Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/14029/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа № 910/14029/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Пульсар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" про стягнення 886 542,98 грн,

за участю представників:

позивача: Костишеної В.Л.;

відповідача: Кикіш С.-М.Р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Пульсар" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (далі - Підприємство) 886 542,98 грн, з яких: 378 613,93 грн - основний борг, 136 702,81 грн - інфляційні втрати, 22 706,40 грн - три проценти річних, 348 519,84 грн - пеня. Крім того, позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу в розмірі 378 613,93 грн, починаючи з 11 серпня 2023 року до моменту виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством його зобов`язань за договором про надання експедиційних послуг по перевезенню вантажів від 1 червня 2017 року № 080/17/П у частині повного та своєчасного розрахунку за надані Товариством послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/14029/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 5 жовтня 2023 року.

28 вересня 2023 року на електронну адресу суду від представника Товариства надійшла заява від 27 вересня 2023 року про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2023 року вказану заяву задоволено.

5 жовтня 2023 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 9 листопада 2023 року.

Цього ж дня на електронну адресу суду від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від вказаної дати разом із клопотанням про витребування доказів. У відзиві відповідач заперечував проти позовних вимог Товариства з посиланням на те, що послуги за актами: від 4 серпня 2021 року № ОУ-0000035, від 5 серпня 2021 року № ОУ-0000036, від 6 серпня 2021 року № ОУ-0000037, від 7 серпня 2021 року № ОУ-0000038, - на загальну суму 144 920,13 грн, Підприємством не отримувалися, вищевказані акти уповноваженою собою відповідача не підписувалися, на адресу Підприємства не направлялися. Крім того, враховуючи оплату відповідачем послуг у загальному розмірі 363 152,00 грн, будь-яка заборгованість за вищевказаним правочином у Підприємством перед позивачем відсутня. Відповідач також вказував на невідповідність оформлення наданих позивачем товарно-транспортних накладних Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила). Нарахування Товариством компенсаційних виплат на спірну суму основного боргу також є необґрунтованим, так само як і вимога позивача про нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Крім того, нарахована позивачем сума пені не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки вона перевищує граничний розмір такої неустойки, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон). Окрім того, позивачем не було дотримано досудового порядку врегулювання спору.

17 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач заперечував проти аргументів відповідача та вказував на те, що всі наведені вище акти наданих послуг підписані уповноваженими представниками обох сторін, так само як і товарно-транспортні накладні, копії яких додано до позовної заяви. У свою чергу, помилки чи неточності в оформленні вказаних товарно-транспортних накладних не спростовують факту існування між сторонами договірних відносин з перевезення вантажу та не є підставою для висновків про відсутність відповідної господарської операції. Крім того, заявлена до стягнення спірна сума основної заборгованості нарахована саме з урахуванням часткових оплат Підприємства на загальну суму 363 152,00 грн. Позивач стверджував, що здійснений ним розрахунок компенсаційних виплат є вірним та складеним відповідно до норм чинного законодавства.

25 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання про долучення доказів від цієї ж дати.

30 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли заперечення на відповідь на відзив від зазначеної дати, у яких останнє повторно вказувало на те, що позивач ні у позовній заяві, ні в відповіді на відзив жодними належними та допустимими доказами не підтвердив розмір спірної заборгованості. Крім того, на думку відповідача, звернення Товариства з даними позовними вимогами є передчасним, оскільки строк оплати наданих ним послуг за договором не настав.

У підготовчому засіданні 9 листопада 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 7 грудня 2023 року.

29 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про проведення підготовчого засідання, призначеного на 7 грудня 2023 року, а також усіх подальших засідань по справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2023 року вказану заяву задоволено частково.

У підготовчому засіданні 7 грудня 2023 року оголошено перерву до 21 грудня 2023 року.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від 7 грудня 2023 року про проведення підготовчого засідання, призначеного на 21 грудня 2023 року, а також усіх подальших засідань по справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2023 року вказана заява задоволена частково.

15 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства надійшли клопотання від вказаної дати про витребування доказів.

18 грудня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшли письмові пояснення від 14 грудня 2023 року вих. № 14-12-1/2023 з доданими до них документами, які просило витребувати Підприємство. У вказаних письмових поясненнях позивач вказав, що акти наданих спірних послуг надсилалися відповідачу в передбаченому договором порядку на електронну пошту Підприємства.

19 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надішли клопотання від цієї ж дати про долучення додаткових доказів.

21 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 20 грудня 2023 року про долучення додаткових доказів.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про встановлення Товариству додаткового строку на подання доказів до моменту їх фактичного подання, про повернення клопотань Товариства від 15 грудня 2023 року про витребування доказів без розгляду, про встановлення Товариству додаткового строку на подання доказу (акту звірки взаєморозрахунків) до 25 жовтня 2023 року та про відмову в задоволенні усного клопотання Підприємства про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2024 року.

У період з 2 січня 2024 року по 21 січня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

5 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про проведення судового засідання, призначеного на 25 січня 2024 року, а також усіх подальших засідань по справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2024 року ця заява задоволена частково.

24 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Підприємства надійшли додаткові пояснення у справі від 23 січня 2024 року.

У судовому засіданні 25 січня 2024 року оголошено перерву до 15 лютого 2024 року.

26 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про проведення судового засідання, призначеного на 15 лютого 2024 року, а також усіх подальших засідань по справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2024 року вказану заяву задоволено частково.

У судовому засіданні 15 лютого 2024 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у його позові та інших заявах по суті справи й письмових поясненнях, наполягав на їх задоволенні.

Представник Підприємства проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та інших поданих ним заявах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 червня 2017 року між Підприємством та Товариством був укладений договір про надання експедиційних послуг по перевезенню вантажів № 080/17/П, за умовами якого останнє зобов`язалося у порядку та на умовах, визначених даним правочином, експедирувати та доставляти наданий йому представником Підприємства вантаж до вказаного останнім пункту призначення, а відповідач - сплачувати за експедирування та перевезення вантажу встановлену плату.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно з пунктом 2.2. договору конкретні умови щодо вартості послуг, об`єму та номенклатури вантажу, пункти завантаження, доставки та маршрути перевезення, обумовлюються додатково для кожного окремого перевезення в додатках до цієї угоди.

У пункті 2.4. договору сторони узгодили, що додатково на перевезення оформлюються товарно-транспортні накладні, що є підтвердженням надання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, зобов`язань за даним правочином.

Відповідно до пункту 2.7. договору загальна вартість послуг за цим правочином визначається як вартість всіх наданих Товариством послуг за весь період дії правочину.

Оплата здійснюється на підставі наданих Товариством рахунків-фактур у національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача. Оплата проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту виконання послуг та отримання документів в електронному вигляді (що мають повну юридичну силу до моменту отримання оригіналів) (пункт 2.8. договору).

Згідно з пунктами 4.1. та 4.4. договору Підприємство зобов`язане: своєчасно оплачувати надані послуги згідно виставлених рахунків-фактур та в строки, визначені даним правочином; забезпечити своєчасне та повне оформлення й передачу Товариству в установленому порядку транспортних документів і подорожніх листів, відмічати в товаротранспортних накладних фактичний час прибуття й відправлення автомобілів із пунктів навантаження та факт завантаження/вивантаження вантажу. Виконання послуг за даним договором оформлюється товарно-транспортною накладною, яка підписується сторонами у чотирьох примірниках по одному для кожної із них. Підприємство несе повну відповідальність перед Товариством та третіми особами за шкоду, завдану відсутністю, недостатністю чи неправильністю цих документів і відомостей, які вони містять.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 8.1. вказаного правочину).

У додатку до договору від 1 лютого 2021 року № 20 сторони домовилися, що надання експедиційних послуг по перевезенню пегматиту та шихти № 10 (каоліну сирцю) виконується з точки завантаження - с. Новаки, Полонського району, Хмельницької області, до точки вивантаження - місто Київ, вул. Промислова, 4б. Отримувач вантажу - Підприємство, що зазначається в супровідній документації.

Об`єм перевезення визначається як кількість всього перевезеного Товариством вантажу відповідно до заявок Підприємства, що надаються за 3 дні до початку поточного місяця (пункт 3 відповідного додатку до договору).

Пунктами 5 та 6 зазначеного додатку до договору передбачено, що вартість перевезення вантажу за 1 тонну за вказаним в цьому додатку маршрутом становить 450,00 грн з урахуванням ПДВ за одну тону. Підприємство зобов`язується оплачувати надані послуги наступним чином: 50 % вартості наданих послуг - у 3-денний термін згідно отриманих актів виконаних робіт, решту 50 % - у місячний термін.

Додатком до договору від 5 серпня 2021 року № 21 визначено, що надання організаційних та експедиційних послуг по перевезенню пегматиту та шихти № 10 (каоліну сирцю) виконується з точки завантаження - с. Новаки, Полонського району, Хмельницької області, до точки вивантаження - місто Київ, вул. Промислова, 4б. Отримувач вантажу - Підприємство, що зазначається в супровідній документації.

Об`єми перевезення вантажу складають до 400 тонн відповідно до заявок Підприємства, що надаються останнім за 5 днів до початку поточного місяця. Вартість перевезення вантажу за одну тонну за вказаним маршрутом становить 500,00 грн з урахуванням ПДВ (пункти 3 та 5 додатку додатку № 21 до договору).

Відповідно до пункту 7 вказаного додатку терміни оплати рахунків та актів виконаних робіт, що складаються Товариством за кожний день виконання, не повинні перевищувати 30 календарних днів з моменту отримання документів в електронному вигляді (що мають повну юридичну силу до моменту отримання оригіналів). Оригінали надсилаються одразу після виконання роботи на адресу Підприємства "Новою Поштою". Передплата допускається.

Судом встановлено, що Товариство на виконання умов цього договору в період з липня 2021 року по серпень 2021 року надало відповідачу послуги на загальну суму 388 360,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи: актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): від 5 липня 2021 року № ОУ-0000026 на суму 17 203,20 грн, від 6 липня 2021 року № ОУ-0000027 на суму 18 698,40 грн, від 7 липня 2021 року № ОУ-0000028 на суму 19 882,80 грн, від 8 липня 2021 року № ОУ-0000029 на суму 30 231,60 грн, від 9 липня 2021 року № ОУ-0000030 на суму 31 936,80 грн, від 10 липня 2021 року № ОУ-0000031 на суму 30 441,60 грн, від 12 липня 2021 року № ОУ-0000032 на суму 30 970,80 грн, від 13 липня 2021 року № ОУ-0000033 на суму 33 751,20 грн, від 14 липня 2021 року № ОУ-0000034 на суму 30 324,00 грн, від 4 серпня 2021 року № ОУ-0000035 на суму 28 669,20 грн, від 5 серпня 2021 року № ОУ-0000036 на суму 34 760,28 грн, від 6 серпня 2021 року № ОУ-0000037 на суму 35 530,28 грн, від 7 серпня 2021 року № ОУ-0000038 на суму 22 290,18 грн, від 9 серпня 2021 року № ОУ-0000039 на суму 23 670,19 грн; товарно-транспортними накладними: від 5 липня 2021 року № 274 та № 275, від 6 липня 2021 року № 281 та № 282, від 7 липня 2021 року № 289 та № 290, від 8 липня 2021 року: № 294, № 295 та № 296, від 9 липня 2021 року: № 304, № 305 та № 306, від 10 липня 2021 року: № 315, № 316 та № 317, від 12 липня 2021 року: № 318, № 319 та № 320, від 13 липня 2021 року: № 331, № 332 та № 333, від 14 липня 2021 року: № 342, № 343 та № 344, від 4 серпня 2021 року: № 1058, № 1059 та № 1060, від 5 серпня 2021 року: № 1071, № 1072 та № 1073, від 6 серпня 2021 року: № 1084, № 1085 та № 1086, від 7 серпня 2021 року № 1099 та № 1100, від 9 серпня 2021 року № 1117 та № 1118.

Зокрема, акти за липень 2021 року №№ ОУ-0000026 - ОУ-0000034, оригінали яких містяться в матеріалах справи, підписані та затверджені директорами позивача та відповідача, а також скріплені відтисками печаток вказаних юридичних осіб. Факт підписання цих актів повноважним представником відповідача, а також факт надання послуг за цими актами також не заперечувалися повноважним представником відповідача в судових засіданнях.

Акти за серпень 2021 року №№ ОУ-0000035 - № ОУ-0000039 надані представником позивача в кольорових скан-копіях. На цих копіях наявні підписи керівників сторін та відтиски їх печаток.

Крім того, на виконання вимог податкового законодавства позивач у встановленому законом порядку склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні: від 5 липня 2021 року № 5, від 6 липня 2021 року № 6, від 7 липня 2021 року № 7, від 8 липня 2021 року № 9, від 9 липня 2021 року № 11, від 10 липня 2021 року № 12, від 12 липня 2021 року № 13, від 13 липня 2021 року № 14, від 14 липня 2021 року № 16, від 4 серпня 2021 року № 2, від 5 серпня 2021 року № 3, від 6 серпня 2021 року № 4, від 7 серпня 2021 року № 5 та від 9 серпня 2021 року № 6. Копії вищевказаних податкових накладних разом із квитанціями про їх прийняття до реєстрації контролюючим органом наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих Товариством послуг у повному обсязі не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 378 613,93 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (частина 2 статті 929 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність належних доказів, які підтверджують надання Товариством послуг за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): від 4 серпня 2021 року № ОУ-0000035 на суму 28 669,20 грн, від 5 серпня 2021 року № ОУ-0000036 на суму 34 760,28 грн, від 6 серпня 2021 року № ОУ-0000037 на суму 35 530,28 грн, від 7 серпня 2021 року № ОУ-0000038 на суму 22 290,18 грн, від 9 серпня 2021 року № ОУ-0000039 на суму 23 670,19 грн, а також на відсутність доказів їх направлення на адресу відповідача в установленому договором порядку.

Зокрема, Підприємство вказувало на те, що вищевказані акти уповноваженою собою відповідача не підписувалися.

Однак, відповідач не довів факту підроблення підпису його уповноваженого представника та протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з фактом підроблення вищевказаних документів. Також відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що послуги за вищевказаними актами позивачем не надавались, або вони надані не в повному обсязі.

У свою чергу, на підтвердження реальності відповідних господарських операцій за спірними актами позивачем також були надані товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Зокрема, пунктом 2.4. договору сторони узгодили, що додатково на перевезення оформлюються товарно-транспортні накладні, що є підтвердженням надання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, зобов`язань за даним правочином.

Відповідач вказував на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять усіх обов`язкових реквізитів, а саме: даних щодо посади та прізвища відповідальної особи вантажоодержувача.

Відповідно до пункту 1 Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 8.26 Правил № 363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Посилання відповідача на наявність недоліків у зазначених товарно-транспортних накладних, які свідчить про нереальність відображених у них господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції вцілому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року в справі № 803/1712/13-а.

Окрім того, окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між сторонами і не позбавляють правового значення виданих за цими операціями документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність факту отримання відповідачем відповідних послуг за договором у сукупності з іншими доказами.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що в силу пункту 4.4. договору саме та Підприємство покладено обов`язок здійснювати оформлення товарно-транспортних накладних і останнє несе відповідальність перед іншими особами за відсутність, недостатність чи неправильність вказаних у таких документів даних.

У свою чергу, як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) та фактичні дії як виконавця, так і замовника щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку надання послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 4 листопада 2019 року в справі № 905/49/15 та від 29 січня 2020 року в справі № 916/922/19.

Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем на підтвердження надання послуг за спірними актами податкові накладні прийняті контролюючим органом та зареєстровані в ЄРПН. Відтак, достовірність вказаних у таких накладних відомостей та реальність господарських операцій за ними презумується.

У свою чергу, доказів того, що відповідач, як споживач спірних послуг, подавав уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаними накладними, матеріали справи також не містять.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року в справі № 910/16505/19.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів цілком вірогідним є факт надання Товариством відповідачу експедиційних послуг за вищевказаними спірними актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Щодо посилань відповідача на відсутність у матеріалах справи належних доказів надсилання спірних актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

За пунктом 2.8. укладеного між сторонами договору оплата проводиться протягом 3-х банківських днів з моменту виконання послуг та отримання документів в електронному вигляді (що мають повну юридичну силу до моменту отримання оригіналів).

Відповідно до пункту 7 додатку № 21 до договору терміни оплати рахунків та актів виконаних робіт, що складаються Товариством за кожний день виконання, не повинні перевищувати 30 календарних днів з моменту отримання документів в електронному вигляді (що мають повну юридичну силу до моменту отримання оригіналів). Оригінали надсилаються одразу після виконання роботи па адресу підприємства "Новою Поштою". Передплата допускається.

Зі змісту вказаних пунктів договору вбачається, що надсилання відповідачу відповідних документів на підтвердження виконання послуг може здійснюватися як шляхом надсилання оригіналів таких документів на відповідну поштову адресу відповідача, так і шляхом надсилання цих документів в електронному вигляді. При цьому, ні в договорі, ні в додатках до нього, сторони не встановили будь-яких обмежень використання такого електронного порядку обміну документами.

На підтвердження факту надсилання спірних актів відповідачу Товариство надало скріншоти з його електронної пошти, з яких вбачається, що спірні акти надсилалися позивачем на адресу електронної пошти: "npyatkovska@atem.com.ua". Водночас судом встановлено, що ця електронна адреса не є офіційною електронною поштою Підприємства. У той же час, відповідач проти факту отримання ним відповідних документів, направлених на вищевказану адресу електронної пошти, категорично заперечував.

Разом із цим, спірні акти були додані до даної позовної заяви, поданої у формі електронного документа через підсистему "Електронний суд" 4 вересня 2023 року та проти факту отримання якої відповідач у судових засіданнях не заперечував. Таке надсилання разом із позовною заявою не суперечить вищевказаним положенням договору та повністю узгоджується з нормами чинного законодавства щодо надсилання копій документів в електронному вигляді.

Однак, отримавши копії зазначених актів разом із копією позовної заяви, відповідач не подав будь-яких заперечень щодо якості та кількості відображених у них послуг, обмежившись лише посиланням на відсутність оригіналів цих документів.

За змістом статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення договору та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що на час розгляду даної справи судом строк оплати відповідачем наданих Товариством послуг за спірними актами настав.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що передбачений статтю 222 ГК України претензійний порядок врегулювання спору є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і його використання чи невикористання жодним чином не впливає на можливість подання позову до суду та не є окремою підставою для відмови в його задоволенні. Так само, дотримання передбаченого пунктом 6.1. договору порядок розгляду спорів не пов`язане з правом чи можливістю сторони вказаного правочину звернутися до суду з вимогою про стягнення оплати за надані послуги за договором.

Суд також відхиляє посилання відповідача на необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення суми основного боргу, з урахуванням факту часткових оплат наданих позивачем послуг за договором на загальну суму 363 152,00 грн.

Зокрема, з наданої відповідачем копії банківської виписки вбачається, що Підприємство за період з 5 липня 2021 року по 10 серпня 2021 року перерахувало позивачу кошти у вищевказаному розмірі без конкретизації призначення цих платежів як оплати послуг саме за спірними актами виконаних робіт (наданих послуг). У призначенні цих платежів лише зазначено: "сплата за транспортні послуги зг.дог№080/17/п у т.ч. ПДВ 20%". Тобто, вказані кошти є оплатою наданих Товариством послуг вцілому за спірним договором між сторонами від 1 червня 2017 року.

Відповідно до статті 534 ЦК України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Разом із цим, можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може. Тобто, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 26 грудня 2019 року в справі № 911/2630/18.

Оскільки відповідачем не було чітко вказано призначення зазначених платежів як оплат за спірними актами виконаних робіт (наданих послуг), останні були правомірно зараховані позивачем як часткова оплата Підприємства за раніше надані йому послуги (за попередні періоди) за договором.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми основної заборгованості, остання оплата відповідача за платіжною інструкцією від 10 серпня 2021 року на суму 15 000,00 грн була зарахована в рахунок часткового погашення заборгованості Підприємства за актом виконаних робіт (наданих послуг) від 5 липня 2021 року № ОУ-0000026.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що заявлений Товариством до стягнення розмір спірної основної заборгованості є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та обставинам справи.

Оскільки заявлена до стягнення сума заборгованості, яка складає 378 613,93 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало належних доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу. У зв`язку з цим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач просив суд стягнути з Підприємства пеню у розмірі 348 519,84 грн, нараховану на відповідні суми боргу за кожним актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період з 8 серпня 2021 року по 12 березня 2022 року (у межах 6-місячного строку заборгованості по кожному акту).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Преамбулою Закону передбачено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 5.2. договору визначено, що за прострочення оплати послуг за цим договором Підприємство зобов`язане відшкодувати Товариству збитки, завдані порушенням строків оплати та сплатити неустойку в розмірі 0,5% від загальної вартості замовлення за кожен день прострочення оплати.

Разом із цим, оскільки факт направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг): від 4 серпня 2021 року № ОУ-0000035 на суму 28 669,20 грн, від 5 серпня 2021 року № ОУ-0000036 на суму 34 760,28 грн, від 6 серпня 2021 року № ОУ-0000037 на суму 35 530,28 грн, від 7 серпня 2021 року № ОУ-0000038 на суму 22 290,18 грн, від 9 серпня 2021 року № ОУ-0000039 на суму 23 670,19 грн, у передбаченому в додатку до договору від 5 серпня 2021 року № 21 порядку (в електронному вигляді) підтверджений лише з надсиланням 4 вересня 2023 року Товариством копії даної позовної заяви відповідачу через підсистему "Електронний суд", наданий позивачем розрахунок пені за вищевказаними актами є необґрунтованим, оскільки не охоплює належний період прострочення Підприємством оплати наданих Товариством відповідних послуг.

Окрім того, перевіривши заявлений до стягнення розрахунок пені за іншими спірними актами (акти за липень 2021 року №№ № ОУ-0000026 - № ОУ-0000034), судом встановлено, що він перевищує граничний розмір такої неустойки, встановлений Законом, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у належні періоди прострочення виконання грошового зобов`язання Підприємством, нарахованої за кожен день такого прострочення у межах 6-місячного строку на відповідні суми боргу за кожним актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені складає 22 858,02 грн, у зв`язку з чим позов у частині стягнення з Товариства вказаної штрафної санкції підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимоги про стягнення 325 661,82 грн пені є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 22 706,40 грн трьох процентів річних та 136 702,81 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за період з 8 серпня 2021 року по 10 серпня 2023 року відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, як вже було зазначено судом, строк оплати наданих позивачем послуг за актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг): від 4 серпня 2021 року № ОУ-0000035 на суму 28 669,20 грн, від 5 серпня 2021 року № ОУ-0000036 на суму 34 760,28 грн, від 6 серпня 2021 року № ОУ-0000037 на суму 35 530,28 грн, від 7 серпня 2021 року № ОУ-0000038 на суму 22 290,18 грн, від 9 серпня 2021 року № ОУ-0000039 на суму 23 670,19 грн, слід обраховувати з моменту надсилання вказаних актів в електронному вигляді відповідачу, тобто, з дня звернення Товариством даною позовною заявою, поданою 4 вересня 2023 року через систему "Електронний суд". Відтак, наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат за вищевказаними актами не охоплює належний період прострочення Підприємством оплати наданих Товариством послуг, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок вказаних компенсаційних виплат.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних складає 15 960,88 та 94 581,77 грн інфляційних втрат, у зв`язку з чим позов у частині стягнення з Товариства вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Ці компенсаційні виплати нараховані на суми боргу за актами за липень 2021 року №№ № ОУ-0000026 - № ОУ-0000034. Вимоги про стягнення 42 121,04 грн інфляційних втрат та 6 745,52 грн трьох процентів річних та є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Слід зазначити, що застосування вищезазначених положень ГПК України є правом, а не обов`язком суду.

Однак, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Ухвалення рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, прямо суперечить завданням судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування вказаної норми ГПК України.

Водночас, у разі невиконання рішення у даній справі, Товариство не позбавлене права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення трьох процентів річних за період, який не був предметом розгляду цього спору.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (02002, місто Київ, вулиця Панельна, будинок 1; ідентифікаційний код 40657853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Пульсар" (04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 21, квартира 28; ідентифікаційний номер 38061892) 378 613 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот тринадцять) грн 93 коп. основного боргу, 94 581 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн 77 коп. інфляційних втрат, 15 960 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 88 коп. трьох процентів річних, 22 858 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 02 коп. пені та 7 712 (сім тисяч сімсот дванадцять) грн 92 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26 лютого 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко