Ухвала

від 22.02.2024 по справі 922/4568/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"22" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4568/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за участю сторін:

пр-к боржника - Нагорний А.А. (в режимі вкз, адвокатська угода №06/20-LA від 03.06.20, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3533 від 27.11.2008);

арбітражний керуючий - Панченко Р.М. (в режимі вкз, свідоцтво ),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у порядку п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на відсутність фінансової можливості для погашення заборгованості перед кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" на загальну суму 4 787 899,53 грн., яка виникла на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-40/11.

Розглянувши в підготовчому засіданні надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, вислухавши пояснення представника боржника, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_1 суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.

Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Системний аналіз ст.113, ч.1, ч.2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Отже, у підготовчому засіданні, суд перевіряє відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства та з`ясовує на підставі поданих заявником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 17.06.2021 у справі № 926/2987-б/20, від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).

Суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування своєї неплатоспроможності боржник зазначив, що у нього внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" на загальну суму 4 787 899,53 грн., яка підтверджена рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 2-40/11 та виконавчим листом № 2-40/11 від 31.07.2015р., що станом на 25.10.2023 не погашена повністю кредитору.

Відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Частиною 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції від 20.03.2023) встановлено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

1) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

У відповідності до ч.3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Суд зазначає, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3 - 14 частини 3 статті 116 КУзПБ.

Проте, суд звертає увагу, що згідно поданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник ОСОБА_1 не надав суду (первинних документів) рішення Печерського районного суду м. Києва по справі № 2-40/11 та виконавчий лист № 2-40/11 від 31.07.2015 р. про стягнення вищевказаного боргу з фізичної особи ОСОБА_1 , які підтверджують заборгованість боржника перед кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" за основним боргом та штрафними санкціями. Разом з тим, відповідно до поданої боржником заяви вбачається, що борг за основним зобов`язанням боржника складає 4 329 054,82 грн. та штрафні санкції 569 206,22 грн., сума яких у розумінні приписів ч.3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства не входять до складу грошових вимог при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Абзац 2 цієї статті встановлює, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Проте, як встановив суд, боржник знаходився у шлюбі з гр. ОСОБА_2 . ВІд цього шлюбу були народжені діти, які боржником були зазначені в поданих до суду деклараціях: а саме: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, боржником не було надано суду свідоцтво про розірвання шлюбу з дружиною ОСОБА_2 , який би засвідчував те, що шлюб було розірвано протягом трьох років до дня подання декларації боржником за 2020р., як того вимагає норма абз. 2 ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкутства.

Також, боржником в деклараціях за 2020, 2021, 2022, 2023 роки було зазначено, що він має частку у розмірі 17,06% у ТОВ "Боярбудінвест", номінальною вартістю 35 997 800,00 грн. Боржник надав суду висновок судового експерта Шульги Людмили Дмитріївні за № 217/02/03-24 від 20.02.2024 р. за результатами проведення судової економічної експертизи, відповідно до якого судовим експертом був зробленй висновок, що вартість частки майна у розмірі 17,06% у статутному капіталі ТОВ "Боярбудінвест" станом на 31.12.2020 року складає 0,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст.52 Закону Украни "Про господарські товариства" визначено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стном на 04.10.2023р. (запис 2) визначено, що одним із засновників ТОВ "Боярбудінвест" є ОСОБА_1 , розмір частки якого складає 35 997 800 ,00 грн.

Суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначає статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру та передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, для визначення статутного капіталу у боржника у розмірі 0,00 грн. боржник повинен був виконати приписи ст. 52 Закону Украни "Про господарські товариства" та внести зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, які підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку, оскільки Закон Украни "Про господарські товариства" імперативно врегулював питання щодо таких дій учасників товариства та загальних зборів товариства.

Згідно до ст.50 Закону Украни "Про господарськи товариства" встановлено що учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Щодо поданого боржником висновку судового експерта Шульги Л.Д. за № 217/02/03-24 від 20.02.2024р. відносно того, що вартість частки майна боржника у розмірі 17,06% у статутному капіталі ТОВ "Боярбудінвест" станом на 31.12.2020 року дорівнює 0,00 грн. неможе бути прийнята до уваги судом, оскільки, по -перше, висновок єксперта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний характер) і не є обов`язком для суду (ч.1.ст.109 ГПК України), по - друге, існує пряме нормативне врегулювання питань, пов`язаних з статутним капіталом товариства та його членством, що було зазначено вище.

Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов`язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.

Проте, як встановлено судом, у деклараціях про майновий стан за 2020, 2021, 2022 та за 2023 рік боржник зазначив неповну інформацію стосовно майна та доходів. Зокрема, як свідчить поданий боржником витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.10.2023р. визначено, що ОСОБА_1 є одним з засновником (учасником) юридичної особи Обслуговуючий Кооператив "Сад-Інтертрейд Груп" ( код ЄДРПОУ 35232223), що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна,буд.16, проте ці актуальні дані боржник в декларації не зазначив.

Крім того, як встановив суд, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (арешт нерухомого майна) за № 11907763 було накладено арешт Вишгородським районним судом Київської області на земельну ділянку, 3221888800638:140:03181,0100 Га Хотимлянська селишна рада, власником якої є ОСОБА_1 , іден.код НОМЕР_1 , проте боржником ця інформація не була відображена у поданих деклараціях до суду.

Також, боржник в поданих до суду деклараціях зазначає про зареєстроване місце свого проживання: АДРЕСА_1 , що є службовим житлом, яке він отримав під час роботи в ПрАТ "ХМСК", проте в підтвердження цієї інформації документи суду не надав.

Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Суд зауважує, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).

Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч. 4 стст.119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд роз`яснює боржнику, що згідно із частиною сьомою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Ухвала підписана 27.02.2024.

СуддяМіньковський С.В.