Рішення

від 27.07.2023 по справі 757/46755/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46755/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/46755/21-ц

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Міністерство юстиції України,

треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Тетяна Вікторівна,

предмет та підстави позову - визнання протиправним та скасування наказу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Тетяна Вікторівна, про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з позовними вимогами до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Тетяна Вікторівна, про визнання протиправним та скасування наказу. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що наказом Міністерства юстиції України №2129/5 від 10.06.2021 скасовано рішення від 18.11.2020 №55204420, прийняте державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщевою Тетяною Вікторівною. Позивач вважає зазначений наказ протиправним та незаконним, зважаючи на такі підстави. Розгляд скарги проводився без участі ОСОБА_1 , як заінтересованої особи, що призвело до порушення його права. Ірпінським міським судом Київської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ їх спільного майна, придбаного в період шлюбу, предметом якого є об`єкт нерухомого майна щодо права на яке внесено відомості в реєстр. Скаржником порушено строк для звернення до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. На підставі вищенаведеного позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2129/5 від 10.06.2021 про скасування рішення від 18.1.2020 №55204420,прийняте державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщевою Тетяною Вікторівною. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Міністерства юстиції України Мироненка Дмитра Олександровича індексний номер 58706361 від 11.06.2021 про припинення права власності щодо об?єкта нерухомого майна реєстраційний номер 2224749532000, база відпочинку сімейного типу, загальною площею 2109,6, адреса: АДРЕСА_1 . Зобов?язати Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_1 шляхом внесення записів будь-яким державним реєстратором прав на нерухоме майно, до якого звернеться ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 03.09.2021 справу за вказаним позовом призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку зі смертю судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5, здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи.

Ухвалою судді Новака Р.В. від 01.10.2021 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами (загального) позовного провадження.

03.11.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов по справі відзив, в якому представник відповідача з доводами позивача не погоджувався, вважав їх необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Скаржниці на права власності належить земельні ділянки з кадастровим номерами 3210945600:01:032:0070 та 3210945600:01:032:0073 на підставі договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельну ділянку.

Також відповідно до декларації про готовність об`єкту до експлуатації № КС 14312037210 від 13.03.2012 та № KC 143131640383 від 13.06.2013 скаржниця є єдиною замовницею будівництва бази відпочинку сімейного типу.

На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Батіщевою Т.В. відкрито розділ у Державному реєстрі прав та зареєстровано право власності ОСОБА_1 . Скаржниця зазначає, що ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком, з яким вона жодних договорів співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна або договорів про спільну діяльність чи простого товариства щодо будівництва бази відпочинку не укладала, за вчинення нотаріальних дій до нотаріуса не зверталася, жодної нотаріальної чи реєстраційної від її імені щодо цієї бази не вчинялося. Скаржниця вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав та просить його скасувати.

Колегією з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що державним реєстратором Батіщевою Т.В. відкрито розділ №222479532000 на базу відпочинку сімейного типу та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі: технічного паспорта, декларації про готовність об?єкту до експлуатації ЛоКС 14312065562, замовником якої є ОСОБА_3 , декларації про готовність об?єкту до експлуатації N КС 14312037210, замовником якої є ОСОБА_2 , відомостей з Державного земельного кадастру (далі-ДЗК) щодо земельної ділянки з кадастровим номером №3210945600:01:032:0070, власником якої є ОСОБА_2 , , та з відомостей з ДЗК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:032:0073 власнию якої є ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, державним реєстратором Батіщевою Т.В. було порушено вимоги, визначеними статтями 10,18,24 Закону, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь, та характер, реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до державного реєстру прав , має бути необхідним та достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому, з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності заходи регулювання повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.

Відтак, встановлення факту прийняття державним реєстратором Батіщевою Т.В. неправомірного рішення, яким було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на базу відпочинку, з урахуванням його характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав власності скаржниці, і є підставою для застосування відповідного заходу реагувань у вигляді анулювання її доступу до Державного реєстру прав. Таким чином, скарга підлягала задоволенню в повному обсязі.

