 2021 року сплаті підлягає 9 579,70 грн. (26 997,35 грн. : 31 день х 11 днів).

Розрахунок за період з 01.1.2022 до 31.12.2022:

18 600 684,35 грн. х 3 % = 558 020,53 грн. - орендна плата зарік, де: 18 600 684,35 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.09.2023 №97-4-0.110,4-7725/301-23 без урахування коефіцієнта індексації за 2022 рік;

З % річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506.

Наведений розмір заборгованості підтверджується та деталізується:

Розрахунком розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та пояснювальною запискою до розрахунку, виконаними департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.09.2023 №35963/5/04-36-04-12-14.

Таким чином, всього за період з 21.12.2021 по 31.12.2022 за Відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,1300 га з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027 в розмірі 567 600,23 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає зазначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 567 600,23 грн. грн таким, що має бути застосований для визначення розміру суми безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 21.12.2021 по 31.12.2022.

Перевірка та оцінка технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, входить до компетенції Держгеокадастру та його територіальних органів.

Відтак, суд позбавлений права втручатися в дискреційні повноваження суб`єкта влади, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд.

Відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів, які б спростовували правильність нарахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Клопотання щодо проведення судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки відповідачем не заявлялось.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Згідно частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Отже на підставі вищевикладеного, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність здійсненого нарахування та розмір заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 514,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Сателіт" (50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мікрорайон Ювілейний, буд. 5, приміщення 75; код ЄДРПОУ 25023410) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ 33874388) 567 600,23 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:04:381:0027, за період з 121.12.2021 по 31.12.2022, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 514,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.02.2024.

Суддя В.Г. Бєлік