Рішення
від 07.02.2024 по справі 910/14555/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2024Справа № 910/14555/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, ідентифікаційний код: 36483471)

до Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня 14, будівля 1)

про стягнення 3 868 247,99 дол. США.

за участю представників сторін:

від позивача: Горкуша В.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - позивач, ТОВ "Дієса") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач, ТОВ "Дієса") про стягнення 3 868 247,99 дол. США заподіяних збитків, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.09.2023 року становить 141 456 413, 45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14555/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023.

17.10.2023 позивачем подано через канцелярію суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, відповіді на адвокатський запит а також належним чином завірені копії звітів про оцінку збитків, завданих ТОВ "Дієса" та упущеної вигоди.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом задавлено клопотання представника повивача та долучено до матеріалів справи докази та відкладено підготовче засідання на 15.11.2023.

15.11.2023 представником позивача через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість уповноваженого представника прибути у підготовче засідання.

Цією ж датою позивачем подано через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження наявності у ТОВ "Дієса" права власності на товари, з подальшим направленням до магазинів у. м. Маріуполь та у м. Бердянськ, а також магазину "Ельдорадо", що знаходився за адресою: м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.

12.12.2023 позивачем подано через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження доставки придбаних ТОВ "Дієса" у контрагентів товарів, які станом на 24.02.2022 року знаходилися в магазинні за адресою: м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 2, та проспект Перемоги, 21, а саме завірені копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та накладних на внутрішнє переміщення товарів, які зазначені у додатку 14 до позовної заяви.

У підготовчому засіданні 13.12.2023 судом проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.01.2024.

08.01.2024 позивачем подано через канцелярію суду заяву про поновлення строку для подачі доказів до матеріалів справи, у якій зазначив, що представником ТОВ "ДІЄСА" після подачі позовної заяви було подано 17 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року, 12 грудня 2023 року належним чином завірені копії документів на підтвердження обставин, що були зазначені у позовній заяві, а саме щодо належності втраченого/знищеного ТОВ "ДІЄСА" товару/основних засобів та його перебування у магазинах "Ельдорадо" у м. Маріуполі та м. Бердянськ станом на 24.02.2023 року.

Ці документи на дату подачі позовної заяви знаходилися у ТОВ "ГЕО ФІНАНС ГРУП" для проведення оцінки завданих ТОВ "ДІЄСА" збитків, про що було зазначено у позовній заяві, й після отримання потребували належного оформлення для подачі до суду.

Подання позовної заяви без зазначених документів було викликано тим, що завдані рф збитки, для ТОВ "ДІЄСА" є дуже значними й несуть негативний вплив на господарську діяльність товариства. ТОВ "ДІЄСА" після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України було втрачено та пошкоджено 19 магазинів й склад, у тому числі повністю з обладнанням й наявним там товаром. Збитки для ТОВ "ДІЄСА" є катастрофічними, призвели до неможливості відновлення товарних запасів та своєчасного розрахунку з постачальниками. Хаос, що був викликаний повномасштабним вторгненням рф на територію України та нанесені пошкодження ТОВ "ДІЄСА" призвели до необхідності мобілізації сил, повернення персоналу, який в більшій кількості був змушений виїхати за межі місцезнаходження магазинів та ведення ТОВ "ДІЄСА" господарської діяльності, знаходження та отримання дублікатів документів, підбір відповідних документів відповідно до пошкодженого/втраченого товару з метою як подачі їх експертам на оцінку, так і до суду. На жаль, формування відповідних документів, який мають значний об`єм, для звернення до суду з метою стягнення з рф завданих збитків, забрало дуже багато часу, а будь-яке зволікання щодо стягнення завданих ТОВ "ДІЄСА" збитків з рф дуже негативно впливає на результати господарської діяльності ТОВ "ДІЄСА", що фактично може призвести до припинення господарської діяльності товариства, скорочення персоналу, тощо. З метою забезпечення доказової бази щодо розміру завданих ТОВ "ДІЄСА" збитків оригінали документів були надані експертам для проведення оцінки, які на дату подачі позовної заяви не були повернені з урахуванням їх об`єму. З урахуванням нагальності проблеми та збитків, що були завдані неправомірними діями рф, позовна заява була подана до суду на підставі документів, які були в наявності у ТОВ "ДІЄСА" на дату подачі позовної заяви. На дату подачу позовної заяви документи, копії яких додатково подані до суду, не були в наявності у ТОВ "ДІЄСА" з об`єктивних причин, оскільки у той час перебували у експертів на проведенні оцінки завданих збитків.

А тому позивач, керуючись п 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, просить суд визнати причини подачі доказів після подачі позовної заяви поважними та поновити строк для подання доказів до суду на даній стадії підготовчого розгляду. Прийняти надані документи, що були подані до суду 17 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року, 12 грудня 2023 року, долучити їх до матеріалів справи № 910/14555/23 у якості доказів та врахувати при розгляді справи й прийнятті рішення по суті позовних вимог ТОВ "ДІЄСА" до рф щодо відшкодування збитків.

Цією ж датою позивачем подано через канцелярію суду заяву про долучення до доказів матеріалів справи доказів на підтвердження придбання ТОВ "ДІЄСА" у контрагентів товарів та основних засобів, які станом на 24.02.2022 року знаходилися в магазині за адресою: м. Маріуполь, пр-т Металіргів. 100А. м. Маріуполь, пр-т Миру (пр-т Леніна). 149. та Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект. 13/вул. Волонтерів, 73, (колішня назва по. Пролетарський 13/вул. Піонерська. 73). ТЦ "Екватор", надаються копії видаткових накладних, що підтверджують поставку контрагентами товарів ТОВ "ДІЄСА" та набуття останнім права власності, а також їх доставку безпосередньо до магазинів ТОВ "ДІЄСА" щодо товарів:

які зазначені у додатку 26 до позовної заяви й знаходилися в магазині за адресою: м, Маріуполь, проспект Миру (пр-т Леніна) 149 (на підтвердження наявності у ТОВ "ДІЄСА" права власності на втрачені товари, окрім видаткових накладних, що вже були надані до суду, надають належним чином завірені копії видаткових накладних від постачальників у якості додатків, пронумеровані 1-1460, та накладних внутрішнього переміщення товару зі складу ТОВ "ДІЄСА" безпосередньо до магазину надають докази у якості додатків, пронумеровані 7242-8003);

