Рішення

від 07.02.2024 по справі 911/3690/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3690/23

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/3690/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Західна Нафтогазова

Компанія», м. Київ

доПриватного підприємства «Міракос-Вест», м. Вишневе Київської області

простягнення 334 668,52 грн

Представники:

від позивача: Суярко М.О., адвокат, довіреність б/н від 08.01.2024;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна Нафтогазова Компанія» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Міракос-Вест» (далі-відповідач) про стягнення 334 668,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання Приватним підприємством «Міракос-Вест» взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, у зв`язку з чим позивачем були нараховані до стягнення 189 693,57 грн пені, 14 474,95 грн 3 % річних та 130 500,00 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено ТОВ Західна Нафтогазова Компанія в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.01.2024.

10.01.2024 на електронну адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 346/24), в якому останній, з посиланням на положення пункту 18 Прікінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України стверджував щодо неправомірнрого застосування до нього такого виду відповідальності, як неустойка та інфляційні нарахування та 3 % річних, а отже з 24.02.2022 такі нарахування підлягають скасуваню, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 07.02.2024.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, проте надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 346/24) із своїми запереченнями проти позовних вимог. Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи за його участі та відповідач висловив свою думку щодо заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна Нафтогазова Компанія» (позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Міракос-Вест» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-3110, предметом якого є поставка товару-нафтопродуктів, у відповідності до цього договору та додаткових угод до нього (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що покупець здійснює 100 % попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Ціна товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до нього (п. 5.6 договору).

Умовами п. 7.4 договору визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в три роки.

Умовами п. 11.1 визначено, що договір є чинним з моменту його укладення і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Завершення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна зі сторін не заявить про свої наміри припинити дію договору за 30 днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

06.01.2022 між ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» та ПП «Міракос-Вест» підписана Додаткова угода до Договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-3110 про врегулювання відносин електронного документообігу.

18.02.2022 між ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» та ПП «Міракос-Вест» підписана Додаткова угода № 14 до Договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-3110, за умовами якої сторони погодили поставку товару - бензин автомобільний А-92-Євро5-ЕО та бензин автомобільний А-95-Євро5-ЕО, на загальну суму 640 063,44 грн; умови оплати протягом 4 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Так, як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 18.02.2022 від 06.01.2022 та Додаткової угоди № 14 до договору, ним було поставлено відповідачу товар, всього на загальну суму 640 063,44 грн, про що свідчать видаткові накладні № НБ001561 від 18.02.2022 на суму 256 393,44 грн та № НБ001560 від 18.02.2022 на суму 383 670,00 грн. Видаткові накладні підписані сторонами за допомогою електронного підпису.

Як було зазначено у Додатковій угоді № 14 до договору сторони визначили умови оплати - протягом 4 банківських днів з моменту відвантаження товару, тобто до 24.02.2022 включно.

В свою чергу, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань несвоєчасно, з порушенням строків здійснив повну оплату отриманого товару, зокрема, 21.09.2022 на суму 400 000,00 грн, 07.02.2023 на суму 10 063,00 грн, 16.03.2023 на суму 10 000,00 грн, 21.03.2023 на суму 220 000,21 грн.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 189 693,57 грн пені, 14 474,95 грн 3 % річних та 130 500,00 грн інфляційних нарахувань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Умовами п. 7.4 договору визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в три роки.

Так, позивач, звертаючись до суду, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 189 693,57 грн, нараховану за сукупний період з 25.02.2022 по 21.03.2023 з урахуванням поетапної сплати заборгованості відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В ч. 1 ст. 550 ЦК України вказано, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На підставі казаних норм права, суд перевіривши наданий позивач розрахунок, визнав його арифметично вірним.

Поруч з цим, позивач також звертається з вимогою про стягнення з відповідача 14 474,95 грн 3 % річних та 130 500,00 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, нарахованих за сукупний період з 25.02.2022 по 21.03.2023 та враховуючи поетапну сплату заборгованості відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши відповідні позовні вимоги, а також дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку щодо вірності поданого позивачем розрахунку.

У своєму відзиві (вх. № 346/24) відповідач заперечуючи проти позову вказував на те, що в силу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до відповідача не може бути застосований такий вид відповідальності як неустойка та інфляційні нарахування та 3 % річних, визначені ст. 625 ЦК України, а отже з 24.02.2022 такі нарахування підлягають скасуваню.

Однак, суд критично оцінює такі доводи відповідача виходячи з наступного.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як зазначено вище укладаючи Додаткову угоду № 14 від 18.02.2022 до Договору № ЗН-МО-3110 від 06.01.2022 сторонами був визначений строк оплати товару - протягом 4 банківських днів з моменту відвантаження товару, тобто до 24.02.2022 включно.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому Указами Президента України вказаний строк неодноразово продовжувався.

Разом з цим, положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України чітко визначено звільнення від відповідальності в період воєнного стану позичальника за договором кредиту або за договором позики, які укладені як з банком, так і з іншим кредитодавцем або позикодавцем, при цьому вказана норма не стосується зобов`язань сторін, які виникли за договорами поставки.

Так, враховуючи наведене вище, беручи до уваги арифметичну вірність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку щодо повного задоволенню позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Міракос-Вест» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 37866412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Нафтогазова Компанія» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 37-В, приміщення 1013, код ЄДРПОУ 33064160) 189 693 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три) грн 57 коп пені, 14 474 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 95 коп 3 % річних, 130 500 (сто тридцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп інфляційних нарахувань та 5 020 (п`ять тисяч двадцять) грн 03 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 27.02.2024.

Суддя О.О. Христенко