Рішення

від 27.02.2024 по справі 925/1743/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Черкаси справа № 925/1743/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/1743/23 за позовом за позовом Акціонерного товариства Укртелеком в особі Черкаської філії АТ Укртелеком до Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Уманська міська рада, про стягнення 141040,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2023 року позивач - Акціонерне товариство Укртелеком в особі Черкаської філії АТ Укртелеком звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради 141040,77 грн заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги за період з жовтня місяця 2022 року по червень 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протягом жовтня 2022 року і по червень 2023 року всупереч положенням чинного законодавства України не компенсував позивачу за вказаний період витрати за надані останнім послуги зв`язку пільговим категоріям населення, які проживають у місті Умань.

Ухвалою від 19.12.2023 суд прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Уманську міську раду (код ЄДРПОУ 03195808; площа Соборності,1, м.Умань, 20301).

03.01.2024 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю, вважаючи їх незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач звернув увагу суду на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2023 року у справі № 922/1418/22 щодо вирішення судових спорів за позовами АТ «Укртелеком» до територіальних громад про стягнення заборгованості по компенсації пільг на електронні комунікаційні послуги.

Відповідач, посилаючись на положення ст.ст.19,20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" наголошував на тому, що в Законах України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідні видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не були передбачені.

Відповідач зазначив, що в місті Умані діє Програма соціальної допомоги «Турбота» на 2021-2027 роки, затверджена рішенням Уманської міської ради від 17 вересня 2021 року № 11-22/8 «Про затвердження програми соціальної допомоги «Турбота» на 2021- 2027 роки у новій редакції» (далі - Програма). Відповідно до п.15 цієї Програми надання пільги на абонплату за користування квартирним телефоном передбачено лише для осіб з інвалідністю І та II групи по зору.

Відповідач повідомив, що з жовтня 2022 року по червень 2023 року здійснено відшкодування пільг на абонплату за користування квартирним телефоном особами з інвалідністю І та II групи по зору в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №25 від 15.12.2022, №2 від 06.03.2023, № 3 від 29.03.2023, № 6 від 26.04.2023, № 8 від 29.06.2023, № 9 від 10.07.2023, № 11 від 22.08.2023, № 13 від 11.09.2023, № 15 від 22.11.2023.

Відповідач зауважив, що під час опрацювання документів та звірки даних виявлено, що в розрахунки витрат позивач включив померлих осіб, тобто подав недостовірні дані, що є тим доказом, який ставить під сумнів достовірність інших доказів позивача на підтвердження суми заборгованості та законність заявлених позовних вимог. За результатами проведеної звірки даних управління оформило список померлих осіб, які включені в розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг у жовтні, листопаді, грудні 2022 року, січні - червні 2023 року АТ «Укртелеком» на суму 8986,60 грн.

Відповідач вважає, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження суми заборгованості в розмірі 141040,77 грн.

Також, на думку відповідача, сформована судова практика свідчить про те, що позовна заява АТ «Укртелеком» має бути направлена належному боржнику у спірних правовідносинах, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради не може бути боржником за таким зобов`язанням. Тобто, відповідач вважає, що він діяв в межах делегованих державою повноважень та чинного законодавства України.

04.01.2024 від третьої особи надійшло клопотання, в якому Уманська міська рада підтримала позицію відповідача в повному обсязі.

08.01.2024 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 132054,17 грн. боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі через те, що у розрахунки видатків відшкодування витрат у список були включені 25 померлих осіб на загальну суму 8986,60 грн.

За приписами п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, вважає її обґрунтованою, і такою, що підлягає до прийняття.

10.01.2024 від відповідача надійшло до суду заперечення (на відповідь на відзив), в якому зазначено, що навіть після зменшення суми боргу позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги споживачам згідно Закону України від 16.12.2020 № 1089-ІХ «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (далі - Правила), інших законодавчих актів України.

Позивач - Черкаська філія АТ «Укртелеком» є відокремленим підрозділом акціонерного товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.

Згідно п. 63 Правил установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 24.03.2008 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІП «Про охорону дитинства» для категорій осіб, визначених цими законами встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку.

На підставі вище перелічених актів законодавства, АТ «Укртелеком» надавав телекомунікаційні послуги категоріям споживачів, визначених зазначеними законами, з урахуванням пільг, що цими законами встановлені.

Позивач зауважив, що оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавалися ним не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих норм, то такі взаємовідносини між позивачем та відповідачем не потребують укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що у 2022-2023 роках позивачем були надані телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у м. Умань Черкаської області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Розмір витрат позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів підтверджуються щомісячними розрахунками витрат та актами звірок розрахунків, що надсилалися позивачем відповідачу. Проте, відповідачем акти звірок за надані пільговикам послуги не підписані, про розбіжності щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надавалися конкретному пільговику позивачу не заявлено, та дані, які містяться в розрахунках не уточнював.

07 вересня 2023 року позивачем відповідачу направлена претензія, яка залишилася без задоволення.

Позивач зауважив, що заборгованість попередніх періодів (до жовтня 2022 року) відповідачем була сплачена.

Також, 01.08.2023 позивачем була направлена претензія із розрахунками були третій особі - Уманській міській раді, яка залишена без задоволення.

Причиною виникнення спірної заборгованості була відсутність бюджетного фінансування пільг у 2022-2023 роки та не здійснення відповідачем дієвих заходів для отримання фінансування від розпорядників бюджетних коштів вищого рівня для проведення розрахунків з позивачем

Разом з тим, відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування.

Заборгованість відповідача за період з жовтня 2022 року по червень 2023 року за надані позивачем телекомунікаційні послуги споживачам на пільгових умовах, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, становлять 132054,17 грн.

Пунктами 1,6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ та організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров`я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

Статтею 81 Бюджетного кодексу (далі - БК) України визначено, що міжбюджетні відносини це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

За приписами статей 82-85 БК України видатки бюджетів поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених пунктом 1 частини 1 статті 82 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу.

Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів віднесено видатки на пільги з послуг зв`язку. При цьому, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв`язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 пільга" затверджується Мінсоцполітики;

- ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

З урахуванням вищенаведених положень, суд приходить до переконання, що саме до компетенції відповідача (уповноважений державою орган) належить забезпечення реалізації державної політики в сфері соціального захисту населення на території міста Умань. Отже, саме відповідач зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги в спірному періоді.

Зокрема, держава, як специфічний суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки в відносинах з особою в певній сфері суспільних відносин через свої органи. Враховуючи, що в спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

Таким чином, в справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг, предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Аналізуючи вище викладене та враховуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування фактичних витрат, внаслідок надання послуг зв`язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава в цивільних відносинах, обов`язок здійснити розрахунок з позивачем за надані цим особам послуги, оскільки:

- по-перше, держава діє в цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 ЦК України);

- по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 цього Кодексу).

Відсутність бюджетних коштів у видатках Державного та місцевого бюджетів не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов`язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" якою, зокрема, пункти 10-12 Положення виключено. Вищевказані зміни застосовуються з 01.10.2019.

Водночас, положення Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства, якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку", є чинними, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що відповідач повинен компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" втратила чинність з 01.01.2020, однак іншого механізму компенсації пільг підприємству, яке надає послуги зв`язку державою не розроблено. Відсутність або недоліки чітко виписаного механізму врегулювання державою правовідносин, що склались між сторонами у справі щодо процедури відшкодування відповідачем вартісних обсягів пільг громадянам за наданими суб`єктом господарювання послуг зв`язку, передбаченого низкою законодавчих актів, не є перешкодою для вирішення даного спору з огляду на принципи верховенства права закріплені у статті 129 Конституції України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, за приписами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19.

Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.

За змістом Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини, зазначив, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004 вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

У той же час, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Крім того, в силу частини 6 статті 48 Бюджетного кодекс України, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 БК України.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство визначає, що фінансові зобов`язання держави мають первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Частиною 3 статті 19 Бюджетного кодексу України визначено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Бюджетні повноваження це права і обов`язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Отже, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.

Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб`єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу, оскільки не наділені бюджетними повноваженнями в розумінні Бюджетного кодексу України.

Ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує, що відповідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, які за своєю правовою природою є цивільними згідно із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №911/1924/18, не підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу України.

Розмір заявленої позивачем до стягнення суми підтверджується наявними у справі доказами. Обґрунтовані заперечення відповідача щодо обсягу та вартості послуг, які підлягають відшкодуванню, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи та підсумовуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що зменшені позивачем заявлені вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнуто 132 054,17 грн. боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів у період з жовтня 2022 року по червень 2023 року.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Зменшені позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (вул. Садова, 9/5, м. Умань, Черкаської області, код ЄДРПОУ: 03195808) на користь Акціонерного товариства Укртелеком в особі Черкаської філії акціонерного товариства Укртелеком (вул. Б.Вишневецького, 34, м. Черкаси, код ЄДРПОУ: 01181877) 132 054,17 грн. (сто тридцять чотири тисячі п`ятдесят чотири грн. 17 коп.) боргу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено і підписано 27.02.2024.

СУДДЯ Костянтин ДОВГАНЬ