які зазначені у додатку 34 до позовної заяви й знаходилися в магазині за адресою: м. Маріуполь, проспект Металургів, 100А (на підтвердження наявності у ТОВ "ДІЄСА" права власності на втрачені товари, окрім видаткових накладних, що вже були надані до суду, надають належним чином завірені копії видаткових накладних від постачальників у якості додатків, пронумеровані 1461-3133, та накладних внутрішнього переміщення товару зі складу ТОВ "ДІЄСА" безпосередньо до магазину надають докази у якості додатків, пронумеровані 5333-7241);

які зазначені у додатку 41 до позовної заяви й знаходилися в магазині за адресою: м. Бердянськ, Східний проспект. 13/вул. Волонтерів. 73, (колішня назва пр. Пролетарський, 13/ вул. Піонерська. 73). ТЦ "Екватор" (на підтвердження наявності у ТОВ "ДІЄСА" права власності на втрачені товари, окрім видаткових накладних, що вже були надані до суду, надають належним чином завірені копії видаткових накладних від постачальників у якості додатків, пронумеровані 3134-5332, та накладних внутрішнього переміщення товару зі складу ТОВ "ДІЄСА" безпосередньо до магазину надають докази у якості додатків, пронумеровані 8004-9025).

У вказаній заяві, позивач також просив суд визнати причини подачі доказів після подачі позовної заяви поважними та поновити строк для подання доказів до суду на даній стадії судового розгляду. Прийняти надані документи, долучити їх до матеріалів справи № 910/14555/23 у якості доказів та врахувати при розгляді справи й прийнятті рішення по суті позовних вимог ТОВ "ДІЄСА" до рф щодо відшкодування збитків.

У підготовчому засіданні 10.01.2024 за результатами розгляду заяв позивача судом проголошено протокольні ухвали про їх задоволення, поновлено процесуальні строки та долучено подані докази до матеріалів справи, а також про відкладення підготовчого засідання на 24.01.2024.

Протокольною ухвалою від 24.01.2024 зарито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 07.02.2024.

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не забезпечив явку уповноваженого представника.

При цьому, судом враховано, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України ""Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу російської федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на викладене, єдиним можливим повідомленням відповідача про розгляд справи є розміщення оголошень на сайті Судової влади України.

Отже, враховуючи наявні у матеріалах справи докази на підтвердження повідомлення відповідача про призначені судові засідання шляхом розміщення відповідних оголошень на сайті Судової влади України, слід дійти висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений ухвалою від 19.09.2023 строк не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності та за поданими позивачем в матеріали справи доказами.

У судовому засіданні 07.02.2024 судом заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У позовній заяві позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність з 2009 року у сфері реалізації електронної та побутової техніки (аудіо-, відео-, фото-, побутової техніки, комп`ютерної техніки та іншої радіоелектронної техніки, обладнання і засобів, (в тому числі засобів, зв`язку, аудіовізуальних носіїв) тощо) у мережах магазинів роздрібної торгівлі під торговою маркою "Ельдорадо". Станом на 23.02.2024 ТОВ "Дієса" здійснювало реалізацію продукції у магазинах, що були розташовані у різних регіонах України.

Як вбачається з матеріалів справи, магазин "Ельдорадо", площею 1181 кв.м., що знаходився за адресою: м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 21, й розміщувався ТОВ "ДІЄСА" на підставі договору суборенди № ІСГ-7/652 від 11.12.2020, укладеного з ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (код ЄДРПОУ 41932936), та додаткової угоди № 2 до договору суборенди № ІСГ-7/652 від 11.12.2020, укладеного з ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (код ЄДРПОУ 41932936).

Із мережі Інтернет позивачу стало відомо, що увесь Торговий центр "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 21, де розміщувався магазин "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА", був пошкоджений внаслідок ворожого обстрілу 16 березня 2022 року, у зв`язку з чим зайнялася пожежа й торговий центр, у тому числі й магазин "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА", був повністю знищений, що фактично призвело до безповоротної втрати ТОВ "ДІЄСА" ТМЦ, що перебували в магазині ТОВ "ДІЄСА" станом на кінець робочого дня 23.02.2022 року (після початку повномасштабного вторгнення магазин не відкривався, діяльність не здійснювалась, вивезення ТМЦ та їх збереження було неможливим).

Відтак, внаслідок початку Російською Федерацією повномасштабного вторгнення на територію України, ведення активних бойових дій, окупації міста Маріуполь, інтенсивного обстрілу торгового центру "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 21, з повним його знищенням, призвело до повного знищення магазину "Ельдорадо" та ТМЦ в ньому з залишками на кінець робочого дня 23.02.2022 року, що належали ТОВ "ДІЄСА" на праві приватної власності, припинення ТОВ "ДІЄСА" господарської діяльності у місті Маріуполь та неотримання прибутку, який би ТОВ "ДІЄСА" могло отримати, здійснюючи свою діяльність при мирних та нормальних умовах життя з реалізації товарів, що були знищені.

За таких обставин, як вказано позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" через протиправну поведінку Російської Федерації зазнало збитків у вигляді втрати облаштованого для господарської діяльності магазин "Ельдорадо", ТМЦ (товари та обладнання), що залишилися в ньому станом на кінець робочого дня 23.02.2022 року, та недоотримано прибуток, який би був отриманий ТОВ "ДІЄСА" при реалізації втрачених/знищених товарів.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано, зокрема, такі докази:

- договір суборенди № ІСГ-7/652 від 11.12.2020 року, укладеним з ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (код ЄДРПОУ 41932936) зі строком дії до 30.11.2021;

- додаткову угоду № 2 до договору суборенди № ІСГ-7/652 від 11.12.2020 року, укладену з ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП";

