Вирок

від 28.02.2024 по справі 682/893/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/893/20

Провадження № 11-кп/4820/52/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та прокурора на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2023 року - у кримінальному провадженні №12017240210000777 внесеномудо ЄРДР 04.10.2017 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого вантажником у ФОП ОСОБА_10 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.246 КК України та виправдано.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.186, ч.1 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.246 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років,

- за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

- за ч.1 ст.342 КК України - у виді арешту на строк 6 місяців,

- за ч.2 ст.345 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_8 у виді 5 років позбавлення волі.

та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, що має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, та виправдано.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.186, ч.1 ст.342 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.246 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років,

- за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

- за ч.1 ст.342 КК України - виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 солідарно на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» майнову шкоду в сумі 380776 грн. 61 коп. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Славутської районної державної адміністрації майнову шкоду в сумі 3309,30 грн.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах Районного спеціалізованого лісокомунального підприємства «Ліс» до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди в сумі 354380,42 грн. залишено без розгляду.

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного вироку суду та встановлених судом обставин.

Вироком суду встановлено, що в ніч на 23.01.2020 ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись у 187 виділі 73 кварталу захисних лісових насаджень по напрямку руху Шепетівка - Здолбунів на перегоні Кривин-Могиляни на лівій стороні колії 182+900+183+900 структурного підрозділу «Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» неподалік села Старий Кривин Славутського району Хмельницької області, прибувши туди на автомобілі марки «УРАЛ» моделі «432000-02» реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаного гідравлічним маніпулятором, не маючи спеціального дозволу, який надає право на проведення порубки дерев і який посвідчується відповідним документом, виданим уповноваженими органами, порушуючи вимоги ч.ч.1,2 ст.69 Лісового кодексу України, за допомогою бензопил вчинили незаконну порубку 24 дерев: одного дерева породи «дуб» з діаметром пня 28 см, трьох дерев породи «дуб» з діаметром пнів 44 см, чотирьох дерев породи «дуб» з діаметром пнів 52 см, вісім дерев породи «дуб» з діаметром пнів 56 см, п`ять дерев породи «дуб» з діаметром пнів 60 см, двох дерев породи «дуб» з діаметром пнів 68 см, одного дерева породи «дуб» з діаметром пня 72 см, загальним об`ємом 64,87 куб.м, чим спричинили тяжкі наслідки державі в особі Акціонерного товариства «Українська залізниця» на загальну суму 439 582,57 грн.

Після цього, 23.01.2020 близько 20.30 год. ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння зрізаними в результаті незаконної порубки 18 колодками лісопродукції породи «дуб» загальним об`ємом 12,39 куб.м, умисно на автомобілі «УРАЛ» моделі «432000-02» реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаного гідравлічним маніпулятором, приїхали на 187 виділ 73 кварталу захисних лісових насаджень по напрямку руху Шепетівка - Здолбунів на перегоні Кривин-Могиляни на лівій стороні колії 182+900+183+900 структурного підрозділу «Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» неподалік села Старий Кривин Славутського району Хмельницької області. Під час завантаження лісопродукції на автомобіль «УРАЛ» ОСОБА_8 і ОСОБА_7 були помічені двома працівниками оперативної групи стрілецької команди станції ІНФОРМАЦІЯ_4 воєнізованої охорони виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були залучені для здійснення охорони лісопродукції, виявленої на місці незаконної порубки, а саме: 18 колодок породи «дуб» загальним об`ємом 12,39 куб.м у 187 виділі 73 кварталу захисних лісових насаджень по напрямку руху Шепетівка - Здолбунів на перегоні Кривин - Могиляни на лівій стороні колії 182+900+183+900 структурного підрозділу «Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» неподалік села Старий Кривин Славутського району Хмельницької області згідно маршрутних листів № 113269 і № 113270 караулу воєнізованої охорони (для охорони вантажів на шляху прямування і проведення оперативно-профілактичної роботи на лінії) на дільниці Шепетівка - Кривин-Бадівка.

З метою недопущення розкрадання майна структурного підрозділу «Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та затримання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 наблизились до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і, назвавшись працівниками оперативної групи стрілецької команди станції Шепетівка Козятинського загону воєнізованої охорони виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», висунули вимогу до порушників залишатися на місці та припинити вантажити зрубану деревину на автомобіль. Натомість, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою не бути затриманими на місці скоєння кримінального правопорушення та бажаючи довести до завершення свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, почали чинити опір представникам влади ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який виразився у заподіянні їм ударів по тілу та завданні фізичного болю, а саме: ОСОБА_7 закрився в кабіні автомобіля «УРАЛ», робив спроби його завести, а потім, вилізши з кабіни автомобіля, наніс один удар по нозі працівнику оперативної групи стрілецької команди станції Шепетівка ОСОБА_11 , а ОСОБА_8 чинив опір працівнику оперативної групи стрілецької команди станції Шепетівка ОСОБА_12 , під час якого наніс близько 6 ударів руками в різні частини тулуба ОСОБА_12 . На неодноразові зауваження припинити протиправні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не реагували, після чого були попереджені працівниками оперативної групи стрілецької команди про можливість застосування до них спеціальних засобів та вогнепальної зброї, яку мають право використовувати згідно з Додатком № 5 до Положення про порядок придбання, перевезення, обліку, зберігання і використання бойової нарізної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї підрозділами відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті та Положення про порядок застосування вогнепальної зброї, затвердженого Постановою КМУ № 575 від 12.10.1992 року. В результаті вчинення опору ОСОБА_8 втік від працівників оперативної групи в захисне лісове насадження, а ОСОБА_7 , сівши за кермо автомобіля «УРАЛ», незважаючи на вимогу працівника оперативної групи стрілецької команди ОСОБА_11 припинити рух автомобіля, продовжив рух, внаслідок чого ОСОБА_11 здійснив один постріл з вогнепальної зброї вгору та ще п`ять пострілів по колесам автомобіля. Незважаючи на це, ОСОБА_7 , не зупиняючи автомобіль, здійснив втечу з місця вчинення злочину із завантаженою на кузов автомобіля лісопродукцією породи «дуб» об`ємом 3,93 куб.м, чим заподіяв Акціонерного товариству «Українська залізниця» майнової шкоди на загальну суму 20796,11 грн., а працівникам оперативної групи стрілецької команди станції ІНФОРМАЦІЯ_4 воєнізованої охорони виробничого підрозділу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - фізичного болю.

Окрім того, 23.01.2020 року ОСОБА_8 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень в зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків за таких обставин.

23.01.2020 року ОСОБА_13 , який згідно наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області № 179 о/с від 27.06.2018 року призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Славутського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, згідно з дорученням начальника Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області полковника поліції ОСОБА_14 № 9 від 23.01.2020 року «Про проведення на території м.Славута та Славутського району профілактичного відпрацювання» з метою забезпечення публічної безпеки та порядку охорони прав та свобод людини, виявлення правопорушень, а також попередження та розкриття злочинів, пов`язаних з крадіжками лісу на території м.Славута та Славутського району у період часу з 19.00 год. 23.01.2020 року до 04.00 год. 24.01.2020 року здійснював відпрацювання.

Близько 20.30 год. дільничний офіцер поліції ОСОБА_13 отримав по телефону повідомлення від чергового Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області про те, що працівники воєнізованої охорони станції Шепетівка намагалися затримати двох осіб, які здійснювали крадіжку лісопродукції неподалік села Старий Кривин Славутського району та в подальшому зникли з місця події на автомобілі «УРАЛ».

Рухаючись з села Старий Кривин Славутського району по слідах на полі автомобіля «УРАЛ» дільничним офіцером ОСОБА_13 та працівниками ДП «Славутський лісгосп» було виявлено чотири зрізані колоди дерев породи «дуб», а біля них - сліди транспортного засобу. По вказаних слідах вони приїхали до села Дідова Гора Славутського району, де на території, що колись належала ДП СГП «Хмельницьке», було виявлено ангар, в якому знаходився автомобіль марки «УРАЛ». Через деякий час ними було помічено, що вантажний автомобіль «УРАЛ» виїхав з ангару і поїхав польовою дорогою за село Дідова гора Славутського району, де під час переїзду через рівчак у автомобіля сталася поламка, а саме відпала шина, і він застряг в полі. З кабіни автомобіля зі сторони пасажира вибіг ОСОБА_8 , якого одразу почав переслідувати дільничний офіцер поліції ОСОБА_13 , який відповідно до пп.4 п.3 Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом Міністрества внутрішніх справ України № 650 від 28.07.2017 року, має право затримувати підозрюваних у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, доставляти таких осіб до поліцейської станції або органу (підрозділу) поліції. Під час переслідування дільничний офіцер поліції ОСОБА_13 ставив вимогу ОСОБА_8 зупинитись, однак ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що його переслідує працівник поліції, який перебував у форменному одязі із спеціальним жетоном, з метою уникнення відповідальності за скоєні ним злочини, незважаючи на законні вимоги працівника правоохоронного органу зупинитися та надати йому можливість виконати свої службові обов`язки, з метою перешкоджання законним діям працівника правоохоронного органу, тобто виконанню покладених на нього службових обов`язків умисно наніс дільничному офіцеру поліції ОСОБА_13 три удари кулаками рук в праву та ліву частину тулуба, один удар в лобну ділянку голови, в результаті чого заподіяв дільничному офіцеру поліції ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забою м`яких тканин голови, забою грудної клітки справа, забою правої нирки, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Органами досудового розслідування крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачувалися за ч.2 ст.246 КК України в тому, що в ніч на 4 жовтня 2017 року ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись в 2 та 23 виділах 23 кварталу лісового масиву Районного спеціалізованого лісокомунального підприємства «ЛІС» неподалік села Волиця Славутського району Хмельницької області, прибувши туди на автомобілі марки «УРАЛ» моделі «432000-02», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаному гідравлічним маніпулятором, не маючи спеціального дозволу, який надає право на проведення порубки дерев, і який посвідчується відповідним документом, виданим уповноваженими органами, порушуючи вимоги Лісового кодексу України в редакції від 03.09.2017 року, а саме, ч.ч.1,2 ст.69 цього Кодексу, які передбачають, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно, спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за допомогою бензопил вчинили незаконну порубку одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 33 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 35 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 37 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 38 см, двох дерев породи «сосна» з діаметром пнів 39 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 41 см, двох дерев породи «сосна» з діаметром пнів 42 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 43 см, двох дерев породи «сосна» з діаметром пнів 44 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 45 см, вісім дерев породи «сосна» з діаметром пнів 47 см, чотирьох дерев породи «сосна» з діаметром пнів 48 см, сім дерев породи «сосна» з діаметром пнів 50 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 51 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 52 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 55 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 60 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром пня 64 см, одного дерева породи «сосна» з діаметром 66 см, чим завдали майнової шкоди державі в особі Районного спеціалізованого лісокомунального підприємства «ЛІС» на загальну суму 354380,42 грн., а також істотну шкоду довкіллю, яка виразилась в погіршенні екологічної обстановки на місцевості, погіршенні породного складу, якості захисних й інших екологічних властивостей лісу, виникли труднощі у відтворенні заліснення в даній місцевості, змінився ландшафт місцевості.

