Рішення

від 13.02.2024 по справі 925/1210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м.Черкаси справа № 925/1210/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", Київська область, Фастівський район, с.Ярошівка, вул.Щорса,30

до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт", м.Черкаси, вул.Маршала Красовського,8

про стягнення 851738,89 грн заборгованості за договором,

за участю повноважних представників:

від позивача: Куцмида В.І. адвокат за ордером;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каменяр" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" з вимогами про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 в сумі 851738,89 грн, в тому числі:

372585,60 грн основної заборгованості,

248084,24 грн пені,

37258,56 грн штрафу,

108804,78 грн інфляційних втрат,

85005,71 грн 15% річних,

а також про відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалами суду: від 07.09.2023 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання 05.10.2023; від 05.10.2023 задоволено клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено на 15.11.2023; від 15.11.2023, 12.12.2023 та 20.12.2023 задоволено клопотання позивача, підготовче засідання відкладено на 12.12.2023, 20.12.2023 та 08.01.2024 (відповідно); від 08.01.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено у судове засідання 13.02.2024.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.

Так, відповідно до господарського процесуального кодексу України:

ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з:

інформацією підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" №554304, сформованою за запитом судді Скиби Г.М., юридична особа Приватне акціонерне товариство "Первомайський кар`єр "Граніт" (код ЄДРПОУ 00292356) з 26.10.2023 має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС;

довідкою про доставку електронного листа, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала п.3 ч.2 ст.185 (призначення)" від 08.01.2024 у справі №925/1210/23 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу Приватному акціонерному товариству "Первомайський кар`єр "Граніт", в його електронний кабінет та доставлено до останнього 10.01.2024 о 02:14 год.

За викликом/повідомленням суду, які надсилалися раніше до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт", останнім надсилались до суду заяви, представник особи з`являвся для участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Позивач у позовній заяві від 06.09.2023 (вх.суду №14625/23 від 06.09.2023, а.с.1-12) та його представник у судових засіданнях позовні вимоги підтримав і пояснив, що:

позивачем відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1, специфікацій до нього від 13.01.2022 №1, від 17.01.2022 №2 та від 18.01.2022 №3 здійснено відповідачу поставку товару у загальній сумі 372585,60 грн, що підтверджується видатковими накладними від 13.01.2022 №12 на суму 299616,00 грн, від 17.01.2022 №26 на суму 54489,60 грн, від 18.01.2022 №31 на суму 18480,00 грн та довіреностями від 13.01.2022 №8, від 14.01.2022 №9, від 18.01.2022 №10 з реквізитами відповідача, однак відповідачем оплату отриманого товару у строки, визначені п.3 зазначених специфікацій, - здійснено не було;

основна заборгованість позивача перед відповідачем становить 372585,60 грн і підтверджується складеним та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2022;

відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України нараховано 85005,71 грн -15% річних та 108804,78 грн інфляційних втрат, а також на підставі п.3.4 договору 248084,24 грн пені та 37258,56 грн штрафу;

доводи відповідача про те, що запровадження воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами, які унеможливили виконання договірних зобов`язань, не підтверджені належними доказами сертифікатом Торгово-промислової палати, а відтак, не мають бути прийняті судом до уваги та застосовані при ухваленні рішення для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідач у заяві від 20.12.2023 (вх.суду №21258/23 від 20.12.2023, а.с.64) та його представник у судових засіданнях наявності заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 в сумі 372585,00 грн не заперечував, разом з тим, вказав, що:

нараховані позивачем санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання, які у сукупності складають 228,60% від суми боргу, є надмірно великими у порівнянні із збитками, понесеними останнім, як кредитором. Натомість стягнення з відповідача інфляційних втрат, як становлять 29,20% суми боргу, компенсують усі можливі наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості;

на стабільність реалізації виробничих і адміністративних потужностей, фінансову спроможність відповідача виконувати грошові зобов`язання суттєво вплинула обставина перебування станом на день введення воєнного стану в Україні (24.02.2022) виробничих потужностей відповідача в адміністративних межах Миколаївської області, яка постійно знаходилась під ракетними та артилерійськими обстрілами російської федерації та загрозою повного/періодичного/часткового захоплення;

виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, просив зменшити розмір неустойки до 14267,14 грн (7133,57 грн пені та 7133,57 грн штрафу) та зменшити розмір заявлених до стягнення відсотків річних за час затримки розрахунку з 15% до 3%, послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідно до вимог ст.233, 240 ГПК України у судовому засіданні проголошено та приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.

Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каменяр" тат Приватним акціонерним товариством "Первомайський кар`єр "Граніт" укладено договір купівлі-продажу №03012022/1 (а.с.15-17) за умовами якого: продавець зобов`язується передати покупцеві на умовах даного договору товарно-матеріальні цінності, згідно специфікації до договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.1.1); ціна на товар встановлюється згідно видаткових накладних та специфікацій, які є невід`ємними частинами даного договору (п.1.2); загальна сума договору становить згідно видаткових накладних на фактично отриманий товар, впродовж терміну дії договору (п.1.3); приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних та/або актів приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін (п.1.4); строк та умови поставки товару визначаються специфікацією до договору (п.1.5); розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п.2.1); порядок розрахунків визначається специфікацією до договору (п.2.2); датою оплати вважається дата отримання коштів на рахунок продавця (п.2.3); сторони несуть відповідальність за повне та своєчасне виконання прийнятих зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України на умов цього договору (п.3.1); у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) д повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості (п.3.4); покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі (п.3.5); сплата збитків і штрафних санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх обов`язків за цим договором (п.3.8); сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, якщо воно відбулося внаслідок дії форс-мажорних обставин (стихійного лиха, екстремальних погодних умов, пожежі, воєнних дій, порушення громадського порядку, істотних змін у законодавстві України). Належним підтвердженням форс-мажорних обставин, визнаним сторонами, є свідоцтва (документи), видані Торгово-промисловою палатою України або регіональною Торгово-промисловою палатою або іншими уповноваженими органами (п.5.1); сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно (не пізніше двох днів з дати їхнього настання) повідомити іншу сторону в письмовому вигляді про настання таких обставин. У випадку продовження форс-мажорних обставин більше 10 днів сторони вирішують подальшу долю договору, строки й умови повернення передоплати (п.5.2); усі суперечки й розбіжності, які можуть виникнути з даного договору, підлягають вирішенню шляхом переговорів сторін. При неможливості вирішення спорів шляхом переговорів усі суперечки й розбіжності підлягають розгляду господарським судом відповідно до діючого законодавства України (п.6.1); даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила намір про припинення дії договору, даний договір вважається пролонгований на наступний рік на тих самих умовах (п.7.1); будь-які доповнення або зміни до даного договору мають юридичну чинність, якщо вони оформлені в письмовому вигляді й підписані й скріплені печатками сторін (п.8.2).

Між сторонами підписано специфікації до договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 (а.с.18-20):

13.01.2022 №1 на поставку товару (111 СМД плита дробляча нерухома, артикул 3440.001.110.0021, кількість 2 шт., вартість 107748,00 грн (без ПДВ); 111 СМД плита дробляча рухома верхня, артикул CSP.1-11-010, кількість 1 шт., вартість 64982,00 грн (без ПДВ); 111 СМД плита дробляча рухома нижня, артикул CSP.1-11-010, кількість 1 шт., вартість 76950,00 грн (без ПДВ)) загальною вартістю 229616,00 грн;

17.01.2022 №2 на поставку товару (футеровка нижня (кат. 3440.008.0023/3440.009.0023), артикул 3440.008.0023/3440.009.0023, кількість 2 шт., вартість 45408,00 грн (без ПДВ), 54489,60 грн з ПДВ;

18.01.2022 №3 на поставку товару (клин верхній прижимний СМД111, кількість 14 шт., вартість 15400,00 грн без ПДВ), 18480,00 грн з ПДВ.

Порядок оплати товару згідно з виставленим рахунком 100% протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п.3 специфікацій).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 372585,60 грн, що підтверджується видатковими накладними від 13.01.2022 №12, від 17.01.2022 №26 та від 18.01.2022 №31 (а.с.21-23), довіреностями від 13.01.2022 №8, від 14.01.2022 №9 та від 18.01.2022 №10 (а.с.24-26), оплату якого відповідачем у визначений п.3 специфікацій строк здійснено не було.

Заборгованість відповідача також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період 9 місяців 2022 року станом на 30.09.2022 (а.с.27).

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 у розмірі 851738,89 грн (з урахуванням обтяжень боргу), яка є предметом судового розгляду.

Судом звірено оригінали поданих позивачем документів з копіями документів, що знаходяться у справі. Розбіжностей не виявлено.

Відповідач наявності боргу не заперечив, доказів сплати заборгованості за поставлений товар до суду не подав. У заяві від 20.12.2023 (вх.суду №21258/23 від 20.12.2023) просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 14267,14 грн (7133,57 грн пені та 7133,57 грн штрафу) та розміру відсотків річних з 15% до 3% з огляду на надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно із сумою боргу (228,60%).

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку послуг та промислового виробництва України, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 ЦК України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1. За правовою природою вказаний договір є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст.655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст.204 ЦК України).

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.611. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ст.655. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1, згідно із специфікаціями від 13.01.2022 №1, від 17.01.2022 №2 та від 18.01.2022 №3 (а.с.18-20) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 372585,60 грн, що підтверджується видатковими накладними від 13.01.2022 №12, від 17.01.2022 №26 та від 18.01.2022 №31 (а.с.21-23), довіреностями від 13.01.2022 №8, від 14.01.2022 №9 та від 18.01.2022 №10 з реквізитами відповідача (а.с.24-26).

Вказані видаткові накладні, ціна товару, асортимент та номенклатура товару не заперечені та не спростовані відповідачем в належний спосіб. Усі видаткові накладні містять печатку та підпис представника відповідача. Зауважень та заперечень при прийнятті товару відповідачем не висловлено.

Порядок оплати товару визначений сторонами у п.3 вказаних специфікацій згідно з виставленим рахунком 100% вартості протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Разом з тим, відповідачем оплати товару у вказаний строк не здійснено. Заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 становить 372585,60 грн.

Вказані обставини відповідачем не спростовано; станом на день розгляду справи доказів погашення заборгованості до суду не подано.

Суд вважає, що строк виконання зобов`язання відповідачем за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 є таким, що настав.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.2.2 договору та п.3 специфікацій до нього, є правовою підставою для стягнення заявленої позивачем суми основного боргу (372585,60 грн) у примусовому порядку.

Разом з тим, за прострочення виконання зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 108804,78 грн інфляційних втрат та 85005,71 грн 15% річних.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами у договорі та специфікаціях до нього строк на оплату поставленого позивачем товару, перевіривши за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" надані позивачем до позовної заяви розрахунки 15% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що останні є неправильними з огляду на неправильне визначення позивачем періоду, протягом якого певна сума простроченого платежу не була сплачена.

Так, відповідно до Цивільного кодексу України:

ч.1 ст.251. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення;

ч.1 ст.252. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами;

ч.1 ст.253. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк оплати товару:

за специфікацією від 13.01.2022 №1 до 12.02.2022; період прострочення платежу (враховуючи заявлений позивачем період) з 13.02.2022 до 21.08.2023 (555 днів);

за специфікацією від 17.01.2022 №2 до 16.02.2022; період прострочення платежу (враховуючи заявлений позивачем період) з 17.02.2022 до 21.08.2022 (551 день);

за специфікацією від 18.01.2022 №3 до 17.02.2022; період прострочення платежу (враховуючи заявлений позивачем період) з 18.02.2022 до 21.08.2022 (550 днів).

З огляду на викладене, суд стягує інфляційні витрати у розмірі 102379,68 грн (84192,02 грн + 14212,33 грн + 3975,33 грн); 15% річних у розмірі 84852,60 грн (68337,07 грн + 12338,54 грн + 4176,99 грн). В частині стягнення 6425,01 грн інфляційних втрат та 153,11 грн 15% річних необхідно відмовити з мотивів безпідставності, недоведеності та необгрунтованості .

Також позивач на підставі п.3.4 договору за невиконання грошового зобов`язання заявив до стягнення з відповідача 248084,24 грн пені та 37258,56 грн штрафу.

Згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодекс України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно ст.549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені (неустойки) не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі №910/20528/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

Відповідно до п.3.4 договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунки позивача за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон", встановив, що:

нарахування пені в розмірі 248084,24 грн здійснено неправильно з огляду на неправильне визначення позивачем періоду, протягом якого певна сума простроченого платежу не була сплачена. З огляду на викладене, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 247880,08 грн, з них за специфікаціями: від 13.01.2022 №1 за період прострочення платежу з 13.02.2022 до 21.08.2023 199470,38 грн; від 17.01.2022 №2 за період з 17.02.2022 до 21.08.2022 36157,21 грн; від 18.01.2022 №3 за період з 18.02.2022 до 21.08.2022 12252,49 грн. В частині стягнення 204,16 грн решти суми пені необхідно відмовити;

розрахунок штрафу у сумі 37258,56 грн є обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати отриманого товару (заява від 20.12.223 вх.суду №21258/23. а.с.64), посилався на:

існування обставин непереборної сили (форс-мажору) неспровокованої військової агресії рф проти України; перебування станом на день введення воєнного стану в Україні (24.02.2022) виробничих потужностей відповідача в адміністративних межах Миколаївської області, яка знаходилась під постійними тривалими ракетними та артилерійськими обстрілами російської федерації та загрозою повного/часткового захоплення; негативний вплив вказаних обставин на стабільність реалізації виробничих і адміністративних потужностей, фінансову спроможність відповідача виконувати грошові зобов`язання, в тому числі, за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1;

дисбаланс між розміром штрафних санкцій та розміром основного зобов`язання.

Позивач, заперечуючи доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, вказав, що вони не підтверджені належними доказами сертифікатом Торгово-промислової палати щодо зобов`язань саме за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1, а відтак, не мають бути прийняті судом до уваги та застосовані для зменшення розміру штрафних санкцій; послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 №912/750/22.

Суд погоджується з доводами позивача щодо недоведеності відповідачем настання обставин форс-мажору, при цьому враховує, що розрахунок з договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 відповідач мав провести: за специфікацією від 13.01.2022 №1 до 12.02.2022, за специфікацією від 17.01.2022 №2 до 16.02.2022, за специфікацією від 18.01.2022 №3 до 17.02.2022, тобто ще до початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача про дисбаланс між розміром штрафних санкцій та розміром основного зобов`язання.

Так, позивачем заявлено до стягнення 372585,60 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1. Крім того, з відповідача на користь позивача за несвоєчасне виконання зобов`язання нараховано до стягнення 15% річних у сумі 84852,60 грн, інфляційні втрати у сумі 102379,68 грн, 247880,08 грн пені та 37258,56 грн штрафу у розмірі 10% заборгованості, що у загальному розмірі становить 472370,92 грн 127% від суми основної заборгованості.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231 Господарського кодексу України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Згідно з ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу та правила добросовісної поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції чи безпідставного збагачення, діє правило ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних (інших) зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Конституційний суд України зазначає, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що під час укладання договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 у п.3.4 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) д повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно із ч.1, 2 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Суд, враховуючи:

наявність військового стану в Україні та його наслідків для господарської діяльності (зокрема, фінансової стабільності і спроможності) відповідача; перебування виробничих потужностей відповідача на території Миколаївської області (Первомайський район, с.Болеславчик), що знаходилась під постійними ракетними та артилерійськими обстрілами російської федерації та загрозою повного/часткового її захоплення;

відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1 щодо своєчасної оплати за поставлений товар;

встановлення непропорційності обсягу відповідальності наслідкам правопорушення (штрафні санкції становлять 77% від розміру заборгованості за договором поставки), що є несумісним із принципом розумності, справедливості, носить не компенсаційний характер і може стати непомірним тягарем для відповідача;

нарахування позивачем (окрім штрафу та пені) 15% річних та інфляційних втрат (разом 51% від розміру заборгованості за договором поставки), які визнані судом обґрунтованими, та у певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати, -

дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права суду щодо зменшення розміру штрафу та пені до 50%, що становить 18629,28 грн та 123940,04 грн відповідно, і таке зменшення є оптимальним балансом господарських інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

В решті вимог належить відмовити.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду та позивачеві по суті спору чи доказів про проведення розрахунку з позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості не надано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст. 15-16 ЦК України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 372585,60 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1, 102379,68 грн інфляційних втрат, 84852,60 грн 15% річних, 18629,28 грн штрафу та 123940,04 грн пені. В решті вимог належить відмовити.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 10476,39 грн судового збору. Решту витрат покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

1.1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (18016, м.Черкаси, вул.Маршала Красовського,8; код ЄДРПОУ 00292356; номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" (Київська область, Фастівський район, с.Ярошівка, вул.Щорса,30; код ЄДРПОУ 20583141; номер рахунку в банку невідомий) 372585,60 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 03.01.2022 №03012022/1, 102379,68 грн інфляційних втрат, 84852,60 грн 15% річних, 18629,28 грн штрафу, 123940,04 грн пені та 10476,39 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

1.2. У решті вимог позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 26.02.2024.

Суддя Г.М.Скиба