- наказ ТОВ "ДІЄСА" від 24.02.2022 року № С281/1 "Про призупинення торговельної діяльності магазину "Ельдорадо", що знаходиться: Україна, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, будинок 21" у зв`язку із знаходженням магазину "Ельдорадо" в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації (оточення, блокування), внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відсутністю можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб, передбачений законодавством України торговельної діяльності, володіння, розпорядження товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться в магазині, їх контролю та обліку, а також у зв`язку із небезпекою для життя та здоров`я персоналу, та Наказ ТОВ "ДІЄСА" від 24.02.2022 року № С281/1-а "Про виплавлення технічної помилки" щодо заміни нумерації наказу "С281/1" на "С271/1" та за текстом наказу нумерацію магазину "Ельдорадо" "(С281)" замінити на "С271";

- акт від 25 лютого 2022 року невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С271, що знаходиться: Україна, Донецька обл, м. Маріуполь, пр-т Перемоги, будинок 21 щодо проведення ревізії залишків основних засобів, товарних запасів, грошових коштів, первинних документів та інших цінностей, що знаходяться в магазині, на дату призупинення його діяльності, та за даними бухгалтерського обліку: 1. товари на загальну суму 12 179 065 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 929 280,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 5 871,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 049 547, 75 грн. без ПДВ. На магазині знаходиться первинна та інша документація зазначена в додатку № 3 до цього акту;

- бухгалтерську довідку № С271/1-1 від 25.02.2022 за результатами невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С271, що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, пр- Перемоги, будинок 21, що за результатом ревізії (акт невиїзної документарної ревізії активів від 25.02.2022 р) встановлено облік за даними бухгалтерського обліку наступних активів: 1. товари на загальну суму 12 179 065 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 929 280,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 5 871,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 049 547,75 грн. без ПДВ;

- витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12022052770001916 від 01 червня 2022 року, з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування щодо кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України відносно орендованих ТОВ "ДІЄСА" нежитлових об`єктів на території м. Маріуполь, в яких товариство здійснювало роздрібну торгівлю товарами під знаком "Ельдорадо", за адресами: пр. Перемоги, 21; вул. Запорізьке шосе, 2; пр. Миру, 149; пр. Металургів, 100А.

Також, на підтвердження факту знищення ТЦ "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 21, де розміщувався магазин ТОВ "ДІЄСА" під торговою маркою "Ельдорадо" позивач посилається на відомості з мережі Інтернет (посилання на які містяться в позовній заяві а також до матеріалів справи долучено USB-флешнакопичувач з відповідними посиланнями на інтернет-ресурси).

Матеріалами справи підтверджується, що магазин "Ельдорадо", площею 1173,6 кв. м., що знаходився у нежитловому приміщенні № 277 на першому поверсі будівлі торгово-розважального центру за адресою: м. Маріуполь, Запорізьке шосе, 2, розміщувався ТОВ "ДІЄСА" на підставі договору оренди нерухомого майна № 113/21 від 27.08.2021 року, укладеного з ТОВ "МАРІСТ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34550708).

Із мережі Інтернет позивачу стало відомо, що увесь Торговий центр "Порт Сіті" за адресою: м. Маріуполь, Запорізьке шосе, 2, де розміщувався магазин "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА", був обстріляний та знищений внаслідок пожежі, що виникла після обстрілів, що фактично призвело до безповоротної втрати ТОВ "ДІЄСА" ТМЦ, що перебували в магазині ТОВ "ДІЄСА" станом на кінець робочого дня 23.02.2022 (після початку повномасштабного вторгнення магазин не відкривався, діяльність не здійснювалась, вивезення ТМЦ та їх збереження було неможливим).

Відтак, внаслідок початку Російською Федерацією повномасштабного вторгнення на територію України, ведення активних бойових дій, окупації міста Маріуполь, інтенсивного обстрілу торгового центру "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, Запорізьке шосе, 2, з повним його знищенням, призвело до повного знищення магазину "Ельдорадо" та ТМЦ в ньому з залишками на кінець робочого дня 23.02.2022 року, що належали ТОВ "ДІЄСА" на праві приватної власності, припинення ТОВ "ДІЄСА" господарської діяльності у місті Маріуполь та неотримання прибутку, який би ТОВ "ДІЄСА" могло отримати, здійснюючи свою діяльність при мирних та нормальних умовах життя з реалізації товарів, що були знищені.

За таких обставин, як вказано позивачем, ТОВ "ДІЄСА" через протиправну поведінку Російської Федерації зазнало збитків у вигляді втрати облаштованого для господарської діяльності магазин "Ельдорадо", ТМЦ (товари та обладнання), що залишилися в ньому станом на кінець робочого дня 23.02.2022, та не отримано прибуток, який би був отриманий ТОВ "ДІЄСА" при реалізації втрачених/знищених товарів.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано такі докази:

- договір оренди нерухомого майна № 113/21 від 27.08.2021, укладеного з ТОВ "МАРІСТ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34550708);

- наказ ТОВ "ДІЄСА" від 24.02.2022 року № С259/1 "Про призупинення торговельної діяльності магазину "Ельдорадо", що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, будинок № 2" у зв`язку із знаходженням магазину "Ельдорадо" в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації (оточення, блокування), внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відсутністю можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб, передбачений законодавством України торговельної діяльності, володіння, розпорядження товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться в магазині, їх контролю та обліку, а також у зв`язку із небезпекою для життя та здоров`я персоналу;

- акт від 25 лютого 2022 року невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С259, що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, будинок № 2, щодо проведення ревізії залишків основних засобів, товарних запасів, грошових коштів, первинних документів та інших цінностей, що знаходяться в магазині, на дату призупинення його діяльності, та за даними бухгалтерського обліку: 1. товари на загальну суму 12 477 454, 54 грн, без ПДВ (додаток 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 954 220,00 грн., без ПДВ (додаток 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 18 369,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 782 120,04 грн. без ПДВ. На магазині знаходиться первинна та інша документація зазначена в додатку № 3 до цього акту;

- бухгалтерську довідку № С259/1-1 від 25.02.2022 за результатами невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С259, що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, будинок № 2, що за результатом ревізії (акт невиїзної документарної ревізії активів від 25.02.2022 р) встановлено облік за даними бухгалтерського обліку наступних активів: 1. товари на загальну суму 12 477 454, 54 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 954 220,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 18 369,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 782 120,04 грн. без ПДВ;

Також, на підтвердження факту знищення ТЦ "Порт Сіті" за адресою: м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, 2, де розміщувався магазин ТОВ "ДІЄСА" під торговою маркою "Ельдорадо" позивач посилається на відомості з мережі Інтернет за посиланнями, які містяться в позовній заяві та до матеріалів справи долучено USB-флешнакопичувач з відповідними посиланнями на інтернет-ресурси.

