Рішення

від 21.02.2024 по справі 916/5235/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5235/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Толкуновій М.Г.,

розглянувши справу № 916/5235/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» (61020, Харківська обл., місто Харків, проспект Любові Малої, будинок 99; код ЄДРПОУ 40828450)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська область, місто Херсон, вулиця 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, будинок 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333)

про стягнення 150 456,67 грн;

представники сторін:

від позивача Різниченко Д.О. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» про стягнення 150 456,67 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за Договором поставки № 382 від 04.04.2018.

Ухвалою від 18.12.2023 позовну заяву (вх. № 5818/23 від 11.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

22.12.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву (вх. № 5818/23 від 11.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5235/23, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.01.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

15.01.2024 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою від 19.01.2024 була задоволена.

23.01.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи оборотно-сальдової відомості по рахунку за січень 2021 грудень 2023 р., в якій зазначається інформація про грошові залишки на початок і кінець періоду, а також обороти, які були проведені через реєстратори розрахункових операцій між ТОВ «СТРОЙ ОПТ» та ТОВ «ТВК «УКРАБРАЗИВ». Вказану відомість судом залучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 24.01.2024 розгляд справи відкладено на 21.02.2024.

25.01.2024 до суду надійшла заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, яку судом було задоволено шляхом надання 30.01.2024 представнику доступу до електронної справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2024, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на подання до суду відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

21.02.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» як Покупцем укладено Договір поставки № 382 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити «Товар», на умовах, визначених цим Договором.

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (п. 1.2. Договору).

У відповідності з п.п. 4.1., 4.2. Договору обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Згідно з п. 7.1. Договору ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується у видаткових накладних постачальником.

Пунктом 7.3. Договору передбачено обов`язок покупця оплачувати реалізований ним товар щотижня. Під реалізацією товару сторони розуміють продаж, відчуження в будь-який інший спосіб товару на користь третіх осіб.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 04.04.2019. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна зі сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 днів до дати закінчення Договору (п. 11.5. Договору).

На виконання товару позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 155 891,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 29, 36, 38, 40, 42, 44), а саме: № 1204 від 13.05.2021 на суму 28 003,50 грн; № 1210 від 13.05.2021 на суму 16 498,03 грн; № 1344 від 25.05.2021 на суму 26 722,32 грн; № 1347 від 25.05.2021 на суму 13 753,53 грн; № 1499 від 08.06.2021 на суму 41 407,14 грн; № 1501 від 08.06.2021 на суму 29 507,28 грн.

У матеріалах справи також наявні копії виставлених позивачем рахунків на оплату товару: № 1175 від 13.05.2021, № 1180 від 13.05.2021, № 1311 від 25.05.2021, № 1313 від 25.05.2021, № 1455 від 08.06.2021, № 1457 від 08.06.2021 (а.с. 30, 37, 39, 41, 43, 46).

Як пояснив позивач, відповідно до виписки банку (а.с. 31-32; 33-35) на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» відповідач здійснив 2 платежі: 1) 16.02.2022 перераховано 6 000,00 грн, частину зазначених коштів у розмірі 3 435,13 грн було зараховано по рахунку на оплату № 1175 від 13.05.2021; 2) 22.02.2022 відповідач сплатив ще 2 000,00 грн., вся сума була зарахована по вищезазначеному рахунку.

13.10.2023 позивач надіслав відповідачу претензію № б/н від 10.10.2023, в якій вимагав сплатити наявну заборгованість по Договору у розмірі 150 456,67 грн. Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Враховуючи лише часткову оплату поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, предметом якого є стягнення з відповідача 150 456,67 грн заборгованості за товар, поставлений позивачем та прийнятий відповідачем за Договором поставки № 382 від 04.04.2018.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог у даній справі, господарський суд виходить з наступного.

У статті 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного Кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка згідно названого Закону (ст. 1, ч. ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом в процесі дослідження наявних у матеріалах справи доказів, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 155 891,80 грн. З аналізу матеріалів справи, а також із врахуванням пояснень позивача суд з`ясував, що відповідач здійснив оплату поставленого товару за видатковою накладною № 1204 від 13.05.2021 лише частково на загальну суму 5 435,13 грн. Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 150 456,67 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача до матеріалів справи не надав.

Враховуючи вказані обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 150 456,67 грн заборгованості за Договором поставки № 382 від 04.04.2018 підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» (61020, Харківська обл., місто Харків, проспект Любові Малої, будинок 99; код ЄДРПОУ 40828450) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська область, місто Херсон, вулиця 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, будинок 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333) про стягнення 150 456,67 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська область, місто Херсон, вулиця 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, будинок 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «УКРАБРАЗИВ» (61020, Харківська обл., місто Харків, проспект Любові Малої, будинок 99; код ЄДРПОУ 40828450) 150 456,67 грн заборгованості, 2 147,20 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21 лютого 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2024 р.

Суддя Р.В. Волков