22.12.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла по справі відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач вважає доводи відповідача у відзиві необґрунтованими, та такими, що підтверджують протиправність дій міністерства юстиції України при розгляді скарги ОСОБА_2 . У відповіді на відзив наголосив на тому, що розгляд скарги проводився без участі позивача, як заінтересованої особи, що призвело до порушення його права. Також зазначив, що Ірпінським міським судом Київської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного в шлюбі щодо якого звернулася скаржниця. Відповідач у відзиві посилається на відомості декларації про готовність нерухомого об?екту до експлуатації КС 14312037210 від 13.03.2012 та КС №314313640383 від 13.06.2013 що ОСОБА_2 є замовницею будівництва бази відпочинку сімейного типу. Шлюб (заресстрований в 1980 році) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний 16.03.2021 на підставі постанови Київського апеляційного суду у справі №761/42234/19. Ірпінським міським судом Київської області розглядається справа № 367/754/20 про поділ спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Предметом розгляду цивільної справи є в тому числі право власності на 1/2 бази відпочинку сімейного типу розташована на земельних ділянках: кадастровий номер 3210945600:01:032:0070 та кадастровий номер 3210945600:01:032:0073 за адресою: АДРЕСА_1 рішення щодо реєстрації права власності на яку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскаржила ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України. Тобто, нерухоме майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час шлюбу. Та наявний судовий спір про поділ такого майна для державної реєстрації права власності щодо нього в подальшому. Крім того, відомості, внесені Державного реєстру нерухомого майна державним реєстратором Батіщевою Т. В. внесені 18.11.2020, рішення про що оскаржила ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України. Тобто нерухоме майно - база відпочинку сімейного типу, є спільною власністю подружжя, державна реєстрація права власності щодо Позивача відбулася в період шлюбу, відповідно права жодного з подружжя рішенням про реєстрацією не порушено, адже спір про розділ майна вирішується в Ірпінському міському суді Київської області у справі.

Ухвалою суду від 21.02.2023 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

27.04.2023 через канцелярію суду від представника позивача було подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовим розглядом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України №2129/5 від 10.06.2021 скасовано рішення від 18.11.2020 №55204420, прийняте державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщевою Тетяною Вікторівною.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія та регіональні колегії діють на підставі положення про колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 №71/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.01.2020 за №24/34307.

Відповідно до п.2 зазначеного положення Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації юридичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегії створюються Мін`юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до положення.

Центральна та міжрегіональні Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції здійснюють розгляд скарг відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Закон) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі-Порядок №1128).

Згідно до статті 7 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Судовим розглядом не вбачається протиправних дій та неправомірності винесеного Наказу Міністерства юстиції України від 10.06.2021 № 2129/5, виходячи з наступного.

З матеріалів справи, а саме скарги ОСОБА_2 від 11.03.2021 поданої до Міністерства юстиції України, копія якої долучена до відзиву наданого відповідачем встановлено, що ОСОБА_2 на права власності належить земельні ділянки з кадастровим номерами 3210945600:01:032:0070 та 3210945600:01:032:0073 на підставі договорів купівлі-продажу та державних актів на право власності на земельну ділянку.

Також, відповідно до декларації про готовність об?єкту до експлуатації № КС 14312037210 від 13.03.2012 та № KC 143131640383 від 13.06.2013 скаржниця є єдиною замовницею будівництва бази відпочинку сімейного типу.

На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Батіщевою Т.В. відкрито розділ у Державному реєстрі прав та зареєстровано право власності ОСОБА_1 .

Скаржниця зазначає, що ОСОБА_1 є її колошнім чоловіком, з яким вона жодних договорів співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об?єкт нерухомого майна або договорів про спільну діяльність чи простого товариства щодо будівництва бази відпочинку не укладала, за вчинення нотаріальних дій до нотаріуса не зверталася, жодної нотаріальної чи реєстраційної від її імені щодо цієї бази не вчинялося.

Скаржниця вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав та просить його скасувати.

Колегією з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що державним реєстратором Батіщевою Т.В. відкрито розділ №222479532000 на базу відпочинку сімейного типу та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі: технічного паспорта, декларації про готовність об?єкту до експлуатації ЛоКС 14312065562, замовником якої є ОСОБА_3 , декларації про готовність об`єкту до експлуатації N КС 14312037210, замовником якої є ОСОБА_2 , відомостей з Державного земельного кадастру (далі-ДЗК) щодо земельної ділянки з кадастровим номером No3210945600:01:032:0070, власником якої є ОСОБА_2 та з відомостей з ДЗК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:032:0073 власником якої є ОСОБА_2 .

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Закон) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими на нерухоме майно та їх обтяження, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону порядок державної реєстрації прав, передбачає, зокрема перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстру (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Отже, суд приходить до висновку, що Колегією вірно встановлено, що державним реєстратором Батіщевою Т.В. було прийняте оскаржуване рішення за відсутності жодного документа. Що дає змогу встановити набуття такого права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Реалізуючи свої повноваження у сфері державної реєстрації прав, згідно з підпунктами ««, ««, «« пункту 2 частини шостої статті 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Враховуючи вищевикладене, державним реєстратором Батіщевою Т.В. було порушено вимоги, визначенні статтями 10, 18, 24 Закону, а тому оскаржуване рішення підлягало скасуванню.

Щодо твердження позивача про те, що розгляд скарги проводився без його участі, як заінтересованої особи, що призвело до порушення його прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін?юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб?єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін?юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Таким чином, сторонами розгляду скарги є скаржник, державний реєстратор, суб?єкт державної реєстрації, інші заінтересовані особи виступають учасниками розгляду скарги.

Отже, сторонами розгляду скарги, за результатами розгляду якої був прийнятий оскаржуваний наказ, є ОСОБА_2 та державний реєстратор-Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Тетяна Вікторівна.

Як вбачається з матеріалів справи, належні учасники по скарзі повідомлялись про дату, час та місце розгляду скарги належним чином, зокрема шляхом телефонограм, листа повідомлення, у тому числі засобом оприлюднення відповідного оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Однак, державний реєстратор Батіщева Т.В. у призначену дату та час розгляду до Колегії не з`явилась.

Слід також зазначити, що відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Підставами для скарги слугували порушення державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батищевою Т.В.

Предметом розгляду скарги були реєстраційні дії проведені державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батищевою Т.В.

Позивач зазначає, що він є зацікавленою особою у даній скарзі та його мали викликати оскільки -Ірпінським міським судом Київської області розглядається справа №367/754/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ їх спільного майна, придбаного в період шлюбу, де він є безпосередньою стороною у справі.

Втім, суд зазначає, що скарга, що розглядалась була подана ОСОБА_2 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , а саме рішення №55204420 від 18.11.2020, що державним реєстратором - Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Т.В., яким зареєстровано прав власності ОСОБА_1

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №640/12666/19 зробив висновок: «Нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) виключає таку підставу для відмови у задоволенні скарги, що наведена у пункті 4 ч. 8 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, наявність вказаного судового провадження ніяким чином не є спором між тими ж сторонами, з такого предмета і тієї самої підстави, що і у межах розглянутої Міністерством юстиції України скарги.

Одночасно, посилання позивача в якості підстави позовних вимог на те, що останнього не було належним чином повідомлено про розгляд відповідачем скарги третьої особи, суд також вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують обґрунтованості та правомірності ухваленого Міністерством юстиції України наказу №2129/5 від 10.06.2021.

Суд також спростовує твердження позивача стосовно порушення строків для звернення до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції.

Так, позивач вважає, що про рішення державного реєстратора ОСОБА_2 було відомо ще 24.11.2020. Тобто останнім днем для звернення зі скаргою на дії державного реєстратора було 24.01.2021.

Втім, як вбачається з матеріалів скарги, 11.02.2021 ОСОБА_1 використовуючи працівників охоронної компанії ТОВ «Легал Форс Рі Груп» захопив територію земельних ділянок із кадастровими номерами 3210945600:01:032:0070 та 3210945600:01:032:0073 та розміщені на них будівлі, що належали на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Таким чином, 11.02.2021 ОСОБА_2 дізналася про прийняття державним реєстратором рішення, що порушує її права та інтереси.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Виходячи з вищенаведеного, строк на подання ОСОБА_2 скарги, мав обраховуватись саме з 11.02.2021,тобто з дня, коли вона дізналась про прийняття державним реєстратором рішення, а не як зазначає позивач з 24.11.2020.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.4 ст.263Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до п.4 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі» Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 16, 334 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , Державний реєстратор Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Батіщева Тетяна Вікторівна, про виз.нання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Новак