Матеріалами справи підтверджується, що магазин "Ельдорадо", площею 906, 00 кв.м., що знаходився за адресою: м. Маріуполь, просп. Леніна, 149, розміщувався ТОВ "ДІЄСА" на підставі договору суборенди № 04/06/2021 від 27.10.2021, укладеного з ТОВ "БРОДЛЕНД" (код ЄДРПОУ 42877316) та договору про заміну сторони договору (до договору суборенди №04/06/2021 від 27.10.2021 року) від 01.11.2021 року, укладеного між ТОВ "ДІЄСА", ТОВ "БРОДЛЕНД", ТОВ "ТЕХ-ПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 37868933).

Як зазначає позивач, внаслідок входження ворожих військ Російської Федерації 24.02.2022 року на територію України та початку активних бойових дій у місті Маріуполі Донецької області з подальшою окупацією ворогом міста Маріуполь (з 05.03.2022 року по теперішній час) магазин "Ельдорадо" за зазначеною адресою, де ТОВ "ДІЄСА" здійснювало господарську діяльність, припинив роботу з 24.02.2022 року. Активність ворожих бойових дій у місті була настільки інтенсивною, що працівники ТОВ "ДІЄСА" були змушені весь час перебувати в укриттях з неможливістю дістатися до магазинів, відсутня була можливість здійснити вивіз ТМЦ та здійснити їх збереження, й більшість людей були змушені залишити місто, а з 05.03.2022 року все місто було під повним контролем ворога.

Із мережі Інтернет позивачу стало відомо, що увесь Торговий центр "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, просп. Леніна, 149, де розміщувався магазин "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА", був обстріляний та знищений внаслідок пожежі, що виникла після обстрілів, а потім й взагалі знесено знищену будівлю, що фактично призвело до безповоротної втрати ТОВ "ДІЄСА" ТМЦ, що перебували в магазині ТОВ "ДІЄСА" станом на кінець робочого дня 23.02.2022 року (після 05.03.2022 року магазин не відкривався, діяльність не здійснювалась, вивезення ТМЦ та їх збереження було неможливим).

Відтак, внаслідок початку Російською Федерацією повномасштабного вторгнення на територію України, ведення активних бойових дій, окупації міста Маріуполь, інтенсивного обстрілу торгового центру "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, просп. Леніна, 149, з повним його знищенням, призвело до повного знищення магазину "Ельдорадо" та ТМЦ в ньому з залишками на кінець робочого дня 23.02.2022 року, що належали ТОВ "ДІЄСА" на праві приватної власності, припинення ТОВ "ДІЄСА" господарської діяльності у місті Маріуполь та неотримання прибутку, який би ТОВ "ДІЄСА" могло отримати, здійснюючи свою діяльність при мирних та нормальних умовах життя з реалізації товарів, що були знищені.

За таких обставин, як стверджує позивач, ТОВ "ДІЄСА" через протиправну поведінку рф зазнало збитків у вигляді втрати облаштованого для господарської діяльності магазин "Ельдорадо", ТМЦ (товари та обладнання), що залишилися в ньому станом на кінець робочого дня 23.02.2022, та недоотримано прибуток, який би був отриманий ТОВ "ДІЄСА" при реалізації втрачених/знищених товарів.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано такі докази:

- договір суборенди № 04/06/2021 від 27.10.2021 року, укладеного з ТОВ "БРОДЛЕНД" (код ЄДРПОУ 42877316);

- договір про заміну сторони договору (до договору суборенди № 04/06/2021 від 27.10.2021) від 01.11.2021, укладеного між ТОВ "ДІЄСА", ТОВ "БРОДЛЕНД", ТОВ "ТЕХ-ПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 37868933);

- наказ ТОВ "ДІЄСА" від 24.02.2022 № С252/1 "Про призупинення торговельної діяльності магазину "Ельдорадо", що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру (просп. Леніна), будинок № 149" у зв`язку із знаходженням магазину "Ельдорадо" в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації (оточення, блокування), внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відсутністю можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб, передбачений законодавством України торговельної діяльності, володіння, розпорядження товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться в магазині, їх контролю та обліку, а також у зв`язку із небезпекою для життя та здоров`я персоналу;

- акт від 25 лютого 2022 року невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С252, що знаходиться: Україна, Донецька обл, м. Маріуполь, просп. Миру (просп. Леніна), будинок № 149, щодо проведення ревізії залишків основних засобів, товарних запасів, грошових коштів, первинних документів та інших цінностей, що знаходяться в магазині, на дату призупинення його діяльності, та за даними бухгалтерського обліку: 1. товари на загальну суму 11 865 656,08 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 1 654 210,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 26 839,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 604 792,51 грн. без ПДВ;

- бухгалтерську довідку № С252/1-1 від 25.02.2022 за результатами невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С252, що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру (просп. Леніна), будинок № 149, що за результатом ревізії (акт невиїзної документарної ревізії активів від 25.02.2022 р) встановлено облік за даними бухгалтерського обліку наступних активів: 1. товари на загальну суму 11 865 656,08 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 1 654 210,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 26 839,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 604 792,51 грн. без ПДВ;

Також, на підтвердження факту знищення ТЦ "Амстор" за адресою: м. Маріуполь, пр-т Леніна, 149, де розміщувався магазин ТОВ "ДІЄСА" під торговою маркою "Ельдорадо" позивач посилається на відомості з мережі Інтернет: (посилання на які містяться в позовній заяві та до матеріалів справи долучено USB-флешнакопичувач з відповідними посиланнями на інтернет-ресурси ).