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку про не доведення вини обох обвинувачених у вчиненні злочину передбаченого ст. 246 ч.2 КК України по епізоду від 04.10.17 року та виправдав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за цим епізодом, а також виключив ознаку повторності в правовій кваліфікації їх дій за ст. 246 ч.4 КК України по епізоду від 23.01.20 року.

В частині виправдання обох обвинувачених за ст. 246 ч.2 КК України, суд у вироку послався на недопустимість протоколу слідчого експерименту від 17.11.17 року, не відповідністю його проведення меті ст. 240 КПК України, довідки проведення аналізу інформації отриманої від стільникового зв`язку від 07.04.20 року, складену оперуповноваженим СКП Славувтського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_15 , через порушення слідством порядку отримання такої інформації, передбаченого ст. 266 КПК України та неможливістю об`єктивно підтвердити обставини викладені у цій довідці.

За результатами дослідження всіх інших доказів зібраних слідством та наданих обвинуваченням до суду з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку суд визнав винними та засудив ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів у межах висунутого обвинувачення за ст. 246 ч.4, 186 ч.2, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок Шепетівського міськрайонного суду від 25.01.2023 стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч. 2 ст. 246 КК України (в редакції Закону № 2063-VIII від 03.09.2017) та призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

ч. 4 ст. 246 КК України та призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі;

ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

ч. 1 ст. 342 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу розміром 2000 нмдг.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 6 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання за ч. 1 ст. 342 КК України у вигляді 2000 нмдг штрафу виконувати самостійно.

ОСОБА_8 просив визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч. 2 ст. 246 КК України (в редакції Закону № 2063-VIII від 03.09.2017) та призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

ч. 4 ст. 246 КК України та призначити покарання у вигляді 6 років позбавлення волі;

ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

ч. 1 ст. 342 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу розміром 2000 нмдг.

ч 2 ст. 345 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_8 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання за ч. 1 ст. 342 КК України у вигляді 2000 нмдг штрафу виконувати самостійно.

Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь районного спеціалізованого лісокомуального підприємства «Ліс» у солідарному порядку, завдану кримінальним правопорушенням шкоду у сумі 354380, 42 гривень - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 солідарно на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» майнову шкоду в сумі 380776 (триста вісімдесят тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Славутської районної державної адміністрації майнову шкоду в сумі 3309,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 4461,86 грн. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 4461,86 грн.

В частині вирішення питання про речові докази прокурор просив:

- деревину породи сосна в кількості 33 шт. розмірами: довжиною 4,5 м і діаметром: d 18 1 шт. 0,14 м3 , d 22 3 шт. 0,60 м3 , d 24 3 шт. 0,72 м3 , d 26 2 шт. 0,56 м3, d 30 3 шт. 1,14 м3, d 32 4 шт. 1,72 м3, d 44 1 шт. 0,80 м3, d 18 1 шт. 0,14 м3, довжиною 4 м: d 24 1 шт. 0,21 м3, d 28 1 шт. 0,29 м3, d 34 1 шт. 0,43 м3, d 44 1 шт. 0,70 м3, d 16 1 шт. 0,09 м3, d 18 6 шт. 0,72 м3, d 20 5 шт. 0,73 м3, d 22 8 шт. 1,42 м3, d 24 5 шт. 1,05 м3, d 26 9 шт. 2,25 м3, d 28 8 шт. 2,32 м3, d 30 3 шт. 0,99 м3, d 32 1 шт. 0,38 м3, d 34 1 шт. 0,43 м3, загальним об`ємом 19,32 м3, а також обрізний матеріал породи сосна розмірами: довжина 3 м 120 х 150 х 3000 8 шт., 150х50х3000 3 шт., 100х50х3000 2 шт., 120х25х3000 3 шт., всього в кількості 16 шт.; довжиною 4 м розмірами: 200х25х4000 2 шт., 150х25х4000 2 шт., 200х100х4000 3 шт., 200х50х4000 2 шт., 180х60х4000 5 шт., 200х100х4000 10 шт., 120х120х4000 4 шт., 150х150х4000 2 шт., 200х60х4000 5 шт., 140х70х4000 3 шт., 150х25х4000 12 шт., 120х25х4000 15 шт., 100х25х4000 4 шт., 150х50х4000 9 шт., 200х50х4000 1 шт., 200х25х4000 4 шт., всього 93 шт.; доску неліквідну 8 шт., передані на зберігання директору РЛСП «Ліс» ОСОБА_16 , - повернути власнику РСЛП «Ліс».

- автомобіль марки «УРАЛ» моделі «432000-02», номер кузова « НОМЕР_2 », обладнаний гідравлічним маніпулятором оранжевого кольору, - конфіскувати.

В іншій частині вирішення питання про речові докази, викладене у вироку суду вважав правильним.

Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, в частині виправдання обвинувачених за ст. 246 ч.2 КК України суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим в ході судового розгляду доказам.

Вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги покази представника потерпілого ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_18 , вказавши, що вказані особи є керівниками РЛСП «Ліс» та є зацікавленим у відшкодуванні шкоди, завданої незаконною вирубкою лісу. Проте, свідок ОСОБА_18 давав свідчення суду під присягою, попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підстав для сумнівів у його показах немає, до того ж вони узгоджуються з іншими дослідженими судом матеріалами, такими як протокол огляду місця події від 04.10.2017, протокол обшуку від 06.10.2017, протокол огляду місця події від 17.11.2017.

Піддає критиці висновки суду про те, що дерева породи «сосна», вилучені під час обшуку на пилорамі та під час обшуку поблизу неї, є не тими самими деревами, що були зрізані в ніч на 04.20.2017 у 2 та 23 кварталах лісового масив. Зауважує, що розміри пнів дерев у лісовому масиві та розміри колод дерев сосна, вилучених на пилорамі та поблизу неї, можуть не співпадати між собою, адже колоди дерев вилучені на пилорамі були покрижовані та підготовлені до обробки.

Вважає помилковими висновки суду про недопустимість довідки про проведення аналізу інформації, отриманої від операторів стільникового зв`язку від 07.04.2020 року, згідно якої здійснено аналіз телефонних з`єднань обвинувачених в період часу з 03.10.2017 по 04.10.2017, оскільки вона отримана з порушенням порядку, визначеного ст.266 ч.1 КК України. Дана довідка підтверджує той факт, що в ніч з 03.10.2017 на 04.10.2017 мобільні номери обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 фіксувалися у межах дії базової станції стільникового зв`язку, яка покриває місце вчинення злочину.

Вказує, що у даному кримінальному провадженні було отримано тимчасовий доступ до інформації, що міститься у розпорядженні оператора стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар» про з`єднання мобільних номерів обвинувачених у ніч з 03 на 04 жовтня 2017 року з прив`язкою до базових станцій стільникового зв`язку, що є заходом забезпечення кримінального провадження, а не негласною слідчою (розшуковою) дією.

На думку прокурора, довідка, що міститься в матеріалах провадження, підтверджує той факт, що у ніч з 03.10.2017 на 04.10.2017 мобільні номери обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_8 фіксувалися у межах дії базової станції стільникового зв`язку, яка покриває місце вчинення злочину. Відповідно, усі досліджені судом докази в своїй сукупності, підтверджують факт вчинення обвинуваченими за попередньою змовою між собою незаконної порубки 38 дерев та мають бути кваліфіковані за ст.246 ч.2 КК України.

Прокурор вважає не законним рішення суду в частині вирішення питання про речові докази, зокрема про повернення ОСОБА_19 автомобіля марки «УРАЛ» моделі «432000-02», оскільки слідством та судом встановлено, що цей автомобіль був знаряддям вчинення злочину та відповідно підлягав спеціальній конфіскації в порядку ст. 100 ч.9 п.1КПК України та ст. 96-2 ч.1 п.4 КК України. Зауважує, що автомобіль на час вчинення злочинів перебував у законному володінні ОСОБА_7 та вибув з володіння ОСОБА_19 на законних підставах, чого обвинувачений не заперечував. Такі обставини, на думку прокурора, враховуючи вимоги КПК України та практику ВС України свідчать проте, що автомобіль марки «Урал» моделі «432000-02», номер кузов « НОМЕР_2 », обладнаний гідравлічним маніпулятором оранжевого кольору, з двома державними номерними знаками « НОМЕР_1 » підлягає спеціальній конфіскації.

Окрім того, прокурор вважає покарання, призначене ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надто м`яким, таким, що не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів, кількості злочинних епізодів та відомостям про особи обвинувачених. Вказує, що обвинувачені вчинили ряд кримінальних правопорушень, які є умисними тяжкими та нетяжким злочином, кримінальним проступком, вину у вчиненні яких не визнали, не розкаялись, заподіяну шкоду вчиненими злочинами не відшкодували, обставин, які б пом`якшували вину обвинувачених, судом не встановлено.

У підсумку прокурор вважає, що при призначенні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, слід застосувати принцип часткового складання покарань.

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є аналогічними за своїм змістом. Обвинувачені просять скасувати вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2023 року, закрити кримінальне провадження щодо них та відмовити у задоволенні заявлених потерпілими цивільних позовів у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю фактів вчинення інкримінованих їм злочинів.

Вважають, що судом допущена неповнота судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, неналежне дослідження письмових та речових доказів, в матеріалах справи немає жодного доказу, який підтверджував би причетність обвинувачених до незаконної порубки лісу.

На думку апелянтів, докази їх вини, на які посилається суд першої інстанції у вироку підлягають спростуванню, з наступних підстав:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні №12017240210000777 та доручення начальника СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 05 жовтня 2017 року, 23 січня 2020 року,24 січня 2020 року, 09 березня 2020 року, 08 квітня 2020 року, 08 квітня 2020 року, 09 квітня 2020 року про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017240210000777 слідчими ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 не можуть бути доказами вини, оскільки злочини вчинено в ніч на 23 січня 2020 року, а дані документи датовано жовтнем 2017 року.

Протокол огляду місця події від 24 січня 2020 року з фототаблицею, згідно якого на ділянці поля, розташованій на відстані 2 км від с. Новий Кривин Славутського району, у траві, виявлено 4 колоди деревини породи «дуб» вказаних розмірів, є неналежним та недопустимим доказом у кримінальному провадженні, оскільки огляд проведено у нічний час з 02 год. 20 хв. до 03 год. 20 хв. На думку захисту це є грубим порушенням вимог ч. 4 ст. 223 КПК України Вказують, що на фототаблицях не видно жодних цифр на вимірювальних приладах, протоколд містить пусті рядки, що свідчить про можливість фальсифікації протоколу, протокол не містить марки цифрового фотоапарату та відомостей про його повірку, фото таблиці зроблені потерпілим ОСОБА_12 та свідками на власні телефони та переслані слідчому. Всі ці обставини свідчать про недопустимість цього доказу. На думку захисту протокол огляду місця події не доводить не законну вирубку лісу ОСОБА_7.

Протокол огляду місця події від 24 січня 2020 року з фототаблицею, згідно якого у вказаному місці виявлено автомобіль марки «Урал», модель №432000-02 ХІР-432000 №967: двигун КАМАЗ 740 зеленого кольору, у металевому ящику було виявлено бензопилу «8ТІХТ- М8260», запасну шину до бензопили, пластикові пляшки з пальним, маслом до бензопили, на думку обвинувачених є неналежним та недопустимим доказом, оскільки огляд проведено у нічний час з 03 год. 40 хв. до 05 год. 20 хв., що є грубим порушенням ч. 4 ст. 223 КПК України. Протокол містить пусті рядки, не зазначено марки цифрового фотоапарату, яким здійснювались фотознімки та відсутня інформація про його повірку, вважають, що фото таблиці до протоколу були виконані з фото, пересланих свідками слідчому, що є незаконним. На думку захисту доказ не підтверджує незаконну вирубку лісу обвинуваченими.

Обвинувачені також посилаються на показання свідка ОСОБА_28 , понятого при проведенні огляду місця події, з яких виходить, що він не підписував у той день будь-яких документів, йому не роз`яснювались його прав, пізніше він підписував якісь документи у дворі поліції. Але пізніше він надав повторні покази, які суттєво відрізнялись від наданих ним попередніх показів, а перед судовим засіданням, зі слів останнього, його викликала до свого службового кабінету прокурор ОСОБА_29 з приводу даної справи. Тому сторона захисту вважає правдивими перші покази свідка, які доводять неналежність протоколу огляду місця події від 24.01.20 року.

З аналогічних підстав сторона захисту вважає недопустимим і неналежним доказом протокол додаткового огляду місця події від 30 січня 2020 року, оскільки з пояснень свідка ОСОБА_28 вбачається, що він не приймав участі у будь-яких слідчих діях 30 січня 2020 року. Даний доказ не підтверджує незаконну вирубку лісу.

Вказують, що акт оприбуткування лісопродукції від 23 січня 2020 року, є неналежним і недопустимим доказом, оскільки з пояснень свідків було встановлено, що при складанні даного акту були присутні не всі особи, які зазначені у ньому. Акт був складений у відсутності ОСОБА_30 , який взагалі не був на місці події. Також, особи, які складали даний акт, як свідки у справі, не могли належним чином пояснити, як по даному акту ідентифікували незаконно вирублену деревину.

Вважають відомість матеріально-грошової оцінки служби колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень ПЧЛУ-18, не являється належними допустимим доказом, оскільки складена не кваліфікованою особою, яка не являється спеціалістом чи експертом у даній галузі. Довідка АТ «Укрзалізниця» щодо до діючих цін на лісопродукцію станом на 23 січня 2020 року також є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складена не кваліфікованою особою, яка не являється спеціалістом чи експертом у даній галузі.

На думку обвинувачених, протокол затримання від 24 січня 2020 року ОСОБА_8 якого було затримано 24 січня 2020 року о 00.37 год. підтверджує факт, що за кермом автомобіля перебував саме він, а не обвинувачений ОСОБА_7 . Це, на думку захисту доводить, що ОСОБА_7 ніколи не керував автомобілем і не був на місці вчинення злочину. Об`єктивних доказів присутності в автомобілі ОСОБА_7 , зокрема експертиз про сліди пальців чи потовиділень останнього у автомобілі слідством не здобуто. На думку захисту, відомості викладені в протоколі затримання спростовують впізнання ОСОБА_12 за фотознімками, який вказав, що впізнав ОСОБА_7 як особу, яка втекла на автомобілі. Даний доказ суперечить пред`явленому обвинуваченню.

Вказують, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 січня 2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_12 упізнав ОСОБА_7 , як особу, що знаходилась у автомобілі марки «Урал» 23 січня 2020 року, керував маніпулятором при навантаженні дерев, є доказом, який здобутий у позапроцесуальний спосіб незаконним шляхом,

Вважають , що суд безпідставно визнав допустимими і належними доказом - протокол впізнання потерпілим ОСОБА_12 , попри те, що визнав недопустимим протокол впізнання з потерпілим ОСОБА_11 , хоча така слідча дія з ними обома проводилася в однакових умовах.

Захист вважає недопустимими доказами заяву про добровільну видачу ОСОБА_12 речей, які нібито належали особі, яка утікала, від 24 січня 201 року, протокол огляду та добровільної видачі від 24 січня 2021 року цих речей, оскільки такі речі не мають доказового значення по справі, по них не було проведено жодної експертизи, тому твердження суду, які наведені у вироку, що ці речі належать обвинуваченим є припущенням суду. Всі припущення у кримінальному провадженні мають трактуватися на користь обвинувачених.

Вважають, що листи Територіального сервісного центру МВС 3541 РСЦ МВС в Кіровоградській області №31/11/3541-437 від 18 лютого 2020 року, Територіального сервісного центру МВС 6845 РСЦ МВС в Хмельницькій області №31/22/5-105 від 06 лютого 2020 року, згідно яких автокран марки «Урал» моделі 4320 АК 8, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , зеленого кольору зареєстровано за ОСОБА_19 є недопустимими доказами, оскільки не доводять обставин злочину, зокрема незаконної вирубки лісу.

Посилаються на докази, досліджені судом під час судового розгляду, які вони вважають недопустимими, оскільки вони не доводять обставин, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні а також вини обвинувачених в інкримінованих злочинах. На думку захисту, це наступні письмові документи:

-копія наказу Головного Управління Національної поліції в Хмельницькій області№179о/с від 27 червня 2018 року, згідно якого лейтенанта поліції ОСОБА_13 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Славутського відділу поліції ГУНП з 23 червня 2018 року

-копія посадових (функціональних) обов`язків дільничного офіцера поліції сектору превенції Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 , затверджених 14 січня 2020 року, згідно яких останній має повноваження доставляти у випадках і в порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних увчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення

-копія доручення начальника Славутського ВП ГУ НП в Хмельницькій області ОСОБА_31 від 23 січня 2020 року, згідно якого ОСОБА_13 доручено 23 січня 2020 року з 19.00 год. до 04.00 год. 24 січня 2020 року провести відпрацювання території м. Славута та Славутського району разом з працівниками лісового господарства автомобілі Нива Шевроле,д.н. НОМЕР_5

-довідки Комунального підприємства «Славустька центральні районна лікарня ім. Ф.М.Михайлова» №149 від 28 січня 2020 рою та №237 від 05 лютого 2020 року, згідно яких ОСОБА_13 з 24 січі 2020 року по 04 лютого 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки справа, забій нирки справа є неналежними доказами, оскільки не розкривають жодних обставин, у тому числі, незаконну вирубку лісу.

Обвинувачений ОСОБА_8 піддає критиці висновок експерта №14 від 27 березня 2020 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_32 були виявлені тілесні ушкодження голови. Вказує,, що з висновків експерта вбачається, що в ОСОБА_13 не виключається можливість виникнення черепно-мозкової травми в результаті нанесення удару, ударів ним головою іншій особі.

Вказує, що такі висновки узгоджуються з його поясненнями про механізм отримання травми ОСОБА_13 , в лобній частині голови. За результатами його звернень до правоохоронних органів Державним бюро розслідувань у м. Хмельницький було порушене кримінальне провадження щодо правоохоронців які його затримували та опитували на початкових етапах слідства. В заяві до ДБР він вказував, що під час затримання йому погрожували зброєю, було жорстоко побито працівником Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_13 , який багато разів бив його в голову лобною частиною своєї голови, при цьому поліцейський ОСОБА_13 був в стані сильного алкогольного сп`яніння. В автомобілі по дорозі до ОСОБА_33 . ОСОБА_13 неодноразово наносив йому удари в голову руками та пістолетом, У відділку поліції інші працівники поліції примушували його підписати пояснення, що він нібито побив працівника поліції ОСОБА_13 , а коли він відмовився втрьох побили його, наносячи удари по голові та тулубу, примушуючи підписувати якісь папери. Всі ці обставини, залишилися поза увагою суду, який безпідставно засудив його за ст. 345 ч.2 КК України, хоча ніяких тілесних ушкоджень він ОСОБА_13 не наносив.

Сторона захисту, посилається на докази, досліджені судом під час судового розгляду, які вважають недопустимими, оскільки вони не доводять обставин, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні, зокрема на підтвердження вини обох обвинувачених за ст. 342 ч.1 КК України, а також у не законній вирубці лісу. На думку захисту, це наступні докази, письмові документи:

-копія 2-х аркушів з книги обліку видачі та прийняття вогнепальної зброї

боєприпасів виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Південно-західна залізниця» стрілецької команди ст. Шепетівка,згідно яких 23 січня 2020 року о 06.00 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали зброю рев. 6135 та рев. НОМЕР_6 відповідно для несення служби

- копія наказу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №73-ос

про переведення на іншу роботу, згідно якого ОСОБА_12 з 01 квітня 2018 року переведено на посаду старший стрілець 5 розряду стрілецької команди станції Шепетівка,

- виписка з наказу начальника відділу в/охорони ПЗЗ №172/к від 01 вересня 1992

року, згідно якого ОСОБА_12 з 01 вересня 1992 року прийнято на посаду стрільця з супроводження потягів та охорони вантажів,

- копія маршруту №113270 від 23 січня 2020 року, згідно якого старший стрілець

ОСОБА_12 23 січня 2020 року з 08.00 год. по 02.00 год. 24 січня 2020 року перебував зі зброєю в наряді караулу на ст. Шепетівка Козятинського загону воєнізованої охорони, виїжджав на перегін ст. Кривин - Бадівка для проведення оперативно-профілактичної роботи,

- копія посадової інструкції старшого стрільця 5 розряду, затвердженої начальником

виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Південно-західна залізниця» 13 вересня 2018 року, згідно якої він охороняє вантажі ( у тому числі отруйних та вибухових речовин) на шляху прямування, в парках станцій, особливо важливі та інші об`єкти залізничного транспорту,

- копія дозволу №51 від 29 травня 2012 року, виданого Управлінням МВС України на

Південно-щахідній залізниці ОСОБА_12 на носіння службової зброї револьверів системи «Наган» 16198, зі строком дії до 02.10.2022 року,

- копія наказу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №3-ос про прийняття на роботу, згідно якого ОСОБА_11 з 09 січня 2019 року прийнято на посаду стрільця 4-го розряги стрілецької команди станції Шепетівка,

- копія маршруту №113269 від 23 січня 2020 року, згідно якої стрілець ОСОБА_11 23 січня 2020 року з 08 год. по 02 год. 24 січні 2020 року перебував зі зброєю в наряді караулу на ст. Шепетіви Козятинського загону воєнізованої охорони, виїжджав на перегін сі Кривин - Бадівка для проведення оперативно-профілактичної роботі,

- копія посадової інструкції стрільця 4-го розряду, затвердженого начальником виробничого підрозділу Козятинський загону воєнізованої охорони регіональної філії «Південно-західні залізниця» 13 вересня 2018 року, згідно якої він охороняє вантажі (у тому числі отруйних та вибухових речовин) на шляху прямування, у парках станцій, особливо важливі та інші об`єкти залізничного транспорту,

- копія дозволу НОМЕР_8 від 19 лютого 2019 року, виданого Національною поліцією України ОСОБА_11 на право зберігання та носінню револьверу системи «Наган» НОМЕР_7, зі строком дії до 19 лютого 2022 року,

- копія положення про виробничий підрозділ Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Південно-західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказом регіональної філії «Південно- західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» №173-Н від 27 лютого 2017 року, згідно якого до складу підрозділу входить стрілецька команда на станції Шепетівка,

Захист вважає неналежним та недопустимим доказом висновок експерта №706/21-22 від 06 липня 2021 року, оскільки була експертиза була призначена та проведена з грубим порушенням вимог КПК України, Закону України «Про судову експертизу» та затвердженої Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень . Посилається на те, що експерт не здійснював безпосередньо огляд деревини, а за основу взяв лише протоколи огляду місця події, з відповідними фото таблицями, провів розрахунок завданої шкоди навколишньому середовищу на підставі діючих такс, протоколів проведення слідчих експериментів та інших матеріалів провадження, які в свою чергу, також є неналежними і недопустимими доказами.

Вважають, що роз`яснення експерта ОСОБА_34 , яка підтвердила в суді свій висновок від 06 липня 2021 року, пояснила, що розрахунок шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, проводився на підставі тарифів, затверджених Постановою КМУ № 665 від 23 липня 2008 року, наведених тверджень захисту не спростовують та доказового значення у провадженні не мають.

Зазначають, що речові докази зібрані слідством та досліджені судом також не доводять їх вини у вчиненні інкримінованих злочинів, зокрема пластикова пляшка з оливою моторною дизельною, чорна сумка з пляшкою з червоною рідиною, пляшки з рідиною. Сумка з цепом для бензопили не використовувалися для різки дерев, оскільки цепу відсутні залишки тирси, тому такий доказ є неналежним, відповідної експертизи на підтвердження таких обставин слідством не проводилося. Тому висновки суду що наявність в автомобілі «Урал» бензопили, цепа і шини до неї свідчить про незаконну вирубку лісу та причетність обвинувачених до даного злочину слід вважати припущеннями.

Аналогічні твердження захист висловлює і щодо речових доказів - напилок, ключи для бензопили, дерев`яна бита, ізолента чорного кольору,кусок гумового шлангу, лампочки автомобільні в кількості 7 шт., брудна ганчірка, барсетка чорного кольору, ручки синього кольору, 2 ліхтарики, сірники, туалетний папір, пасти, номерні знаки НОМЕР_1 - 2 шт.,2- ліхтарики, ключ з замком, рулетки для вимірювання довжиною 5 м, канцелярські кнопки з клаптиками світловідбиваючої матерії.

Балаклава чорного кольору не розкриває жодних обставин злочину, у тому числі, незаконну вирубку лісу, крім того, ОСОБА_8 на судовому слідстві пояснив, що одягав її під мотоциклетній шолом. Шапка синього кольору, яка була знайдена у лісі потерпілим ОСОБА_12 , також не розкриває жодних обставин злочину, оскільки не належить обвинуваченим.

Світло відбиваючі смужки червоного кольору, які були знайдені у барсетці чорного кольору, яка знайдена у лісі потерпілим ОСОБА_12 , канцелярські кнопки, якими нібито прикріплювались світловідбиваючі смужки, були знайдені у барсетці чорного кольору не належать обвинуваченим. Експертиз по відбитка пальців, по ним не проводилась,

Вказують, що бензопила «Shtill», яка була оглянута в судовому засіданні першої інстанції, разом із переліченими вище цепом і шиною до неї, є надто короткою та непридатною для спилювання дубів такого діаметру. Дана бензопила знаходилась в автомобілі як сучкоріз для розчистки гілля або інших перешкод під час руху автомобіля по лісу, однак жодного разу не використовувалась.

4 колоди, породи дуб, довжиною 3,21 м, 3,27 м, 4,36 м, 3,31 м, які були знайдені в полі, на думку суду першої інстанції були вивезені в поле обвинуваченими, що є лише припущеннями, оскільки автомобіль був затриманий пустим. Аналогічна ситуація із слідами від автомобіля, щодо яких жодних експертиз по відбитках коліс не проводилось на досудовому слідстві.? Речові докази: 14 частин порізаних стовбурів дерев, породи дуб, 23 контрольних зрізи, не підтверджують незаконної вирубки їх обвинуваченими, оскільки така цифра не узгоджується з вилученими колодами.

Захист вважає, що суд дав не належну оцінку показам потерпілих та свідків, перекрутивши їх пояснення у вироку.

Посилається на показання потерпілого ОСОБА_11 , який в суді пояснював, що разом з ОСОБА_12 виявили уже зрізані дереві біля 10.00 год. 23 січня 2020 року, проте по вказівці керівництва викликали поліцію. Хто зрізав дерева, вони не бачили, ти як застали їх уже зрізаними. ОСОБА_12 здійснював фотографування деревини та пізніше пересилав фотознімки для слідчого. При цьому зазначив, що жодних тілесних ушкоджень ніхто з обвинувачених йому не наносив. Під час впізнання підозрюваних, йому з ОСОБА_12 показали фотознімки ОСОБА_7 з соціальних мереж і більше нікого не показували, тому ніякого впізнання не проводилось, фотознімків інших осіб вони не бачили.

Такі ж пояснення давав і потерпілий ОСОБА_12 , який допитувався після ОСОБА_11 .

Потерпілий ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснював, що при затриманні ОСОБА_8 , у нього вже були наявні тілесні ушкодження, та такі пояснення він надав з метою уникнення від кримінальної відповідальності за нанесення ОСОБА_8 численних гематом та переломів черепа.

Представник потерпілого АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_35 не могла пояснити, якими доказами підтверджується факт незаконної вирубки обвинуваченими дерев породи «дуб» та якими доказами підтверджуються ті обставини, що зрізані дерева породи «дуб» перебувають на балансі АТ «Укрзалізниця» і чому не заявлялись клопотання, на досудовому слідстві, про призначення відповідної експертизи для встановлення розміру заподіяної шкоди.

Свідок ОСОБА_36 не міг пояснити, чому з 24 зрізаних дерев на зберіганні знаходяться лише 14 колод, та зазначав, що на місці події було всього 19 зрізаних дерев, при цьому плутався в поясненнях. Зазначив, що обліку деревини ніхто не проводив, але АТ «Укрзалізниця» оприбуткувала частину зрізаної деревини, при цьому ОСОБА_37 не був присутнім.

Свідок ОСОБА_38 пояснював у суді, що його безпосередній керівник ОСОБА_39 наказав їм не викликати працівників поліції на місце події і що на місці події вони виявили всього 19 дерев, тому не знає, чому на зберіганні знаходяться всього 14 колод і де інші.

Свідок ОСОБА_37 пояснив, що не являється експертом та не попереджався про кримінальну відповідальність за складання розрахунків, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_40 пояснив, що був присутнім при огляді автомобіля «Урал» після його затримання і також бачив, що робились відбитки пальців, але з кузова автомобіля зразки залишків кори (деревини) для проведення відповідних експертиз не вилучались. Сліди від автомобіля, біля чотирьох колод, в полі ніхто не міряв і не фотографував з експертною лінійкою.

Свідок ОСОБА_41 вказав, що йому працівники поліції дали вказівку замінити пошкоджені колеса на автомобілі «Урал» та перевезти на зберігання чотири колоди, які знаходились у полі, до яких було довантажено ще близько 6 колод з лісу (з місця події).

Вважають, що висновки суду першої інстанції, щодо наведених доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку є припущеннями.

Вказують, що суд безпідставно не дослідив та не взяв до уваги докази захисту, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доведенню у даному кримінальному провадженні: мультизрізова комп`ютерна томографія від 27 січня 2020 року; фотознімки тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , які були на час його затримання; відповідь на адвокатський запит ДП «Славутське лісове господарство» від 26 жовтня 2020 року №333/26-20; Акт прийому-передачі від 24 січня 2020 року; протокол ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 22 квітня 2020 року.

Окрім того, в супереч вимогам ст. 49 КК України, суд притягнув обвинувачених до відповідальності за ч. 1ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, по яких збігли строки притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо заявлених потерпілими цивільних позовів, то вони, на думку апелянта, у зв`язку з не доведенням вини обвинувачених у інкримінованих їм злочинах, не підлягають задоволенню. Більше того, цивільний позов АТ «Українська залізниця» заявлений про стягнення екологічних збитків державі (згідно висновку експерта), а не матеріальних збитків, АТ «Українська залізниця» не є належним позивачем у даній справі, оскільки збитки заподіяні державі. Так як суд врахував акт оприбуткування АТ «Українська залізниця» частини деревини, та частково задовольнив заявлені позовні вимоги, і зменшив суму оприбуткованої деревини, то не врахував того, що колоди, які знаходяться на зберіганні у кількості 14 шт., повернуті АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з чим АТ «Укрзалізниця отримає інший значний дохід.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи прокурор, обвинуваченні та захисник підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити з підстав, викладених у них, заперечували проти апеляційних вимог інших учасників судового розгляду.

Докази, досліджені апеляційним судом під час апеляційного перегляду провадження.

Протокол огляду місця події від 04.10.17 року ( а/с - 35-46 т.1);

Протокол огляду місця події від 04.10.17 року ( а/с - 47-48 т.1);

Протокол обшуку від 06.10.17 року ( 102-103 т.1);

Довідку про проведення аналізу інформації, отриману від операторів стільникового зв`язку від 07.04.20 року ( 170-174 т.1);

Листи територіального сервісного центру МВС 3541РСЦ МВС в Кировоградській області № 31/11/3541-437; Теріторіального сервісного центру МВС 6845РСЦ МВС в Хмельницькій області № 31/22/5-105 від 06.02.20 року. ( а/с - 148 т.1)

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 342 ч.1 КК України на підставі ст. 49 ч.1 п.2 КК України за спливом строку давності, яка набрала законної сили.

Вислухавши доповідача, учасників провадження, вивчивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинувачених задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково за наступними підставами.

Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону, якими він керувався.

Згідно положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статті 374 КПК України При цьому відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Апеляційні вимоги захисту в частині того, що на час ухвалення вироку суду 25.01.23 року сплили строки давності за ст. 342 ч.1 КК України на підставі ст. 49 ч.1 п.2 КК України є обґрунтованими. В цій частині колегією суддів прийнято відповідне судове рішення 11 травня 2023 року, яким обох обвинувачених за їх клопотанням на цих підставах було звільнено від кримінальної відповідальності. Водночас, апеляційні вимоги захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 за обвинуваченням за ст. 345 ч.2 КК України за спливом строку давності задоволенню не підлягають, оскільки суперечать положенням кримінального закону, зокрема ст. 12, 49 ч.1 п.3 КК України. Суд виходить з того, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання до п`яти років позбавлення волі. Відповідно на час ухвалення судових рішень, строки давності передбачені ст. 49 КК України за цим обвинуваченням не сплили.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження у межах апеляційних вимог захисту, колегією суддів встановлено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в іншій частині в повній мірі дотримався вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Колегія суддів в ході апеляційного розгляду з`ясувала, що оскаржуваний вирок суду ухвалений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено докладні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

На думку колегії суддів, суд вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши їх у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246 ч.4, ст.186 ч.2, ст.345 ч.2 КК України та ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.246 ч.4, ст.186 ч.2. КК України.

Висновки суду підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, обґрунтувавши своє рішення.

Апеляційні твердження сторони захисту про те, що витяг з ЄРДР від 04 жовтня 2017 року та доручення начальника СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 05 жовтня 2017 року, 23 січня 2020 року, 24 січня 2020 року, 09 березня 2020 року, 08 та 09 квітня 2020 року не є доказами по справі та жодним чином не підтверджують вину обвинувачених, не заслуговують на увагу, адже вказані документи підтверджують існування визначених законом підстав для початку досудового розслідування та для проведення слідчих дій по відношенню до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

В матеріалах провадження містяться витяги з ЕРДР ( а/с 94-95), виходячи з яких було розпочато досудове розслідування за обставинами вчинених ОСОБА_7 злочинів як в 2017 році, так і в 2020 році у відповідності з висунутим обом обвинуваченням.

Посилання у вироку на вказані процесуальні документи, на підставі яких здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, не можна вважати порушенням кримінального процесуального закону, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 213/3351/17 провадженні № 51-1302 км 21.

З цих підстав не заслуговують на увагу і аргументи сторони захисту про неналежність та недопустимість таких документів як копія наказу №3-ос про прийняття на роботу, копія маршруту №113269 від 23 січня 2020 року та №113270 від 23 січня 2020 року, копія посадової інструкції стрільця 4-го розряду, копія дозволів НОМЕР_8 від 19 лютого 2019 року та №51 від 29 травня 2012 року на право носіння службової зброї, копія положення про виробничий підрозділ Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії «Південно-західна залізниця», виписка з наказу начальника відділу в/охорони ПЗЗ №172/к від 01 вересня 1992 року, копія наказу Головного Управління НП в Хмельницькій області №179о/с від 27 червня 2018 року, копія доручення начальника Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 23 січня 2020 року,акт оприбуткування лісопродукції від 23.01.2020 року, відомості матеріально-грошової оцінки та довідки АТ «Укрзалізниця», оскільки вказаними документами підтверджується повноваження потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на затримання правопорушників, носіння та зберігання службової зброї, проведення оперативно-профілактичної роботи, патрулювання відповідної території, до якої належить в тому числі місце події, належність зрубаної деревини АТ «Укрзалізниця», розмір заподіяних збитків власнику майна, тобто підтверджуються обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні згідно положень ст. 91 КПК України. Ці докази долучені до матеріалів провадження обвинуваченням у порядку, передбаченому КПК України та оцінені судом у сукупності з прямими доказами вини обох обвинувачених в інкримінованих їм злочинах. Отже, твердження захисту в частині того, що ці письмові докази не доводять вини ОСОБА_7 апеляційний суд відкидає.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що протоколи огляду місця події від 24 січня 2020 року з фото таблицями є недопустимими доказами через недотримання вимог ч.4 ст.223, ч.2 ст.224 КПК України, проведення огляду місця події слідчим в нічний час, враховуючи наступне. ( а/с - 49-97 т.1)

Огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

У відповідності до положень ч.2 ст.9 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що саме з метою встановлення обставин незаконної порубки деревини, виявленої в ході патрулювання місцевості, органом досудового розслідування і були здійснені певні процесуальні дії, в тому числі і у нічний час. Більше того, в ході виявленні незаконної порубки, було також встановлено осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, один з яких втік з місця події.

Відповідно до положень ч.4 ст.223 КПК України проведення слідчих дій у невідкладних випадках допускається в нічний час, зокрема, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Колегія суддів відкидає апеляційні твердження захисту про незаконність проведення огляду в нічний час та виходить з того, що проведення огляду місця подій у нічний час було вимушеним заходом у даному провадженні, так як здійснювалося з метою запобігання знищенню доказів, оперативного розкриття злочину та встановленням винних осіб.

Стосовно доводів захисту про відсутність в протоколах огляду від 24.01.20 року марки фотоапарата, яким здійснювалося фотографування, його технічних можливостей, повірки, то апеляційний суд вважає ці твердження неспроможними виходячи з такого.

Відсутність у згаданих протоколах даних про марку фотоапарата, як і не зазначення його технічних характеристик, не ставить під сумнів допустимість цих протоколів, оскільки, цей фотоапарат використовувався для фотографування виявлених в ході огляду місця події слідів злочину і подальшого складання фототаблиць до протоколів, а тому конкретна його марка і технічні характеристики не мають вирішального значення для цих цілей.

В ході судових розглядів захист не заперечував того, що фотографування здійснено саме під час огляду місця події за місцем виявлення слідів злочину та за участю понятих, як вказано у протоколах. Також під час судового провадження було встановлено, що фотознімки місця події, які були дорученні до протоколу огляду, здійснював інспектор криміналіст Славутського ВП ОСОБА_42 , а тому твердження сторони захисту, що фотографування місцевості здійснювалось потерпілими та свідками на їх особистий телефон, були обґрунтовано відкинуті судом.

Достовірність відображеної у протоколах огляду місця подій інформації, в тому числі факту виявлення вирубаних дерев, порізаних їх частин, автомобіля «Урал» з пошкодженими колесами, бензопили, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , які були понятими при проведенні вказаних слідчих дій.

Посилання захисту на незаповнені у протоколах огляду місця подій всіх пустих рядків, носять формальний характер без конкретизації того, яке значення або вплив ці обставини мали на результати проведених слідчих дій. Очевидних фальсифікацій обставин встановлених в ході проведення оглядів місця події 24.01.20 року ці протоколи не містять і колегія суддів такої фальсифікації не вбачає.

Доводів сторони захисту про те, що протоколи огляду місця події не підтверджують винуватість саме обвинувачених у вчиненні злочинів, так як безпосередньо не доводять незаконну вирубку лісу виключно ОСОБА_7, колегія суддів вважає неспроможними, та виходить з того, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 757/30683/16-к).

Колегія суддів виходить з того, що протоколами огляду місця події від 24.01.20 року слідством було виявлено та належним чином зафіксовано факти порубки деревини, свіжі зрізи стовбурів, на місці порубки, пні з ознаками спиляння деревини, автомобіль «Урал», який належить обвинуваченому ОСОБА_7 , з відсутніми номерними знаками з наявним металевим маніпулятором для завантаження деревини, бензопилу та запасну шину до неї.

Наведені обставини у взаємозв`язку із показаннями потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які виявили на місці події обвинувачених, котрі намагалися завантажити порубану деревину на автомобілі «Урал», під час їх затримання чинили опір і втекли з місця події, переконують колегії суддів у причетності обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їм злочинів, за які вони були засудженні.

Апеляційні доводи сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 24.01.20 року (а/с - 83-97 т.1) та додаткового огляду місця події від 30 січня 2020 року (а/с - 98-99 т.1) через те, що ця слідча дія проводилась у відсутності вказаного в протоколі понятого ОСОБА_28 , який в судовому засіданні місцевого суду підтвердив, що участі у проведенні огляду місця події він не приймав, є неприйнятними.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист ташляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Для встановлення того, чи був протокол додаткового огляду місця події допустимими як докази у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для їх збирання, саме на той час, коли вони були зафіксовані та одержані. Якщо слідчим був порушений порядок їх збирання, такі докази не можуть вважатися допустимими і бути підставою для прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до ч.7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити неменше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи.

Наведенні положення не передбачають обов`язкової участі понятих при огляді місця події, а тому в даному конкретному провадженні відсутність понятого ОСОБА_28 при проведенні додаткового огляду місця події не тягне визнання недопустимим процесуального документу, оформленого у результаті огляду місцевості.

Крім того, сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не заперечує достовірності інформації, зафіксованої в протоколі огляду місця події, та не вказує на невідповідність даних, викладених у цьому документі, тим, що були зафіксовані під час проведення цієї слідчої дії. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно допустимості як доказу протоколу додаткового огляду місця події від 24.01.20 року та від 30.01.20 року в ході яких були зафіксовані 23 пня дерев породи дуб з зазначенням їх діаметру в лісовому масиві поблизу села Старий Кривін Славутського району Хмельницької області.

Твердження сторони захисту про визнання протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 24.01.2020 року, недопустимими доказами з підстав порушення порядку його проведення, визначеного ст.228 КПК України, колегія суддів також відкидає, та виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів провадження, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.01.2020 року оформлений відповідно до приписів ст. 104 КПК України, а зазначена слідча (розшукова) дія проведена з дотриманням вимог ст. 228 цього Кодексу за участю свідка ОСОБА_12 і в присутності понятих ОСОБА_45 та ОСОБА_46 , яким було роз`яснено їхні процесуальні права та обов`язки.

У ході проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_12 упізнав за загальними рисами обличчя та тілобудови обвинуваченого ОСОБА_7 , як особу, що знаходилась на автомобілі марки «Урал» 23 січня 2020 року в захисній смузі залізничної колії поблизу с. Кривий та керувала маніпулятором при навантаженні дерев на автомобіль і яка в подальшому зникла з місця події наданому транспортному засобі (т.1 а.с.154-156). Також свідок ОСОБА_12 за протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.01.20 року впізнав ОСОБА_8 як особу яка знаходилася біля автомобіля «Урал» вночі 23.01.20 року ( а/с - 163-164 т.1)

Доводи сторони захисту про те, що вказаний ОСОБА_12 перед пред`явленням для впізнання бачив обвинувачених за фотознімками з соціальних мереж, які демонструвалися працівниками поліції є голослівними.

Із змісту технічного запису судового засідання, який відбувся у суді, потерпілий ОСОБА_12 не вказував, що пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками 24.01.2020 року відбувалися після демонстрування йому фото обвинувачених із соціальних мереж. Навпаки, даний свідок запевнив, що добре розгледів обвинуваченого на місці вчинення злочину і легко зможе його упізнати.

Не відповідають фактичним обставинам справи і доводи сторони захисту про те, що пред`явлення особи для впізнання за фотознімками для свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 здійснювалось 24.01.20 року в один час.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_12 відбулось 24.01.2020 року о 10 год. 59 хв., а закінчилось 11 год. 15 хв., тоді як із свідком ОСОБА_11 о 11 год. 20 хв., а закінчилось 11 год. 35 хв., (т.1. а.с.154-158). Отже, такі слідчі дії проводилися у різний час.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що протоколи впізнання за фотознімками від 24.01.2020 року ОСОБА_12 , за якими він впізнав обох обвинувачених як осіб яких він затримував на місці події 23.01.20 року було отримано в порядку, передбаченому КПК України і підстав для визнання їх недопустимими колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів аналізуючи протоколи про впізнання за фотознімками від 24.01.2020 року ОСОБА_12 , з точки зору належності допустимості та взаємозв`язку з іншими доказами, виходить з того, що потерпілий ОСОБА_12 давав в суді чіткі та послідовні пояснення про обставини, які відбувалися в ночі на 23.01.22 року в лісосмузі, обставини затримання ним з ОСОБА_11 обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 біля автомобіля «Урал», які чинили їм активний супротив та намагалися втекти.

Показання потерпілого ОСОБА_12 за своїм змістом повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_11 є переконливими та не викликають у колегії суддів будь-яких об`єктивних сумнівів в частині доведення обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Виходячи з пояснень потерпілих, вони 23.01.20 року застали обох обвинувачених безпосередньо у лісосмузі під час завантаження не законно вирубленого лісу на автомобіль Урал, обладнаний гідравлічним маніпулятором для такої мети, обидва обвинувачених, розуміючи, що вони є представникам воєнізованої охорони, чинили їм активний опір у затриманні, завдавали ударів, ОСОБА_7 втік на автомобілі, а ОСОБА_8 втік самостійно. При спробі затримання ОСОБА_7 колесо автомобіля Урал було прострелено.

Колегія суддів вважає, що наведені показання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 повністю спростовують апеляційні доводи захисту про те, що ОСОБА_7 взагалі не було на місці вчинення злочину та він ніколи не керував автомобілем Урал за обставин, викладених в обвинуваченні, оскільки біля автомобіля було затримано ОСОБА_8 . Такі твердження колегія суддів вважає не переконливими, оскільки обставини затримання ОСОБА_8 біля автомобіля відбулися пізніше за участю потерпілого ОСОБА_13 , який дізнавшись від потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обставини втечі ОСОБА_7 у лісі, разом з лісниками ОСОБА_47 , та ОСОБА_48 , почав розшукувати автомобіль Урал, який знайшли неподалік Хмельницької АЕС в ангарі з простріленим колесом. ОСОБА_8 , намагався на ньому втекти, заподіяв ОСОБА_13 тілесні ушкодження, але був затриманий.

Отже, колегія суддів вважає, що пояснення всіх трьох потерпілих - ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , про обставини вчинення злочинів 23.01.20 року обвинуваченими повністю узгоджуються між собою та іншими письмовими та речовими доказами здобутими слідством, зокрема протоколом огляду автомобіля Урал, обладнаним гідравлічним маніпулятором від 24.01.20 року, зі спущеним колесом, бензопилою, пальним та маслом для бензопили виявленими в автомобілі, протоколом огляду та добровільної видачі від 24.01.2020 року, згідно яких ОСОБА_12 добровільно видав працівникам поліції в`язану шапку з написом «SureCalf», чоловічу сумку чорного кольору (барсетку) із шкірозамінника, в якій знаходились 2 ліхтарика, сірники, аркуш паперу, чорний тубус з канцелярськими цвяхами та тубус з світловідбиваючими смужками, які були покинуті особою, що 23.01.2020 року в с.Старий Кривин при затриманні та вчиненні незаконної порубки лісу та, втікаючи від нього, втратила їх (а/с 166-170 т.1)

Колегія суддів вважає, що апеляційні твердження обвинувачених які зводяться до того, що речі виявлені та вилучені слідством не належать обвинуваченим, бензопила не придатна для спилювання дерев великого діаметру, слідством не встановлені сліди ідентичності виявленої деревини та деревини на бензопилі, світовідбиваючі смужки ними не використовувалися при вирубці лісу, вилучені деревина їм не належить, на вилучених речах нема їх відбитків пальців, спростовуються наведеними доказами та обумовлені позицією захисту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від висунутих обвинувачень. Такі твердження у сукупності ніяким чином не спростовують наведених беззаперечних доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст. 246 ч.4, 186 ч.2 КК України, а ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ст. 246 ч.4, 186 ч.2, 345 ч.2 КК України, та не впливають на ухвалення іншого процесуального рішення по справі.

Доводи сторони захисту про недопустимість висновку судової інженерно-екологічної експертизи №706/21-22 від 06 липня 2021 року (а/с- 84-89 т.3) з підстав проведення даної експертизи без відповідної методики, колегія суддів вважає неспроможними в силу наступного.

Відповідно до п.1.4 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 № 1950/5) під час проведення експертиз застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи. А відповідно до другого абзацу цього ж пункту вказаної інструкції визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Таким чином, використання експертом відповідної методики при проведенні експертного дослідження можливо лише при її наявності, тоді як відсутність методики, яка б змогла визначити екологічну шкоду (не матеріальну) в результаті незаконної порубки дерев, що має місце у даному провадженні, не може свідчити про недопустимість висновку експерта, адже експертиза проведена на підставі матеріалів кримінального провадження, а розмір шкоди, завданої незаконною порубкою дереввизначено на підставі відповідних такс, затверджених Постановою КМУ №665 від 23.07.2008 року.

Встановлення розміру завданої шкоди на підставі законодавчо встановлених такс, затверджених постановою КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 грудня 2021 року (справа № 129/325/17, провадження № 51-3221км21).Крім того, експертом використовувалися і методичні вказівки щодо устрою, створення, відновлення та поточного утримання захисних насаджень на землях залізниць України та інші нормативно правові акти (т.3 а.с.84-89).

Посилання сторони захисту на правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №420/1667/18 провадження №51-10433 є безпідставною, оскільки наведені у ній висновки ґрунтуються на обставинах справи, які є відмінними від тих, що існують у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, на відміну від цього провадження, у справі в якій постановлено згадане рішення Верховний Суд констатував обов`язок сторони обвинувачення залучити на стадії досудового розслідування експерта для встановлення розмір матеріальних збитків.

У кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді апеляційного суду така експертиза була проведена і розмір заподіяної шкоди був встановлений. Експертиза була проведена судовим експертом ОСОБА_49 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 385,384 КК України, судовий експерт в судовому засіданні підтвердив свої висновки та надав відповідні роз`яснення. Отже розмір завданої шкоди довкіллю визначений згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи №706/21-22 від 06 липня 2021 року в сумі 439582,42 грн внаслідок незаконної порубки дерев, у колегії суддів сумніву не викликає.

Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту в частині заподіяння ОСОБА_13 собі тілесних ушкоджень в наслідок завдання ударів головою в голову ОСОБА_8 , колегія суддів виходить з оцінки висновків судової-медичної експертизи №14 від 27 березня 2020 року (а/с - 217-219 т.1) з яких вбачається, що в ОСОБА_13 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, забою м`яких тканин голови, забою грудної клітки справа, забою правої нирки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, могли бути спричинені 23.01.2020 року, відносяться до категорії легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Властивості та локалізація ушкоджень на тілі ОСОБА_13 не відповідають механізму падіння на землю з висоти власного зросту чи внаслідок самооборони і можуть відповідати механізму виникнення внаслідок нанесення ударів іншою особою. Не виключається можливість виникнення в ОСОБА_13 черепно-мозкової травми в результаті нанесення удару, ударів ним головою іншій особі.

Розцінюючи такий висновок судово-медичної експертизи з точки зору належності та допустимості та взаємозв`язку з іншими доказами, колегія суддів виходить з того, що висновки про тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_13 , виявлені на тулубі потерпілого - забій грудної клітки справа, забою правої нирки, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, який міг утворитися в наслідок ударів сторонньої особи повністю узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_13 в суді про обставини отримання ним таких травм в результаті ударів ОСОБА_8 23.01.20 року, а також с поясненнями свідка ОСОБА_50 , який був безпосереднім очевидцем та учасником затримання ОСОБА_8 і не давав в суді пояснень про удари ОСОБА_13 головою в голову ОСОБА_8 , підтвердивши заподіяння ударів при затриманні самим ОСОБА_8 працівнику поліції ОСОБА_13 по тулубу, внаслідок чого вони були змушені зв`язати ОСОБА_8 та дочекатися оперативної групи.

Зважаючи на наведені докази, колегія суддів вважає, що висновок судової-медичної експертизи №14 від 27 березня 2020 року підтверджує заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_13 за обставин, викладених в обвинуваченні. Висновок експерта в частині того, що черепно-мозкова травма голови могла утворитися у ОСОБА_13 в результаті ударів головою ним іншій особі наведених висновків не спростовує.

Колегія суддів вважає, що апеляційні твердження захисту про те, що суд не дослідив докази захисту - мультизрізову комп`ютерна томографія від 27 січня 2020 року; фотознімки тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , які були на час його затримання; відповідь на адвокатський запит ДП «Славутське лісове господарство» від 26 жовтня 2020 року №333/26-20; акт прийому-передачі від 24 січня 2020 року; протокол ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 22 квітня 2020 року не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду провадження, оскільки такі документи містяться в матеріалах провадження, були долучені за клопотанням захисту, досліджені судом, виходячи з технічного запису судового засідання та журналу судового засідання від 09.11.21 року.

Колегія суддів також зважає на те, що за заявою ОСОБА_8 про заподіяння йому тілесних ушкоджень внаслідок удару головою ОСОБА_13 в його голову під час затримання 23.01.20 року, застосування до нього недозволених заходів ведення слідства працівниками поліції після затримання працівниками Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020240000000108, внесене до ЄРДР 29.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 365 ч.2 КК України.

За результатами здійснення досудового розслідування цього провадження слідчим першого слідчого відділу ТУ ДБР м. Хмельницькому 21.01.22 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв`язку з відсутністю в діях працівників поліції Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 365 ч.2 КК України.

Колегія суддів також виходить з того, що звернення ОСОБА_8 до правоохоронних органів з заявою про заподіяння йому тілесних ушкоджень при затриманні та застосування до нього недозволених заходів ведення слідства не впливає на висновки апеляційного суду про доведеність вини обох обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні було завершено направленням обвинувального акту до суду без визнавальних показів ОСОБА_8 або ОСОБА_7 , апеляційна скарга ОСОБА_8 не містить відомостей про те, яким чином наведені ним обставини вплинули на реалізацію ним процесуальних прав чи доведення його винуватості в інкримінованих злочинах, враховуючи те, що жодні його показання, надані на досудовому слідстві, не були використані на обґрунтування висунутого обвинувачення та обвинувального вироку.

Апеляційні твердження захисту, які зводяться критики показів свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_51 , ОСОБА_30 , ОСОБА_43 , ОСОБА_52 , представника потерпілого АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_35 в частині не доведеності вини обвинувачених, колегія суддів відкидає та виходить з того, що свідки були допитані судом під час судового розгляду безпосередньо з додержанням положень ст. 23 КПК України в порядку ст. 352 КПК України, сторона захисту мала можливість ставити питання свідкам з приводу обставин, які свідчать на користь захисту і процесуальних порушень при допиті свідків та представника потерпілого колегією суддів не встановлено. Вирок суду містить аналіз показів свідків в порядку ст. 94 КПК України. Апеляційні твердження захисту проте, що свідок ОСОБА_53 , не є експертом і не попереджався про кримінальну відповідальність за складання розрахунків, представник потерпілого не заявляв клопотань на досудовому слідстві про призначення експертизи розміру заподіяної шкоди не відповідають вимогам КПК України. Оцінку показам свідка ОСОБА_43 який був понятим при огляді автомобіля Урал 23.01.20 року, свідка ОСОБА_54 , який перевозив автомобіль Урал з деревиною, свідка ОСОБА_36 з проводу обліку деревини на підприємстві АТ «Укрзалізниця» були наведені та проаналізовані у вироку. Обставини, наведені в апеляційній скарзі захисту в частині показів цих свідків не спростовують висновків суду про доведеність вини обох обвинувачених.

Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту про недопустимість доказів зібраних слідством в частині доведення завданої шкоди діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та не обґрунтованого задоволення позовних вимог судом в частині стягнення майнової шкоди з обвинувачених на користь АТ «Українська залізниця» в сумі 380 776 грн апеляційний суд вважає неспроможними та виходить з наступного.

З матеріалів провадження, покладених в основу обвинувального вироку в частині визначення розміру шкоди заподіяної довкіллю ОСОБА_7 за епізодом 23.01.20 року покладені як документи, зібрані під час слідства органом досудового розслідування надані АТ «Українська залізниця» - акт оприбуткування лісопродукції до лісорубного квитка від 23.01.20 року ( а/с - 142 т.1) підписаний працівниками підприємства ОСОБА_55 , ОСОБА_38 , ОСОБА_36 , ОСОБА_53 , відомість матеріально-грошової оцінки служби регіональної колії, розрахунок розміру шкоди заподіяної захисним лісовим насадженням згідно акту огляду від 24.01.20 року, за якою визначена шкода в сумі 439582 грн (а/с - 144 т.1), складена інженером ЛГПЧЛ ОСОБА_53 , так і висновок судової інженерно-екологічної експертизи №706/21-22 від 06 липня 2021 року (а/с- 84-89 т.3), що визнаний належним та допустимим доказом, за яким була встановлена шкода довкіллю завдана незаконною виробкою лісу 23.01.20 року в тому самому розмірі 439582 грн (а/с - 89 т.3).

Колегія суддів вважає, що апеляційні твердження захисту де вони ставлять під сумнів належність та допустимість документів на підтвердження розміру завданої шкоди та зазначають, що акт було складно у відсутності ОСОБА_37 , відомість складена не кваліфікованою особою, яка не спеціалістом у цій галузі, особи що складали ці документи на могли підтвердити ідентифікацію деревини, довідка АТ «Укрзалізниця» щодо до діючих цін на лісопродукцію станом на 23 січня 2020 року складена не кваліфікованою особою, яка не являється спеціалістом чи експертом у даній галузі, є неспроможними та не логічними, оскільки судом в обґрунтування розміру шкоди, заподіяної довкіллю кримінальними діями обох обвинувачених 23.01.20 року, покладений висновок судової інженерно-екологічної експертизи №706/21-22 від 06 липня 2021 року (а/с- 84-89 т.3), яким встановлений розмір шкоди 439582 грн.

Апеляційні твердження захисту щодо не врахування судом при визначенні розміру шкоди, яка була стягнута за позовом АТ «Українська залізниця» вартості 14 колод, повернутих позивачу, також не підтверджуються матеріалами провадження. З вироку суду вбачається, що при визначенні розміру шкоди, що була стягнута з обвинувачених на користь АТ «Українська залізниця» була врахована вартість оприбуткованої деревини згідно акту оприбуткування лісопродукції від 23.01.2020 року. З нього вбачається, що деревину, отриману внаслідок самовільної порубки захисних лісонасаджень в кварталі 73, виділі 187 об`ємом 12,39 м3 (8,46 м3 + 3,93 м3 ділової деревини) вартістю 58805,96 грн було оприбутковано та прийнято на зберігання АТ «Укрзалізниця». Відповідно колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано стягнув на користь АТ «Укрзалізниця» з обвинувачених шкоду в сумі 380776,61 грн. за вирахуванням вартості оприбуткованої деревини (439 582,57 грн. - 58805,96 грн.).

Колегія суддів виходить з того, що позовні вимоги в частині позивача АТ «Українська залізниця» був розглянутий судом у межах заявлених позовних вимог (а/с - 52-56 т.1), це підприємство визнано потерпілим у кримінальному провадженні, тому підстав для скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову колегія суддів не вбачає. Посилання захисту висновок експерта при проведенні екологічної експертизи про заподіяння шкоди державі таких висновків не спростовує.

Доводи захисту про відсутність аналізу судом кожного доказу обвинувачення на предмет підтвердження вини ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у незаконній вирубці лісу колегія суддів вважає безпідставними, обумовленими суб`єктивним ставленням сторони обвинувачення до судового рішення в цілому, не згоди з висновками та мотивами суду, викладеними у вироку. На думку колегії суддів суд діяв відповідно до вимог ст. 94 КПК України, докази як обвинувачення, так і захисту детально наведені у вироку та ретельно оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що є функцією суду згідно Конституції України.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково та виходить з наступного.

Колегія суддів не погоджується з апеляційними твердженнями прокурора про допустимість слідчого експерименту, проведеного 17.11.2017 року та виходить з наступного. Виходячи з положень ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту, вбачається, що метою його проведення було порівняння діаметрів вилучених з місця події зрізів пнів із вилученими стволами дерев породи сосна під час проведення обшуку 04.10.17 року на пилорамі в с. Перемишль по вул. Молодіжна та поблизу неї (а.с.111 т.1). Однак, виходячи з відеозапису даної слідчої дії, проводились вимірювання виключно діаметрів стволів дерев, які позначені певними номерами без співставлення із зрізами пнів, вилучених на місці не законної вирубки дерев. Таким чином, слідчий експеримент не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин певної події і не узгоджується з метою його проведення, а тому втрачає доказове значення. Тому колегія суддів погоджується з висновками суду про недопустимість та неналежність цього доказу.

Апеляційні твердження прокурора про те, що розміри пнів дерев у лісовому масиві та розміри колод дерев породи сосна, вилучених на пилорамі та поблизу неї 04.10.17 року можуть не співпадати між собою, через те, що колоди дерев на пилорамі були покрижовані та підготовлені до обробки, висновків суду в цій частині не спростовують.

Колегія суддів погоджується з апеляційними вимогами прокурора, де він оспорює висновки суду про визнання недопустимим доказом довідки про проведення аналізу інформації, отриманої від операторів стільникового зв`язку від 07.04.2020 року, складену о/у СКП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_15 . Колегія суддів виходить з того, що у даному кримінальному провадженні слідством було отримано тимчасовий доступ до інформації, що міститься у розпорядженні оператора стільникового зв`язку ПрАТ «Київстар» про з`єднання мобільних номерів обвинувачених у ніч з 03 на 04 жовтня 2017 року з прив`язкою до базових станцій стільникового зв`язку, що є заходом забезпечення кримінального провадження, проведеним в порядку, визначеному главою 15 КПК України, а не негласною слідчою (розшуковою) дією здійсненою в порядку НСРД, як вважає суд. Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що з метою дослідження інформації, отриманої на підставі диску з інформацією оператора стільникового зв`язку та аналізу такої інформації, під час досудового розслідування доцільно було проводити за участю спеціаліста в порядку ст. 71 КПК України або проведення експертного дослідження.

Отже, оцінюючи інформацію, що міститься в довідці про проведення аналізу інформації, отриманої від операторів стільникового зв`язку від 07.04.2020 року, складену о/у СКП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області І.Шевчуком (а/с - 120-124 т1), колегія суддів позбавлена можливості прийти до безсумнівного висновку про те, що в ніч з 03.10.2017 на 04.10.2017 мобільні номери обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 фіксувалися у межах дії базової станції стільникового зв`язку, яка покриває місце вчинення злочину та про їх причетність до інкримінованого злочину, передбаченого ст. 246 ч.2 КК України в жовтні 2017 року.

Аналізуючи апеляційні доводи прокурора про відповідність вимогам 237 КПК України про належність та допустимість протоколів огляду місця події: від 04.10.17 року, за яким на лісовій ділянці поблизу с. Волиця Славутського району у кварталі 2 та 20 було виявлено не законну порубку дерев «сосна» 23 пні ( а/с 36-45 т1); від 04.10.17 року на земельній ділянці в с.ПеремишльСлавутського району на території бувшої ферми неподалік вул.. Молодіжної виявлено 33 стовбури зрізаних дерев «сосна» певним діаметром стовбурів (а/с - 47-48 т.1); від 06.10.17 року в АДРЕСА_2 на території пілорами, яку орендує ОСОБА_7 виявлено деревину породи «сосна» та дошки (а/с - 102-103 т.1) колегія суддів вважає, що ці протоколи відповідають положенням ст. 237 КПК України, фіксують певні обставини незаконної вирубки дерев у жовтні 2017, але ніяким чином не доводять причетність обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до інкримінованих їм події незаконної вирубки лісу з 03 на 04 жовтня 2017 року оскільки не містять відомостей які б давали суду підстави перевірити належним чином ідентифікацію незаконно вирублених дерев з деревиною, виявленою у помешканнях обвинувачених та у їх розпорядженні.

Таких тверджень суду не спростовують і апеляційні доводи прокурора з посиланням на покази представника потерпілого РЛСП «Ліс» ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_18 зі змісту яких вбачається, що їм відомі обставини виявлення незаконної вирубки лісу в жовтні 2017 року та обставини фіксації слідів злочину на місці незаконної вирубки у лісі та на пилорамі та в с. Перемишль у ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає, що суд оцінив надані докази з додержанням вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достатності для доведення вини обвинувачених, навівши у вироку докладні мотиви прийнятого рішення, та прийшов до обґрунтованого висновку про недостатність доказів вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ст. 246 ч.2 КК України, виправдавши обвинувачених.

У підсумку, приймаючи рішення за апеляційними доводами прокурора де він оспорює мотиви такого рішення суду колегія суддів, виходить також з того, що ст.2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України є обов`язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін.. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та зваємозв`язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Колегія суддів виходить з того, що докази, зібрані слідством та надані суду у даному кримінальному провадженні викликають обгрунтовані сумнівів з приводу їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку з іншими, та не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у частині обвинувачення за ст. 246 ч.2 КК України.

У підсумку апеляційного перегляду провадження, колегія суддів вважає, що під час досудового слідства не було зібрано та судом під час судового розгляду досліджено достатньо доказів на підтвердження доведеності вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 «поза розумним сумнівом» у вчиненні незаконної порубки дерев у лісі, що заподіяло істотну шкоду, вчиненими за попередньою змовою групою осіб за ст. 246 ч.2 КК України.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора про призначення обвинуваченим ОСОБА_7 більш суворого покарання, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню та виходить з наступного.

Аналізуючи вид та міру покарання, призначену обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , колегія суддів виходить з положень, визначених в ст. 50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами сторони обвинувачення про призначення більш суворого покарання колегія суддів виходить з позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.

У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези Суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті 246 ч.4, 186 ч.2, 345 ч.2 КК України, суд дотримався вимог ст. 50,65 КК України та обгрунтовано врахував, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зважаючи на положення ст. 12 КК України вперше вчинили умисні тяжкі злочини, передбачені ст. 246 ч.4, 186 ч.2 КК України, ОСОБА_8 крім того вчинив умисний не тяжкий злочин, передбачений ст. 345 ч.2 КК України. Звважив суд і на те, що в діях обох обвинувачених не встановлно обставин пом`якшуючих та обтяжуючих покарання згідно положень ст 66,67 КК України.

При призначенні покарання, суд зважив і на відомості, що характеризують особи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які раніше не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання, офіційно не працевлаштовані, мають родини, ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Взяв до уваги суд і дані досудової доповіді Славутського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області від 16.06.2020 року, відповідно до якої обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_7 не становлять високої небезпеки для суспільства.

В цій частині апеляційний суд відкидає апеляційні доводи прокурора про те, що обвинувачені не визнали вину, не вживали заходів для відшкодування шкоди, тому потребують більш суворого покарання. Не визнання обвинуваченими своєї вини в суді першої інстанції та в апеляційному суді обумовлено позицією захисту, є процесуальною поведінкою, передбаченою КПК України та Конституцією України. Такі обставини не можуть бути визнані судом у якості обставини обтяжуючої покарання обвинувачених. Обставин які б могли істотно вплинути на постановлення іншого рішення в частині призначеного покарання обвинуваченим апеляційна скарга прокурора не містить.

Колегія суддів вважає слушними апеляційні вимоги прокурора, які стосуються вирішення питання про речові докази у данному провадженні, зокрема конфіскацію автомобіля марки «УРАЛ» моделі «432000-02». Згідно з ст.96-2 ч.1 п.4 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно ст. 100 ч.9 п.1 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: 1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

Колегія суддів виходить з того, що слідством та судом здобуто достатньо доказів, що автомобіль «УРАЛ» моделі «432000-02» був знаряддям вчинення злочину, передбаченого ст. 246 ч.4 КК України, вчиненого обвинуваченими 23.01.23 року та відповідно підлягав спеціальній конфіскації в порядку ст. 96-2 ч.1 п.4 КК України та ст. 100 ч.9 п.1КПК України Під час судового розгляду та апеляційного перегляду провадження судом встановлено, що автомобіль «УРАЛ» моделі «432000-02» на час вчинення злочинів перебував у законному володінні ОСОБА_7 та вибув з володіння ОСОБА_19 на законних підставах, чого обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував та в суді пояснив, що придбав цей автомобіль у 2017 році у несправному стані, відремонтував, обладнав маніпулятором і став возити ним ліс. Такі обставини, на думку суду свідчать проте, що автомобіль марки «Урал» моделі «432000-02», номер кузов « НОМЕР_2 », обладнаний гідравлічним маніпулятором оранжевого кольору, з двома державними номерними знаками « НОМЕР_1 » підлягає спеціальній конфіскації.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 355/55/18 від 26 березня 2019 року та № 138/2740/16к від 09.04.19 року.

Оскільки апеляційним судом погіршується положення обвинуваченого ОСОБА_7 в частині застосування спеціальної конфіскації та вирішення питання про речові докази, апеляційний суд ухвалює вирок згідно положень ст. 420 КПК України.

Керуючись ст. 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2023 року що до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - скасувати в частині вирішення питання про речові докази.

Речовий доказ - автомобіль марки «Урал» моделі «4320 АК8», обладнаний гідравлічним маніпулятором оранжевого кольору, з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » конфіскувати у власність держави.

В іншій частині вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2023 року що до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Вирок суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3