Матеріалами справи підтверджується, що магазин "Ельдорадо", площею 1415, 3 кв.м., що знаходився у двоповерховій окремо розташованій будівлі (з цокольним поверхом) за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 100А, розміщувався ТОВ "ДІЄСА" на підставі договору оренди 1/1 від 21.06.2017, укладеного ТОВ "ДІЄСА" з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ТОВ "РОЯЛТИ ГРАНТ" (код ЄДРПОУ 37303730) - термін дії 25 календарних місяців з дати підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди (Акт приймання-передачі приміщення від 01.01.2020 до договору оренди 1/1 від 21.06.2017).

Позивач зазначає, що внаслідок входження ворожих військ Російської Федерації 24.02.2022 на територію України та початку активних бойових дій у місті Маріуполі Донецької області з подальшою окупацією ворогом міста Маріуполь (з 05.03.2022 року по теперішній час) магазин "Ельдорадо" за зазначеною адресою, де ТОВ "ДІЄСА" здійснювало господарську діяльність, припинив роботу з 24.02.2022. Активність ворожих бойових дій у місті була настільки інтенсивною, що працівники ТОВ "ДІЄСА" були змушені весь час перебувати в укриттях з неможливістю дістатися до магазинів, відсутня була можливість здійснити вивіз ТМЦ та здійснити їх збереження, й більшість людей були змушені залишити місто, а з 05.03.2022 року все місто було під повним контролем ворога. В подальшому працівником магазину "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА", який у червні 2022 року перебував у місті Маріуполь, було надіслано відео магазину " Ельдорадо ", що був розташований за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 100А. З відео вбачається, що в магазині вікна розбиті в результаті вибухів, вхідні двері та решітки відчинені, товар повністю відсутній, обладнання наявне.

Із мережі Інтернет позивачу стало відомо, що у приміщенні, де був магазин "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА" за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 100А, відкрився інший магазин російської мережі, що свідчить про втрату ТОВ "ДІЄСА" облаштованого магазину для реалізації товару, ТМЦ.

Відтак, внаслідок початку Російської Федерації повномасштабного вторгнення на територію України, ведення активних бойових дій, окупації міста Маріуполь, ТОВ "ДІЄСА" було змушено припинити господарську діяльність у місті Маріуполі, втрачено магазин "Ельдорадо" за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 100А, який був відкритий у червні 2021 після повного оновлення дизайнерських форматів магазинів "Ельдорадо", втрачено усі ТМЦ (товари та обладнання), які залишилися в ньому на кінець робочого дня 23.02.2022, що належали ТОВ "ДІЄСА" на праві приватної власності, та недоотримано прибуток, який би ТОВ "ДІЄСА" могло отримати, здійснюючи свою діяльність при мирних та нормальних умовах життя з реалізації товарів, що були втрачені.

За таких обставин, як стверджує позивач, ТОВ "ДІЄСА" через протиправну поведінку Російської Федерації зазнало збитків у вигляді втрати облаштованого для господарської діяльності магазину "Ельдорадо", ТМЦ (товари та обладнання), що залишилися в ньому станом на кінець робочого дня 23.02.2022, та недоотримано прибуток, який би був отриманий ТОВ "ДІЄСА" при реалізації втрачених/знищених товарів.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано такі докази:

- договір оренди № 1/1 від 21.06.2017, укладеного ТОВ "ДІЄСА" з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ТОВ "РОЯЛТИ ГРАНТ" (код ЄДРПОУ 37303730);

- акт приймання-передачі приміщення від 01.01.2020 до договору оренди № 1/1 від 21.06.2017;

- наказ ТОВ "ДІЄСА" від 24.02.2022 № С125/1 "Про призупинення торговельної діяльності магазину "Ельдорадо", що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Металургів, будинок № 100 А" у зв`язку із знаходженням магазину "Ельдорадо" в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації (оточення, блокування), внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відсутністю можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб, передбачений законодавством України торговельної діяльності, володіння, розпорядження товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться в магазині, їх контролю та обліку, а також у зв`язку із небезпекою для життя та здоров`я персоналу;

- акт від 25 лютого 2022 невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С125, що знаходиться: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Металургів, будинок № 100 А, щодо проведення ревізії залишків основних засобів, товарних запасів, грошових коштів, первинних документів та інших цінностей, що знаходяться в магазині, на дату призупинення його діяльності, та за даними бухгалтерського обліку: 1. товари на загальну суму 12 726 203,96 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 3 619 630,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 9 067,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 668 028,99 грн. без ПДВ. На магазині знаходиться первинна та інша документація зазначена в додатку № 3 до цього акту;

- бухгалтерську довідку № С125/1-1 від 25.02.2022 за результатами невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С125, що знаходиться: Україна, Донецька обл., м.Маріуполь, просп. Металургів, будинок № 100 А, що за результатом ревізії (акт невиїзної документарної ревізії активів від 25.02.2022 р) встановлено облік за даними бухгалтерського обліку наступних активів: 1. товари на загальну суму 12 726 203,96 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 3 619 630,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 9 067,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 668 028,99 грн. без ПДВ;

- витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12022052770001916 від 01 червня 2022 року, з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування щодо кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України відносно орендованих ТОВ "ДІЄСА" нежитлових об`єктів на території м. Маріуполь, в яких товариство здійснювало роздібну торгівлю товарами під знаком "Ельдорадо", за адресами: пр. Перемоги, 21; вул. Запорізьке шосе, 2; пр. Миру, 149; пр. Металургів, 100А;

Також, на підтвердження факту відкриття на місці магазину ТОВ "ДІЄСА" під торговою маркою "Ельдорадо", площею 1415, 3 кв.м., що знаходився у двоповерховій окремо розташованій будівлі (з цокольним поверхом) за адресою: м. Маріуполь, просп. Металургів, 100А, нового магазину позивач посилається на відомості з мережі Інтернет, посилання на які містяться в позовній заяві а також до матеріалів справи долучено USB-флешнакопичувач з відповідними посиланнями на інтернет-ресурси.

З матеріалів справи вбачається, що магазин "Ельдорадо", площею 1 339,00 кв.м., що знаходився за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, (колішня назва пр. Пролетарський 13/вул. Піонерська, 73), ТЦ "Екватор", розміщувався ТОВ "ДІЄСА" на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №БП-2 від 07 липня 2020 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвар" (код ЄДРПОУ 38916558).

Із мережі Інтернет позивачу стало відомо, що у приміщенні, де був магазин "Ельдорадо" ТОВ "ДІЄСА" за адресою: м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, працює інший магазин з використанням обладнання ТОВ "ДІЄСА", що, за твердженням позивача, свідчить про втрату ТОВ "ДІЄСА" облаштованого магазину для реалізації товару, ТМЦ.

Відтак, внаслідок початку Російською Федерацією повномасштабного вторгнення на територію України, ведення активних бойових дій, окупації ворогом міста Бердянськ, ТОВ "ДІЄСА" було змушено припинити господарську діяльність у місті Бердянськ, втрачено магазин "Ельдорадо" за адресою: м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, втрачено усі ТМЦ (товари та обладнання), які залишилися в ньому на кінець робочого дня 01.05.2022, що належали ТОВ "ДІЄСА" на праві приватної власності, та неотримано прибуток, який би ТОВ "ДІЄСА" могло отримати, здійснюючи свою діяльність при мирних та нормальних умовах життя з реалізації товарів, що були втрачені.

За таких обставин, як вказано позивачем, ТОВ "ДІЄСА" через протиправну поведінку Російської Федерації зазнало збитків у вигляді втрати облаштованого для господарської діяльності магазину "Ельдорадо", ТМЦ (товари та обладнання), що залишилися в ньому станом на кінець робочого дня 01.05.2022, та неотримано прибуток, який би був отриманий ТОВ "ДІЄСА" при реалізації втрачених/знищених товарів.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано такі докази:

- договір суборенди нежитлового приміщення № БП-2 від 07 липня 2020 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвар" (код ЄДРПОУ 38916558);

- наказ ТОВ "ДІЄСА" від 24.02.2022 року № С089/1 "Про призупинення торговельної діяльності магазину "Ельдорадо", що знаходиться: Україна, Запорізька обл., м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, ТЦ "Екватор"" у зв`язку із знаходженням магазину "Ельдорадо" в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасової окупації (оточення, блокування), внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відсутністю можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб, передбачений законодавством України торговельної діяльності, володіння, розпорядження товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться в магазині, їх контролю та обліку, а також у зв`язку із небезпекою для життя та здоров`я персоналу;

- акт від 25 лютого 2022 року невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С089, що знаходиться: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, ТЦ "Экватор", щодо проведення ревізії залишків основних засобів, товарних запасів, грошових коштів, первинних документів та інших цінностей, що знаходяться в магазині, на дату призупинення його діяльності, та за даними бухгалтерського обліку: 1. товари на загальну суму 29 476 466,90 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 512 970,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 1,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 405 661,21 грн. без ПДВ. На магазині знаходиться первинна та інша документація зазначена в додатку № 3 до цього акту;

- бухгалтерську довідку №С089/1-1 від 25.02.2022 за результатами невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С089, що знаходиться: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, ТЦ "Экватор", що за результатом ревізії (акт невиїзної документарної ревізії активів від 25.02.2022 р) встановлено облік за даними бухгалтерського обліку наступних активів: 1. товари на загальну суму 29 476 466,90 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 512 970,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 1,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 405 661,21 грн. без ПДВ;

- наказ ТОВ "ДІЄСА" від 02.05.2022 № С089/2 "Про зупинення діяльності магазину та проведення невиїзної документальної ревізії" у зв`язку із знаходженням магазину "Ельдорадо" в районі проведення воєнних (бойових) дій та тимчасової окупації (оточення, блокування), внаслідок військової агресії російської федерації проти України, відсутністю можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб, передбачений законодавством України торговельної діяльності, володіння, розпорядження товарно-матеріальними цінностями, що знаходяться в магазині, їх контролю та обліку, а також у зв`язку із небезпекою для життя та здоров`я персоналу наказано зупинити торгову діяльність магазину "Ельдорадо", що знаходиться: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів,73, ТЦ "Єкватор" (С089), з 02 травня 2022 по дату встановлення можливості з боку Товариства здійснювати в порядку та спосіб передбачений законодавством України торговельної діяльності (1 арк.);

- акт від 02 травня 2022 невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С089, що знаходиться: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, ТЦ "Экватор", щодо проведення ревізії залишків основних засобів, товарних запасів, грошових коштів, первинних документів та інших цінностей, що знаходяться в магазині, на дату призупинення його діяльності, та за даними бухгалтерського обліку: 1. товари на загальну суму 17 671 334,63 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 512 970,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 1,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 405 661,21 грн. без ПДВ. На магазині знаходиться первинна та інша документація зазначена в додатку № 3 до цього акту;

- бухгалтерську довідку № С089/2-1 від 02.05.2022 за результатами невиїзної документарної ревізії активів магазину "Ельдорадо" С089, що знаходиться: Україна, Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, ТЦ "Экватор", що за результатом ревізії (акт невиїзної документарної ревізії активів від 25.02.2022 р) встановлено облік за даними бухгалтерського обліку наступних активів: 1. товари на загальну суму 17 671 334,63 грн., без ПДВ (додаток № 1 до акту); 2. основні засоби (обладнання та інвентар) за первісною вартістю на загальну суму 2 512 970,00 грн., без ПДВ (додаток № 2 до акту); 3. грошові кошти (каса) на загальну суму 1,00 грн. Загальний розмір здійснених інвестицій (невід`ємних поліпшень) в об`єкт (магазин) становить 1 405 661,21 грн. без ПДВ;

- заяву про вчинення кримінального правопорушення з доказами її подачі до Національної поліції України.

Також, на підтвердження факту відкриття нового магазину на місці магазину ТОВ "ДІЄСА" під торговою маркою "Ельдорадо", площею 1 339,00 кв.м., що знаходився за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73, (колішня назва пр. Пролетарський 13/вул. Піонерська, 73), ТЦ "Екватор", позивач посилається на відомості з мережі Інтернет, посилання на які містяться в позовній заяві а також до матеріалів справи долучено USB-флешнакопичувач з відповідними посиланнями на інтернет-ресурси).

Таким чином, як зазначає позивач, оскільки Російська Федерація, як держава агресор, вчинила дії, які позбавили Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" можливості здійснювати реалізацію свого права власності на рухоме майно, ведення господарської діяльності, позивач позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості його вивезти та зберегти у цілісному і непошкодженому стані, що призвело до завдання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса" збитків внаслідок повної втрати належного йому майна, що також вплинуло на результати господарської діяльності товариства, й завдало збитків у вигляді як реальних збитків, так і упущеної вигоди.

Викладені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 3 868 247, 99 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.09.2023 141 201 926, 58 грн) та упущеної вигоди у розмірі 254 486, 87 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.09.2023 року 9 306 228, 55 грн).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" визначило відповідачем державу - Російську Федерацію в особі її Міністерства юстиції.

Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.

Як Україна, так і Російська Федерація, є учасницями міжнародних договорів, а саме:

- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ;

- Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 року № 2889-XII; РФ - постановою Державної Думи РФ від 09.10.1992 року № 3620-1.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до частин 1, 3 статті 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.

За умовами статті 1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно із підпунктом "г" пункту 1 статті 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до пункту 4 статті 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб`єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов`язків по відношенню до господарюючих суб`єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі Російська Федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб`єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому, визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.

Відтак, з урахуванням положень статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним органом (судом) за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади РФ, а також не заподіяна неналежним виконанням обов`язків будь-якого із державних органів РФ по відношенню до позивача як суб`єкта господарювання, оскільки позивач, як суб`єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов`язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов`язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, таке заподіяння шкоди не може бути проявом реалізації будь-яких обов`язків будь-якого із органів РФ в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.

Із урахуванням положень статті 42 Конвенції про правову допомогу, статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова РФ від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.

Виходячи з наведеного, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.

Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 року в справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 року в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 року в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі № 990/80/22.

Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет РФ у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно із ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких умов, втрата позивачем можливості здійснювати реалізацію свого права власності на рухоме майно та ведення господарської діяльності, порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. При цьому, відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Згідно із частинами 4, 5 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб`єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, позивач створений та здійснює свою діяльність у формі товариства з обмеженою відповідальністю, є підприємницьким товариством та здійснює підприємницьку діяльність в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів. За таких умов, знищення/відібрання майна, що належить на праві власності позивачу, унеможливлює реалізацію господарської діяльності позивача на основі такого майна, а отже є порушенням прав позивача на здійснення підприємницької та господарської діяльності.

З огляду на викладене, спір з приводу заподіяння шкоди майну ТОВ "Дієса" є спором, пов`язаним із здійсненням господарської діяльності позивача, а отже на нього поширюється предметна юрисдикція господарських судів.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Поряд з цим, відповідно до підпункту "ж" статті 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року, права і обов`язки сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі N 917/1651/16.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

Так, відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

З огляду на вказане обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно з заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил РФ на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 4 ст. 2 статуту ООН та звернено до РФ вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва РФ під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Як встановлено судом вище на підставі наданих позивачем доказів, станом на 24.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" здійснювалась господарська діяльність щодо роздрібної торгівлі електротоварами та побутовою технікою у м. Маріуполь (4 магазини: по пр-т Перемоги, 21; на Запорізькому шосе, 2; по просп. Леніна, 149; по просп. Металургів, 100А) та м. Бердянськ (1 магазин Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73).

Відповідно до розділу ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.12.2022 року № 309 "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", місто Бердянськ, Бердянської міської територіальної громади Запорізької області, визначено як територію України, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією, починаючи з 27.02.2022, у той же час вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи визначена як територія України, що є тимчасово окупованою Російською Федерацією з 05.03.2022 та є такими станом на момент винесення даного рішення у справі.

Судом також враховані посилання позивача на відомості з мережі Інтернет щодо знищення ТЦ у м. Маріуполі (за адресами пр-т Перемоги, 21; на Запорізькому шосе, 2 та просп. Леніна, 149), в яких були розміщені магазини ТОВ "Дієса" та щодо заволодіння об`єктами нерухомості, де знаходились магазини ТОВ "Дієса" у м. Маріуполі (за адресою просп. Металургів, 100А) та в м. Бердянськ (за адресою: Східний проспект, 13/вул. Волонтерів, 73).

Крім цього, як вбачається з відповіді ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» на адвокатський запит представника позивача (Вих. № 9.19/7/23-ІСГ від 19.09.2023), ТЦ «Амстор» за адресою: м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 21, працював до 02.03.2022, проте магазин «Ельдорадо», починаючи з 24.02.2022 не працював.

Також, позивачем надана відповідь ДПС України № 28126/6/99-00-20-02-05-06 від 21.09.2023 на адвокатський запит, з якої вбачається, що в усіх магазинах ТОВ «ДІЄСА», що були розміщені у м. Маріполь Донецької області, останні фіскальні операції були проведені 23.02.2022, а остання операція у магазині ТОВ «ДІЄСА» у м. Бердянськ була проведена 01.05.2022.

Враховуючи вищенаведені докази та оцінюючи встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання втраченого майна позивачем у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких завдано шкоду майну позивачу, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".

У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.

Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння шкоди позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майновою шкодою позивачу.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача (втрата такого майна), що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: 18) економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариства, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариства, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних, у тому числі господарських товариства, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Цим же Додатком до Порядку визначено, що:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні».

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає торгівлю. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (п. 6 Додатку до Порядку).

Відповідно до п. 5 Додатку до Порядку метою оцінки збитків є:

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

визначення упущеної вигоди;

визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Також при здійсненні оцінки збитків були враховані положення Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 390/1223 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4 Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно х підпунктами 18 і 19 пункті 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326.

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою:

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України;

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію;

визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій;

інші цілі, визначені законодавством (п. 5 Методики). Така мета досягається шляхом визначення у вартісному виразі:

розміру реальних збитків;

упущеної вигоди;

потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії (п. 6 Методики).

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою.

Відповідно до п. 9 розділ І Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 390/1223, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквівалентів умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Значення облікових показників вартості майна станом на 31 грудня 2021 року для визначення розміру реальних збитків спочатку враховують в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Значення курсу для перерахунку облікових показників вартості засноване на офіційному курсі гривні до долара США станом на 31 грудня 2021 року та становить 27,28 гривні за умовну грошову одиницю. Після визначення розміру реальних збитків в еквіваленті умовної грошової одиниці її значення переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Так, заявлені позивачем до стягнення збитки, яких зазнало ТОВ «ДІЄСА» внаслідок збройної агресії РФ проти України та окупації м. Маріуполь (4 магазини) та м. Бердянськ (1 магазин), складаються з:

- невід`ємних поліпшень приміщень, де розміщувалися магазини ТОВ «ДІЄСА» під торговою маркою «Ельдорадо» у м. Маріуполь та м. Бердянськ, які знаходяться у тимчасовій окупації РФ;

- товарів, що належали ТОВ «ДІЄСА» на праві власності, були в магазинах «Ельдорадо» в містах Маріуполь та Бердянськ і повністю втрачені внаслідок дій РФ;

- обладнання (основних засобів), що належали ТОВ «ДІЄСА» на праві власності, були в магазинах «Ельдорадо» в містах Маріуполь та Бердянськ і повністю втрачені внаслідок дій рф;

- упущеної вигоди.

Для визначення розміру збитків, які зазнало ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати магазинів, товарів та обладнання у м. Маріуполі та м. Бердянськ через повномасштабне вторгнення РФ на територію України та окупації зазначених міст, упущеної вигоди у вигляді недоотриманого прибутку, позивачем було замовлено спеціальні дослідження на підставі договору №03/08-02 від 03.08.2023 року, укладеного з ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 36964421).

Суд встановив, що ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 36964421) є суб`єктом оціночної діяльності та діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №249/2022, виданого Фондом Державного майна України від 06 червня 2022 року.

Результати проведеної ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» оцінки завданих ТОВ «ДІЄСА» збитків відображені у відповідних звітах про оцінку збитків, які наявні у матеріалах справи, а саме:

Звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувались на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Перемоги, 21, складеного 04.09.2023 року;

Звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувались на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Запорізьке шосе, будинок № 2, складеного 04.09.2023 року;

Звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувались на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Леніна, будинок № 149, складеного 04.09.2023 року;

Звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувались на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Металургів, будинок № 100А, складеного 04.09.2023 року;

Звіт про оцінку збитків, завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувались на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, просп. Східний 13/вул. Волонтерів, 73 (колишня назва - просп. Пролетарський 13/вул. Піонерська, 73), складеного 04.09.2023 року.

Як зазначено позивачем, усі магазини ТОВ «ДІЄСА» були повністю облаштовані під господарську діяльність, пов`язану з реалізацією товарів, в результаті проведення демонтажних робіт попереднього облаштування, улаштування стін, перегородок, стелі та підлоги, проведення електромонтажних робіт, монтаж освітлення торгових залів, встановлення ролетів та захисних груп, облаштування офісних приміщень.

Згідно вищевказаних звітів про оцінку збитків загальний розмір збитків, що завдані ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати інвестицій (невід`ємних поліпшень), що були здійснені в магазинах в м. Маріуполь Донецької області (4 магазини) та м. Бердянськ Запорізької області (1 магазин) у сумі 308 057,13 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату подачі позовної заяви з урахуванням курсу долара по відношенню до гривні за даними НБУ (1 долар = 36,5686 грн.) становить 11 265 217,96 грн. (одинадцять мільйонів двісті шістдесят п`ять тисяч двісті сімнадцять гривень 96 копійок).

Також, згідно вказаних вище звітів загальний розмір збитків, що завдані ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувались на субрахунках 103, 104, 106, 1121 та які зберігалися в магазинах в м. Маріуполь Донецької області (4 магазини) та м. Бердянськ Запорізької області (1 магазин), у сумі 560 739,29 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату подачі позовної заяви з урахуванням курсу долара по відношенню до гривні за даними НБУ (1 долар = 36,5686 грн.) становить 20 505 456,80 грн. (двадцять мільйонів п`ятсот п`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 80 копійок);

Загальний розмір збитків, що завдані ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати оборотних активів (товарів), які зберігалися в магазинах в м. Маріуполь Донецької області (4 магазини) та м. Бердянськ Запорізької області (1 магазин), у сумі 2 744 964,70 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату подачі позовної заяви з урахуванням курсу долара по відношенню до гривні за даними НБУ (1 долар = 36,5686 грн.) становить 100 379 516,13 грн. (сто мільйонів триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять гривень 13 копійок);

Загальний розмір упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися в магазинах в м. Маріуполь Донецької області (4 магазини) та м. Бердянськ Запорізької області (1 магазин), у сумі 254 486,87 дол. США, що у гривневому еквіваленті на дату подачі позовної заяви з урахуванням курсу долара по відношенню до гривні за даними НБУ (1 долар = 36,5686 грн.) становить 9 306 228,55 грн. (дев`ять мільйонів триста шість тисяч двісті двадцять вісім гривень 55 копійок).

Оцінивши вказані звіти, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №249/2022, виданого Фондом Державного майна України від 06 червня 2022 року), суд вважає їх належними та достовірними доказами на підтвердження дійсного розміру збитків на суму 3 868 247, 99 доларів США (що еквівалентно 141 201 926, 58 грн) та розміру упущеної вигоди у розмірі 254 486, 87 доларів США (що еквівалентно 9 306 228, 55 грн).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява N 37801/97, п. 36).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 «Справа «Трофимчук проти України» (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів», п. 31, Series A, N 274).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14; ідентифікаційний код 103773968834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45, ідентифікаційний код: 36483471) збитки у розмірі 3 613 761, 12 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.09.2023 року 141 201 926, 58 грн) та упущену вигоду у розмірі 254 486, 87 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.09.2023 року 9 306 228, 55 грн).

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14; ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 939 400, 00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.02.2024.

Суддя Л.Г. Пукшин


Дата ухвалення рішення	07.02.2024
Оприлюднено	01.03.2024
Номер документу	117306060
Судочинство	Господарське
Суть	стягнення 3 868 247,99 дол. США

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.02.2024 по справі 910/14555/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/14555/23

Рішення від 07.02.2024

Ухвала від 24.01.2024

Ухвала від 10.01.2024

Ухвала від 13.12.2023

Ухвала від 15.11.2023

Ухвала від 18.10.2023

Ухвала від 19.09.2023

Рішення
від 07.02.2024 по справі 910/14555/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА